Автор: Головко Вікторія

Категорії
Новини

Безпека праці – це не ставка в казино

За статистикою, понад 90 % нещасних випадків зі смертельними наслідками стаються з психофізіологічних та організаційних причин. Це стосується як побутового життя, так і ситуацій на роботі. Тож чому деякі працівники нехтують правилами безпеки і як цьому запобігти? Про це ми говорили з психологинею підприємства Оленою Шевчук.

«З ким завгодно, тільки не зі мною. У мене великий стаж роботи, я добре знаю свій цех та свою справу». Погодьтесь, така або схожа думка час від часу виникає у деяких працівників.

Коли людина професіонал, має значний стаж та впевнена у своїх силах – це дуже добре для справи, яку вона робить. Але водночас існує великий ризик, що працівник може свідомо або несвідомо допустити порушення охорони праці через рутинні дії, коли відчуття небезпеки вже не таке гостре, як у перші дні або роки роботи. Це наче ставка у казино, коли з одного боку – зі мною нічого не станеться, адже багато років все було добре. А з іншого – у казино не можливо вигравати постійно, ставку, а у нашому випадку це життя та здоров’я людини, можна і програти.

Завжди контролюємо свою увагу

«Ми усі знаємо «в обличчя» ризики, які є на наших робочих місцях, наприклад, падіння з висоти, враження електричним струмом, роздавлювання та інші ризики-вбивці, з якими ми щоденно ведемо боротьбу завдяки профілактиці. Але є й так звані непередбачувані ризики – які з’являються через людську недбалість або втрату уваги, – зазначає психологиня підприємства Олена Шевчук. – За статистикою, такі випадки найчастіше стаються з вже досвідченими працівниками з чималим стажем. За роки роботи психіка людини вже адаптувалася до умов свого робочого місця. Те, що на початку вражало та примушувало бути обережним, постійно контролювати себе, з часом вже не викликає подібних емоцій. Наприклад, вже не таким страшним здається вигляд рідкого розпеченого металу у понад тисячу градусів, не таким високим виглядає майданчик для робіт за понад десяток метрів від полу, не так страшно гудить  трансформаторна будка з напругою тощо. А досвід підступно шепоче: «Будь впевненішим у собі, ти ж все знаєш, руки самі все зроблять, все, як і раніше, буде добре». От і виходить, що людина, яка знає про усі ризики, чує про них на усіх інструктажах, втрачає самоконтроль над собою. Для психіки досвідченої людини територія підприємства втратила ознаки небезпеки. Це і є пасткою, яка може призвести людину до травм».

Чи можна запобігти такому розвитку подій?

Психологиня радить працівникам завжди свідомо вмикати в собі режим підвищеної уваги на території підприємства, і робити це варто від моменту проходу або проїзду через прохідну. Це стосується усіх працівників, незалежно від віку, посади, стажу тощо, а також гостей підприємства, адже на певний проміжок часу вони потрапляють у зону підвищеної небезпеки.

Під час проходження інструктажів треба уважно слухати та, головне, сприймати інформацію про безпеку праці, навіть ту, про яку ви вже добре знаєте.

Дотримання поведінкового аудиту – це точне вивчення та аналіз власної поведінки та дій на роботі. Постійне вдосконалення та свідоме осмислення своїх дій можуть допомогти уникнути багатьох потенційних небезпек.

Порада для керівників – турбуватися про ментальне здоров’я працівників. Особливо це важливо зараз, під час повномасштабної війни. Системна увага до морально-психологічного стану працівників так само важлива, як і турбота про фізичний стан людини. Це може врятувати життя, запобігти травмуванню на роботі, підвищити мотивацію та продуктивність. Важливим фактором профілактики травматизму є колектив. Там, де панує нормальна атмосфера, де люди допомагають одне одному, приділяють увагу, підтримують та виявляють небайдужість у дотриманні вимог охорони праці, там і кількість порушень та травматизму добігатимуть нуля.

Категорії
Новини

Вчимося рятувати життя

Як би швидко не їхали рятувальники, в порятунку людей важлива кожна хвилина.

Повітряна тривога, вибух – на жаль, повномасштабна війна внесла цю жорстоку реальність в наше повсякденне життя. В таких умовах кожному з нас варто знати, як правильно і швидко надати першу допомогу постраждалим під час обстрілу, а також при ДТП, падінні з висоти або інших нещасних випадках.

Зупиняємо кровотечі

Масивна кровотеча є основною причиною смерті постраждалого. Як правильно надати людині першу долікарську допомогу в цьому випадку, розповіла та показала Олександра Мороз, старша фельдшерка служби здоровпунктів медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

Олександра працює на підприємстві понад 18 років, а до цього була фельдшеркою у травматологічному відділенні лікарні № 11, надавала людям екстрену медичну допомогу в складі бригади «швидкої». Багато працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та наших дочірніх підприємств знають Олександру Мороз ще й як медичну тренерку, яка вчить як правильно та безпечно допомагати постраждалим.

«Розпочну з юридичного боку, – зазначає Олександра Мороз. – Першу долікарську  допомогу постраждалим при невідкладних станах регламентує Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 441 від 9 березня 2022 року. Він містить 29 критичних для життя станів, там описаний покроковий алгоритм дій у цих ситуаціях. Я раджу кожному з нас ознайомитись з цим наказом, адже під час війни ця важлива інформація може стати в пригоді в будь-який момент. Як правильно зупиняти масивну кровотечу, зовнішню та внутрішню, я буду показувати на своєму колезі, у якості «моделі» нам допоможе водій автомобілю швидкої допомоги Олександр Бойченко».

Важливі поради

Вони стосуються усіх, хто буде надавати долікарську допомогу. Спочатку треба  впевнитися, що ви знаходитеся у безпеці, що вашому життю нічого не загрожує. Коли ви маєте справу з кровотечами, обов’язково треба користуватись гумовими рукавичками, щоб мінімізувати ризики для власної безпеки. Якщо таких рукавичок немає, надягайте на руки пластикові пакети або навіть файли.

Розпізнаємо та діємо

Внутрішня кровотеча.Її можна виявити після огляду постраждалого.

На внутрішню кровотечу вказують бліда шкіра, холодний піт, переривчасте дихання, важко промацується пульс. Потрібно звертати увагу на грудну та черевну порожнини, там можуть бути гематоми. Людині треба забезпечити спокій, щоб вона не рухалася. На місце гематоми кладемо холод. Краще за все – холодовий елемент з аптечки. Перед застосуванням активуємо його, плескаючи по ньому руками.

Зовнішня кровотеча. Капілярна виникає внаслідок ушкодження дрібних судин. Спочатку це схоже на кров’яну «росу», а потім кров повільно витікає. Така кровотеча не несе загрози життю, але може бути небезпечною для людей із проблемами згортання крові.

Щоб її зупинити, треба накласти на рану тканину або бинт та надавити на рану. Це може зробити сам постраждалий або людина, яка надає допомогу. Якщо рана брудна, її варто промити прохолодною проточною водою. Якщо рана виникла від укусу тварин – промийте її мильним розчином та обробіть антисептиком. На рану треба покласти холод.

При венозній кровотечі активно витікає густа кров темно-бордового відтінку.  Кровотеча з пошкодженої вени небезпечна відривом тромбу та значною крововтратою. В цьому випадку потрібно накладати давлючу (компресійну) пов’язку. Для цього беремо бандаж або тканину, прикладаємо до рани та притискаємо її будь-яким обтяжувачем: рулонами бинтів, пляшкою з водою, флягою, павербанком, невеличким блокнотом тощо. Також можна взяти еластичний бинт та при накладанні на рану закручувати його вузлами (обв’язавши рану, зробивши вузол і так далі), щоб вузли давили на рану і кров зупинилася. Не забуваємо прикладати холод. 

Артеріальна кровотеча є результатом пошкодження аорти, стегнової та інших артерій. Це струмінь яскраво червоного кольору з пульсацією. Постраждалому треба допомагати негайно, адже час йде на секунди.

Якщо кровоточить кінцівка, гумовим джгутом з постійним натягненням перетискаємо її на 5-7 см вище місця пошкодження. Якщо рани не видно, але є велика крововтрата, то джгут на кінцівку накладаємо максимально високо.

Джгут фіксуємо та вказуємо на ньому час накладення. Кровотечу з м’яких тканин зупиняємо прямим натисканням на рану та тампонуванням: тканину або бинти закладаємо безпосередньо вглиб рани, зверху накладаємо антисептичну серветку, пов’язку і притискаємо її.

Турнікет може застосувати на собі сам постраждалий за 30 секунд або одну хвилину. Турнікет накладається на стегно, гомілку або передпліччя, там де є дві кістки, на 5-7 см вище від рани. Він стискає м’які тканини, а з ними стискається і отвір судини. «Хвіст» турнікету фіксується, а на транспортній стрічці записується час його накладення.

Усім безпечних днів та міцного здоров’я.

Категорії
Новини

«Бережи себе»: про ризики з перших вуст

Тренінг «Бережи себе», спрямований на створення нової культури охорони праці на підприємстві, також дозволив налаштувати міцний зворотний зв’язок з працівниками підприємства та своєчасно реагувати на проблеми, про які повідомляють люди.

«Недостатнє освітлення у приміщеннях залізничної станції? Був замінений зовнішній прожектор та встановлені додаткові світильники на пульту управління станції. Вийшли з ладу плащі від дощу? Незабаром працівники отримають новий спецодяг. Ці та багато інших запитань були отримані від учасників тренінгу Take Care («Бережи себе»). Цей навчальний проєкт став не тільки можливістю розвивати та вдосконалювати навички безпеки на виробництві, а і можливістю поставити запитання безпосередньо фахівцям з охорони праці, які хвилюють людей на виробництві, та отримати дієву відповідь», – сказала Лілія Потурайко, менеджерка з навчання департаменту з охорони праці та промислової безпеки нашого підприємства.

Тренінг Take Care («Бережи себе») стартував в «АрселорМіттал Кривий Ріг» у січні 2023 року і розрахований на три роки. Це спеціальне навчання з охорони праці для працівників усіх категорій підприємства: робітників, фахівців, службовців. Тренінг був організований відділом з навчання та розвитку департаменту з персоналу спільно з департаментом з охорони праці та промислової безпеки. Тренерами стали наші колеги – досвідчені фахівці підприємства.

Основна мета навчання – сформувати нову культуру безпеки праці, щоб людина працювала безпечно не через загрозу покарання, а через бажання зберегти життя й здоров’я, своє та колег. На сьогодні за програмою тренінгу навчено понад 13700 співробітників, і цей процес триває.

«Моніторинг питань зворотного зв’язку «Бережи себе» дозволяє виявляти та своєчасно реагувати на проблеми, які можуть негативно позначитися на робочому процесі та атмосфері в колективі, – продовжує Лілія Потурайко. – На жаль, поки що не всі співробітники готові ділитися з нами своїми робочими проблемами, але їхнє ставлення змінюється. Це стає дуже помітним у процесі тренінгу – у перший день (тренінг 3-денний) люди переважно пасивні, та згодом, через сприятливу атмосферу стають більш активними, починають психологічно відкриватися та ставити запитання, буває і незручні, а також говорити про наболіле. Для нас – це цінна інформація, яка може бути використана для поліпшення корпоративної культури, вона допомагає побачити ситуацію очима співробітника, зрозуміти його потреби та очікування. Ми збираємо усі звернення працівників, щоб потім проаналізувати та посприяти скорішому їх вирішенню».

Теми різні, але переважно – це внутрішньоцехові ситуації. Наприклад, поломка кондиціонера, заміна освітлення на різних дільницях цехів, забезпечення аптечками, багато запитань стосувалися забезпечення спецодягом, наявності потрібних інструментів тощо. Деякі питання, переважно організаційні, вирішуються одразу. Керівники підрозділів оперативно реагують на звернення працівників, наприклад, щодо організації побутових умов, або заміни старого обладнання. Деякі питання людей потребують часу для вирішення. Це пов’язано із фінансуванням, закупівельно-тендерними та іншими процедурами. Але усі вони обов’язково будуть вирішені, адже кожне запитання або пропозиція – на чіткому контролі. А співробітники підприємства після навчання відчувають себе причетним до усунення або розв’язання якихось проблем або невідповідностей на робочому місці, в цеху, на території підприємства.

Категорії
Новини

Двічі перший і знову молодий

У депо залізничного цеху № 2 відремонтовано локомотив ТЕМ2-2203. Він перший, з відремонтованих у об’ємі ПР-2 за часи повномасштабної війни та перший з п’яти локомотивів, які планується технічно оновити в рамках реалізації  програми ремонту обладнання підвищеної небезпеки GAP-III«АрселорМіттал Кривий Ріг».

Мета цих ремонтів – покращення технічного стану локомотивів підприємства, щоб вони були безаварійними та безперервно були задіяні у залізничних перевезеннях.

Локомотиву ТЕМ2-2203 вже виповнилося 55, він 1970 року випуску. За технічними мірками – пенсіонер зі значним гарячим стажем, адже експлуатувався у доменному виробництві. Але після ремонту в ЗЦ № 2 локомотив виглядає, працює та почувається, наче молодий.

«Локомотив ТЕМ2-2203 був на ходу, але експлуатувати його вже було небезпечно, у першу чергу через великий ризик загоряння, – розповідає начальник залізничного цеху № 2 Дмитро Колесник. – Переїхати у здоров’я та молодість цьому локомотиву дозволив поточний ремонт (ПР-2). Цей вид ремонту, фактично найбільший, який раніше у нас виконувався, був зупинений у цеху від початку повномасштабного вторгнення. Головна причина – відсутність запасних частин. За часи війни ми переважно здійснюємо технічні обслуговування тепловозів, та усунення аварійних несправностей локомотивів. Локомотиву 2203 пощастило, службі постачання підприємства вдалося зібрати на українському ринку необхідні деталі, а їхнє встановлення вже було для залізничників справою техніки. На локомотиві також виправили дефекти та здійснили загальне технічне «оздоровлення», продіагностували його електричну частину, механічні вузли тощо».

Під час ремонту на локомотиві замінили деталі дизеля, що покращило експлуатаційні характеристики локомотива, перебрали турбокомпресор, замінили секції охолодження, колісні пари. Також відремонтували тягові двигуни.

Прикрасило тепловоз його фарбування у корпоративні кольори.

Проведений ремонт дозволив відновити продуктивність та безпеку локомотива ТЕМ2-2203, а також подовжив його термін експлуатації. На черзі – ремонт інших локомотивів підприємства.

Категорії
Новини

ХАКАТОН нам у поміч

«АрселорМіттал Кривий Ріг» взяв участь у хакатоні зі сталого розвитку, який організував Державний університет економіки і технологій спільно з ГО «Центр сталого розвитку та регіональних ініціатив».

Цьогорічний хакатон зібрав учнів та учениць криворізьких ліцеїв та фахового коледжу ДУЕТ. Об’єднавшись у команди молодь розробляла свої креативні рішення розвитку бізнесу у Кривому Розі, шукаючи у хащах проблем шляхи  їх вирішення.

Нагадаємо, що хакатон – це івент, під час якого учасники команд , застосовуючи мозкові штурми, вирішують конкретне завдання або розробляють дієве рішення.

Кейси – завдання та варіанти вирішення ситуацій, над якими у процесі хакатону працювали команди, вони отримували від партнерів заходу – різних підприємств нашого міста.

Менторкою на цьому заході від «АрселорМіттал Кривий Ріг» була Дар’я Черненко, фахівчиня з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів підприємства.

Про потрібне й «непотрібне»

«Чому молодь не обирає технічну освіту, а з нею й робочі спеціальності, і чи можливо це виправити? Саме над цим і треба було помізкувати команді старшокласників, якою я опікувалася, – розповідає Дар’я Черненко. – Ми працювали над потрібними ринку професіями, та тими, які є популярними настільки, що спеціалістів виявляється більше, ніж пропозицій роботи. Річ у тім, що зараз на ринку професій спостерігається дисбаланс попиту та пропозицій. Більшості підприємств потрібні представники робочих спеціальностей, наприклад, електрогазозварники, токарі, слюсарі, електрики, водії тощо. А молоді зараз більш цікаві професії, які дозволяють працювати онлайн: айтішника, менеджера, маркетолога. А ще більшість старшокласників мріють з першого ж робочого дня заробляти багато грошей. Також на вибір професії впливають стереотипи, на кшталт, робочі професії не престижні, вони важкі, малооплачувані. Насправді людина, яка, «має професію в руках», дуже цінується, затребувана на ринку праці і може добре заробляти».

Вихід знайдено!

Для розв’язання цієї проблеми команда Дар’ї нахакатонила декілька дієвих інструментів, які б дозволили виправити ситуацію. Беремо їх на озброєння.

По-перше, представникам закладів освіти та підприємств потрібно проводити якіснішу профорієнтацію у школах і, що важливо, починати це робити вже з 8 класу. Саме відтоді учні починають серйозніше замислюватися про своє професійне майбутнє. Ось тоді й потрібно зацікавлювати хлопців та дівчат технічними науками та спеціальностями, та розповідати їм докладніше  як і де вони можуть застосовуватися. Молодь воліє знати, де вона може застосовувати набуті знання, якщо вступить на технічну спеціальність: на якому підприємстві працюватиме, як професійно вдосконалюватиметься, чи може вона зробити там кар’єру і почуватися впевненою у майбутньому. І про це, на думку молоді, їм мають розповідати люди, які самі пройшли цей шлях. Авторитетом в цьому питанні можуть бути випускники закладів освіти, які працюють за своєю спеціальністю і досягають кар’єрних висот, або навіть батьки школярів, які теж здобули професійно-технічну, або інженерну освіту, і працюють за освітою на підприємстві, задовольнившись власним вибором професії.

По-друге, для здобуття технічної спеціальності в майбутньому потрібно вже зараз цікавитись технічними науками, такими як хімія, фізика. У більшості шкіл не вистачає сучасного обладнання та лабораторій, аби зробити ці предмети прикладними. Саме через це у школярів формується уявлення, що технічні науки – це щось нудне та непотрібне. Бізнес зацікавлений у майбутніх кадрах, має інвестувати в сучасні шкільні лабораторії та практичні модулі.

По-третє – емоційніше та докладніше розповідати молоді про робітничі професії, а не так, як зазвичай – хтось прийшов до класу та з листочка пробубонів загальну інформацію про професію, як кажуть для галочки. В результаті ніхто нічого не зрозумів, не запам’ятав, не зацікавився. А коли настає час пік, і треба обирати де навчатися, найчастіше молодь користується такими принципами: куди усі, туди і я, батьки підказали, цей навчальний заклад знаходиться біля дому.

Загалом, молодь прагне до конкретних відповідей на свої запитання: що таке технічні спеціальності та чому вони актуальні? Які переваги вступу в той чи інший заклад освіти на таку спеціальність? Як співпрацює реальний бізнес та освіта? І які ж існують програми розвитку молоді на підприємствах?

А ми це вже робимо!

«Насправді, усі ці поради ми вже втілюємо в життя в «АрселорМіттал Кривий Ріг», – продовжує Дар’я Черненко. – Коли наша «бригада» амбасадорів підприємства приїздить до навчального закладу, то про тишу там забувають. Про професії ми розповідаємо за допомогою інтерактивів, зазвичай, з молоддю спілкуються представники тих або інших професій. Це молоді люди, які скористалися нашими програмами практики, стажування, були учасниками молодіжних проєктів, і згодом стали частиною  трудового колективу підприємства. Про свій шлях успіху на зустрічах з молоддю розповідають і наші досвідчені працівники та керівники. До того ж такі зустрічі проходять неформально, кожен з учасників почувається вільно і може поставити герою питання, яке його хвилює. Насправді про молодіжне життя підприємства, наші профорієнтаційні програми можна розповідати дуже багато. Краще залишу координати, звертайтеся, ми вам все розкажемо, покажемо, познайомимо, зацікавимо: Вікторія Коцуба, менеджерка з розвитку молодіжних проєктів 067 842 56 98 (https://www.instagram.com/3d.amkr?igsh=NHh3ajVqNjd0Ym44)

І наостанок учасники хакатону трохи помріяли. Вони уявили підприємство майбутнього, де усі процеси роботизовані, але роботи не забирають нашу роботу – люди контролюють техніку та обслуговують її. У цих мріях є сенс та перспектива втілення, адже це саме той технічний розвиток, для якого молоді і потрібно набувати технічних знань.  

Категорії
Наші люди

З палаючого танку – на роботу та у спорт

Газівник коксових печей коксового цеху № 1 КХВ Сергій Паєцик захищав Кривий Ріг, звільняв Херсонщину, стримував ворога на передовій. Зараз у нього звичайні щоденні турботи –  робота на рідному підприємстві, родина та спорт.

Сергій Паєцик з гордістю показує свої спортивні нагороди та із захопленням розповідає про корисні тренування, завзяті змагання, цікавих людей, з якими познайомився завдяки участі у команді «Нескорені. Кривий Ріг». Зараз ветеранський спорт займає особливе місце у житті Сергія та його родини, він наповнює його духовно та дозволяє відновлюватися фізично після важкого поранення на фронті.

25 лютого 2022 року Сергій Паєцик вже був у складі ЗСУ і став на захисті Кривого Рогу. Спочатку він очолював стрілецький взвод, який обороняв місто з боку Інгульця, за 40 кілометрів від міста. Згодом Сергій став командиром танкового взводу. Річ у тім, що здобуваючи металургійну та юридичну освіти у вишах Дніпра, Сергій отримав ще й військову підготовку та спеціалізацію танкіста. Тому йому одразу довірили командувати бійцями-захисниками.

«З перших днів війни окупанти намагалися усіляко прорватися до нашого міста, тут їм наче медом було помазано. Вони наступали як невеличкими групами, так і сунули колонами на різній важкій техніці та рясно обстрілювали наші позиції. Ми мали свій опорний пункт, шматок дороги, який захищали, і завдання не пропустити окупантів до міста, – згадує ті дні Сергій Паєцик. – Серед захисників були звичайні люди мирних професій, які війну тільки в кіно бачили. А тут реальні окопи, смертельні обстріли, небезпека та маса адреналіну. Саме моральний підйом, згуртованість у діях, розуміння, що ніхто не захистить нас крім нас самих, і допомогли нам тоді вистояти. А згодом були Апостолове, Зеленодольск, звідки ми, вже на танках розпочали звільнення Херсонської області».

В одному з боїв танк, в якому знаходився Сергій Паєцик, був підбитий, а бійці отримали поранення. Сергія контузило, у нього були опіки. Розпочався тривалий процес лікування та реабілітації. Як говорить Сергій, він пройшовся багатьма лікарнями і дякує нашим медикам, які буквально рятують життя та здоров’я нашим захисникам.

Сергій демобілізувався та повернувся на роботу до коксового цеху № 1. Він прагнув бути в колективі та зайняти голову та руки роботою, щоб відволіктися від думок про війну, переживань про свій взвод, з хлопцями якого, до речі, часто зідзвонюється. Зараз бійці тримають оборону на різних напрямках фронту, починаючи від Харківського, Донецького тощо.

«Перехід до цивільного життя – це непроста річ для тих, хто воював, – продовжує Сергій Паєцик. – Спочатку мені незвично було прокидатися у ліжку, а не у бліндажі, дуже заважали сирени повітряної тривоги. На фронті ми більше звикли до вибухів, свисту куль, снарядів, дзижчання дронів. Тут теж «шахеди» над головою торохтять, але я знаю, що наші хлопці їх пильнують. Та все ж я гостро реагую на різкі звуки. До речі, така ж реакція і у наших тварин. Моя собака, наприклад, дуже боїться, коли бахкає, тим більш, коли «прилітає». Ми всі, на жаль, стали заручниками цієї війни».

Під час лікування та реабілітації Сергій почав активно займатися спортом. Він став частиною команди «Нескорені. Кривий Ріг». Оздоровче плавання, настільний теніс, волейбол, важка атлетика, дартс, петанк та інші ігрові види спорту одразу захопили увагу Сергія. Це дало йому можливість зміцнитися фізично, набути сили духу та спілкуватися у колі таких, як і він – ветеранів російсько-української війни, і не тільки. Річ у тім, що криворізька особливість ветеранського спорту – це сімейна участь у змаганнях. Сергій шуткує, що його дружина стала навіть активнішою спортсменкою, ніж він. Вона завзято вболіває за чоловіка на змаганнях, і сама із задоволенням бере участь у них.

«Мені хочеться, щоб до нас приєднувалося більше людей, щоб ті бійці, які повернулися до цивільного життя, не сиділи на самоті у чотирьох стінах, не прокручували у голові важкі події минулого, не впадали у відчай через поранення, а йшли до інших, таких, як і вони. Спорт об’єднує, лікує, надає сил жити і дає змогу це робити на повну», – сказав Сергій Паєцик.