В експозиції музею історії нашого підприємства з’явилася нова локація – стенд із уламками зброї, за допомогою якої агресор атакував Кривий Ріг.
Більшість залишків зброї сховані під склом, а деякі, великі за розмірами, розташовані поруч, їх, навіть, можна помацати руками і не боятися – завдяки нашим захисникам ці засоби вбивства вже ніколи не накоять лиха. Тепер їх новий статус – «експонат».
«Усі залишки зброї принесли до музею працівники нашого підприємства, та ті, хто зараз захищає Україну, мешканці міста, – розповідає завідувач музею історії нашого підприємства Микола Чухрай. – Колекцію ворожого металобрухту ми почали збирати у музеї ще на початку війни у 2014 році. Але зараз, на жаль, ця колекція поповнилася новими експонатами. Ще й такими, які ще зовсім недавно летіли на наше місто, були смертоносними, мали на меті принести горе людям. Завдяки нашим військовим ця зброя набула ось такого «беззубого» вигляду і ми можемо більш детально її роздивитися».
Під скло музейної вітрини «залетіли» двигун «шахеда», бокова частина крила безпілотного летального апарату «Герань-2», залишки «Іскандера», снарядів, в тому числі реактивних, мін та інше залізяччя війни.
«БпЛА «шахед», двигун якого тепер знаходиться у експозиції, летів саме на Кривий Ріг. Його над містом приземлили наші воїни-захисники, серед яких був і працівник нашого підприємства. Саме він і подарував цей трофей нашому музею, – продовжує Микола Чухрай. – На жаль, двом ракетам комплексу «Іскандер-М» вдалося досягти цілі на одному з об’єктів міста. Вони гучно вибухнули та розлетілися на друзки. Їх уламки тепер є нашими музейними експонатами. Фахівці стверджують, що вартість на запуск кожної ракети приблизно 4 млн доларів. Уявіть, скільки можна було б корисного зробити на ці гроші. Але ворог витрачає їх саме на війну».
Серед трофейних експонатів є оптика спостереження БпЛА «Герань-2». За її допомогою ворог має змогу бачити наші позиції, щоб потім їх вражати. Цей «окуляр» безпілотника вже нічого не побачить, адже його вчасно «засліпили» наші воїни.
Серед нових експонатів і невеликий дрон-камікадзе, він же дрон-розвідник «Бумеранг».
У музеї можна побачити мікросхеми та залишки ракети, яка впала у районі станції Мудрьона. Їх принесли сюди мешканці цього району-працівники нашого підприємства. А також залишки ракети «Смерч», яка летіла на військових, коли окупанти просувалися до нашого міста, і на Баштанці зав’язався бій.
А ракета з «Іскандеру» прилетіла на город нашого працівника, який живе на Гданцівці. Є тут і залишки НУРС – некерованої авіаційної ракети.
Відвідувачі виставки також можуть побачити спорядження окупанта – цей комплект затрофеїли визволителі Високопільського району.
«Ми продовжуємо приймати металобрухт війни, але тільки безпечний. І запрошуємо охочих відвідати музей та на власні очі побачити військові експонати та дізнатися про інші факти з життя підприємства. У нас завжди цікаво», – запевнив Микола Чухрай.
Історія цієї вулиці тісно пов’язана з історією нашого підприємства та розвитком міста. Будинки, двори, майданчики, сквери, алеї вулиці, і, найголовніше – унікальні життєві історії – наче сторінки цікавої книги, які зберігають пам’ять про минулі часи та розповідають про сьогодення. А перша життєва історія – про людину, на честь якої і названа ця вулиця – заслуженого металурга України Вадима Гурова.
Спадковий металург
«Живу на Гурівській», – можна почути від мешканців цієї вулиці. Навіть магазин на першому поверсі відомого «червоного» будинку також названо на честь Вадима Гурова. Напевно багато людей, які живуть на цій вулиці або прогулюються тут, добре знали цю особистість: по роботі, розв’язанню різних питань і просто, як гарну людину, яка любила свою справу і вміла опікуватися іншими. Вадим Миколайович часто говорив, що він завжди здійснює те, чого ніхто, крім нього не може зробити. І свої слова завжди підтверджував справами.
Заслужений металург України, кавалер почесного звання «За заслуги перед містом» та почесний громадянин Кривого Рогу, автор та співавтор 56 винаходів і 18 наукових робіт у мартенівській справі, депутат Верховної Ради 2, 3, 4 скликань, заступник голови Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів, перший заступник голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва – все це про Вадима Гурова. Він усе життя присвятив рідному підприємству, Кривому Рогу, державним справам.
Вадим Гуров
Вадим Гуров був спадковим металургом, адже його батько теж працював на «Криворіжсталі», але був репресований і на 10 років засланий до сибірських таборів.
Вадим з відзнакою закінчив криворізьку школу № 52 та вступив до Дніпропетровського металургійного інституту. Ще за студентських років Вадим Гуров захопився баскетболом. Молодий чоловік брав участь у багатьох турнірах, ставав переможцем змагань. До речі, з роками жага до спорту у нього лише посилилася. Він продовжував активно займатися спортом, а згодом заслужений металург започаткував у Кривому Розі щорічний баскетбольний турнір серед юнаків та дівчат.
Не менш яскравою була і його робітнича кар’єра. Після закінчення інституту Вадим Гуров розпочинав на нашому підприємстві помічником майстра у мартенівському цеху, а згодом очолив його. Він також керував роботою ще одного сталеплавильного цеху – конвертерного. До речі, на міжнародних конгресах сталеплавильників у 1992-1993 роках Вадима Гурова було обрано головою мартенівської секції. Він очолював постійну комісію СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників.
Фото з архіву музею історії підприємства
«Гурівський» 1 %
Вадим Гуров був ініціатором об’єднання металургів, коксохіміків та гірників у складі єдиного підприємства і підготував для цього необхідний законопроєкт.
Свого часу він також запропонував залучити іноземних інвесторів металургійного комплексу України.
Та багатьом криворіжцям запам’ятався саме знаменитий «Гурівський» один відсоток.
Вадим Миколайович ініціював у парламенті законопроєкт, за яким один відсоток коштів від продажу «Криворіжсталі» держава мала надати в розпорядження криворізької міської громади. Така ініціатива Вадима Гурова та чималі зусилля з її здійснення принесли громаді нашого міста 240 мільйонів гривень, які були спрямовані на здійснення соціальних проєктів. А Вадим Гуров став працювати головою представництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» у Києві.
Вадим Миколайович помер у Києві у 2015 році.
У наступних номерах «Металургу» ми розкажемо про історичні та сучасні візитівки вулиці Вадима Гурова. Залишайтеся з нами, буде цікаво!
– Раніше працівникам підприємства – батькам дітей надавалася допомога до початку навчального року. А чи буде вона у цьому році? І коли цю допомогу виплатять?
У цьому році з метою підвищення соціальної захищеності особливої категорії працівників (одинокі матір, батько, вдова, вдівець, опікун, багатодітна родина), та керуючись відповідним пунктом чинного колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», також передбачені подібні одноразові виплати з розрахунку 1000 грн. на одну дитину. Виплати мають бути проведені до 23.08.2024 року.
-А на дитину з якого і до якого віку розповсюджуються ці виплати? Якщо моїй дитині чотири рочки, то чи отримаю я виплати?
Дана виплата буде здійснена працівникам підприємства вищезазначеної категорії на кожну дитину віком до 16 років, які народились до 1 вересня 2024 року.
– Чи зможу я претендувати на цю виплату, якщо я розлучена, але на аліменти від батька не подавала?
Так, можете.
– Що мені потрібно зробити для цього і до кого звернутися, аби отримати виплати до 1-го вересня?
Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання цієї матеріальної допомоги.
– Якщо обоє батьків багатодітної родини є працівниками підприємства, то хто може отримати виплату?
Якщо обоє батьків багатодітної сім’ї є працівниками підприємства, виплату проведуть за місцем роботи матері. Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, необхідно надати довідку з місця роботи матері про те, що їй така виплата не проводилася, а якщо мати не працює – копію трудової книжки (першої і останньої сторінки, перевірені і засвідчені цехом, в якому працює батько). Якщо виплата здійснюється багатодітному батьку, який перебуває у зареєстрованому шлюбі та спільно проживає з дружиною і виховує трьох і більше дітей, у тому числі дітей кожного з подружжя, які перебувають у шлюбі, необхідно надати посвідчення батьків багатодітної сім’ї та інші документи, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги.
– Якщо я одинока матір і працюю в ПП «Стіл Сервіс», то чи можу я отримати ці виплати?
Виплати можуть отримати працівники зазначених категорій, які перебувають в обліковому складі підприємства на 1 серпня 2024 року, а також в обліковому складі ПП «Стіл Сервіс», ТОВ «ЛМЗ», засновником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
– Якщо розлучилася у цьому році і маю дитину 7 років, то чи матиму я право на ці виплати у 2024 році? Мені потрібно надати якісь документи? А кому їх принести?
Так, ви маєте право на отримання матеріальної допомоги до 1 вересня. Вам необхідно звернутися до відділу організації та оплати праці та надати копії документів, що підтверджують право на отримання матеріальної допомоги, а саме:
– копія паспорта, зокрема сторінка «сімейний стан» або ID – картки;
– копія свідоцтва про розлучення;
– копія свідоцтва про шлюб (якщо жінка після розлучення повторно вийшла заміж і змінила прізвище);
– копія свідоцтва про народження дитини;
– інші документи на вимогу відділу організації та оплати праці.
Перелік документів для інших категорій працівників завжди можливо уточнити у відділі організації та оплати праці.
Працівники Ливарно-механічного заводу виготовили основне устаткування для доменної печі № 8.
Нещодавно в «АрселорМіттал Кривий Ріг» завершився капітальний ремонт доменної печі № 8. Основне устаткування для печі – засипний апарат, тяговий пристрій, гуркоти коксу та агломерату, скіп для транспортування шихти виготовили працівники ЛМЗ. Наразі устаткування встановлене на доменну піч і виконує свої функції.
Засипний апарат – наймасивніший і, мабуть, найскладніший у виготовленні з цього переліку устаткування. Він використовується для завантаження шихти у шахту доменної печі. Апарат складається з чаші масою 22 тони та вставленого в неї конусу масою 27 тон. Діаметр основи чаші – майже 7 метрів. Елементи чаші наш ЛМЗ виготовив, як то кажуть, з нуля. Складність виготовлення була ще й в тому, що відливки треба було обробити з ювелірною точністю та отримати необхідну стійкість виробів щодо високих температур, агресивного середовища та механічних пошкоджень.
Головний технолог Євген Коновалов розкрив нам тонкощі виготовлення апарату.
«Чаша з конусом накриває шахту печі вгорі. Конус, підвішений на тяговому пристрої, вставляється в чашу. Між чашею і конусом засипається шихта для виробництва чавуну. Коли конус опускають, то через зазор, що виникає між чашею і конусом, шихта потрапляє до печі. Таким чином є можливість завантажувати піч дозовано й рівномірно, – пояснює Євгеній Коновалов. – Між завантаженнями конус має ідеально прилягати до чаші, щоб навіть гази, які утворюються в домні під час плавки, не виходили на поверхню. Зазор по всьому чималому колу ніде не може перевищувати 0,05 мм. А це, між іншим, менше, ніж середня товщина волосини на голові людини. А ще поверхні стикання між елементами засипного апарату мають бути стійкими. Тому виготовлення апарата – ювелірна робота. Відмінність між нашою роботою і роботою ювелірів у тому, що вони мають справу з дрібними виробами, а ми з величезними. І це – додатковий виклик».
Всі відливки, тобто заготовки для чаші й конусу виготовили фахівці фасонносталеливарного цеху. Відливали окремо верх чаші, її низ, і те ж саме з конусом. «Спочатку виготовили моделі та величезні форми для відливок. Над цим працювали модельник Євгеній Килимко, формувальник Євгеній Юрченко та інші. Потім сталевари Антон Тємніков, Володимир Скалига, Юрій Габер та їх колеги зварили у печах сталь з необхідними властивостями, а розливальник Віталій Савко з колегами залили цю сталь до форми. Далі вибивальники, серед яких Євгеній Непша, вивільнили заготовки з форм, а працівники дільниці обрубки Богдан Борщ, Володимир Дєгтярьов та інші обрізали-обрубали всі зайві металеві елементи, які утворюються під час заливання сталі. Після цього було виконано термообробку відливок у величезній термічній печі.
За словами Євгена Коновалова, у ФСЛЦ є термообробна піч величиною з будинок. ЇЇ робочий простір – майже сім метрів завширшки, більш ніж вісім метрів завдовжки і п’ять з половиною – заввишки.
«Термообробку виконують для того, щоб надати металевому виробу потрібних механічних властивостей по всьому об’єму. У нашій печі ми можемо проводити термообробку за температури до 900 градусів за Цельсієм, – пояснює Євгеній. – Це була перша термообробка елементів засипного апарату. А потім було ще дві – після кожного етапу обробки в ремонтно-механічному цеху № 2. Адже внаслідок механічної обробки, зварювання або наплавки властивості виробу змінюються, і треба знову повертати сталь до необхідних параметрів. Після цього відливки на автомобілі із спецплатформою перевезли в РМЦ-1. Везли з виконанням всіх вимог безпеки, з мигалками, у супроводі патрульного автомобіля поліції та служби безпеки руху.
Механічну обробку величезних відливок виконали на унікальному токарно-карусельному верстаті КУ-101. Зняли зайвий шар металу, щоб привести геометричні параметри у відповідність з кресленнями. Обробка на верстаті проходила в кілька етапів, між якими зварили між собою нижні й верхні елементи чаші й конуса та виконали наплавку поверхонь їх стику, використавши високоякісний німецький дріт для наплавки. Це надало поверхням міцності, але й ускладнило механічну обробку, бо тверді матеріали важче обробляти. Але команда РМЦ-1 добре впоралася, відшліфувавши стикові поверхні для щільного прилягання чаші й конуса між собою.
Начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний зізнався, що це було непросто, адже трьох верстатників КУ-101 з чотирьох мобілізували до лав ЗСУ, а керування таким верстатом потребує неабиякої кваліфікації.
«Дійсно, працівників довелося навчати нашвидкоруч. Один з них взагалі до цього працював ковалем, розповідає Євгеній Гречаний. – Команда з Ігоря Шостака, Данила Гришаєва, Євгенія Хлівного та Миколи Червотоки, який повернувся до цеху після демобілізації, впоралася. На превеликий жаль, Володимир Слюсар, який до мобілізації керував КУ-101, загинув у бою. Завжди про нього пам’ятатимемо. Також хочу подякувати наплавникам Сергію Попову й Валентину Карманову, фрезерувальникам Володимиру Ковбаскіну та Вячеславу Кільдюшову, які теж відзначилися під час обробки елементів засипного апарата».
Механік виробництва центрального департаменту з утримання та ремонтів Сергій Шокотько координував взаємодію підрозділів під час капремонту ДП-8. «Роботи з виготовлення устаткування для ДП-8 проходили в непростих умовах, – зазначив Сергій. – перебої з енергопостачанням, проблеми з доставкою імпортних заготовок, допоміжного обладнання, недостатня кількість кваліфікованих працівників й інші проблеми та виклики, пов’язані з російською агресією, інколи змушували переносити терміни. Були тенденції до дострокового завершення робіт. Життя внесло корективи, але у визначений термін ЛМЗ вклався. Разом ми працюємо над підвищенням термінів експлуатації засипних апаратів та іншого устаткування, яке виробляють цехи ЛМЗ, і маємо успіхи. Сподіваємося, нещодавно виготовлене устаткування покаже себе якнайкраще у виробництві чавуну».
Звернення Адітьї Міттала, генерального директора «АрселорМіттал»
Шановні колеги!
Ми оголошуємо фінансові результати за другий квартал і перше півріччя.
Основні моменти першої половини року:
Дохід 32,5 мільярда доларів США (16,2 мільярда у другому кварталі)
EBITDA 3,8 мільярда доларів (1,9 мільярда у другому кварталі)
Поставки 27,3 мільйона (13,9 мільйона у другому кварталі)
Чистий прибуток 1,4 мільярда доларів США (0,5 мільярда доларів США у другому кварталі).
Зараз тривають Олімпійські і Паралімпійські ігри 2024 року у Парижі. Париж-24 має особливе значення для ArcelorMittal, оскільки наша сталь відіграє центральну, навіть головну роль.
По-перше, вона є у чудових смолоскипах, розроблених Матьє Леганнером, по-друге — у олімпійських «Видовищних» кільцях і паралімпійських Агітосах, які сяють на Париж з Ейфелевої вежі та Тріумфальної арки. У нашому третьому і останньому олімпійському мініфільмі йдеться про надзвичайні технологічні рішення, необхідні для цього досягнення.
Якщо ви дивилися церемонію відкриття, то побачили освітлення олімпійських кілець під час захоплюючого світлового шоу, яке завершилося виступом Селін Діон. І наш факел, який переніс Олімпійський вогонь з Афін до Парижа, перейшов від таких спортивних ікон, як Зінедін Зідан, Рафаель Надаль, Амелі Моресмо, і, нарешті, до Марі-Хосе Перек та Тедді Рінера, яким випала честь запалити котел, вогонь з якого потім злетів у паризьке небо.
Це було надзвичайне видовище, і споглядаючи його, я відчував таку гордість за цю компанію та за всіх наших людей, як ніколи раніше. Я щиро сподіваюся, що в якій би частині ArcelorMittal ви не працювали, ви поділяєте цю гордість.
Я також як ніколи упевнений у світлому майбутньому, яке чекає на нашу компанію.
Факели, Кільця та Агітоси були зроблені з нашої сталі XCarb®, виготовленої з перероблених і відновлюваних джерел. Адже однією з чудових цілей Paris24 було скоротити вдвічі вуглецевий слід порівняно з останніми Іграми. Оскільки світ продовжує перехід до чистої економіки з нульовими викидами вуглецевого газу, не тільки попит на ці низьковуглецеві сталі продовжуватиме зростати, але й попит на сталь загалом, підкріплений необхідними інвестиціями в низьковуглецеву інфраструктуру, а також постійним зростанням економік, що розвиваються.
Ми багато робимо, щоб переконатися, що ми можемо скористатися цими можливостями – і я повернуся до цього. Але спочатку ми повинні правильно розібратися в основах – і це починається з безпеки. Оскільки безпека є нашим пріоритетом, ми відібрали наших міжнародних бігунів для естафети Олімпійського вогню за їхній винятковий внесок у здоров’я та безпеку. Про їх історії можна прочитати у спеціальному бюлетені..
Нам потрібні ці факелоносці, тому що, попри значні зусилля, які, як я знаю, докладаються групою, наші показники не покращуються. Семеро людей загинули, працюючи на наших підприємствах за перші шість місяців. П’ятеро з них були підрядниками, що вказує на те, що ми маємо особливий виклик із цією групою. Це викликає глибоке занепокоєння, і я знову мушу закликати всіх докласти всіх зусиль, щоб зробити нас справді безпечною компанією.
Аудит dss+ зараз на завершальному етапі, і ми отримаємо та опублікуємо рекомендації до кінця вересня. Після дев’яти місяців детального розгляду всіх аспектів безпеки в групі я переконаний, що це буде дуже цінним і забезпечить нам чітку основу для впровадження додаткових заходів, необхідних для покращення продуктивності.
Ми повинні зрозуміти це правильно. Невдача – не вихід. Ми повинні черпати натхнення у неймовірних спортсменів, яких ми бачимо, змагаючись на Олімпійських і Паралімпійських іграх. Вони втілюють рішучість, драйв, відданість, відмову прийняти будь-що, крім найвищого рівня продуктивності. Вони працюють і тренуються безперервно день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем – ніколи не обираючи легкий шлях і бажаючи знати, що, перебуваючи на старті, вони зробили все можливе, щоб максимізувати шанси на успіх. Це те, що ми повинні повторити, коли йдеться про безпеку.
Ми успішно продемонстрували цей підхід в інших аспектах нашого бізнесу. Гарним прикладом є наш сильний баланс. Це вимагало дисципліни та відданості, але його збереження – наш чистий борг на кінець кварталу становив 5,2 мільярда доларів США – дозволяє нам отримувати вільні гроші за будь-яких ринкових умов, інвестувати у розвиток бізнесу та, крім того, повертати гроші акціонерам.
Перше півріччя – хороший приклад. Як і очікувалося, ринкові умови залишаються складними, але ми досягли впевнених результатів. Показник EBITDA був практично стабільним щоквартально – 1,9 мільярда доларів США у другому кварталі порівняно з 2,0 мільярда доларів США у першому кварталі, при цьому більші поставки допомогли компенсувати зниження цін на сталь. На жаль, ми також втратили приблизно 400 000 тонн вантажів через незаконну блокаду в Мексиці, але ми покращуємо надійність, що приємно. Обнадійливий показник EBITDA на тонну склав здорові 140 доларів США за перше півріччя, що значно вище історичного рівня. Інвестиції в оборотний капітал у першому півріччі становили 1,6 мільярда доларів США, але очікується, що у другій половині року цей показник зміниться.
Завдяки цьому міцному фінансовому становищу ми можемо розвивати наш арсенал можливостей стратегічного зростання, який у сукупності становить 1,8 мільярда доларів США додаткового показника EBITDA та забезпечує розвиток на найпривабливіших ринках і сегментах. Будівництво нашого підприємства Vega CMC, яке розширює можливості 3-го покоління передових високоміцних сталей і підтримує зростання як на автомобільному ринку, так і на ринку продукції з доданою вартістю для будівництва, завершене і виробництво нарощується. Також цього року планується завершити будівництво електродугової печі потужністю 1,5 мільйона тонн в AM/NS Calvert.
Індія пропонує особливо захопливий потенціал зростання, і перша фаза розширення до 15 мільйонів тонн вже триває, і ми вивчаємо варіанти подальшого розширення потужностей на Хазірі до 24 мільйонів тонн. Тим часом почалося введення в експлуатацію нашого проєкту з відновлюваних джерел енергії потужністю 1 ГВт в Індії, який забезпечить приблизно 20 відсотків потреб в електроенергії заводу AM/NS India в Хазірі та скоротить викиди вуглецю на 1,5 мільйона тонн на рік.
Враховуючи, що відновлювана енергія є ключовим ресурсом для декарбонізації виплавки сталі, ми також інвестуємо в вітряні та сонячні проєкти в Аргентині та Бразилії. Вітряна електростанція потужністю 112,5 МВт, яка забезпечить понад 30% потреб Acindar в електроенергії в 2024 році, була введена в експлуатацію в грудні 2023 року. Тим часом у Бразилії очікується, що в 2025 році буде введено в експлуатацію вітроелектростанцію потужністю 554 МВт, яка забезпечить 45% електроенергії для наших бразильських операцій в 2030 році.
Ми також досягаємо значного прогресу в розширенні та розвитку наших гірничодобувних потужностей. Розширення фази з 2 до 15 мільйонів тонн у Ліберії успішно просувається, і перший концентрат очікується в четвертому кварталі цього року. А в Канаді проєкт з перетворення 5 мільйонів тонн окатишів доменної печі на окатиші DRI очікується завершити у 2026 році.
Поряд зі збільшенням потужності ми також розвиваємо нашу пропозицію продуктів, приділяючи особливу увагу рішенням з низьким вмістом вуглецю. Ми запустили бренд HyMatch® для трубопроводів для транспортування водню, що підтримує впровадження водневої інфраструктури в усьому світі. А нещодавнє придбання італійського та іспанського підприємств Italpannelli, потужність яких складає 13 мільйонів м2 сендвіч-панелей на рік, ґрунтується на нашому досвіді виробництва ізоляційних панелей для будівель з низьким рівнем викидів вуглецю, привабливого ринку, що розвивається. Тим часом обсяги наших продуктів XCarb® цього року зростуть удвічі порівняно з минулим, а Europe зараз пропонує транспорт з низьковуглецевим слідом для доставки сталі XCarb® клієнтам.
Дивлячись навперед до кінця року, хоча попит залишається приглушеним, поточні ринкові умови здаються нестійкими. Запаси низькі, і ми очікуємо, що очевидний попит буде кращим у другій половині цього року порівняно з другою половиною 2023 року, коли на нього вплинуло скорочення запасів у клієнтів.
Отже, подібно до тих спортсменів, які все ще чекають на змагання в Парижі, давайте будемо сповнені рішучості викластися на повну, робити все можливе та досягти всього, на що здатні. Почнемо, як завжди, з безпеки.
Адітья Міттал, генеральний директор «АрселорМіттал»
Працівники цеху ремонту металургійного устаткування № 2 виконали ремонт десятого холодильника блюмінга, який є складовою охолоджувальної системи заготовок після обтискання.
Агресивне середовище, важке навантаження та інтенсивна експлуатація з часом негативно позначаються на стані металургійних холодильників. Їхнє погане «самопочуття» вчасно виявили працівники блюмінга і звернулися по допомогу до фахівців з ЦРМУ-2. Наразі роботи з ремонту холодильників блюмінга можуть довірити лише цим працівникам, адже вони мають досвід таких ремонтів. Останній раз такі ремонтні операції виконувалися понад 10 років тому, і часткова відсутність відповідних фахівців стала додатковим викликом для ремонтників, але вони з цим гідно впоралися.
Першим етапом стали демонтажні роботи. Довелося розбирати металоконструкції, знімати металеву балку і демонтувати пошкоджений фундамент холодильника.
«Ми навіть декілька новинок запровадили у цьому ремонті, –розповідає заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. –Розбирати фундамент вручну за допомогою відбійних інструментів було непродуктивно, це збільшило би час ремонту і забрало невиправдано багато людських зусиль. Тому ми вирішили застосувати нашого механічного помічника – екскаватор з навісним обладнанням – гідромолотом. Але як його доставити до місця роботи у працюючий цех? Довелося прокласти йому дорогу в цеху – зробити «устілку» зі слябів. От так він і дістався місця призначення».
Після розборки фундаменту екскаватором спеціалісти ЦРМУ-2 вручну дочистили його та додатково заглибилися на 40 см, потім встановили та закріпили арматуру, пов’язуючи її з наявним бетоном, виконали армування, опалубні роботи, залили новим бетоном, встановили балку та металоконструкції, і холодильник знову запрацював.
«Всі роботи були виконані нами вчасно, цех-замовник гідно оцінив нашу роботу, – додає Володимир Вишемірський. – Впевнений, що це не в останню чергу стало можливим завдяки злагодженій роботі нашої ремонтної команди та професіоналізму наших працівників, серед яких особливо хочу відзначити старшого майстра Олега Шахнюка,в.о. майстра Максима Зиму та бригадира монтажників Юрія Сергієнка».
