В експозиції музею історії нашого підприємства з’явилася нова локація – стенд із уламками зброї, за допомогою якої агресор атакував Кривий Ріг.
Більшість залишків зброї сховані під склом, а деякі, великі за розмірами, розташовані поруч, їх, навіть, можна помацати руками і не боятися – завдяки нашим захисникам ці засоби вбивства вже ніколи не накоять лиха. Тепер їх новий статус – «експонат».
«Усі залишки зброї принесли до музею працівники нашого підприємства, та ті, хто зараз захищає Україну, мешканці міста, – розповідає завідувач музею історії нашого підприємства Микола Чухрай. – Колекцію ворожого металобрухту ми почали збирати у музеї ще на початку війни у 2014 році. Але зараз, на жаль, ця колекція поповнилася новими експонатами. Ще й такими, які ще зовсім недавно летіли на наше місто, були смертоносними, мали на меті принести горе людям. Завдяки нашим військовим ця зброя набула ось такого «беззубого» вигляду і ми можемо більш детально її роздивитися».
Під скло музейної вітрини «залетіли» двигун «шахеда», бокова частина крила безпілотного летального апарату «Герань-2», залишки «Іскандера», снарядів, в тому числі реактивних, мін та інше залізяччя війни.
«БпЛА «шахед», двигун якого тепер знаходиться у експозиції, летів саме на Кривий Ріг. Його над містом приземлили наші воїни-захисники, серед яких був і працівник нашого підприємства. Саме він і подарував цей трофей нашому музею, – продовжує Микола Чухрай. – На жаль, двом ракетам комплексу «Іскандер-М» вдалося досягти цілі на одному з об’єктів міста. Вони гучно вибухнули та розлетілися на друзки. Їх уламки тепер є нашими музейними експонатами. Фахівці стверджують, що вартість на запуск кожної ракети приблизно 4 млн доларів. Уявіть, скільки можна було б корисного зробити на ці гроші. Але ворог витрачає їх саме на війну».
Серед трофейних експонатів є оптика спостереження БпЛА «Герань-2». За її допомогою ворог має змогу бачити наші позиції, щоб потім їх вражати. Цей «окуляр» безпілотника вже нічого не побачить, адже його вчасно «засліпили» наші воїни.
Серед нових експонатів і невеликий дрон-камікадзе, він же дрон-розвідник «Бумеранг».
У музеї можна побачити мікросхеми та залишки ракети, яка впала у районі станції Мудрьона. Їх принесли сюди мешканці цього району-працівники нашого підприємства. А також залишки ракети «Смерч», яка летіла на військових, коли окупанти просувалися до нашого міста, і на Баштанці зав’язався бій.
А ракета з «Іскандеру» прилетіла на город нашого працівника, який живе на Гданцівці. Є тут і залишки НУРС – некерованої авіаційної ракети.
Відвідувачі виставки також можуть побачити спорядження окупанта – цей комплект затрофеїли визволителі Високопільського району.
«Ми продовжуємо приймати металобрухт війни, але тільки безпечний. І запрошуємо охочих відвідати музей та на власні очі побачити військові експонати та дізнатися про інші факти з життя підприємства. У нас завжди цікаво», – запевнив Микола Чухрай.
Історія цієї вулиці тісно пов’язана з історією нашого підприємства та розвитком міста. Будинки, двори, майданчики, сквери, алеї вулиці, і, найголовніше – унікальні життєві історії – наче сторінки цікавої книги, які зберігають пам’ять про минулі часи та розповідають про сьогодення. А перша життєва історія – про людину, на честь якої і названа ця вулиця – заслуженого металурга України Вадима Гурова.
Спадковий металург
«Живу на Гурівській», – можна почути від мешканців цієї вулиці. Навіть магазин на першому поверсі відомого «червоного» будинку також названо на честь Вадима Гурова. Напевно багато людей, які живуть на цій вулиці або прогулюються тут, добре знали цю особистість: по роботі, розв’язанню різних питань і просто, як гарну людину, яка любила свою справу і вміла опікуватися іншими. Вадим Миколайович часто говорив, що він завжди здійснює те, чого ніхто, крім нього не може зробити. І свої слова завжди підтверджував справами.
Заслужений металург України, кавалер почесного звання «За заслуги перед містом» та почесний громадянин Кривого Рогу, автор та співавтор 56 винаходів і 18 наукових робіт у мартенівській справі, депутат Верховної Ради 2, 3, 4 скликань, заступник голови Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів, перший заступник голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва – все це про Вадима Гурова. Він усе життя присвятив рідному підприємству, Кривому Рогу, державним справам.
Вадим Гуров
Вадим Гуров був спадковим металургом, адже його батько теж працював на «Криворіжсталі», але був репресований і на 10 років засланий до сибірських таборів.
Вадим з відзнакою закінчив криворізьку школу № 52 та вступив до Дніпропетровського металургійного інституту. Ще за студентських років Вадим Гуров захопився баскетболом. Молодий чоловік брав участь у багатьох турнірах, ставав переможцем змагань. До речі, з роками жага до спорту у нього лише посилилася. Він продовжував активно займатися спортом, а згодом заслужений металург започаткував у Кривому Розі щорічний баскетбольний турнір серед юнаків та дівчат.
Не менш яскравою була і його робітнича кар’єра. Після закінчення інституту Вадим Гуров розпочинав на нашому підприємстві помічником майстра у мартенівському цеху, а згодом очолив його. Він також керував роботою ще одного сталеплавильного цеху – конвертерного. До речі, на міжнародних конгресах сталеплавильників у 1992-1993 роках Вадима Гурова було обрано головою мартенівської секції. Він очолював постійну комісію СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників.
Фото з архіву музею історії підприємства
«Гурівський» 1 %
Вадим Гуров був ініціатором об’єднання металургів, коксохіміків та гірників у складі єдиного підприємства і підготував для цього необхідний законопроєкт.
Свого часу він також запропонував залучити іноземних інвесторів металургійного комплексу України.
Та багатьом криворіжцям запам’ятався саме знаменитий «Гурівський» один відсоток.
Вадим Миколайович ініціював у парламенті законопроєкт, за яким один відсоток коштів від продажу «Криворіжсталі» держава мала надати в розпорядження криворізької міської громади. Така ініціатива Вадима Гурова та чималі зусилля з її здійснення принесли громаді нашого міста 240 мільйонів гривень, які були спрямовані на здійснення соціальних проєктів. А Вадим Гуров став працювати головою представництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» у Києві.
Вадим Миколайович помер у Києві у 2015 році.
У наступних номерах «Металургу» ми розкажемо про історичні та сучасні візитівки вулиці Вадима Гурова. Залишайтеся з нами, буде цікаво!
– Раніше працівникам підприємства – батькам дітей надавалася допомога до початку навчального року. А чи буде вона у цьому році? І коли цю допомогу виплатять?
У цьому році з метою підвищення соціальної захищеності особливої категорії працівників (одинокі матір, батько, вдова, вдівець, опікун, багатодітна родина), та керуючись відповідним пунктом чинного колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», також передбачені подібні одноразові виплати з розрахунку 1000 грн. на одну дитину. Виплати мають бути проведені до 23.08.2024 року.
-А на дитину з якого і до якого віку розповсюджуються ці виплати? Якщо моїй дитині чотири рочки, то чи отримаю я виплати?
Дана виплата буде здійснена працівникам підприємства вищезазначеної категорії на кожну дитину віком до 16 років, які народились до 1 вересня 2024 року.
– Чи зможу я претендувати на цю виплату, якщо я розлучена, але на аліменти від батька не подавала?
Так, можете.
– Що мені потрібно зробити для цього і до кого звернутися, аби отримати виплати до 1-го вересня?
Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання цієї матеріальної допомоги.
– Якщо обоє батьків багатодітної родини є працівниками підприємства, то хто може отримати виплату?
Якщо обоє батьків багатодітної сім’ї є працівниками підприємства, виплату проведуть за місцем роботи матері. Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, необхідно надати довідку з місця роботи матері про те, що їй така виплата не проводилася, а якщо мати не працює – копію трудової книжки (першої і останньої сторінки, перевірені і засвідчені цехом, в якому працює батько). Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, який перебуває у зареєстрованому шлюбі та спільно проживає з дружиною і виховує трьох і більше дітей, у тому числі дітей кожного з подружжя, які перебувають у шлюбі, необхідно надати посвідчення батьків багатодітної сім’ї та інші документи, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги.
– Якщо я одинока матір і працюю в ПП «Стіл Сервіс», то чи можу я отримати ці виплати?
Виплати можуть отримати працівники зазначених категорій, які перебувають в обліковому складі підприємства на 1 серпня 2024 року, а також в обліковому складі ПП «Стіл Сервіс», ТОВ «ЛМЗ», засновником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
– Якщо розлучилася у цьому році і маю дитину 7 років, то чи матиму я право на ці виплати у 2024 році? Мені потрібно надати якісь документи? А кому їх принести?
Так, ви маєте право на отримання матеріальної допомоги до 1 вересня. Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги, а саме:
– копія паспорта, зокрема сторінка «сімейний стан» або ID – картки;
– копія свідоцтва про розлучення;
– копія свідоцтва про шлюб (якщо жінка після розлучення повторно вийшла заміж і змінила прізвище);
– копія свідоцтва про народження дитини;
– інші документи на вимогу відділу організації та оплати праці.
Перелік документів для інших категорій працівників завжди можливо уточнити у відділі організації та оплати праці.
Працівники Ливарно-механічного заводу виготовили основне устаткування для доменної печі № 8.
Нещодавно в «АрселорМіттал Кривий Ріг» завершився капітальний ремонт доменної печі № 8. Основне устаткування для печі – засипний апарат, тяговий пристрій, гуркоти коксу та агломерату, скіп для транспортування шихти виготовили працівники ЛМЗ. Наразі устаткування встановлене на доменну піч і виконує свої функції.
Засипний апарат – наймасивніший і, мабуть, найскладніший у виготовленні з цього переліку устаткування. Він використовується для завантаження шихти у шахту доменної печі. Апарат складається з чаші масою 22 тони та вставленого в неї конусу масою 27 тон. Діаметр основи чаші – майже 7 метрів. Елементи чаші наш ЛМЗ виготовив, як то кажуть, з нуля. Складність виготовлення була ще й в тому, що відливки треба було обробити з ювелірною точністю та отримати необхідну стійкість виробів щодо високих температур, агресивного середовища та механічних пошкоджень.
Головний технолог Євген Коновалов розкрив нам тонкощі виготовлення апарату.
«Чаша з конусом накриває шахту печі вгорі. Конус, підвішений на тяговому пристрої, вставляється в чашу. Між чашею і конусом засипається шихта для виробництва чавуну. Коли конус опускають, то через зазор, що виникає між чашею і конусом, шихта потрапляє до печі. Таким чином є можливість завантажувати піч дозовано й рівномірно, – пояснює Євгеній Коновалов. – Між завантаженнями конус має ідеально прилягати до чаші, щоб навіть гази, які утворюються в домні під час плавки, не виходили на поверхню. Зазор по всьому чималому колу ніде не може перевищувати 0,05 мм. А це, між іншим, менше, ніж середня товщина волосини на голові людини. А ще поверхні стикання між елементами засипного апарату мають бути стійкими. Тому виготовлення апарата – ювелірна робота. Відмінність між нашою роботою і роботою ювелірів у тому, що вони мають справу з дрібними виробами, а ми з величезними. І це – додатковий виклик».
Всі відливки, тобто заготовки для чаші й конусу виготовили фахівці фасонносталеливарного цеху. Відливали окремо верх чаші, її низ, і те ж саме з конусом. «Спочатку виготовили моделі та величезні форми для відливок. Над цим працювали модельник Євгеній Килимко, формувальник Євгеній Юрченко та інші. Потім сталевари Антон Тємніков, Володимир Скалига, Юрій Габер та їх колеги зварили у печах сталь з необхідними властивостями, а розливальник Віталій Савко з колегами залили цю сталь до форми. Далі вибивальники, серед яких Євгеній Непша, вивільнили заготовки з форм, а працівники дільниці обрубки Богдан Борщ, Володимир Дєгтярьов та інші обрізали-обрубали всі зайві металеві елементи, які утворюються під час заливання сталі. Після цього було виконано термообробку відливок у величезній термічній печі.
За словами Євгена Коновалова, у ФСЛЦ є термообробна піч величиною з будинок. ЇЇ робочий простір – майже сім метрів завширшки, більш ніж вісім метрів завдовжки і п’ять з половиною – заввишки.
«Термообробку виконують для того, щоб надати металевому виробу потрібних механічних властивостей по всьому об’єму. У нашій печі ми можемо проводити термообробку за температури до 900 градусів за Цельсієм, – пояснює Євгеній. – Це була перша термообробка елементів засипного апарату. А потім було ще дві – після кожного етапу обробки в ремонтно-механічному цеху № 2. Адже внаслідок механічної обробки, зварювання або наплавки властивості виробу змінюються, і треба знову повертати сталь до необхідних параметрів. Після цього відливки на автомобілі із спецплатформою перевезли в РМЦ-1. Везли з виконанням всіх вимог безпеки, з мигалками, у супроводі патрульного автомобіля поліції та служби безпеки руху.
Механічну обробку величезних відливок виконали на унікальному токарно-карусельному верстаті КУ-101. Зняли зайвий шар металу, щоб привести геометричні параметри у відповідність з кресленнями. Обробка на верстаті проходила в кілька етапів, між якими зварили між собою нижні й верхні елементи чаші й конуса та виконали наплавку поверхонь їх стику, використавши високоякісний німецький дріт для наплавки. Це надало поверхням міцності, але й ускладнило механічну обробку, бо тверді матеріали важче обробляти. Але команда РМЦ-1 добре впоралася, відшліфувавши стикові поверхні для щільного прилягання чаші й конуса між собою.
Начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний зізнався, що це було непросто, адже трьох верстатників КУ-101 з чотирьох мобілізували до лав ЗСУ, а керування таким верстатом потребує неабиякої кваліфікації.
«Дійсно, працівників довелося навчати нашвидкоруч. Один з них взагалі до цього працював ковалем, розповідає Євгеній Гречаний. – Команда з Ігоря Шостака, Данила Гришаєва, Євгенія Хлівного та Миколи Червотоки, який повернувся до цеху після демобілізації, впоралася. На превеликий жаль, Володимир Слюсар, який до мобілізації керував КУ-101, загинув у бою. Завжди про нього пам’ятатимемо. Також хочу подякувати наплавникам Сергію Попову й Валентину Карманову, фрезерувальникам Володимиру Ковбаскіну та Вячеславу Кільдюшову, які теж відзначилися під час обробки елементів засипного апарата».
Механік виробництва центрального департаменту з утримання та ремонтів Сергій Шокотько координував взаємодію підрозділів під час капремонту ДП-8. «Роботи з виготовлення устаткування для ДП-8 проходили в непростих умовах, – зазначив Сергій. – перебої з енергопостачанням, проблеми з доставкою імпортних заготовок, допоміжного обладнання, недостатня кількість кваліфікованих працівників й інші проблеми та виклики, пов’язані з російською агресією, інколи змушували переносити терміни. Були тенденції до дострокового завершення робіт. Життя внесло корективи, але у визначений термін ЛМЗ вклався. Разом ми працюємо над підвищенням термінів експлуатації засипних апаратів та іншого устаткування, яке виробляють цехи ЛМЗ, і маємо успіхи. Сподіваємося, нещодавно виготовлене устаткування покаже себе якнайкраще у виробництві чавуну».
Працівники цеху ремонту металургійного устаткування № 2 виконали ремонт десятого холодильника блюмінга, який є складовою охолоджувальної системи заготовок після обтискання.
Агресивне середовище, важке навантаження та інтенсивна експлуатація з часом негативно позначаються на стані металургійних холодильників. Їхнє погане «самопочуття» вчасно виявили працівники блюмінга і звернулися по допомогу до фахівців з ЦРМУ-2. Наразі роботи з ремонту холодильників блюмінга можуть довірити лише цим працівникам, адже вони мають досвід таких ремонтів. Останній раз такі ремонтні операції виконувалися понад 10 років тому, і часткова відсутність відповідних фахівців стала додатковим викликом для ремонтників, але вони з цим гідно впоралися.
Першим етапом стали демонтажні роботи. Довелося розбирати металоконструкції, знімати металеву балку і демонтувати пошкоджений фундамент холодильника.
«Ми навіть декілька новинок запровадили у цьому ремонті, –розповідає заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. –Розбирати фундамент вручну за допомогою відбійних інструментів було непродуктивно, це збільшило би час ремонту і забрало невиправдано багато людських зусиль. Тому ми вирішили застосувати нашого механічного помічника – екскаватор з навісним обладнанням – гідромолотом. Але як його доставити до місця роботи у працюючий цех? Довелося прокласти йому дорогу в цеху – зробити «устілку» зі слябів. От так він і дістався місця призначення».
Після розборки фундаменту екскаватором спеціалісти ЦРМУ-2 вручну дочистили його та додатково заглибилися на 40 см, потім встановили та закріпили арматуру, пов’язуючи її з наявним бетоном, виконали армування, опалубні роботи, залили новим бетоном, встановили балку та металоконструкції, і холодильник знову запрацював.
«Всі роботи були виконані нами вчасно, цех-замовник гідно оцінив нашу роботу, – додає Володимир Вишемірський. – Впевнений, що це не в останню чергу стало можливим завдяки злагодженій роботі нашої ремонтної команди та професіоналізму наших працівників, серед яких особливо хочу відзначити старшого майстра Олега Шахнюка,в.о. майстра Максима Зиму та бригадира монтажників Юрія Сергієнка».
4 серпня 2024 року «АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільше гірничо-металургійне підприємство України, відзначило своє 90-річчя. Саме 4 серпня 1934 року Криворізький металургійний завод видав свій перший чавун на доменній печі № 1. І це стало точкою відліку в житті підприємства, яке славиться міцним характером, потужним потенціалом та людьми, які здатні творити дива, адже кожен з працівників підприємства наділений особливим сталевим геном.
Вже третій рік поспіль через війну ми не влаштовуємо гучних святкувань з масовими заходами. Але обійти таку історичну дату підприємство не може. Тому «АрселорМіттал Кривий Ріг» вирішив з приводу свого дня народження зробити подарунок місту, в якому працює і з яким йде пліч-о-пліч усі ці роки – встановити на набережній парку ім. Богдана Хмельницького в Металургійному районі шість стилізованих копій всесвітньо відомих споруд, в будівництві яких використовувалась вироблена в «АрселорМіттал Кривий Ріг» сталь. Таким чином у місті з’явився новий артпростір, де мешканці під час прогулянок зможуть більше дізнатися про продукцію підприємства і про його внесок в історію сучасної архітектури світового рівня.
Для створення стилізованих копій були обрані шість споруд: найвищий у світі хмарочос Бурдж-Халіфа в Дубаї, стадіон НСК «Олімпійський» в Києві, об’єкт «Укриття» в Чорнобилі, Вежі Полум’я в Баку, вежа ArcelorMittal Orbit в Лондоні та Георгіївська дзвіниця у Кривому Розі. У кожній з цих споруд є криворізька сталь. Більш повну інформацію про ці артоб’єкти можна дізнатися за QR-кодом на табличках споруд.
Ще задовго до початку офіційної частини свята набережна наповнилася людьми, які прийшли родинами, аби привітати тих, хто сьогодні є гордістю підприємства – його найкращих працівників, та побачити сталеві мистецькі подарунки, які відтепер мають всі шанси стати новою візиткою міста на фото криворіжців.
«Прийшла подивитись на свято, бо з початку війни нам не вистачає гарних емоцій. Почула музику, побачила «движ» і сама прийшла подивитися на це, – сказала Олена Хамідуліна, мешканка Кривого Рогу. – Виявляється, завітала куди треба, бо це святкування 90-річчя мого рідного підприємства, якому я свого часу присвятила 30 років. Я працювала слюсарем-монтажником у першому цеху вловлювання коксохімічного виробництва. Як же мені приємно знову опинитися серед своїх колег. Хоча, на мій погляд, у нас майже кожен мешканець Криворіжжя працює, або працював на цьому підприємстві. Ми тут – одна велика родина!»
Цікаво, що конструкції стилізованих копій споруд виготовило криворізьке підприємство «Оріон КР». Технічні параметри оригінальних споруд вивчались за численними фотографіями, на базі них були розроблені макети, які втілюють мистецьке бачення виконавців. На виготовлення шести стилізованих копій споруд знадобилось 2 місяці та понад 5,5 тонн металопродукції.
Тетяна Олійник, мешканка Кривого Рогу захоплено розповідає: «Споруди, які підприємство подарувало місту, стали справжньою окрасою набережної ставків. Тепер у кожного мешканця Кривого Рогу є нові локації для фото – ти наче побував у Дубаях, у Баку, у Лондоні. Моя онука Юля теж намалювала Вежі Полум’я, вона взяла участь у конкурсі малюнків і представляє на урочистостях свою картину. Настрій у мене подвійно святковий ще й тому, що, і я колись працювала на підприємстві. Я була провідним інженером і опікувалася організацією ремонтів, спочатку у підрядній організації, а потім уже у складі підприємства».
Найгучніші оплески найкращим
Відкриття артпростору на набережній парку ім. Богдана Хмельницького, яку символічно можна назвати Сталевою набережною, розпочалося з нагородження генеральним директором підприємства Мауро Лонгобардо найкращих працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» спеціальною відзнакою «Сталь».
Мауро Лонгобардо розпочав привітання з подяки ветеранам підприємства за їх неоціненний внесок, зазначивши, що компанія сьогодні є гордістю багатьох поколінь. На жаль, війна не дає можливість відзначити свято так, як хотілося б. Але все попереду. Завдяки нашим захисникам, серед яких майже 3000 – це наші колеги, які зараз у лавах ЗСУ, ми маємо змогу жити та працювати. Генеральний директор сказав, що 90 років – це дата, якою можна і варто пишатися. За ці роки підприємство зробило багато, а криворізьку сталь можна знайти в багатьох відомих світових та українських спорудах. Нашу продукцію знають і поважають у світі. Але це все було б неможливим без наших людей, які міцніші за найміцнішу сталь. Тому, як зазначив Мауро Лонгобардо, й найголовніша нагорода до 90-річчя підприємства теж має назву «Сталь». Нею нагороджено 33 найкращих працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг». Сталь була у минулому, вона є сьогодні і буде у майбутньому. У переможному майбутньому всієї України. І це майбутнє будують сміливі, надійні професіонали, які працюють на нашому підприємстві.
«Атмосфера свята – просто супер, – поділився враженнями Володимир Кожаєв, електрозварник ручного зварювання вальцетокарного цеху. – Від початку війни ми вже скучили за подібним. Мені приємно, що на дні народження нашого підприємства я не просто гість, а один із нагороджених. Настрою додає те, що урочистості відбуваються не традиційно десь у залі, а на міській набережній, яка прикрашена завдяки підприємству чудовими спорудами, в яких є наша сталь. Я теж працюю з металом, зварюю різноманітні металоконструкції для потреб виробництва. На підприємстві працюю давно, тож, виходить, я також є учасником його історії».
«Навіть і не мріяв, що свято проходитиме так урочисто, а споруди які гарні! Одна справа, коли ці споруди, де є наша сталь, ти бачиш на фото, а інша справа – побачити їх на власні очі, хоча б копії (усміхається). Це дуже вражає! А ще мені приємно, що кожен із нас так чи інакше докладає своїх зусиль для створення, зокрема, й такої краси. Я, наприклад, відвантажую горну масу, а з неї потім виготовляють сталь та готову продукцію. Сьогодні отримав нагороду за це, і мені дуже приємно. А ще я займаюся волонтерською діяльністю, разом із товаришами ми робимо усе можливе для прискорення нашої перемоги», – сказав Сергій Панченко, водій навантажувача РУ ГД.
Разом з містом, разом з областю, разом з країною
Зі словами привітань до гостей та учасників свята звернувся голова Дніпропетровської облради Микола Лукашук. «Це не просто ювілей найбільшого металургійного комбінату в Європі за обсягами виробництва та потужностями. Це визнання неймовірного внеску колективу підприємства у розвиток держави, Кривого Рогу та металургійної галузі України. Метал, який виробляється в «АрселорМіттал Кривий Ріг» становить значну частину експорту. Завдяки роботі підприємства наша країна щороку отримує мільярди доларів валютних надходжень, що забезпечує нашу економічну стійкість. Тут не лише створюють продукцію, яка допомагає нашій країні, але й особисто долучаються до боротьби за її свободу та незалежність. Дякую колективу підприємства за надважливу працю, яка забезпечує економічну стабільність та розвиток нашого регіону попри ворожі атаки та блекаути. Зі святом!»
Після привітання Микола Лукашук вручив працівникам підприємства нагороди, серед яких нагрудний знак «За заслуги перед громадою» та «Оборона. Єдність. Перемога».
До привітань криворіжстальців долучився голова Ради оборони міста Олександр Вілкул, який вручив нагрудний знак 2-го ступня «За заслуги перед містом» генеральному директору «Арселор Міттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, Подяку міськвиконкому заступнику генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимиру Теслюку, також грамотами від міста за віддану працю, підтримку та внесок у розвиток міста відзначили понад 10 працівників підприємства.
«Криворіжсталь» завжди була невід’ємною частиною нашого міста. За кожною тонною сталі стоять тисячі трудових подвигів працівників, їхній професіоналізм, відданість справі та незламний дух. Комбінат завжди був не просто підприємством, а великою родиною. Сьогодні кожна тонна сталі, вироблена на комбінаті, – це цеглинка в фундамент нашої спільної Перемоги. Віримо, що після неї комбінат стане ще потужнішим і модернізованим. Дякую кожному працівнику підприємства та кожному ветерану комбінату за вашу працю!» – сказав Олександр Вілкул.
Позитивні емоції на святі створили особливу атмосферу, яка навіть офіційну частину нагородження перетворила на справжнє родинне свято.
«Чудова атмосфера, радісні люди!, – говорить Олександр Мельников, начальник технологічного цеху КХВ. – А ще гарного настрою додали відсутність тривоги і прогнозованого дощу. Сонечко відсунуло хмари та привітало нас з днем народження підприємства. Воно вже доросле, 90-річне, але водночас таке молоде і постійно розвивається. Настрій підвищується і через нагородження під час урочистостей. Хочеться за це подякувати усьому колективу цеху і підприємства, а також тим, хто зараз захищає нас на передовій».
«Мені дуже приємно було отримувати нагороду підприємства, адже це визнання моєї праці, мого сумлінного ставлення до роботи. А роботи у мене дуже багато, треба, щоб і численна документація була у порядку, і усе необхідне лежало на своїх поличках, і видавалося воно цехам вчасно. На підприємстві я працюю вже 28 років. Опанувала різні професії, але усі вони були на агловиробництві. Я поздоровляю з 90-річчям заводу увесь колектив нашого підприємства. Це поважна дата і водночас точка відліку для майбутнього», – розповіла Ганна Богуш, комірниця аглофабрики.
Металеві шедеври в дитячих роботах
Ще одна локація привертала увагу усіх гостей свята. На набережній на мольбертах були розташовані мальовані дитячі шедеври. Це роботи переможців проєкту «АМКР-holiday». Учасники якого – талановиті діти, які навчаються у художній школі № 1. Юним художникам запропонували намалювати будівлі та споруди, в яких є криворізька сталь. І ось сталеві шедеври, які розташувалися на набережній, знайшли своє відображення у дитячих роботах.
Катерина Залозних, директор з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка входила до складу журі з визначення переможців, зазначила, що визначити найкращі роботи-трійки лідерів було надзвичайно складним завданням. «Мене дуже вразили дитячі роботи і своєю подачею, і різноманіттям технік, і незвичайним поєднанням кольорів, і взагалі, як кожна дитина відчула та передала свій погляд на звичні обʼєкти. Кожна робота неповторна, має свою особливу родзинку. Це справжні витвори мистецтва, які не залишають тебе байдужим і дарують світле почуття та впевненість у тому, що все буде добре. Ці роботи світлі та щирі, обрати переможців було складно. Ми визначили найкращих на нашу думку, але мені здається, що всі юні учасники нашого проєкту гідні нагород. Ці роботи стали особливою прикрасою нашого свята – 90-річчя підприємства», – сказала Катерина Залозних.
49 переможців у трьох вікових категоріях були відзначені подарунками від підприємства, які кожному вручив Мауро Лонгобардо. А художня школа № 1 отримала графічний планшет, щоб юні таланти мали змогу й надалі розвивати та вдосконалювати свої здібності.
На день народження підприємства наші працівники підприємства отримали близько 300 нагород, подяк та грамот різного ґатунку. Отримало нагороду і наше місто – прекрасну набережну, яку вже з перших хвилин криворіжці почали називати Сталевою.
«Святкування дня народження підприємства вдалося, – сказав електрик цеху водопостачання енергетичного департаменту Валентин Куберський. – Урочистості надали чудового настрою – всі на позитиві, а великі споруди на набережній – відчуття гордості за те, що кожен доклав своїх зусиль до створення споруд-оригіналів. У нашому цеху роботи завжди було дуже багато, але від початку війни її значно побільшало. Зараз усім нам доводиться працювати не тільки в умовах постійних загроз обстрілів, а й численних блекаутів. Треба добре знатися на своїй справі та специфіці підприємства, щоб вчасно забезпечувати виробництво енергоносіями – світлом та водою. Дякую усім колегам за підтримку, усім нашим захисникам за можливість працювати у тилу. Чекаємо перемоги та повернення колег до цехів, підвищення зарплати та скорішого миру!»
