Позначка: персонал

Категорії
Новини

Працівник цеху водопостачання Сергій Макар віддав життя за Україну

Сергій Макар був призваний на військову службу під час мобілізації у жовтні 2022 року. До цієї дати він працював водолазом цеху водопостачання «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Старший майстер дільниці з експлуатації та ремонтів устаткування цеху водопостачання Сергій Ромах згадує про Сергія Макара, як про надійного чоловіка, сумлінного працівника. «Сергій Макар був водолазом, а водолаз на підприємстві – це дуже потрібна, важка та небезпечна робота, це точно не дайвінг десь у прозорих водах океану, – говорить Сергій Ромах. – Ремонт водоводів та запірної арматури, відкриття засувок та ще багато аварійно-відновлювальних  операцій під водою промислових водоймищ, як правило, в умовах обмеженої видимості. Сергій працював професійно, якісно виконуючи кожне завдання. Він був доброю та чуйною людиною, випромінював спокій, якщо було необхідно, то брав на себе відповідальність. Ми втратили відданого товариша та висококласного фахівця».

Солдата Сергія Макара було поранено у бою з окупантами. Він проходив складний курс лікування спочатку в Україні, а згодом – на території однієї з дружніх країн, але медики не змогли врятувати життя захисника.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам воїна Сергія Макара.

Категорії
Офіційно

Відбулася конференція трудового колективу за підсумками виконання Колдоговору за 2025 рік

27 березня 2026 року відбулась конференція трудового колективу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». В її роботі  взяли участь 124 делегати зі 138 обраних в структурних підрозділів підприємства, а також запрошені представники адміністрації підприємства та представники профспілок. Головою конференції було обрано голову первинної організації ПМГУ України Наталю Маринюк. З питань безпеки конференція проходила в онлайн форматі.

Першим питанням порядку денного конференції стало підбиття підсумків виконання Колективного договору за 2025 рік. Про це звітували директор департаменту з персоналу Катерина Залозних та в.о. заступника генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Сергій Теслюк. Серед основних питань, про які йшлося на конференції, – питання виплати винагороди за підсумками роботи за 2025 рік.

 До присутніх звернувся генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, який зазначив: 2025 рік – це ще один рік війни, який став одним із найскладніших для «АрселорМіттал Кривий Ріг», для міста, для нашої галузі та всієї України. Критична ситуація з енергоносіями, введення CBAM, блекаути, прильоти та аварійні зупинки звичайно негативно позначилися на результатах нашого виробництва.  Але попри всі випробування ми зберегли роботу підприємства, виконали свої зобов’язання перед працівниками та державою, ми підтримували виробництво та ланцюги постачання, попри постійні атаки на національну інфраструктуру, поглиблення енергетичної кризи та суттєві зміни умов на європейському ринку ми вистояли і продовжуємо боротися. Ми залишаємося збитковим підприємством, якому було б неможливо вижити без підтримки компанії. І наша материнська компанія вже інвестувала в AMKР понад 1,2 млрд доларів США з початку війни. Попри всі виклики та випробування — ми тримаємося і боремося за майбутнє. Ми цінуємо, що наші працівники виконали і продовжують виконувати колосальну роботу в екстремальних умовах, немислимих у мирний час.

Враховуючи складну фінансово-економічну ситуацію, в якій перебуває наше підприємство, а також невиконання показників для виплати 13-ї заробітної плати, було оголошено рішення виплатити винагороду працівникам підприємства та дочірніх компаній за підсумками роботи за 2025 рік у розмірі 50% середньомісячної заробітної плати працівника за фактично відпрацьований ним час у 2025 році. Виплата винагороди буде здійснена разом із заробітною платою за березень 2026 року.

 Також на конференції були внесені зміни до персонального складу постійно діючих спільних комісій підприємства.


У підсумку звіт про виконання колективного договору був затверджений.

З повагою,

Адміністрація

Категорії
Новини

Коли страх дихає поруч

За чотири роки повномасштабної війни ми вже звикли жити та працювати в умовах загроз та обстрілів. Ракетами, дронами та іншою зброєю ворог б’є по наших житлових будинках та цивільній інфраструктурі. Що робити, коли ви під час обстрілу опинилися на вулиці, як уберегтися фізично і витримати це морально? Про це детальніше у відповідях фахівців медичного центру «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Ранок починався, як завжди. Одні люди поверталися з нічної зміни, інші – навпаки, поспішали на роботу, обмірковуючи дорогою плани на день та тиждень, який тільки розпочинався. Лунав сигнал тривоги, але більшість з нас вже звикли до цього.

Раптом небо заторохтіло від звуків пролітаючих «шахедів» та на усі голоси «зазвучала» наша протиповітряна оборона. Пролунав потужний вибух! Всі, хто в цей момент були поблизу центру подій, не на жарт перелякались. Деякі люди в цей час опинилися на відкритій місцевості, а поряд – вогонь, ударна хвиля, летить каміння, небо закриває густий чорний дим, над головами – ворожі дрони. Що робити? «Двох стін» поряд немає, а до найближчого сховища ще треба добігти.

«Подібні ситуації вкотре нам нагадують, що ми живемо у воєнний час, тож варто час від часу оновлювати свої знання, як поводитися у подібних ситуаціях, – говорить Наталія Гардань, начальниця медичного центру нашого підприємства. – Є загально відомі поради, які варто не лише знати, а й дотримуватися їх. Якщо потрапили під обстріл на вулиці – негайно лягайте на землю, бажано знайти хоч невеликий виступ або заглиблення. Якщо ви опинилися, наприклад, на якомусь підвищенні, на мосту, і немає можливості негайно спуститися вниз, теж лягайте та ще й тримайтесь за конструкцію. Закривайте долонями вуха та відкривайте рот, щоб врятуватися від контузії та уберегтися від баротравми. Якщо з вами дитина, постарайтеся прикрити її собою. Лягти необхідно для того, щоб знизити шанс влучення осколків, в тому числі і від збитого дрона. Варто пам’ятати, бігти, коли навколо щось літає та вибухає, не найкраща ідея. Вже коли ви зрозумієте, що пік загрози минув, можна короткими перебіжками прямувати до найближчого сховища, підземного переходу, будівлі, за стінами якої можна сховатися тощо.

Такі поради ми завжди даємо слухачам на наших традиційних тренінгах з долікарської допомоги. І хоч про це вже багато сказано, а за часи війни деякими, на жаль, і відпрацьовано на практиці, все одно, в критичну хвилину люди губляться. Психологічний стан у таких моментах у кожної людини може проявитися по різному.  Ми спостерігаємо, що після кожного обстрілу зростає кількість звернень до нас по допомогу. І здебільшого це психологічні аспекти. Після пережитого багатьом треба заспокоїтися, привести свою нервову систему до ладу».  

Поради

Якщо після обстрілу вас трусить, то це, кажуть лікарі, нормальна реакція на стрес. З’явились сльози, тремтіння, слабкість – не стримуйте своїх емоцій, дайте їм вийти. Якнайшвидше повернути свій організм у стан безпеки допоможе певний алгоритм дихання. Вдих носом на рахунок 4, повільний видих ротом на рахунок 6-8. Три або п’ять хвилин такої вправи, й серцебиття приходить до норми.  

Повернутися до реальності та перестати «прокручувати у голові» жах, який ви щойно пережили, допомагає зосередження на собі. Зосередитись на тому, що ви у цей момент бачите, спробуйте називати предмети поряд з вами, або запах, який відчуваєте. Поговоріть з кимось поряд, загляньте у телефон, а ще краще напишіть рідним, що з вами все гаразд. Це вже так звана «обробка стресу».

Повернутися до реальності допомагає й енергійне стискання кулаків. Сильно стисніть їх на 10 секунд, потім різко розслабте. Повторіть вправу 5 разів.

«Надати сигнал мозку, що небезпека минула допомагає тепла вода, чай, краще з м’ятою, та щось тепле, накинуте на плечі. Це може бути куртка, кофта, пальто, плед тощо. Пам’ятаєте, як у кіно, тим, хто пережив стрес завжди щось накидають на плечі, – зазначає Наталія Гардань. – Вдома варто прийняти теплий душ, бажано не вмикати телевізор з новинами, та взагалі уникати гучних звуків. Натомість легка фізична активність, сон, здорова їжа та рутинні дії по дому швидко повернуть вас до нормального життя. Втім, якщо тривога зберігається, не можете заснути, загострилися хронічні хвороби – це вже привід звернутися до спеціаліста».

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Охорона праці

Зима позаду, але розслаблятися не на часі

Весна, на яку в цьому році ми чекали як ніколи, таки настала. Тож саме час підбивати підсумки зимового сезону. Він був важким за багатьма чинниками. І те, що енергетика країни, хай не без суттєвих втрат, але таки вистояла, додає оптимізму. Енергетика «АрселорМіттал Кривий Ріг» також зазнала важких випробувань, які продовжуються. Саме професіоналізм енергетиків підприємства дозволив не лише пережити зиму, зберігши устаткування, а ще й убезпечити працівників підприємства від величезних ризиків, викликаних збоями подачі електроенергії.

Євгеній Пантело багато років пропрацював у нашому енергетичному департаменті, зокрема, на теплоелектроцентралі. Тож йому, як нікому, відомі ті небезпеки, які є на ТЕЦ, та наслідки,  які могли б спричинити перебої з енергопостачанням. Зараз Євген – провідний інженер з охорони праці і опікується саме цехами енергодепартаменту, разом з колегами він допомагає енергетикам усувати ризики та організовувати безпечну роботу.

«Я вважаю, що енергетика – це серце підприємства. Без енергоресурсів виробництво неможливе. Але енергія здатна не лише приносити користь, а може й наробити багато горя, – говорить Євгеній. – Наприклад, температура пари у котлах ТЕЦ перевищує 500 градусів, а тиск досягає 100 атмосфер! Температура живильної води, яка йде трубопроводами, сягає 150 градусів, а тиск – 170 атмосфер. Не дай боже цій стихії вирватися на волю. Ці ризики багаторазово зростають, якщо є збої у роботі системи.

Цієї зими у зв’язку з шахедними та ракетними атаками по енергетиці країни ці збої не були поодинокими. Одного разу подача електроенергії зовсім зупинилася. Уявіть собі, що кілометрами трубопроводів прокачуються завдяки електроустаткуванню гази, пара та вода під шаленим тиском, і раптом рух зупиняється, бо немає струму. Руху немає, а тиск залишається! І це дуже небезпечно для агрегатів, а особливо – для людей які з ними працюють чи перебувають поблизу, для сотень людей. У цій та інших ситуаціях наші енергетики спрацювали надзвичайно виважено та професійно».

За підсумками зимового сезону Євген з колегами роблять висновки: що спрацювало, що ні. Якщо ні – то чому? Що можна покращити? Над помилками треба працювати завжди, тому що все змінюється швидко, а  зі змінами збільшуються небезпека і ризики.  І ми до цього маємо бути готовими.

«Разом з виробничниками ми розробляємо і впроваджуємо заходи, щоб запобігти помилкам. Це комплекс організаційних і технічних заходів, але і не тільки. Це аудити та перевірки, навчання і бесіди, консультації і корегувальні заходи, – каже Євген. – Впроваджуємо систему  блокування та ізоляції LOTO.  Працюємо над тим, щоб доступ до устаткування, де присутня небезпечна електрична, гідравлічна, пневматична, скрита та інші види енергій,  був неможливим завдяки використання системи  LOTO. Вчимо застосовувати цю систему. І не втомлюємося закликати кожного робітника працювати безпечно. Не заради уникнення покарання за порушення, а заради себе, заради тих, хто чекає вас дома живими та  неушкодженими.

Категорії
Наші люди

Кар’єрні кроки машиніста бульдозера

Коли говорять про видобуток залізної руди у кар’єрах «АрселорМіттал Кривий Ріг», то з гірничої техніки частіше за все згадують бурові верстати, що бурять свердловини для вибухівки, та великовантажні автомобілі, які вивозять руду та покривні породи. А є ще багато важливої техніки, без якої видобуток неможливий, наприклад, бульдозери.

«Бульдозери виконують кілька основних виробничих операцій, без яких гірникам не обійтися, –говорить виконувач обов’язків начальника ремонтної служби гірничотранспортного цеху ГД Олег Голуб. – Бульдозери разом з грейдерами будують дороги у кар’єрах, ті самі кар’єрні шляхи, без яких самоскиди та бурові верстати працювати не зможуть. Бульдозери розчищають п’їзди до гірничих забоїв. Вони ж планують майданчики для бурових робіт та виконують інші важливі завдання. Без бульдозерів у гірничій справі – ніяк».

Олегові слова базуються на багаторічній практиці та величезному особистому досвіді. 18 років він пропрацював машиністом бульдозера на одному з гірничозбагачувальних комбінатів Кривбасу, був серед найкращих фахівців. А ось талант керівника у ньому відкрився на всю потужність, коли він перейшов до ГТЦ ГД «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Спочатку я вивчився на водія та автослюсаря, а вже потім – на машиніста бульдозера, – згадує Олег. –  Пішов працювати у кар’єр. Бульдозерист у кар’єрі – це важка, небезпечна, але дуже потрібна людям праця. За 18 років я багато що зробив, багато чого навчився. Але після повномасштабного вторгнення видобуток на моєму підприємстві практично зупинився. Мені запропонували місце, але зовсім в іншій частині нашого міста. Я спробував, але треба було виїжджати о четвертій ранку, а додому я повертався ближче до опівночі. Для нормального життя – це не варіант. Аж тут кум Олександр Іноземцев, який працює у ГТЦ водієм великовантажного самоскида, підказав, що в «АрселорМіттал» є місце машиніста бульдозера».

Спочатку Олег стажувався на різних типах бульдозерів – колісних та гусеничних. Потім став до роботи, але ненадовго. Керівники цеху запримітили у нього той самий керівний талант і попросили тимчасово замінити начальника автоколони № 3. І він згодився.

«Колона № 3 – це крани, самоскиди, але не великовантажні, вахтові автомобілі тощо, – говорить Олег. – Цю техніку називають допоміжною, але без неї неможливе функціонування кар’єру. Ця техніка доставляє людей на робочі місця, матеріали для будівництва доріг, запчастини для ремонтів, бере участь у цих ремонтах, виконує ще багато необхідної роботи. Машиніст бульдозера – робота відповідальна, керівник колони – також, але межі відповідальності набагато ширші – від організації безпечної роботи для десятків людей і фінансових питань що до придбання запчастин та матеріалів, до відповідальності за стан та якість роботи кожної одиниці техніки. Тож багато чого довелося навчитися, і дуже швидко».

І тільки-но Олег «в’їхав» у курс справ, як його тимчасове, як йому й обіцяли, керівництво колоною завершилося – прийшов новий начальник колони, вже на постійній основі.

«Якщо відверто, то я зрадів, що повернувся на бульдозер, – усміхнувся Олег. – Робота у машиніста бульдозера нелегка, але він відпрацював сумлінно свої день-ніч, а далі – 48 (мова йде про графік роботи, за якого, після денної та нічної змін йде 48 годин відпочинку – авт.), тобто набагато більше вільного часу, і голова не болить, як то кажуть. А у начальника колони навіть після роботи голова кипить, думки рояться: як оте зробити? А як оте? А з оцього що вийде? Але моя радість була недовгою…».

Керівники цеху відзначили для себе успішне керівництво Олега автоколоною, і вирішили запропонувати йому місце начальника ремонтної служби ГТЦ. Не дуже він зрадів, але й не відмовив. Зараз Олег відповідає за стан близько 30 великовантажних самоскидів та більше десятка одиниць іншої техніки. У його службі працюють близько сорока фахівців – слюсарі-ремонтники, зварники, сантехніки, шиномонтажники, вулканізаторники, токарі тощо. Всі ці люди сумлінно працюють для того, щоб техніка своєчасно виїхала на лінію, щоб працювала без простоїв. Людей, як і скрізь, зараз не вистачає, тож і Олегові інколи доводиться йти на допомогу колегам, ремонтувати власноруч. Справа для нього звична, тож він не переймається. Вже більш ніж півроку Олег керує ремонтною службою і робить це вдало. Його визнано «Людиною року ГД», що є яскравим визнанням професіоналізму та відданості своїй справі.

«Роботи багато, і вона непроста. Ремонт техніки – це дуже складна справа, особливо, коли це – ремонт великовантажних автомобілів, які мають і електродвигун, і двигун внутрішнього згоряння, і ще безліч відмінностей від звичайних авто. Багато деталей виготовляємо самі. Я вдячний кожному зі своїх колег, а особливо Віктору Семенову, Артуру Градовому, Олександру Литвяку, Олександру Янькову, Дмитру Звереву, Геннадію Вербицькому, Олександру Скрилю, Олександру Драгожилову, Олексію Трошину та Валерію Усачу. Без цих людей я б нічого не досяг. Зізнаюсь, що коли очолив службу, то було деяке «тертя», так би мовити. Так завжди буває, коли на чолі вже сформованого колективу стає нова людина, яка, що природно, має власні погляди на організацію, свої вимоги. Але ми швидко порозумілися: працювати безпечно, якісно – що тут незрозумілого? І обов’язково працювати командою. Наша мета – щоб техніка працювала і якомога рідше ламалася. Це невід’ємна умова успішної роботи гірничого департаменту».

Категорії
Наші люди

Логіка безпеки

Заходимо у бокс для ремонту автомобілів гірничотранспортного цеху гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тут ремонтують не лише авто, а ще й бульдозери, навантажувачі та іншу кар’єрну техніку. Один з найпоширеніших ризиків тут – це ризик падіння з висоти. Здавалося б, де автомобілі, а де висота? Де логіка?  Але якщо усвідомити, що ці авто – великовантажні самоскиди заввишки 6 метрів, та й бульдозери з навантажувачами не дуже відстають за «зростом», то все стає зрозумілим.

«До робіт на висоті у нас особлива увага, – говорить мій супроводжувач, провідний інженер з охорони праці департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олександр Шишка. – Я проводжу тренінги з курсу «Take Care (Бережи себе)-2», і робота на висоті викликає неабияку зацікавленість та багато запитань. Для багатьох підрозділів це актуально, а для ГТЦ – й поготів».

Безпека під час таких робіт, як заміна двигуна чи коробки передач, техобслуговування техніки тощо складається з двох важливих частин: підготовчої та власне виконання робіт. І Олександр з колегами намагаються допомогти ремонтникам організувати фундаментальну підготовку та безпечне виконання.

Владислав Галайда механік підрядної організації «Цеппелін Україна», яка постачає потужну техніку Caterpillar, бере участь у її технічному обслуговуванні та ремонтах, зараз обслуговує доволі габаритний бульдозер. Під час виконання деяких операцій він користується запобіжним поясом, що захищає від падінь.

«Ми розуміємо важливість безпечної роботи і тісно взаємодіємо з вашими фахівцями з охорони праці, зокрема, з Олександром, – каже Владислав Галайда. – Вони допомагають визначати ризики та протидіяти їм, підказують, як виправити недоліки. Ми звертаємося за допомогою, наприклад, покращити освітлення за необхідності, ділимося своїми ідеями. Можна сказати, що наша взаємодія триває у форматі взаємодопомоги».

 Олександр Шишка часто буває на виробничих майданчиках. Він інструктує, налаштовує на безпечну роботу, контролює дотримання вимог, вивчає ризики на місці.

«Ми разом з працівниками ГТЦ чи підрядниками обходимо місця виконання робіт, якщо треба – вдягаємо пояси і підіймаємося на висоту, – продовжив Олександр. – Наприклад, дуже важливо визначити місця закріплення поясів, щоб це були не перила, огорожі чи промаслені елементи, а надійні точки кріплення. За потреби я проводжу тренінги з роботи на висоті безпосередньо у місцях, де працюють люди. А потреба така виникає чи не щодня. А щоб ефективно вчити людей, я постійно вчуся сам. Не пропускаю можливості відвідати заняття, що проводяться Європейським співтовариством з охорони праці «ESOSH», «Держпрацею» та іншими, постійно пропрацьовую журнали з охорони праці, а ще вчуся у працівників у цехах. Людям, що мають досвід, є що розповісти чи показати. Це здебільшого практичні знання та вміння, які набувалися роками, лайфхаки, яких не знайдеш у жодному журналі».