Позначка: персонал

Категорії
Новини

Як наші ремонтники шведські секрети розсекретили

У ремонтно-механічному цеху № 2 виконали ремонт та відновлення другого у поточному році комплекту (чаші та станини) дробарок Sandvik для гірничого департаменту нашого підприємства.

Аби здійснювати ці ремонти працівникам ЛМЗ довелося стати…дешифраторами. Будь-який агрегат, вузол, деталь ремонтується за «рецептом» – кресленням чи схемою, в якій вказано що і як влаштовано, що і як розташовано та під’єднано. Шведські виробники до дробарок «Sandvik» теж надали креслення, але із певною недомовкою. Вони дещо приховали та не вказали, тож конструкторам ЛМЗ довелося помізкувати, щоб надати ремонтникам повний «рецепт», без якого ремонт та відновлення вузлів цих дробарок просто неможливі.

«Компоненти успіху нашої ремонтної справи – це наявність необхідного обладнання, кваліфікованого професіонала та майже ювелірної точності виконання усіх етапів ремонтних робіт, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Тому креслення для нас – це путівна зірка. Ми надзвичайно прискіпливі до деталей, адже найдрібніша неточність може призвести до швидкої поламки вузла, а ще гірше – взагалі дробарка не запрацює. А ремонтуємо ми її деталі, які вражають розмірами, наприклад, вагою понад 15 тонн, понад 3 метрів у діаметрі і висотою понад 2, 5 метрів. А от точність у їх обробці та ремонті становить соті міліметрів».

Свою «реабілітацію» вузли та деталі шведських дробарок починають з технічної ремонтної документації на відновлення основних елементів. ЇЇ розробили конструктори ЛМЗ під керівництвом головного конструктора Микола Нікіфорова у співпраці з провідним інженером-технологом РМЦ-2 Антоном Міщенком та заступником начальника РМЦ-2 з технології Сергієм Мордовцем. Потім відбувається діагностика – визначення стану «хворих» місць та алгоритму ремонту.

«Раніше при ремонті дробарок ми заміняли зношені елементи на нові, а зараз ми їх ремонтуємо, адже це дорогі деталі та вузли й доставка їх теж справа непроста, – розповідає заступник начальника РМЦ-2 Сергій Мордовець. – Ми визначаємо які поверхні і наскільки зношені, розробляємо технологію ремонту. Зазвичай проточуємо, оброблюємо під наплавку, наплавляємо і виконуємо остаточну обробку, заплавляємо дефекти. Після цього підключаються слюсарні операції: калібрування різьб, відновлення отворів, фаски, очистка-зачистка, підгонка та знову контрольні вимірювання. До речі, ми на кожному етапі прискіпливо ставимося до вимірювання, адже без контролю точності не можливо виконати якісний ремонт. Це наче лікування хворого – постійний контроль аналізів, щоб розуміти чи вірно обраний алгоритм лікування, чи дієвий він?»

В середньому ремонт дробарок займає 90 діб. Відремонтувати крайню дробарку «Sandvik», яка, до речі, вже успішно повернулася до праці, було б неможливо без майстерності та гарної роботи токаря Артема Руденко, розточників Андрія Балацького та Євгена Жмура. До кінця року ремонтники готуються відремонтувати ще одну дробарку Sandvik.

Категорії
Новини

Не просто врятувати, а допомогти вижити

В Університеті АрселорМіттал пройшли тренінги з надання першої допомоги постраждалим внаслідок обстрілів або ведення бойових дій. Тренінги провів бойовий медик, а в минулому наш колега – до війни він працював майстром з ремонту обладнання СПЦ № 1.

Від початку війни вже не має значення де ти знаходишся, на полі бою чи в тилу –високий ризик отримати поранення існує всюди. Кожному з нас важливо знати, як допомогти собі або іншим людям, коли швидка допомога ще в дорозі.

Своїми знаннями долікарської допомоги у воєнний час та з мінної небезпеки з працівниками нашого підприємства поділився старший бойовий медик одного з підрозділів ЗСУ Віталій (прізвище ми не вказуємо свідомо). Ці навички він опановував у Товаристві Червоного Хреста України ще до початку повномасштабного вторгнення росіян. У березні 2022 року Віталій пішов добровольцем захищати Україну і працював на медичній евакуації поранених.

«З тим, про що я розповів на тренінгах, я постійно зустрічався у своїй бойовій практиці. Коли перед тобою поранена людина – у тебе немає часу для роздумів, ти маєш їй негайно допомогти, щоб людина вижила і, по можливості, була здорова. Та  зараз люди отримують поранення не лише на полі бою. Ворог систематично обстрілює наші міста і села, тож мій тренінг більш адаптований для цивільного населення. Я навчаю людей бути морально готовими надати першу допомогу пораненому та зробити це за допомогою підручних засобів. Зі мною завжди мій рюкзак з усіляким медичним знаряддям, з яким я можу навіть апендицит вирізати у польових умовах. Але прості люди у своїх сумках такого не носять. Наприклад, у кого в сумці є турнікет, шини або гумові рукавички? Мало таких знайдеться. Тому люди і мають знати, що саме з простих речей можна використати у критичних ситуаціях. А ще я навчаю правильно викликати швидку допомогу, оглядати постраждалого, зупиняти кров до приїзду медиків, адже за сильної кровотечі людина може померти лише за одну хвилину».

Бойовий медик розповів про алгоритм рятування людини, за яким діють військові – MARCH. В основі цього алгоритму – зупинка масивної кровотечі, яка загрожує життю, забезпечення прохідності дихальних шляхів, закриття усіх відкритих ран грудної клітини, повний огляд пораненого та запобігання переохолоджень.

Учасники тренінгу дізналися, як правильно робити тампонування глибоких ран за допомогою «що є під рукою», фіксувати постраждалого для його евакуації, робити штучне дихання, накладати пов’язки, визначати пневмоторакс (пошкодження захисної плевральної оболонки легень) тощо.   Віталій також показав муляжі мін та вибухових пристроїв, які ворог застосовує в Україні, та відповів на питання учасників.

«Тренінг цікавий, корисний, після нього вже по-іншому ставишся до науки рятувати людей. Це дуже потрібна інформація у наш непростий час. Так вийшло, що більшість медичних маніпуляцій показувалися на мені, тож для мене це була і теорія, і практика. Принаймні, якщо десь щось трапиться, я вже знатиму, як поводитися, що робити», – поділилася враженнями інженер департаменту з персоналу Світлана Рикун.

«Багато нової та цікавої інформації, тренінг був дуже корисним, – сказала Лариса Соловей, провідний інженер департаменту з персоналу. – Звичайно, до майстерності бойового медика нам далеко, але алгоритм дій зрозумілий. Зараз нам треба бути готовими до будь-яких ситуацій, але я за те, щоб ця інформація, ці навички, які ми набували на тренінгу, ніколи нам у реальному житті не знадобилися».

Категорії
Новини

Життя за Україну віддав Юрій Міхно

Не один десяток років Юрій Міхно віддав ремонтній справі, він працював слюсарем-ремонтником у цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу.

Його колеги називали «тихе золото», адже Юрій мав золоті руки та був надзвичайно привітною людиною.

«Я знаю Юрія понад десять років, – говорить старший механік ЦМК Андрій Чугуєв. – Він опікувався крановим господарством, ремонтував та обслуговував крани. Але це був профі-універсал, він міг відремонтувати та налагодити будь-що – від верстата до трубопроводу. Юрій ніколи не рахувався зі своїм вільним часом – обідня перерва, вихідний, залишитися після роботи, якщо потрібно було щось оперативно зробити, то він без вагань погоджувався і робив все максимально якісно. Юрій був членом добровільної газорятувальної дружини, він взагалі за характером був тим, хто завжди першим приходить на допомогу. Ми втратили справжнього Героя, але завжди пам’ятатимемо про цю прекрасну людину!»

Юрій Міхно загинув 22 липня 2024 року в бою поблизу Піщаного, що у Харківській області.

Щиро співчуваємо родині Героя. Ніколи не забудемо його подвиг!

Категорії
Наші люди

Провідний «автоматизатор» металургійного виробництва

Олександр Бойченко, який керує однією зі служб департаменту автоматизації технологічних процесів, отримав найвищу нагороду підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Впродовж останніх десятиліть рівень автоматизації в цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» злетів на кілька левелів вгору. Зараз ми маємо високоавтоматизований конвертерний цех з машинами безперервного лиття заготовок, реконструйований і з новими системами автоматизації прокатний стан ДС 250-4, нашпигований сенсорами, контролерами та іншим подібним устаткуванням комплекс коксових батарей №№ 5,6. І цей перелік можна продовжувати. Автоматизація на виробництві – це безпека, якість, продуктивність та економність. Олександр Бойченко брав безпосередню участь в автоматизаційному прориві на підприємстві.

«Мені таланило опинятися у потрібний час у потрібних місцях, – усміхається Олександр. – Мабуть, лише на коксохімічному виробництві та в гірничому департаменті я не працював. А так скрізь брав участь у цікавих перетвореннях. А почалося все зі школи. Тоді з’явилися перші простецькі комп’ютери з примітивними програмами. І це мене зразу зацікавило. Коли батьки спитали, на яку спеціальність я буду йти вчитися, я довго не думав: пов’язану з комп’ютерами і автоматизацією. По-перше, це нове та цікаве, а по-друге, мені було очевидно, що за цим – майбутнє».

Конкурс був величезний, але Сашко вдало пройшов вступну кампанію, а за п’ять років отримав диплом з відзнакою. Першим його місцем на нашому підприємстві була посада інженера- електроніка. Він налагоджував комп’ютери в управлінні. Але хотілося у цехи. І через рік Бойченко перевівся до прокатного департаменту налагоджувальником контрольно-вимірювальної апаратури та автоматики. Це саме те, чим він мріяв займатися. Талановитого та завзятого молодого працівника помітили. І ось він вже змінний інженер ДАТП в доменному цеху № 2, а потім – старший майстер. Згодом почався капітальний ремонт першого розряду на легендарній дев’ятій домні, про який Олександр згадує дуже позитивно.

«Пів року тривав ремонт, під час якого багато уваги приділялося й автоматизації, – розповідає Олександр. – Мені випала нагода попрацювати поруч з крутими професіоналами цієї справи, людьми з, можна сказати, космічним досвідом. За ті пів року я дуже виріс як фахівець і як керівник. Піч ми успішно запустили, і я продовжив працювати старшим майстром. А потім мене перевели до сталеплавильного департаменту начальником дільниці автоматизованих систем керування конвертерного цеху. Тоді рівень автоматизації там був не надто високим, і моїй команді випала нагода покращити ситуацію. Як зараз пам’ятаю, почали з другого конвертера, і так далі один за одним. Встановлювалися вимірювальні прилади, контролери для обробки даних, сервери. Ми брали участь у налаштуванні, вивчали цю складну техніку, програмне забезпечення, почали обслуговувати устаткування».

Олександра Бойченка призначили керівником служби автоматизованих систем керування всього сталеплавильного департаменту, і знов він опинився в епіцентрі непересічних подій. Почалося будівництво першої МБЛЗ з безпрецедентним на той час рівнем автоматизації. І знов це все треба було налаштувати, вивчити та забезпечити стабільність.

«Потім була робота із запуску ще двох машин безперервного лиття заготовок. Не скажу, що було легко, але дуже цікаво, – каже Олександр Бойченко. – Був такий період, коли я керував підрозділом, який опікувався системами автоматизації сталеплавильного й прокатного департаментів та ще й кисневого виробництва. Але потім все ж вирішили, що таке широке і різнопланове поєднання є не дуже ефективним. І відтоді я – начальник служби з експлуатації засобів АСКТП і мехатронних систем прокатного департаменту ДАТП. Тут також нудно не буває. Наприклад, був цікавий досвід взаємодії з фахівцями всесвітньовідомої компанії «Даніелі» під час реконструкції прокатного стану ДС 250-4, щоотримав сучасні системи автоматизації».

А разом із такими масштабними проєктами триває щоденна цілеспрямована робота з вдосконалення систем та підвищення їх надійності. Наприклад, саме зараз триває модернізація систем безперервного живлення на підприємстві.  Це дозволить автоматизованим системам керування працювати без збоїв навіть у теперішній складній ситуації з перебоями електропостачання. Тож команда Бойченка працює у режимі безперервного вдосконалення. Сам Олександр жартує, що вже давно звик до постійних змін, і коли їх немає, то починає нудьгувати.

«Життя у постійному режимі змін непросте, і мене надихає моя родина – дружина Світлана і двоє синів, – говорить Олександр. – До речі, старший, Ярослав, вчиться у виші за напрямком мікро- і наносистемна техніка, що близько до мого профілю, і мене це не може не тішити. А ще я при нагоді люблю поплавати чи покататися на велосипеді. Це допомагає зняти стрес і налаштуватися на роботу».

Категорії
Новини

GAP-2, або Нові переводи для східних станцій

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» капітально відремонтували 22 стрілочних переводи, що суттєво підвищило рівень безпеки під час залізничних перевезень.

Станцію Східна-Сортувальна називають воротами комбінату. Через неї на підприємство потрапляє вугілля, флюси та інші матеріали,  проходять перевезення залізорудного концентрату та агломерату. Начальник залізничного цеху № 3 Дмитро Борисов сказав, що ця станція має чи не найінтенсивніший рух з усіх наших станцій.

«Тож не дивно, що колії при такому русі зношуються, – говорить Дмитро Борисов. – А особливо – стрілочні переводи, які містять найбільше елементів, серед яких є й рухомі. І саме несправність переводів становить найбільшу загрозу щодо сходу потягів з рейок. Тому й вирішено було спрямовані кошти, виділені за програмою GAP-2 на підвищення рівня безпеки, на ремонт переводів в районі цієї станції, а також станції Східна-Приймальновідправна».

Сходи потягів є смертельною загрозою як для машиністів та їхніх помічників, так і для людей, які знаходяться поблизу. Тому до ремонтів поставилися дуже серйозно. Технічне завдання та документацію підготували фахівці ЗЦ-3. А самі роботи виконала спеціалізована підрядна компанія. Старі переводи були повністю демонтовані. Спочатку під кожен перевод готували земляне полотно. Самі ж стрілочні переводи збирали на території ЗЦ-3 і вже у готовому вигляді вантажили на залізничні платформи і везли на місця, розвантажували, встановлювали, засипали щебнем та розрівнювали.

«Роботи виконали досить швидко, – продовжив начальник цеху. – На 11 днів раніше запланованого. Ми перевірили якість і залишилися задоволеними. Наші працівники – електромонтери СЦБ та колійники – займалися налаштуванням систем СЦБ, тобто сигналізації, централізації, блокування».

Система СЦБ – сукупність технічних засобів, використовуваних для забезпечення безпеки і регулювання руху потягів. Вона значно підвищує пропускну спроможність станцій, дозволяє повністю освоїти інтервали попутного руху потягів на коліях та перегонах, покращує експлуатаційні показники станції. Також працівники ЗЦ-3 відновили контроль роботи рейкових кіл в які входять стрілочні переводи з пультом -табло станції, щоб диспетчер отримував інформацію про рух потягів, бачив зайняті та вільні колії і міг керувати переводами безпечно без загрози життю та здоров’ю працівників. Всю цю важливу роботу з налаштування СЦБ виконали монтери колії Віталій Молдаван (бригадир), Юрій Шокало, старша майстриня СЦБ Наталя Опришко та їхні колеги.

«На капітальні ремонти було витрачено більше 45 млн гривень, – підсумував Дмитро Борисов. – 38 на матеріали і 7,6 – за роботу. І воно того варте, адже безпека людей понад усе. Та й стабільність роботи залізниці також дуже важлива. Тож мені стало легше на серці – це точно. А нещодавно почався третій етап впровадження програми – GAP-3. Він ще масштабніший. У наших планах – відремонтувати 151 об’єкт, а це майже втричі більше, ніж у рамках GAP-2. Добре, що попри всі складнощі сьогодення підприємство фінансує і впроваджує безпекові проєкти».

Категорії
Новини

З борщем у холодильнику, з ланч-боксом – у рюкзаку

Як забезпечити повноцінне харчування школярів вдома та в школі, в умовах стресу та під час тривалих відключень електроенергії? Говоримо про це з психологинею підприємства Оленою Шевчук.

З початком вересня традиційно розпочався новий навчальний рік і тисячі дітей взялися до занять. Цього сезону «гризти» науку учні будуть як онлайн – з дому, так і на консультаціях у школах. Всюди їм потрібно забезпечити якісне харчування. Якщо вдома батькам це зробити набагато легше, запропонувавши, наприклад, борщ з котлетами у холодильнику, то у шкільний ланч-бокс зазвичай кладуть продукти для швидких перекусів: печиво, бутерброди, фрукти або сухофрукти, горішки тощо. Звичайно, це не замінює повноцінного харчування, але не дає дітям зголодніти у школі, і стає у пригоді під час повітряних тривог, коли школярі спускаються до укриттів.

«В якому б форматі не навчалися діти, їм потрібно харчуватися повноцінно та збалансовано – від цього залежить не тільки їхнє самопочуття, а й імунітет, – говорить Олена Шевчук. – За часи пандемії та майже трьох років війни ми вже адаптувалися до «похідних» умов харчування, навчилися годувати дітей під час блекаутів, віялових відключень електроенергії в умовах обмеженого доступу до різноманіття продуктів. Але відчуття ситості – того замало, харчування дітей має бути корисним для організму, адже воно впливає не лише на здоров’я, а і на психоемоційний стан дітей, дає їм сили навчатися. Війна створила нам нові умови. Наприклад, діти стали більше рухатися, бігаючи в укриття. При цьому вони переживають стрес. Дитячі запаси енергії швидко витрачаються, тож батькам треба знати, які продукти краще використовувати, як їх поєднувати, щоб все було лише на користь».

«Будівельний матеріал»

Основа для організму – це амінокислоти, з яких, немов на конвеєрі, «збираються» різноманітні білки. Вони допомагають переносити корисні речовини до клітин, допомагати скорочуватися м’язам та серцю, утворювати гормони, ферменти, імунні клітини тощо.

Хороше джерело амінокислот – яйця. Вони засвоюються на 99%, тому готуйте різноманітні яєчні, омлети, скрембли. Нежирне м’ясо, риба, а також бобові мають бути в раціоні щодня – тоді ваша дитина гарантовано отримає всі необхідні їй «будівельні блоки».

Продукти, які містять білок, особливо корисно їсти на сніданок, тільки не давайте одразу після білкових продуктів солодке та фрукти. А також не слід давати червоне м’ясо на вечерю, оскільки воно дуже довго перетравлюється і заважатиме глибокому сну.

Окрім білків у «будівельний матеріал» входять складні вуглеводи. Це овочі, фрукти, ягоди, каші, зерновий та висівковий хліб, макарони з твердих сортів пшениці. Вони дають енергію та клітковину. 

Для роботи мозку, синтезу гормонів та повноцінної роботи всіх клітин тіла потрібні так звані хороші жири. Вони є у сметані, салі, твердих сортах сиру, вершках, вершковому маслі, зварених жовтках, оливковій олії, горіхах, різних сортах риби.

Збільшуємо концентрацію

Як би дитина не навчалася, онлайн чи офлайн, увесь день її потреба в енергії залишається високою. Але, як правило, в середині дня у багатьох знижується концентрація. Може погіршитися настрій (через загрозу обстрілів зокрема). Головне не піднімати настрій цукром, булочками, печивом, цукерками, солодкою газованою водою. Вони не тільки погіршують концентрацію, а і можуть викликати сонливість або навіть біль у животі. 

Покращити настрій та сконцентруватися допоможе ситний обід – вже згаданий борщ або інші перші блюда, паста з твердих сортів пшениці, каші, картопля, м’ясо, риба, овочі, зелень. А також прогулянка на свіжому повітрі та легкі фізичні вправи.

«А ще привчіть дітей пити просту чисту воду, особливо під час фізичної активності та після неї. Якщо дитині хочеться чогось смачненького – запропонуйте їй трав’яні чаї з лимоном і воду, настояну на ягодах і травах, наприклад, м’яті, тархуні, базиліку. Показуйте дітям приклад, а вони вам будуть вдячні, коли зрозуміють, що правильне харчування — це основа міцного здоров’я, життєвої енергії та радості», – підсумувала Олена Шевчук.