Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

А!фішка на 18-19 січня

Ще раз нагадуємо. Під час відвідування заходів дотримуйтесь усіх заходів безпеки, не ігноруйте тривоги. Безпека понад усе!

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

18 січня о 17:00 чекаємо вас на концертну програму «Зимова казка» з Національною капелою бандуристів. Це найстарший творчий колектив України, якому виповнилося 106 років. «Зимова казка» унікально вирізняється серед решти концертних програм колективу. Ретельно відібрані колядки та щедрівки з усіх куточків України, загальноулюблені та маловідомі, акапельні та з інструментальним супроводом, давні та сучасні — вся ця барвиста мозаїка складається у цілісну картину святкування. Так що не пропустіть можливість відчути казкову атмосферу музичного українського Різдва!

19 січня о 12:00 на розсуд глядачів представлена музична вистава «Каліф-лелека».

19 січня о 16:00 запрошуємо переглянути музичну комедію «Витівки Хануми» на музику Гії Канчелі.

Як поєднати два юні люблячі серця і водночас здійснити найзаповітніші мрії чи не половини мешканців Авлабара: збанкрутілого князя – про гроші, багатого купця – про князівський герб, старої діви – про чоловіка? Відповідь знає лише вона – «і тактовна, і симпатична, і всім жінкам сто очок наперед дасть, і всіх чоловіків навколо пальця обведе». Хто? Звісно, найкраща авлабарська сваха – Ханума! Не втрачайте свій шанс під чудову музику Гії Канчелі зануритися у дивовижну і неповторну атмосферу старого Тифлісу!

Криворізький міський театр ляльок

18 січня об 11:00 на малечу чекає інтерактивна музично-розважальна програма Game сейшн. Пропонуємо вам веселі ігри та танці, розваги та фокуси, знайомство з улюбленими та всім відомими героями, які розкажуть дітям про різні системи ляльок. Інтерактивна програма, яка буде цікавою і дорослим, і малюкам.

19 січня об 11:00 пропонуємо маленьким глядачам виставу-фентезі «На крилах дитячих снів». Ви перестаєте вірити в місяць, коли сходить сонце? Ви перестаєте вірити в сонце, коли його затуляють хмари? Надія, радість і мрії — все це перебуває «в середині» нас. Добро і зло. Одне без іншого існувати не може! Але що переможе? Це вистава за мотивами пригодницького мультфільму «Охоронці снів».

Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху»

18 січня о 12:00 на вас чекає вистава «Русалонька». Це ода здійсненню найзаповітніших мрій, які, на перший погляд, здаються нам безглуздими. Але це лише на перший погляд. Адже мрія побачити принца – це не просто забаганка Русалоньки, це її життєвий вибір, хоч не визнаний родиною, хоч із заплутаними і темними шляхами, але її особистий вибір. Вистава «Русалонька» – це справжня феєрія людських почуттів, де кохання переплітається з дружбою, почуттям вдячності, батьківським трепетом, веселощами, надзвичайною рішучістю у своїх діях та людяністю. Дивно, але саме людяність виявилась головною рисою Русалоньки – нелюдської істоти, яка допомогла їй у нелегкий для неї час зробити правильний вибір: не залишитись на боці темних сил, а зберегти своє світло.

18 січня о 17:00 пропонуємо переглянути виставу «Пейзаж». Друга світова війна, у яку був втягнутий практично весь світ, закінчилася страшним кровопролиттям, загибеллю мільйонів людей, розрухою. Повертаючись з війни, герой пластичної драми відчуває гострий душевний біль спогадів від втрати загиблих однополчан, шкільних друзів та втраченого кохання. Він мав усе і втратив все. Всередині була тільки порожнеча і нестерпний біль та жахливі спогади. Минуле не відпускало його. Кінець шляху. Тільки ніжні руки матері, що пестять його передчасно посивілу голову тримали його на цьому світі. У виставі звучать фрагменти музичних творів: Моріса Равеля, Войцека Кшиштофа Комеда, групи «Pink Floid», Томаса Ньюмена, Марка Пекарського, Норберта Шульце, Едуарда Артем’єва та інших авторів класичної та сучасної музики.

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

18 січня о 14:45 хочеш відчути справжній одеський колорит? Запрошуємо на особливу дегустацію до ресторану «Одесит». Ти посмакуєш Цацею Дерибас — легендарною рибкою, приготованою за особливим рецептом. А також трьома авторськими настоянками на вибір. Місцем збору: зупинка «Спорткомплекс» ( 44 квартал). Реєстрація обов’язкова: 0961197549, 0982556455.

Туристичний центр «Командор»

19 січня о 10:00 запрошуємо на майстер-клас «Брошка з полімерної глини».  Місце: ТЦ Командор,  (пр. Університетський, 62). Реєстрація за номером: 067-634-22-24.

Категорії
Новини

Війна забрала життя працівника гірничого департаменту Сергія Антоненка

Сергій Антоненко став на захист України у травні минулого року. До мобілізації він працював механіком дільниці з ВПМ і маслозмащування рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту.

Як розповів заступник начальника РЗФ-2  з механічного устаткування Віталій Ратушний, основне устаткування фабрики (млини, класифікатори, вакуум-фільтри, дешламатори, конвеєри) потребує постійного змащування. А збій у роботі системи змащування призводить до зупинки виробництва. І саме Сергій Антоненко відповідав за подачу мастила на агрегати. А ще у підпорядкуванні Сергія були потужні електромостові крани та інші вантажопідйомні механізми, без яких не обходився жоден серйозний ремонт устаткування фабрики.

«Сергій Антоненко вміло керував дільницею, яка добре справлялась зі своїми завданнями, – говорить Віталій Ратушний. – Він відмінно розбирався в устаткуванні. А ще Сергій добре організовував роботу свого чималенького колективу, куди входили ремонтні бригади, чергові слюсарі-ремонтники, машиністи кранів. Він сам був чоловіком енергійним і запалював своєю неймовірною енергією колег. Цілеспрямований, відповідальний, сумлінний, Сергій був прикладом. Якщо він брався за справу, навіть, найскладнішу, то завжди доводив її до завершення. А його гумор розряджав гострі моменти, якщо такі й виникали. Страшна звістка про загибель нашого захисника приголомшила кожного, хто знав цю чудову людину».

Солдат Сергій Антоненко загинув 30 грудня 2024 року в Олександрівці Охтирського району Сумської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Сергія Антоненка. Світла пам’ять герою!  

Категорії
Новини

У січні народився перший криворізький кокс

Ця подія відбулася 9 січня 1936 року. Саме цього дня на новозбудованому коксохімічному виробництві були отримані перші тонни криворізького коксу.

Перші кроки

Разом з коксом отримали і перші його супутні компоненти: смолу та аміачну воду. Вони були необхідні для розвитку промисловості та народного господарства. І хоча офіційною датою народження Криворізького коксохімічного заводу є 2 серпня 1936 року, коли на державному рівні був підписаний «Акт прийомки Криворізького КХЗ у складі вуглепідготовчого, коксового та хімічного цехів», 9 січня 1936 року є надважливою датою в історії нашого підприємства – саме тоді коксохімічне виробництво Криворіжжя було введено в експлуатацію.

У своїй назві КХЗ мав номер 28, але він став третім коксохімічним виробництвом на півдні України.

Перший кокс вироблявся на перших коксових батареях №№ 1 і 2. За історичними даними, вони не були схожими на сучасні коксові батареї. Наприклад, КБ № 1 складалася з 61-ї печі системи коксування Беккер-Гіпрококс та 5 печей системи професора Грум-Гржимайло. Об’єм камер коксування складав 20 кубометрів, корисна висота – 4 метрів, завдовжки вони були понад 12 метрів, а завширшки – 407 метрів. Періоди коксування у двох батареях складали 16 годин.

За 20 діб після пуску КХЗ вийшов на проєктну потужність – 6 390 тонн коксу. З жовтня по грудень 1936 року на КХЗ були введені в експлуатацію сульфатне відділення з двома сатураторами (апаратами для насичення рідини вуглекислим газом), та бензольне відділення. Тож до списку супутньої продукції додалися ще й бензол та сульфат амонію.

«Чорний хліб» у степу

Давайте зазирнемо у часи початку будівництва КХЗ. Необхідність створення коксохімічного виробництва у Кривому Розі виникла у 1929 році разом із рішенням побудови тут металургійного заводу, адже чавун без коксу отримати неможливо. Кокс так і називали – «чорний хліб» металургії.

Цікавий факт – КХЗ став одним з перших коксохімічних заводів, який будувався за вітчизняним проєктом – ГІПРОКОКСа та під керівництвом тоді ще радянських спеціалістів. До цього коксохімзаводи зводилися лише за проєктами закордонних фірм, звичайно ж, під наглядом їхніх фахівців.

Як пише у своїй книзі ««Хліб» металургії» Володимир Бухтіяров, на початку 1930-х років величезне, тихе та поросле бур’янами місце на південно-східній околиці Кривого Рогу ожило. Степ ще не бачив такої великої кількості людей. Перш ніж будувати промислові майданчики, майбутні коксохіміки зводили тут житло, майстерні, складські бараки, прокладали залізничні шляхи. На це знадобилося два роки – 1932 та 1933-й.

У жовтні 1934 року бетонники бригади Рильського (імена першобудівників не збереглися) уклали перші кубометри бетону фундаментної плити коксової батареї № 1. У цій справі також брали участь столяри Телегіна, каменярі Щокіна, монтажники майстра Расторгуєва. Начальником будівництва був Куюмджи.  

Коксовиштовхувачі для нового КХЗ були привезені з Дніпровського коксохімзаводу, що у Кам’янському. Їх лише за п’ять діб демонтували звідти майстри бригади Ларина. На Криворізькому КХЗ коксовиштовхувачі були змонтовані за 18 днів.

Життя на будівельному майданчику кипіло. З кожним днем на будівництво приїжджало все більше людей. За історичними даними, з розвитком промисловості почала зростати чисельність населення міста. За переписом 1939 року в Кривому Розі проживав 197 621 мешканець.

Про подальші етапи будівництва Криворізького коксохімічного виробництва, людей, які його розвивали читайте у наших наступних публікаціях.

Категорії
Новини

Срібні волонтери

Ветерани нашого підприємства приходять до тих, кому потрібна допомога. Волонтерство – це важлива складова ветеранського руху нашого підприємства. Вона допомагає людям у срібному віці залишатися активними і жити повноцінним життям. З початком війни в Україні волонтерський рух набув особливого значення. Активними волонтерами стали чимало тих, кому сьогодні за …60.

Так, наприклад, ветерани «АрселорМіттал Кривий Ріг», діяльність яких очолює Володимир Заяць, активно допомагають нашим захисникам. Вони беруть участь у волонтерських акціях, програмах, культурних заходах тощо. Також ветерани допомагають людям, кому через бойові дії довелося залишити рідну домівку.

Попри це, ветерани нашого підприємства продовжують піклуватися про своїх колишніх колег, яким так потрібна підтримка та допомога. Це люди поважного віку, ті, хто має  інвалідність, важкі хвороби, погано пересувається. На обліку в Раді ветеранів зараз таких людей понад 600.

Віра Шатило радо зустрічає гостей-волонтерів біля під’їзду свого будинку. Зараз вона відновлюється після інсульту, тож подолати сходинки для неї це і можливість потренуватися у пересуванні, і своєрідне досягнення у цьому. Вірі Терентіївні 88 років. Свого часу вона працювала у механічному цеху, потім була оператором у сортопрокатному цеху № 1. До Кривого Рогу Віра приїхала зі Шполянського району Черкаської області. 14-річній дівчинці хотілося жити у великому місті, адже у колгоспах тоді було дуже важко і малоперспективно. У Кривому Розі мешкала її тітка, в неї дівчина і оселилася. А працювати на завод пішла, як тільки виповнилося 16. Таких юних дівчат, як Віра на заводі тоді було дуже багато, усі підтримували одне одного, працювали та відпочивали разом.

«Підтримку заводчан я й досі відчуваю, для мене це дуже важливо. З ними я можу і поспілкуватися, і відволіктися від буденних проблем, і смачненького поїсти, адже ветерани приходять до мене не з порожніми руками, – говорить Віра Шатило. – Он бачите, я вже ходжу з паличкою. А ще зовсім недавно лежала після інсульту. Піднялась би раніше, але стався «приліт», це той, в якому загинула жінка та її троє дітей. Бахнуло поруч з моїм будинком. Мене аж підкинуло, я дуже злякалася. Зараз у мене все нормально, можу навіть гостей приймати. Мені дуже приємно, що про нас завжди дбають у ветеранській організації,  я відчуваю, що ми одна родина, як і раніше».

«Чомусь прийнято вважати, що волонтери, які опікуються старенькими, мають бути лише молодими. Ми доводимо, що це не так, – говорить Наталія Щедова, яка  опікується роботою з ветеранами металургійного виробництва. – Ми спілкуємося зі старенькими, цікавимося їхнім здоров’ям, справами. Знаєте, людям дуже важливо таке спілкування, його зараз багатьом не вистачає. Ми допомагаємо нашим підшефним у комунальних справах, юридичних питаннях, наприклад, написати заяву на матеріальну допомогу, розібратися з рахунками тощо».

«Літні люди потребують особливої турботи, вона актуальна навіть тоді, коли у них є рідні. Не завжди діти або онуки можуть бути  поруч з батьками, особливо зараз, коли в Україні триває війна, тож наші ветерані-волонтери беруть таких людей під свою опіку, – розповідає Ірина Сухомлин,голова профспілкової організації Ради ветеранів підприємства. – Наших ветеранів ми також підтримуємо матеріально, що дуже важливо у наш непростий час.

Хочу відзначити, що наша організація об’єднала прекрасних людей, яким небайдужа доля інших які завжди приходять на допомогу тим, хто того потребує. Тому хочеться подякувати нашим  активістам Таїсії Лагодюк, Валентині Обуховій, Таїсії Бараховій, Валентині Волерт, Тетяні Непомнещій, Ніні Голбан, Юлії Дєлєвій, Олені Вовченко та іншим, адже наша велика команда складається з  людей з великим серцем».

Категорії
Новини

Нагадати-врятувати

Вже близько 5600 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали пластикові картки-пам’ятки «Основні можливі ризики», за допомогою яких можна миттєво оживити в пам’яті головні небезпеки на робочих місцях.

Кожен з працівників нашого підприємства проходить навчання з охорони праці і обов’язкову  перевірку знань. Щось з вивченого людина може згадати миттєво, а щось опускається у глибини пам’яті, і щоб дістати його на поверхню, тобто, пригадати, потрібен певний час. А може так трапитися, що цього часу й не виявиться. Для того, щоб працівник мав змогу миттєво згадати основні ризики та запобігти їм, було вирішено роздати кожному зручну пластикову картку з переліком основних видів небезпечних енергій та пов’язаними з ними основними можливими ризиками, які створюють загрозу для життя людини.

«Всього таких енергій десять, згідно з «Колом небезпечних енергій», – нагадав менеджер департаменту з охорони праці та промислової безпеки Сергій Іващенко. – Ми відібрали вісім найактуальніших саме для нашого підприємства, бо, наприклад, радіаційна енергія не дуже для нас притаманна, а завдання саме й стояло позначити у карті основні найбільш ймовірні ризики. Тож маємо з одного боку картки гравітаційну, рухому, механічну та енергію тиску – кожна з відповідними ризиками, а з іншого боку – електричну, хімічну, термічну і звукову енергії. Все для того, щоб людина могла миттєво знайти на картці і згадати ризики. Така картка легко поміщається у нагрудній кишені чи кишені штанів. А якщо вона й забрудниться, виробництво ж, то її достатньо протерти, щоб відновити».

Доменне виробництво – серед найнебезпечніших на підприємстві, тож не дивно, що саме його працівники отримали картки першими. Заступник начальника доменного цеху № 1 з підготовки виробництва Віктор Рожков відповідає за функціонування системи охорони праці у цеху.

«В нашому підрозділі присутні всі ці небезпечні енергії і пов’язані з ними ризики. Чого лише варта термічна енергія. Наші горнові випускають з доменних печей чавун температура якого сягає півтори тисячі градусів за Цельсієм, – розповідає Віктор Рожков. –  Всі працівники – газівники, водопровідники, машиністи шихтоподачі та кранів, горнові, майстри – щозміни працюють в особливо небезпечних умовах. Ми намагаємося створювати для людей безпечні умови, мінімізувати ризики. Але виробництво таке, що всі ризики усунути не вийде. Я відповідаю за безпеку кожного, але не втомлююся повторювати, що головним відповідальним за власну безпеку є сам працівник. Тож якщо у кожного з’явиться отакий зручний і лаконічний нагадувальник-карта, це зайвим точно не буде».

На сьогодні картки, крім доменників, вже отримали працівники конвертерного, копрового, вогнетривно-вапняного цехів, підрозділів гірничого департаменту. Передача карток цехам триває. Картки-пам’ятки «Основні можливі ризики» отримають усі працівники підприємства.

Категорії
Новини

Справа до душі починається із знань

Коли ти дійсно на своєму місці і «палаєш» улюбленою справою, коли ти щодня із задоволенням займаєшся нею – це неабияке щастя. Хтось обирає професію за порадою батьків, дехто йде у професію за компанію із друзями, комусь ще простіше – робота поряд з домом. Як же знайти свою справу та вчасно зрозуміти, що саме вона твоя? Перш ніж шукати своє призначення, або змінювати професію треба більше знати про неї, говорять спеціалісти. У новій рубриці «Серце професії» ми розповідатимемо про цікавинки різноманітних спеціальностей, які є на нашому підприємстві.

Мають ключ до серця автомобіля

Наша перша розповідь про майстрів, які ремонтують автомобілі – це автомеханіки, яких також називають автослюсарями. До обов’язків автомеханіка входить проведення діагностики, технічного обслуговування і ремонту всіх видів автотранспорту: легкових, вантажних машин, автобусів і мотоциклів. На нашому підприємстві автослюсарі відповідають за технічне здоров’я автотранспорту, який є невід’ємною частиною технологічного процесу великого металургійного підприємства. І цей транспорт часто відрізняється від звичайних для нас авто, адже це й зокрема спецтранспорт.

Вадим Казанцев працює начальником ремонтних майстерень технічної служби автотранспортного управління нашого підприємства. По дорозі до робочих місць спеціалістів підрозділу він знайомить нас зі специфікою їхньої роботи.

«Ми обслуговуємо технологічний та пасажирський автотранспорт підприємства, ремонтуємо усе, від самоскидів до автобусів, – розповідає Вадим. – Над цим працює ціла команда фахівців, де у кожного свої задачі та специфіка роботи. Але мета у нас єдина – щоб автотранспорт був справний і міг чітко виконувати свої функції на підприємстві. Майстри з ремонту автомобілів – це своєрідні детективи у автосвіті. Вони віртуозно, за допомогою знань, навичок, досвіду та особливої «чуйки» можуть визначати несправність та усувати її».

Майстри на всі руки

Ремонт або технічне обслуговування автотранспорту починається із діагностики несправностей.

Авто заїжджає «на яму», і слюсарі за допомогою спеціальних приладів, інструментів та досвіду визначають, чи є проблеми з двигуном, електросистемою, «ходовою» тощо. Деякі несправності усуваються безпосередньо на місці. А коли поломки складніші, деталі або агрегати знімаються з автомобіля та доправляються до майстерень.

Серце автомобіля – його двигун. Його повноцінний ремонт здійснюється у моторному відділенні.

«Тут ми його розбираємо, миємо, чистимо та дефектуємо, тобто, знаходимо несправності, які нам треба буде усунути. Також визначаємося із запчастинами, які нам знадобляться у ремонті, – розповідає слюсар з ремонту колісних транспортних засобів, моторист Володимир Усенко. – Якщо поломка невелика, ми можемо її усунути протягом зміни. При більш серйозному дефекті робиться капремонт, який може тривати до двох тижнів. Наша особливість в тому, що ми маємо справу з різними двигунами, наприклад, за розміром, кількістю циліндрів. Тож і підхід до ремонту індивідуальний. З одними двигунами легше вправлятися, до інших, великих за розміром, треба ставитися з особливою увагою, адже при переміщенні таких двигунів доводиться застосовувати вантажопідйомні механізми».

Якщо двигун – це серце автомобіля, то паливна система – серце двигуна.

«Вона складається з бака для бензину або дизеля, насоса, який подає паливо до карбюраторів або форсунок, шланги та трубки: паливопроводу, інжектора, карбюратора, які з’єднують паливо з повітрям для створення емульсії, різноманітних датчиків тощо, – продовжує Вадим Казанцев. – Уся ця складна система забезпечує двигун паливом, тож важливо, щоб ця функція працювала, як годинник. Цим у нас опікується Олександр Селиванов, слюсар з ремонту паливної апаратури».

Двигуноагрегатне відділення. Тут «лікують» коробки передач, редуктори, карданні вали, зчеплення та інше обладнання ходової частини автомобіля.

«У цьому відділенні ми здійснюємо розборку вузлів агрегатів, дефектовку обладнання та ремонт, – розповідає Ярослав Шейко, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів. – Відремонтований вузол знову збирається та відправляється на встановлення в автомобіль. Слюсарі з ремонту колісно-транспортних засобів спочатку здійснюють діагностику відремонтованих деталей та вузлів, а потім встановлюють їх в автомобіль. Виходить, що вони починають процес ремонту, і вони ж його завершують.

Насправді ремонт автомобілів процес доволі тривалий, копіткий, але дуже цікавий.

Він потребує чималих знань та навичок. Цьому я навчався в Автотранспортному фаховому коледжі КНУ. Взагалі я вже давно маю справу з автомобілями, допомагав батьку ремонтувати авто у гаражі. Тепер я вже займаюсь цим на професійному рівні. Хочу зазначити, що професія автослюсаря актуальна завжди, адже треба дбати, щоб автотранспорт, наш помічник, завжди був на ходу. А за більш детальною інформацією звертайтеся до нас. Все покажемо, розкажемо та  допоможемо і вам визначитися з професією».

На разі у транспортному департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює 16 автослюсарів, які опікуються автопарком, що нараховує 322 авто. І ця команда професіоналів готова прийняти у свої лави нових працівників. Ти можеш стати одним з них, можливо це саме твоя справа?