Позначка: кривий ріг

Категорії
Наші люди

Роман – про професію

Практично все устаткування у відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює завдяки електроенергії. Підйомні крани, рольганги, стенди та багато іншого… Є ще багато гідравліки, але й там тиск рідини створюється електронасосами. Весь арсенал електроустаткування необхідно ремонтувати. Тому електромонтери у відділенні – люди незамінні. Серед них – бригадир електромонтерів ВБРС Роман Гаєвський.

«Свої перші усвідомлені взаємини з електричним устаткуванням я добре пам’ятаю. То був іграшковий катер з електродвигунцем, який ми запускали в акваторії фонтану у парку Богдана Хмельницького. І коли він поламався, мені вперше довелося ремонтувати електроустаткування, – усміхається Роман. – А далі був радіогурток з електромобілями. Там ми щось паяли, складали, ремонтували. Я хотів вчитися на фахівця з автотранспорту, але обставини склалися так, що вступив до металургійної академії за електромеханічним фахом».

На Романів вибір вплинула родина. Всі працювали на нашому підприємстві: тато Петро Васильович – у департаменті з якості, мама Людмила Павлівна – контролером ВТК, а брат Сергій – старшим майстром конвертерного цеху. Роман вивчився, і щоб потрапити на комбінат, йому разом з іншими випускниками довелося витримати додатковий іспит, практично кастинг.

«То було хвилююче дійство. На зустріч з нами прийшли представники цехів, які хотіли отримати найкращих, було навіть телебачення, – згадує Роман. – Ми, нещодавні випускники, розповідали про себе, презентували свої дипломні проєкти. Так я потрапив до мартенівського цеху. Там я отримав безцінний досвід. З вдячністю згадую своїх перших бригадирів-вчителів Миколи Соколова та Володимира Ганженка. З його сином, Павлом, ми працюємо разом. Я ремонтував так звані малі електромостові крани, їхню електрочастину. А коли потрапив у відрядження до конвертерного цеху, то попросився на ремонт великих кранів. «Нащо воно тобі? Там же найважче», – застерігав мене електрик цеху Руслан Марчук. А я дуже хотів навчитися. Мені було цікаво».

У 2011 році підприємство готувалося до знаменної події – вводу в експлуатацію машини безперервного лиття заготовок у конвертерному цеху. Набирався штат робітників – технологів, електриків, механіків, енергетиків. Запрошували охочих з інших цехів. І Роман вирішив спробувати.

«Ми знали, що устаткування нове, сучасне, і багато хто хотів працювати саме з ним, – говорить Роман. – Була черга, конкурс на кожне місце. Мене взяли. Устаткування ще монтувалося, ми спостерігали за процесом, намагалися зрозуміти будову, принципи роботи, особливості, вчилися. Здавалося, наче все розуміємо, але потім ще довелося не раз впертися лобом, як то кажуть, поки розібралися. Спілкувалися з іноземними фахівцями компанії Siemens, отримували цінний досвід, який потім згодився. Було дуже цікаво, але дуже важко. Фактично, довелося перенавчатися, бо релейно-контакторні схеми у мартені суттєво відрізняються від частотних перетворювачів у ВБРС. Електроустаткування економніше, безпечніше, захисти спрацьовують швидше і практично безвідмовно».

Зараз Роман Гаєвський працює черговим електромонтером, а значить, він не спеціалізується на ремонтах певного виду електроустаткування, а ремонтує його все – від високовольтного обладнання печі до електрочастини рольгангів чи підйомних кранів.

«Мені подобається моя робота, – каже Роман. – Вона цікава, різноманітна, динамічна. А працювати за конвеєрним принципом, коли монотонно робиш одне й те ж, я б довго не зміг, я себе знаю. У нас чудовий колектив. Взаємодіємо з механіками, енергетиками, допомагаємо одне одному. Дні народження часто відзначаємо разом, або збираємося, коли наші мобілізовані товариші-колеги приїздять у відпустки. А ще маємо нормальне начальство, що ставиться з повагою, може допомогти підказати, і це важливо. Зараз нас у бригаді двоє – я та Василь Феденко. У нас повне порозуміння, чималий досвід, і це допомогає виконувати найскладніші завдання”.  

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув працівник гірничого департаменту Яків Болот

Під час виконання бойового завдання загинув командир відділення зенітного взводу зенітної батареї, молодший сержант Яків Болот. Це сталося 3 лютого 2026 року у районі населеного пункту Стецьківка Куп’янського району Харківської області. До призову на військову службу в жовтні 2023 року він працював слюсарем-ремонтником рудоуправління гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Головний інженер дробильних фабрик №№ 3,4 РУ ГД Сергій Шворак працював разом з Яковом Болотом багато років.

«Яків працював черговим слюсарем-ремонтником, а це значить, що він був універсалом, ремонтував все механічне устаткування дробильної фабрики № 4, – розповідає Сергій Шворак. – Розбирався у всьому – дробарці, підйомних кранах, конвеєрному транспорті, сантехніці тощо, ремонтував якісно та швидко, щоб максимально скоротити простої обладнання. Яків не боявся брати на себе ініціативу, за потреби він сам пропонував свою допомогу колегам, і вони йому також готові були прийти на допомогу. На зміну до фабрики працівників привозила «вахтовка», і назад, до АПК також. Зазвичай зі зміни люди їдуть зморені, мовчазні, але якщо поряд був Яків Болот, то атмосфера у салоні була веселою, чувся гомін, сміх, жарти. Причому на жарти на свою адресу він ніколи не ображався, а миттєво відповідав тим же. Там де був Яків – панував позитивний настрій. Він працював на фабриці з 1992 року, тож досвід мав величезний. Я, вже бувши начальником зміни, головним інженером, не раз звертався до нього за порадами. Це величезна втрата для всіх нас. Він був одним з найкращих».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Uncategorized Новини

Доведено конвертерниками та Ілоном Маском

Останні події з вимкненням Ілоном Маском терміналів Starlink та наслідками цього для окупаційної армії ще раз довели величезну роль надійного та якісного зв’язку в сучасному світі. І це стосується не лише військової сфери, а багатьох інших напрямків, серед яких – виробництво. Як приклад – використання нових рацій працівниками шихтового відділення конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Як розповів виконувач обов’язків майстра шихтового відділення конвертерного цеху Олександр Сколков, працівники відділення координують рух залізничного транспорту територією цеху. «Для доставки у відділення конвертерів брухту, феросплавів, вапна та інших сипучих матеріалів, без яких неможлива виплавка сталі, цехом прокладені залізничні колії, – пояснює Олександр Сколков. – Коліями рухаються залізничні состави, які підвозять в цех необхідні сталеплавам компоненти. Маневри поїздів доволі складні, адже простір обмежений, кількість колій також, а поруч тривають виробничі процеси, працюють люди. Наші працівники взаємодіють з машиністами локомотивів, допомагаючи виконати маневри без зайвих витрат часу, а головне – безпечно для людей».

Шихтувальник магнітних матеріалів Валерій Худа супроводжує перевезення вантажів конвертерним цехом, виставляє вагони для розвантаження на майданчики. «Зазвичай я рухаюся у хвості поїзда. Це дозволяє мені контролювати зони позаду, тоді як машиніст бачить все попереду, – розповідає Валерій Худа. – Тобто, ми доповнюємо одне одного. Я координую рух залізничного транспорту, а також спостерігаю за тим, щоб у зоні руху не було людей, щоб не проводилися роботи. Якщо бачу небезпеку, то даю машиністу сигнал зупинитися. Для цього всього необхідний надійний зв’язок. Звичайно ж, рація – це набагато краще, ніж подавати сигнали прапорцями чи ліхтариком».

З працівників, які вже мали нагоду оцінити роботу нових рацій – бригадир шихтового двору Володимир Філевський: «Начальник зміни дає нам заявки по плавках, і ми спілкуємося по рації з поїзним диспетчером (черговим), вирішуємо: що подати, що на розвантаження, що на роздачу. І зв’язок, без перебільшення, запорука чіткого та безпечного руху залізничного транспорту на території цеху. Нові рації якраз і забезпечують такий зв’язок. Бо зв’язок за допомогою «мобілок» – не варіант. Мобільними телефонами на виробництві користуватися не можна, щоб не відволікатися, бо можна наробити горя. Та рації й краще. Їхня перевага – це швидкість. Натиснув кнопку, і за мить тебе вже чують. Ще одна перевага – надійність. На них не впливають збої у роботі операторів чи інші негаразди. Зараз кожен має свою робочу рацію, і це чудово. Бо коли рації були на тепловозах, одна на кількох, то порядку не було – то кнопку заклинило, то батарейка коцнута, то ще щось. Ну знаєте як воно, коли багато господарів, а справжнього й немає. Ось вона у мене, постійно заряджена і готова виручити будь-якої миті. Ми вдячні за таке придбання! Надійний зв’язок – це зручність та безпека». 

Категорії
Новини

Борти надійності

До автотранспортного управління нашого підприємства надійшло поповнення – нові вантажно-пасажирські автомобілі, які будуть залучені у безпечному перевезенні проб на металургійному виробництві «АрселорМіттал Кривий Ріг».

За кермом новенького бортового автомобіля Фольксваген Крафтер механік автоколони № 12 АТУ Владислав Мезенюк. Він уважно оглядає панель управління, знайомиться з електронікою та вивчає технічні можливості авто.

«Кожна новинка – це завжди приємне знайомство з сучасною технікою та гарні емоції від того, що може та вміє авто. І особливо, як це сприятиме безпеці виконання робіт, – говорить Владислав Мезенюк. – Ці автомобілі були придбані нашим підприємством згідно з корпоративним стандартом охорони праці FPS 006 «Безпека на автомобільному транспорті». І вони відповідають усім заявленим вимогам стандарту – універсальні, можуть перевозити і людей, і вантаж, міцні, потужні, надійні, одним словом, ці борти створені для важливих завдань».

Кожен автомобіль може «підняти» по півтори тони вантажу. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» вони перевозитимуть зразки сировини, яка надходить до підприємства і, перш ніж використовуватиметься у виробництві, проходить технічний контроль. Також автомобілями перевозитимуться проби – зразки заготовки, виготовленої у відділенні безперервного розливання сталі конвертерного цеху.

«Головне, що автомобілі надійні, їхні додаткові системи безпеки гарантують, що ми приїдемо до пункту призначення спокійно і без перешкод, – зазначає водій автотранспортних засобів Микола Драгушан. – Ремені безпеки зі звуковим сигналом, відеокамери з усіх боків не залишають шансу «сліпим зонам», вони дають нам змогу бачити все навкруги автомобіля.

Цифрові прилади та дисплей, на якому все видно, як на долоні, допомагають у керуванні. До цього я працював на старому авто, де таких помічників не було. Тому можу з впевненістю сказати, що нові машини  – це крок вперед. Особливо ціно, що й у такі складні часи дбають про оновлення парку автомобільних перевезень, адже безпека у нашій справі залежить не лише від вміння та досвіду водія, а й від стану авто. Тож новій автотехніці ми завжди раді. Більше б такого позитиву у наше життя!».

Категорії
Новини

Дощ, сніг… Хай собі йдуть

«Чудово! – так лаконічно й зрозуміло передала свої враження від заміни стелевого перекриття (даху) корпусу № 4 ремонтно-механічного цеху № 1 Ливарно-механічного заводу бригадирка з переміщення РМЦ-1 Наталя Шовкопляс. – Раніше було так:  дощ, сніг – все це лилося й падало нам на голови, на крани й інше устаткування. В деяких місцях згори падали уламки старого даху, тому ті місця обгородили і заборонили доступ. Це все негативно впливало на роботу відділення. А зараз – чудово! Як кажуть, сухо та комфортно, а головне – на голову зі стелі нічого не впаде».

Корпусу № 4 РМЦ-1 вже 71 рік. Його дах, як і у інших корпусів старого зразку, складався із залізобетонних плит, критих м’якою покрівлею. З роками плити почали деформуватися, прогинатися, їхні краї облущувалися та кришилися, у деяких місцях стало небезпечно перебувати. Їх відгородили. Ситуація стала критичною після російського влучання в одну з підстанцій ДТЕКу, яка знаходилася неподалік. Вибухова хвиля спричинила ще сильніше деформування плит перекриття, і будь-якої миті вони могли впасти.

«Корпус № 4 називають молотовим. Там знаходяться потужні молоти, які зі сталевих заготовок виготовляють поковки, з яких ЛМЗ виготовляє деталі для устаткування цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг, – говорить начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – Стан перекриття дослідили, підрядна організація виготовила проєкт з його заміни. Але виділених на реалізацію проєкту коштів було недостатньо. Повна заміна перекриття – дуже коштовна справа, а фінансове становище підприємства у зв’язку з наслідками повномасштабного вторгнення важке. Було вирішено замінити перекриття частково, на скільки вистачить коштів. Потім до нас з аудитом приїхали генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо та його заступник з гірничого виробництва Володимир Теслюк. Ми обговорили проблему, і топменеджери обіцяли допомогти. Незабаром ми дізналися, що кошти виділені у повному обсязі. Це була радісна звістка, за що ми щиро вдячні!»

Роботи із заміни перекриття тривали з березня по грудень 2025 року. Було замінено 2100 квадратних метрів. Замість залізобетонних плит працівники підрядної організації виготовили металеві щити з листового металу, швелера та кутника. Металоконструкції, на яких раніше трималися плити, були посилені, відремонтовані, пропіскоструєні та пофарбовані для захисту від корозії. Теж саме зробили зі щитами, які встановили та приварили до конструкцій. Щоб у стики між щитами не потрапляла вода, на них приварили накладки.

«Якість зварних швів за допомогою спеціальних приладів перевірили співробітники дільниці неруйнівного контролю центрального департаменту з утримання та ремонтів. Також була перевірена товщина шару захисної фарби, – повідомив Євгеній Гречаний. – Якість нас задовольнила. Ще хочу відзначити, що під час робіт підрядники дотримувалися всіх вимог безпеки, а для запобігання падінням з висоти вони натягли запобіжні сітки. Разом із заміною перекриття, на даху були встановлені запобіжні перильні огорожі та відновлені водовідливи. Цей комплекс робіт забезпечив захист від атмосферних опадів та безпеку для людей. Металеві щити легші, ніж залізобетонні плити, що зменшує навантаження на конструкції та стіни».

Ще одна перевага – нове перекриття не потребує м’якої покрівлі, і це добре. Під час демонтажу було виявлено 17 шарів м’якої покрівлі, які накладали один на один протягом сімдесяти років для захисту від опадів. Відтепер такі коштовні і небезпечні роботи не потрібні, а відповідно і витрати на них. Але головна перевага нового покриття, як зазначили у цеху – безпека для близько 150 людей, які працюють у четвертому корпусі.

Категорії
Наші люди

S.H.E відкриває шлях

Ця програма для дівчат, які здатні мінятися самі та змінювати світ навколо себе. Валерія Балабанова – учасниця проєкту S.H.E, фахівчиня-стажерка з охорони праці, і її професійна історія розпочалася в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Зараз у гірничому департаменті нашого підприємства Валерія опановує науку збереження здоров’я та життя людей на робочих місцях.

У дитинстві ми часто «приміряємо» на себе різні професії, розмірковуємо, ким станемо, перебираємо численні варіанти. Колись Валерія Балабанова мріяла про юридичний напрямок. Також її дуже приваблювали знання про історію, надра Криворіжжя. Їй хотілося більше знати про корисні копалини рідного міста та розвиватися у цій сфері. І це її бажання перемогло. 

«Я вирішила стати маркшейдером, вивчитися на спеціаліста, який відповідає за «навігацію» під землею та на поверхні, все знає про видобувну справу та відповідає за безпечну роботу в гірничих умовах, – говорить Валерія Балабанова. – Я поступила в Гірничий фаховий коледж КНУ. Знала б я ще на першому курсі, що життя дуже швидко та впритул підведе мене до цієї професії і я стану учасницею унікального проєкту S.H.E для жінок, які змінюватимуть культуру охорони праці на підприємстві. Що я працюватиму в гірничому департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг», де відповідатиму за безпечну роботу людей».

Історія участі Валерії у проєкті S.H.E розпочалося з приходу представників нашого підприємства до студентів навчального закладу. Про «АрселорМіттал Кривий Ріг» та про новий цікавий проєкт вони розповідали так завзято, що участь у ньому вирішили взяти одразу декілька дівчат з курсу. Їхнє життя після цього розділилося на «до» та «після». У яскраві кольори його розфарбували корисні тренінги, зустрічі з цікавими людьми, пізнавальні екскурсії, під час яких учасниці проєкту дізнавалися про повний цикл виробництва нашого підприємства – від кар’єрів, дробарок, до дротового стану, де випускається готова продукція.  

«Я навіть не очікувала, що підприємство таке велике та складне, – з усмішкою  зазначила Валерія. – Воно одразу вразило своєю унікальністю та навіть видовищністю, одне тільки виготовлення сталі у конвертерному цеху чого варте! Та найбільше мене вразили коксові батареї – ото велич, ото міць! До речі, там я особливо замислилася, як такими речами взагалі можуть керувати люди! Спочатку я навіть трохи злякалася, а чи вийде у мене все задумане, чи впораюсь я із задачами проєкту? А потім згадала про необхідність охорони праці на підприємстві, подумала, що вона відіграє тут дуже велику роль, і заспокоїлася – навчуся».

На оплачуване стажування Валерія Балабанова потрапила до гірничотранспортного цеху ГД. З підрозділом її познайомив наставник – провідний інженер з охорони праці Олександр Шишка. Він провів екскурсію цехами гірничого департаменту, розповів дівчині, які задачі стоять перед колективом, з якими великими машинами люди тут мають справу і, звичайно, на що треба звертати увагу у дотриманні вимог охорони праці.

«Я одразу відчула велику підтримку колективу, таке враження, що мені хочуть допомогти усі, – говорить Валерія. – А ще я зрозуміла, що охорона праці – це моя справа. Не скажу, що навчається легко. Але я розумію, якщо я зараз не втілю в життя задумане, я пожалкую. Знаєте, ми часто збираємося разом з подружками, які також є учасницями проєкту S.H.E. Ми помітили, що переважно розмовляємо про роботу, обмінюємося враженнями та набутим досвідом. А ще відзначаємо, що нам цікаво тут. Хочеться побажати такого й наступним учасницям проєкту S.H.E. Навчайтеся та не бійтеся нового! А гарний результат буде обов’язково!».