Учні Криворізької гімназії № 98 одними з перших у місті почали навчатися офлайн завдяки друзям з гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Влітку 2022 року керівництво дев’яносто восьмої гімназії звернулися до гірничого департаменту нашого підприємства з проханням відремонтувати бомбосховище для того, щоб бути готовими стати до офлайн-навчання. Гірники відгукнулися на прохання і вже у вересні гімназисти мали відремонтоване сховище. Ремонт зробили працівники ремонтного цеху ГД. Директорка гімназії Ірина Салащенко відзначила, що ремонтні роботи були зроблені швидко і якісно.
«Наша дружба з гірничим департаментом триває вже не один рік. Гірники приїздять до нас, вітають з Новорічними святами, привозять солодкі подаруночки. Наші дітки завжди чекають гостей, готують для них художні номери. І саме завдяки нашим друзям ми серед перших у місті сіли за парти, бо отримали відремонтоване сховище. Ми провели туди інтернет і можемо проводити уроки безпосередньо там, у безпеці. Тож щиро дякуємо нашим друзям за це. Їхній керівник Володимир Теслюк завжди готовий організувати нам допомогу. Одна частина наших вихованців (сироти та діти, позбавлені батьківського піклування) зараз перебуває в евакуації на Закарпатті, а інші, як ми їх називаємо «домашні» діти, навчаються в гімназії саме завдяки відремонтованому сховищу».
Руками гірників були відремонтовані приміщення загальною площею близько 400 квадратних метрів. Ремонтники перемогли вологість та плісняву, почистивши стіни й стелю та покривши їх новими шарами шпаклівки, побілки та фарби. Також було встановлено дев’ять дверних блоків. Тож гімназисти отримали кілька затишних та безпечних класів. А до навчального 2024-25 року працівники гірничого департаменту укріпили фундамент та цоколь будівлі гімназії. «Ваш гірничий департамент – це наші друзі та надійні помічники. Відремонтоване сховище – це захист не лише для учнів, а й для мешканців району, – сказала Ірина Салащенко. – А ще у ньому діє пункт незламності. Добре, коли є такі надійні друзі. Ми завжди раді вітати їх у себе в гімназії».
У конвертерному цеху на двох кранах встановили світлові проєктори, які окреслюють небезпечну зону під час роботи вантажопідйомних механізмів.
У розливальному відділенні конвертерного цеху працюють ливарні крани. Вони передають ковші з рідкою сталлю до відділення безперервного розливання сталі та розливають сталь у виливниці. Зона роботи кранів є надзвичайно небезпечною. Сама по собі робота з вантажами несе небезпеку для людей, які знаходяться внизу, під кранами. А якщо цей вантаж ще й ківш зі сталлю з температурою до 1650 градусів за Цельсієм, то небезпека зростає. У відділенні визначили два крани, які найбільш залучені, і виконали їх модернізацію, встановивши світлові вказівники. В.о. майстра з ремонту устаткування конвертерного цеху Денис Долматов вказав на дві червоні лінії на підлозі, хоча їх і без вказування добре видно. Кран поїхав, і лінії також поїхали за ним – одна попереду крана, а інша позаду.
«Взагалі то машиніст кранів під час роботи з вантажем подає звукові сигнали, попереджаючи про небезпеку. А світлові лінії – це ще один потужний інструмент безпеки. Лінії показують межі небезпечної зони, – пояснює Денис Долматов. – Ніхто не має права заходити у цю зону, крім розливальника, який саме й керує роботою ливарного крана. Зараз кожен бачить ці лінії. І навіть якщо працівник не з цього відділення і вперше бачить світлові лінії від лазерного вказівника, то він зацікавиться, підніме голову, побачить кран і обійде небезпечну ділянку. Машиніст крана чітко бачить небезпечні межі. Якщо ж стороння людина таки зайде до зони, переступивши червоні лінії, то машиніст має зупинити кран, а розливальник, який супроводжує вантаж, має пояснити колезі, що той повинен залишити небезпечний простір. Товщина ліній може змінюватися, її можна задавати. Зараз вона становить 300 міліметрів. Межі кордонів також задаються. Ми їх вирахували за формулою».
Якщо працівник йде цехом і бачить лінію, то він має можливість обійти небезпечне місце через інший проліт, де крани не працюють. О! А хто зараз знаходиться у самісінькому центрі небезпечної зони? Це Андрій Бєлов. Він розливальник сталі і саме зараз керує процесом передачі ковшів зі сталлю до ВБРС. Таких працівників ще називають підкрановими. Зараз процес завершиться, і ми з ним поговоримо.
«Я не порушник, саме на найвиднішому для машиніста крана місці я й маю бути, – усміхається Андрій Бєлов. – Він мене чудово бачить та бачить мої команди. Але якщо я не виконую ці операції, то і я не маю права тут бути. Якщо ж у напрямку роботи крана рухається інший працівник, то я попереджаю його, що сюди заходити не можна. Майже всі розуміють і обходять. Але мушу сказати, що траплялися і особливо впевнені у собі, аж занадто. Тоді я повторюю кілька разів. Бувало, що й неприємні приклади доводилося розповідати. Приклади діють безвідмовно, бо вмикається режим самозбереження. Мій же режим вмикається, коли я переступаю через червону лінію, бо коли знаходишся у зоні роботи кранів, то гостро усвідомлюєш, що тут треба бути максимально сконцентрованим».
У кабіні в машиніста є пульт, яким він може вимкнути лазерні вказівники, якщо кран не виконує роботи. Але проєктор миттєво ввімкнеться, щойно машиніст вставить ключ-бирку, щоб увімкнути кран. Бо людям властиво забувати, а безпека не може від того залежати.
У двох закладах професійної освіти Кривого Рогу урочисто відкриті навчально-практичні центри для підготовки молодих фахівців робітничих професій – машиністів крану та електрогазозварювальників.
В урочистому відкритті Центрів взяли участь представники Міністерства освіти і науки України, Дніпропетровської облдержадміністрації, очільники нашого міста, керівники підприємств, закладів освіти, Центру зайнятості, а також представники проєкту «Розвиток Кривого Рогу та Криворізького району», що впроваджується державною агенцією з розвитку LUXDEV (Люксембург).
Навчально-практичний центр з професій підйому та переміщення вантажів: «Машиніст крана (кранівник), «Машиніст крана металургійного виробництва. Стропальник» відкрили на базі Криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування, який є давнім партнером нашого підприємства. Це вже третій подібний проєкт, реалізований тут за останні роки. Кошти, 6 млн грн, на створення цього центру були виділені з державного та обласного бюджетів, а виконати ремонт приміщень допомагав «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Відкриття цього центру дає можливість проводити навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації для шукачів роботи. Учні, які тут навчаються на кранівників та стропальників, проводитимуть практичні заняття та набуватимуть необхідного професійного досвіду в сучасних умовах. А працівники зі стажем підвищуватимуть кваліфікацію та опановуватимуть сучасні знання, знайомитися з новими технологіями, вчитимуться працювати з новим обладнанням», – зазначив Григорій Горб, директор Криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування.
Новий навчально-практичний центр з професій підйому складається з майстерень, слюсарної, обладнаної сучасними робочими місцями та інструментом, а також кранового полігону зі стропами, редукторами та іншим інструментом. Центром полігону є симулятор-тренажер для машиніста крана.
Зручність та ефективність цього тренажеру особисто перевірив заступникМіністра освіти і науки України Дмитро Завгородній.
«Минулого 2024 року ми загалом проінвестували 550 млн гривень з державного бюджету, приблизно 250 млн грн з різних місцевих бюджетів і майже 500 млн грн з донорських міжнародних проєктів в обладнання, лабораторії для навчально-практичних центрів та інших закладів професійно-технічної освіти. Загалом за минулий рік ми здійснили до 120 проєктів різного масштабу. І зараз бачимо результат – відкриття в Україні нових навчальних центрів, де молодь набуватиме знань та навичок робітничих професій, які дуже необхідні для відбудови та розвитку нашої країни. У 2025 році планується продовжити та поширити цю роботу. Це дозволить оновити навчальну базу та виховувати молодих фахівців згідно з сучасними вимогами», – сказав Дмитро Завгородній.
Під час заходу відбувся круглий стіл, де учасники обговорили основні виклики сучасного ринку праці. Це і нестача кваліфікованих кадрів, заохочення молоді до вибору робітничих професій, навчання з урахуванням сучасних технологій та потреб підприємств. Одним із шляхів розв’язання цих питань є створення в країні мережі сучасних навчально-практичних центрів з різноманітних професій, а також залучення великого бізнесу у підготовку молодих фахівців.
Як зазначила менеджерка з розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Вікторія Коцуба, створення такого навчально-практичного центру – це інвестиція в якість підготовки робітничих кадрів, що задовольнить потреби роботодавців у висококваліфікованих працівниках.
«Наше підприємство тісно співпрацює з багатьма закладами професійно-технічної освіти Кривого Рогу, адже в них навчаються наші майбутні працівники. Тож нам, як роботодавцям, приємно бачити гарні зміни в обладнанні, підходах, в умовах навчання молоді. Ми теж, своєю чергою, усіляко сприяємо цьому. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» діє низка молодіжних проєктів з розвитку та працевлаштування молоді. Серед них вже відома «Нова фабрика», програми проходження практики на виробництві, оплачуваного стажування, численні молодіжні заходи та інші цікаві проєкти. Співпрацюємо ми і з педагогами навчальних закладів, які часто бувають на підприємстві, де знайомляться із новими технологіями, обладнанням тощо. Це потрібно для сучасної підготовки молодих фахівців», – зазначила Вікторія Коцуба.
У місті також було відкрито ще один осередок професійної підготовки – навчально-практичний центр «Електрогазозварник». Він створений у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Центр складається з навчально-виробничих майстерень з електрозварювання, газового зварювання та різання металу, а також навчального кабінету для проведення вступних інструктажів. Цей навчально-практичний центр також був створений за рахунок державного та обласного бюджетів.
Відкриття навчально-практичних центрів відбулося в межах проєкту «100 майстерень», який націлений на оновлення навчальних центрів у закладах професійної освіти. У 2024 році було виділено 549 млн грн для створення 88 нових майстерень. У 2025 році планується інвестиція 540 млн грн для відкриття ще 100 майстерень. Проєкт охоплює заклади професійної та фахової передвищої освіти, з фокусом на підготовку фахівців у таких галузях, як машинобудування, енергетика, робототехніка та інші. Це створює можливості для підготовки кваліфікованих кадрів, яких потребує ринок праці. Модернізація освіти сприятиме забезпеченню підприємств необхідними фахівцями та допоможе у відновленні і розвитку економіки України.
Цю професію не здобути в навчальних закладах, а от на нашому підприємстві можна вивчитися на котельника. І стати, як то кажуть, фахівцем «на расхват». Такі специ на вагу золота на підприємствах та заводах, де збираються і виготовляються металоконструкції. Наразі на Ливарно-механічному заводі у цеху металоконструкцій працює на робочих виходах 41 котельник, до повномасштабного вторгнення їх було набагато більше. Тож тут готові прийняти до своєї команди тих, хто хоче опанувати цю затребувану і творчу професію.
Саме так говорить про справу, якій віддав понад 30 років професійного життя бригадир бригади котельників складально-зварної дільниціРуслан Бєляк.
«Я у професію потрапив, можна сказати випадково, – розповідає Руслан. – По закінченню Гірничого технікуму за фахом мав би працювати у «Кривбасруді», але то був 1993 рік, коли була біда з роботою та оплатою праці, тому молодого фахівця не брали, а приятель порадив звернутися на завод, бо там, де в цеху «залізяччя» гнуть, були потрібні працівники. Коли прийшов до ЦМК, то почав опановувати професію котельника. Я одразу відчув – це моє, це для мене. Я дуже поважаю свою професію, бо це не конвеєр, а справжня творча майстерня. І тут потрібно, щоб «котел» варив добре, тобто головою думати, мати аналітичний склад розуму, вміти читати креслення, знати металоведення, бути кмітливим. Уявіть собі, що ви збирайте з конструктора якусь складну фігуру. Ось і у нас так, тільки конструктор в рази більший за іграшковий, кожен рух має бути вивіреним, кожна операція продумана, бо перекроїти, переставити не вийде. Робота складна фізично, але, що найголовніше, відповідальна. А мене приваблює в ній її творчий компонент. Замовлень безліч, кожне з них особливе, без нас точно жоден гірничий чи металургійний агрегат не працюватиме».
Начальник цеху металоконструкцій Микола Грицан розповідає, що котельник – це одна з основних професій в цеху. Котельників можна поділити на дві групи – це котельники заготівельної дільниці та складально-зварювальної. Перші працюють, використовуючи листоправильну машину, вальці, ножиці для різання металопрокату та профілю. До цих котельників надходить порізана заготовка – лист металу, оброблений на машині термічного різання. Цей напівфабрикат обробляється: його правлять, чистять, обробляють крайки тощо. А ось котельники складально-зварювальної дільниці за допомогою кранів та ручного інструменту фактично збирають замовлення, наче величезний конструктор, наживляють його частини, щоб потім з цією «конструкцією» вже мали змогу працювати зварники та інший персонал цеху.
«Я вважаю, що професійним котельником можна стати за 2-3 роки, але треба мати бажання працювати за цією професією, – говорить Микола Грицан, начальник ЦМК. – Це вузькоспеціалізована професія, а у нас її можна опанувати. Крім того, вона дає змогу подальшого розвитку виробничої кар’єри. Це можливість здобути цінний досвід, багато чому навчитися. Ми ремонтуємо совки конвертерного цеху, вагони, грейфери, виконуємо наплавлення обладнання для гірничого департаменту, грейферів, ремонтуємо підкранові та кранові балки тощо. На місяць це може бути понад 100 найменувань!».
Важко не погодитися, професія неординарна. Цікаво, що коли наші працівники говорять, що працюють котельниками, часто чують у відповідь: «О, тепла професія, десь біля котлів грієтеся?». Котельник дільниці обробки (бригадир) ЦМК Юрій Патрашков, який працює котельником понад 40 років, має свою версію чому його професія має назву котельник: «Ця назва пішла від того, що ми працювали з котельною сталлю. Вона використовується для виготовлення деталей устаткування, яке працює при підвищених температурах (до 650 градусів) у контакті з водяним та паровим середовищем. Але зараз у моїй професії номенклатура виробів набагато ширша. Ми працюємо на листоправильних, листозгинальних машинах, гільйотинних ножицях. Моя праця непроста, але вона мені до душі».
Професіоналів завжди небагато, а у таких вузькоспеціалізованих професіях їх взагалі – дефіцит. Додаткових складнощів у роботі, говорять в ЦМК, додалося з початком повномасштабного вторгнення. Чимало хлопців пішли захищати країну, тож у цеху завжди раді новому поповненню. Отже, якщо ти хочеш стати професіоналом у цікавій дефіцитній професії, якщо хочеш розвиватися і рухатися вперед, то спробуй стати котельником, а раптом це саме твоя справа?
«Двадцять чотири мільярди двісті мільйонів гривень – три. Продано!». Ці фінальні слова аукціону з продажу комбінату «Криворіжсталь» пролунали двадцять років тому. З того часу в Україні розпочалася історія транснаціональної корпорації «АрселорМіттал», яка стала значним інвестором у розвиток нашого підприємства, Кривого Рогу та регіону. Протягом поточного року «Металург» розповідатиме про спільні проєкти соціального партнерства, яке вже триває 20 років.
«Інвестиції треба залучати для подальшого розвитку як підприємства, так і нашого регіону». Про це йшлося в інтерв’ю Вадима Гурова, народного депутата, голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва України, яке було опубліковане у № 42 газети «Металург» від 14 жовтня 2005 року. Згодом містоутворююче підприємство спочатку «Міттал Стіл», а потім й «АрселорМіттал Кривий Ріг» розпочало свою історію співпраці з містом та регіоном. Основними напрямками спільних соціальних ініціатив підприємства стали сфера охорона здоров’я, освіти, розвиток місцевих громад та екологія.
«Автоспівпраця» з Новолатівкою
У 2019 році був укладений договір про соціальну співпрацю між «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Новолатівською громадою. Результатом соцпартнерства стало придбання для громади двох шкільних автобусів та автомобілю швидкої допомоги на загальну суму 5 млн гривень.
Перший шкільний автобус приїхав до учнів Новолатівського ліцею на початку жовтня 2019 року. Його зустрічали урочисто всім селом. А перший мінірейс за кермом особисто здійснив голова Новолатівської сільради Олександр Зубрій. Він зазначив, що старі шкільні автобуси, яким на той час було вже по 16 років, частіше стояли на ремонтах, ніж працювали за призначенням. А роботи у нових автобусів передбачалося чимало, адже їм треба буде щодня перевозити до Новолатівського ліцею і звідти майже дві сотні дітей з сіл Інгулець, Латівка, Новоселівка, Рахманівка, Степове, Стародобровольське, Рудничне. Відстань між населеними пунктами доволі велика.
Вже за місяць, у листопаді 2019 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» передав Новолатівській громаді другий шкільний автобус. Він, як і перший його «колега», був обладнаний усіма засобами безпеки та мав високий кліренс, що необхідно для поїздок сільськими дорогами.
24 грудня 2019 року, напередодні новорічних свят «АрселорМіттал Кривий Ріг» передав Новолатівській громаді автомобіль швидкої допомоги на базі Volkswagen.
«Швидка» була оснащена сучасним обладнанням для проведення лікувальних заходів силами фельдшерської бригади, транспортування і моніторингу стану пацієнтів перед госпіталізацією. У медичному автомобілі було все необхідне для надання невідкладної допомоги: дефібрилятор, електрокардіограф, пульсоксиметр, безконтактний термометр, глюкометри, набори вакуумних шин та інші необхідні засоби.
«Згадуючи ті значні для нашої громади події ми мимоволі повертаємося у наше довоєнне життя. Такі спогади викликають приємні емоції. Договір про співпрацю позитивно вплинув на нашу громаду, адже наданий автотранспорт – шкільний та медичний – дозволив нам здійснювати необхідні перевезення чималими територіями, – розповідає Тетяна Мариненко, начальниця управління освіти культури, молоді та спорту Новолатівської сільської ради. – Протягом багатьох років автобуси, подаровані підприємством, возили до Новолатівського ліцею дітей та вчителів з шести віддалених сіл громади та двох селищ Центрально-Міського району Кривого Рогу. Автомобіль швидкої допомоги оперативно виїжджав на виклики в будь-який населений пункт громади та доставлв пацієнтів до лікувальних закладів Кривого Рогу. Та від початку повномасштабної війни один автобус та «швидку» громада спрямувала на допомогу нашим захисникам. Ми маємо надію, що автотранспорт і досі на ходу, що він і зараз допомагає українським воїнам у боротьбі з ворогом.
Війна змінила життя кожного з нас, але співпраця з «АрселорМіттал Кривий Ріг» у нас продовжується. З останнього – новорічні подарунки, які підприємство традиційно щороку напередодні свят дарує усім дітям, які навчаються у наших двох навчальних закладах та дитячому садочку. Отримали подаруночки і дітки з сімей переселенців, які поповнили нашу громаду. Ми сподіваємося, що після війни співпраця з підприємством стане ще міцнішою, а наше соціальне партнерство й далі сприятиме подальшому розвитку громади».
У відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху освоїли випуск нової продукції.
Продукція ВБРС – це сталеві заготовки, з яких у прокатних цехах виробляють арматуру, катанку, кутник та іншу прокатну продукцію. Та й самі наші заготовки мають попит на ринку. Донедавна сортамент відділення обмежувався квадратними заготовками з перетином 130х130 та 150х150 міліметрів. А нещодавно до наших сталеплавів звернулися колеги-прокатники: «Є потреба у «квадраті» 160 мм. Зможете?».
Про те, навіщо прокатникам знадобився більший формат заготовок, нам розповів заступник директора прокатного департаменту з технології та якості Ігор Смолєв.
«Зараз на світових ринках має попит арматура в шпулерних мотках (яку між собою металурги лагідно називають «шпуля» – примітка автора). Наш стан ДС 250-4 виготовляє «шпулю» у мотках до двох тонн. І таких мотків у залізничний вагон вміщується 30, тобто 60 тонн. Якщо ж збільшити вагу мотків, то можна перевозити у вагоні до 67 тонн продукції. Тобто, можна добряче зекономити на перевезеннях, що особливо актуально, зважаючи на те, що ціни на транспортування зростають. Тож нам і знадобилися масивніші заготовки, щоб виробляти важчі мотки».
І це був не єдиний тригер для того, щоб почати роботу над 160-м «квадратом». Директор департаменту з виробництва чавуну і сталі Дмитро Терехов повідомив, що другою вагомою причиною взятися за виготовлення нової продукції було те, що зараз багато прокатних станів у світі, зокрема, у Німеччині та Польщі, використовують саме заготовки 160Х160 мм, тож це дуже перспективний товар вже зараз.
«Ми разом з технічним управлінням (ТУ) дослідили можливості виготовляти затребувані заготовки, і виявили, що це можливо, не дивлячись на те, що наші машини безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) під таке не проєктувалися, – говорить Дмитро Терехов. – Вирішили задіяти МБЛЗ-1, бо на ній вироблявся лише «квадрат» 150 мм, тоді як на першій і другій ми виготовляємо і 150 мм, і 130 мм. А ще перша машина використовується для розливання закритими струменями, тому саме на ній ми виготовляємо переважну кількість заготовок із марок сталі з високою доданою вартістю (високолегованих, низьковуглецевих тощо). Наші фахівці, разом із колегами з ТУ, все добре розрахували, підготувалися і виготовили зразки потрібної продукції з першого разу! За чудову організацію робіт хочу подякувати начальникові конвертерного цеху Дмитру Васильєву, його заступнику з безперервного розливання сталі Олександру Лук’янову, Дмитру Заголовцю з ТУ та іншим колегам, які брали в цьому участь».
Для отримання заготовок 160 мм спочатку виготовили відповідний кристалізатор, у якому сталь з рідкого стану переходить у твердий, тобто кристалізується. Технічну документацію і креслення розробили наші фахівці за участі компанії, яка виготовляла кристалізатор. Встановили та адаптували нове устаткування до нашої МБЛЗ слюсарі ремонтники майстерні з ремонту кристалізаторів на чолі з майстром Глібом Кізімом. Машини газового різання (МГР) налаштували та підібрали режими роботи провідний інженер Ілля Швейкін та оператори МГР. Під керівництвом старшого майстра ВБРС Дмитра Андреєва було виконане розливання сталі. У технологічному процесі брали участь Максим Беленок з колегами.
В першій половині лютого прокатники запланували виготовлення «шпулі» з нових заготовок. Але про це вже у наступних випусках.
