Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Ви за нас, а ми – для вас

Від початку повномасштабного вторгнення понад 3500 співробітників нашого підприємства стали на захист України. З часом вони демобілізовуються та повертаються до своїх робочих місць. «АрселорМіттал Кривий Ріг» в своєю чергою намагається підтримувати ветеранів та допомагати їм адаптуватися у цивільному житті. Про це детальніше ми поспілкувалися з  Яною Суворовою, начальницею управління соціального розвитку нашого підприємства.

– Яно, скільки працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже демобілізовані і на яку підтримку підприємства вони можуть розраховувати?

– Насамперед хочу сказати, що війна торкнулася усіх нас. Наші працівники активно волонтерять, багато хто з рідних та близьких наших співробітників служить у ЗСУ, згодом вони повертаються додому. Зрозуміло, що тема адаптації колишніх військових до цивільного життя близька кожному з нас. На сьогодні демобілізувалися понад 400 наших працівників. Більш ніж половина з них вже повернулися до своїх робочих місць. Щоб процес повернення ветеранів до цивільного життя був якомога простішим, зручним та конструктивним в «АрселорМіттал Кривий Ріг» створена ціла система плавної інтеграції людей до цивільного життя. Наша допомога ветеранам – це насамперед про вдячність, повагу та підтримку. У цій роботі ми зосередились на медично-реабілітаційному напрямку, психологічній допомозі колишнім військовим, навчанні та перенавчанні спеціалістів, створенні інклюзивних робочих місць та  інформаційно-адміністративній підтримці людей. Саме ці пропозиції озвучуються найчастіше під час інтерв’ю, які ми проводимо з кожним демобілізованим працівником.

– Розкажіть  детальніше про ці напрямки?

– На нашому підприємстві розроблена та діє покрокова маршрутна карта для ветерана «Шлях повернення до трудової родини». Там детально прописані усі кроки адаптаційного процесу за всіма напрямками. Під час оформлення документів, наприклад, при оформленні пільг, ми намагалися максимально спростити цю процедуру. Також ми допомагаємо людям оформлювати запити з різних питань, наприклад, до міської влади, центру зайнятості, юристів, волонтерів тощо. «АрселорМіттал Кривий Ріг» тісно співпрацює з міським центром «Я – Ветеран», що також допомагає у розв’язанні багатьох питань. А щоб люди завжди були у курсі всіх подій, працює Чат-Бот АМКР (телеграм канал) куди можуть підключитися всі працівники підприємства, а для ветеранів є додаткова вкладка «Ветеран». Також всім демобілізованим працівникам пропонується долучитися до спеціально створеного каналу в телеграмі «Ветеран АрселорМіттал», саме там викладаються різні оголошення, останні новини, які можуть зацікавити ветеранів та стати їм у пригоді: заходи для ветеранів, пам’ятки для оформлення пільг, інформація про відпустки, перелік медичних послуг, дати тренінгів тощо.

– І у цій роботі допомагає наш центр надання послуг «Єдине вікно?

– Велика робота з цих та інших напрямків проводиться саме в «Єдиному вікні». На його  базі створено координаційний центр для підтримки ветеранів. З червня поточного року там працюють координатори, які опікуються кожним ветераном протягом всього процесу – від подання ним заявки до отримання готового результату. Координатори у буквальному розумінні проводять ветеранів по всіх ланках процесу. Вони надають консультативну допомогу ветеранам, спрямовують їх до фахівців різних напрямків для вирішення усіх важливих питань. Це і юридичні консультації ветеранам та членам їхніх родин, інформування щодо пільг, які надаються як підприємством, так і містом, державою, про збір повідомлень щодо стану здоров’я демобілізованих працівників та спрямування їх до медичних закладів, де їм можуть допомогти у лікуванні або реабілітації. Фахівці здійснюють прийом та роботу з ветеранами за адресою: ЦНП «Єдине вікно», к. 106, з 7:00 до 18:00. Більше інформації за тел.: (067) 450 73 68, (056) 499 18 93, (056) 499 18 98.

– Щодо медичної допомоги демобілізованим працівникам, розкажіть, будь ласка, які медичні послуги можуть отримати ветерани на базі нашого медичного центру?

– Після повернення на підприємство кожен ветеран безкоштовно проходить повне медичне обстеження у поліклініках медичного центру ПП «Стіл Сервіс». Там можна отримати консультації профільних лікарів, пройти флюорографічне обстеження, рентген, здати аналізи. Також ми пропонуємо комплекс різноманітних фізіотерапевтичних процедур, та декілька видів масажу. Зверніть увагу, що усі медпослуги доступні й членам родин ветеранів, а також членам родин загиблих (померлих) ветеранів війни, захисника чи захисниці України, які працювали на підприємстві. Захисники-працівники підприємства, які бажають пройти додаткове медичне обстеження або процедури, можуть записатися на них, звернувшись за номером телефону: 067 532 24 42.

Наші ветерани, як і інші працівники підприємства, можуть скористатися основною медстраховкою, максимальна сума якої складає 100 тисяч гривень, та додатковою медстраховкою на суму до 25 тисяч гривень на особу. Вона містить лікування та реабілітацію в амбулаторних, поліклінічних та стаціонарних умовах. Повторюся, це для ветеранів додатково до їх основної страховки. У поліклініці металургійного виробництва працює лікар-координатор,  який допоможе зорієнтуватися ветерану щодо необхідного лікування та реабілітації.

Також у рамках цієї програми ветерани війни можуть отримати 10 сеансів-консультацій психолога місцевої приватної клініки. До речі, ветерани охоче відвідують нашого штатного психолога, який не тільки допомагає людям плавно увійти до цивільного життя, а й працює з членами родин демобілізованих військовослужбовців. Деякі приходять на сеанси навіть з дітьми.

Приділяємо увагу і відпочинку ветеранів. Вони, а також члени їхніх родин, мали змогу влітку безкоштовно відвідати заміську базу відпочинку підприємства.

У всіх  їдальнях підприємства для ветеранів діють 10% знижки на харчування. 

– А як підприємство працює з ветеранами, які отримали інвалідність?

– В «АрселорМіттал Кривий Ріг» 58 таких співробітників. З них 22 особи працевлаштовані підсобними робітниками, а 36 – на робочі місця. Як правило, разом з  керівником підрозділу, фахівцями з оплати праці і роботі з персоналом, інженером з кадрового та дисциплінарного адміністрування, медиками та з урахуванням діагнозу людини, ми вирішуємо які місця ми можемо запропонувати ветеранам для працевлаштування. Ми вже маємо досвід створення інклюзивного робочого місця під людину та її фізичні можливості.

– Якщо ветеран бажає працювати на підприємстві, але не хоче повертатися на своє старе робоче місце роботи. Як йому бути у такому випадку?

– Ми пропонуємо ветерану перенавчитися на нову професію на базі нашого Університету АрселорМіттал. Це навчання безкоштовне. Університет має ліцензію на понад 350 різних робітничих професій, так що людям завжди є з чого обирати. Також в Університеті можна  підвищити свою кваліфікацію, здобути другу професію, й не тільки одну.

В Університеті ветерани можуть пройти і різні тренінги та вебінари.

В цілому напрямків роботи з ветеранами на нашому підприємстві дуже багато, і в одній статі про все одразу не розкажеш. Ми розуміємо, що це тільки початок шляху, ми будемо розвиватися у цьому напрямку. Сподіваюся, що скоро демобілізованих військовослужбовців на підприємстві побільшає. До нас повернуться всі хлопці та дівчата, що зараз на війні. Як висококваліфіковані працівники вони сприятимуть відновленню виробництва. А ми, своєю чергою, сприятимемо їх повноцінній інтеграції в життя підприємства та у мирне життя всієї України.

Категорії
Новини

Лікар допоможе

Хто лікує головний біль, спину, хребет, руки, ноги, хто надає кваліфіковані поради щодо лікування вірусних та інших захворювань? «Металург» та медичний центр ПП «Стіл Сервіс» розпочинають серію матеріалів про напрямки роботи профільних лікарів, щоб допомогти нашим працівникам зорієнтуватися, до якого лікаря звертатися, якщо щось заболіло, познайомитися з лікарями, які надають медпослуги у нашому медичному центрі та отримати корисні поради від них.  

Звинувачується ніс або Про детективний метод

Хто такий отоларинголог, можливо, знають не всі, але усім відомо чим займається лікар «вухо-горло-ніс». Він лікує патології горлянки, гортані, трахеї, носа тощо.

У поліклініці гірничого департаменту прийом таких пацієнтів веде лікар-отоларинголог Станіслав Луганщук. У професії він працює восьмий рік, закінчив Запорізький медичний інститут. Станіслав багато працював з нашими захисниками, добре розуміється на професійних захворюваннях тощо. В роботі застосовує нові методики, а також бере все найкраще з досвіду минулого. Головним профілактичним рецептом вважає оптимізм та здоровий глузд, чого і іншим бажає.  

«Якщо у вас заболіло горло, «стріляє» у вусі або є відчуття стороннього тіла там, капає з носа – вам допоможе отоларинголог. На консультацію до мене люди звертаються і самостійно, під час щорічних профілактичних оглядів, і за направленням лікаря-терапевта, – говорить Станіслав Луганщук. – Навіть звичайна застуда може привести до різноманітних проблем. Наприклад, нежить може дати ускладнення на вуха, або людина набрала носом води і крапелька застрягла десь у пазухах. До речі, ніс у нас дуже недооцінений орган, адже, буває, люди скаржаться на болі у вухах, а потім виявляється, що ці проблеми виникли саме через ніс. Він у нас, цар усіх бід, якщо можна так сказати (усміхається).

Часто люди не надають значення різноманітним симптомам хвороби, тим самим ускладнюють проблему. Мені, як отоларингологу, потім доводиться не тільки лікувати, а й шукати корінь проблеми. Іноді вони виявляються дуже несподіваними, наприклад, ускладнення після лікування зубів. Тож нас, ЛОР-лікарів, можна називати ще й своєрідними детективами, такими собі медичними Шерлоками Холмсами».

При профоглядах  детективні навички лікаря проявляються по-максимуму, адже багато хто з людей звикли не звертати уваги на те, що «підказує» організм. Особливо, це яскраво проявляється у тих, хто працює у несприятливих умовах виробництва. Люди звикають до чхання та кашлю від пилу, газу, закладеності вух від шуму. Буває, що на профогляд люди приходять одразу після нічної зміни. Вони втомлені, у їхніх вухах ще лунає виробничий шум. До таких пацієнтів отоларинголог ставиться з особливою увагою, адже треба зрозуміти, чи дійсно у людини є проблема зі здоров’ям, чи його ще «не відпустило» після нічної зміни.

Допоможіть, усе пропало!

«Є й інша категорія пацієнтів, які за найменших причин починають панікувати. «Лікар, допоможіть, у мене рак горла!». Таке отоларингологу іноді доводиться чути від жінок, які не змогли одразу ковтнути їжу або відчули якийсь спазм у горлі, – продовжує Станіслав Луганщук. – Як правило, це психосоматична проблема, адже до раку горла треба ще «дорости». Я маю на увазі наявність у людини багаторічного стажу паління, генетичної схильності або інших захворювань, які б могли привести до цього страшного діагнозу. І, взагалі, при раку горла людина б одразу сильно охрипла, відчувала сильний біль, а не просто спазм. У таких випадках ми заспокоюємо людину, радимо їй прополоскати горло, ніс (щоб вимити зайвий слиз), випити чаю, звернутися до психолога, якщо така проблема виникає часто або просто походити на масаж».

Проліковані усім під’їздом

Останнім часом від людей почастішали скарги на зниження слуху. Причин тому багато: інфекції, запалення, удар, баротравма, від вибухів зокрема. З цією проблемою до лікаря переважно звертаються колишні військовослужбовці, а також ті, хто опинився у зоні «прильоту».

«Окремий напрямок звернень – це так звані заліковані люди: самі собою, продавцями аптек, родичами, знайомими та взагалі сусідами всього під’їзду. Лікарю доводиться не тільки долати наслідки такого лікування, а ще й психологічно працювати з людьми, адже деякі пацієнти вважають, що вони знають більше, ніж лікар», – зазначив Станіслав Луганщук.

Поради фахівця

Насправді самому полікуватися можна, але з розумом. Наприклад, коли заклало ніс, а температури немає. У такому випадку лікар-отоларинголог радить промити ніс легким сольовим розчином – чайну ложку солі на 300 мл води, або купити подібний розчин у аптеці. Якщо промивати зі шприца, головне ставити його не прямо, а під кутом (вбік від носової перегородки).

Якщо болить голова, можливо це результат недосипання або перевтоми. Коли виспалися, а біль не вщухає, звертайтеся до лікаря, це можуть бути проблеми з тиском, судинами тощо. 

Змерзли на вулиці або промочили ноги, відчуваєте, що починаєте хворіти, тоді зателефонуйте своєму сімейному лікарю і порадьтеся, яке протизапальне краще прийняти, щоб допомогти організму. А ще відпочиньте, уникайте стресів, дотримуйтеся дієти. Якщо продовжуєте хворіти, піднялася температура, тоді викликайте лікаря або йдіть до нього на прийом.

Зичимо усім міцного здоров’я!

Категорії
Наші люди

Майстер з “Нескорених”

Група виконувала бойове завдання у Кліщіївці біля Бахмуту . Працювали вночі. Наче йшло за планом. Але… Гучний вибух розірвав простір. Сергій відчув нестерпний біль. Так, він наступив на міну. Попри шалений вогонь, побратими кілька кілометрів виносили його до наших. А потім були довгі, немов роки, години очікування евакуації з “передка”. Через ворожі обстріли евакуаційні авто ніяк не могли прорватися. Стан бійця ставав загрозливим…

Цього літа майстер ремонтно-монтажного цеху № 3 Сергій Лаєвський повернувся на завод, на своє попереднє місце, майстром складально-ремонтної дільниці. Ця робота потребує рухової активності, і Сергій з нею добре справляється. За це він вдячний спорту, який віднедавна щільно увійшов до його життєвого розкладу.

“Після тієї жахливої ночі, на світанку я все ж таки дочекався евакуації. Мене вивезли бійці іншої бригади, які таки прорвалися за своїми, – згадує наш герой. – Але, на жаль, час було втрачено, і мені ампутували ногу набагато вище тієї ділянки, що була пошкоджена міною. Я повернувся додому на протезі. І зразу ж прийшов до басейну. Коли опинився у воді, то сокирою пішов на дно. Але тренер наново навчив мене плавати. Зараз я виступаю за команду “Нескорених” Кривого Рогу, та разом з родиною у “Veterans family games”. Я ніколи ще не відчував себе таким натренованим. Тож коли лікарка на ЛВК дізналася, що я щойно піднявся на третій поверх на протезі і навіть не захекався, вона була шокована. Можливо, я б взагалі не зміг повернутися на своє робоче місце, якби не спорт”.

Але то було вже потім. А спочатку – медсанчастини, потім лікарні, де Сергій проходив курси реабілітації. І він зізнався, що найважчими у психологічному сенсі були миттєвості не тоді, коли вибухнула міна, коли його з поля бою виносили побратими, і навіть не та страшна ніч очікування, а саме моменти вже у комфорті й безпеці, у медичних закладах. Сергій зізнався, що з важкого психологічного стану його витягли вони: дружина Марина, син Георгій, донечка Неоніла, бойові побратими, які найпершими примчали до нього, та колеги-цеховики.

Майстер пройшовся дільницею, поцікавився виробничими процесами, поспілкувався, порадився з колегами. Він згадав час, коли після технікуму ще зовсім юним слюсарем-ремонтником прийшов до РМЦ-3. Його тато й зараз ремонтує устаткування ковальської дільниці РМЦ-1. Безумовно, він мав вплив на вибір сина піти вчитися на механіка. Але більш вплинуло відчуття стабільності й впевненості у майбутньому, яке оселилося у родині тодішнього працівника “Криворіжсталі”.

“Так, я з дитинства відчував ту стабільність, – каже Сергій. – Тато мав соцпакет, міг придбати путівку, стабільно приносив зарплатню. Я не був фанатом техніки. Але пішов татовою стежкою впевненості у майбутньому. Свою роботу ремонтника я полюбив приблизно через рік, тож то не була любов з першого погляду. Але зараз я маю неабияке задоволення, коли з купи відпрацьованого металу — колишніх грейферу для крана, гуркоту для аглоцеху, роликів для металургійних цехів — ми з колегами отримуємо у підсумку працездатний вузол для устаткування, яке плавить чавун, сталь, чи виробляє агломерат або залізорудний концентрат. І все це завдяки нашому розуму та вправним рукам”.

Сьогодні він увесь у виробничому процесі, а завтра — змагання з кросфіту. Сергій зізнався, що спортом раніше займався дуже мало. Десь трішки пофутболить чи зіграє у волейбол, десь підтягнеться на турніку. Спорт хвилею увірвався у життя після повернення з війни. Він вже вигравав змагання з плавання у своїй категорії, був призером у паверліфтингу та ще кількох видах. А у волейболі сидячи грає за паролімпійську команду області. А ще Сергій дуже пишається досягненнями сина, якого бере з собою на всі змагання “Veterans family games”. Георгій, не зважаючи на свої 12, вже має чотири перших місця і ще багато призових. Він — таткова гордість. Сергій небезпідставно вважає, що спорт — найкращий спосіб психологічної і фізичної реабілітації для побратимів, які повертаються з війни.

“У місті створені для цього чудові умови. Є найкращі спортивні майданчики, задіяні найкваліфікованіші тренери, це все я відчув на собі, – ділиться досвідом Сергій Лаєвський. – У центрах підтримки “Я — ветеран”, “Ветеран” на соцмісті запропонують найкращі варіанти спортивної активності. Друзі, побратими! Тут не вимагатимуть від вас чогось недосяжного. Кожному запропонують свій вид, індивідуальну програму тренувань. Приходьте. І головне — не відкладайте. Повірте, якщо скажете собі: “Я місяць-другий відпочину”, то потім буде набагато важче. Повернулися в місто — поцікавтеся, прийдіть на спортмайданчик, і повірте — ваша реабілітація буде набагато швидшою, а спорт і спілкування з ветеранами, які як і ви пройшли найстрашніше, навчилися цінувати кожну мить цього життя, дадуть неймовірне задоволення та імпульс жити й надихати інших!”

Категорії
Новини

Вдячні нашим захисникам

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» урочисто привітали ветеранів-захисників, які працюють на нашому підприємстві.

Для демобілізованих військовослужбовців підприємство організувало концерт-подяку, який об’єднав не тільки ветеранів, а і їхні родини, волонтерів та усіх, хто своєю працею щодня наближає нашу перемогу.

«Ми раді привітати наших захисників з Днем Збройних сил України, – сказав Володимир Гайдаш, директор корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Дякуємо кожному ветерану за мужність, відвагу та прагнення робити усе можливе для нашої скорішої перемоги. З перших днів війни ви стали на захист Батьківщини, ви боронили Кривий Ріг та інші міста України. На жаль, чимало з захисників вже ніколи не повернуться до нас. Вічна пам’ять і слава героям! Багато хто був поранений, але знайшов в собі сили знову стати у стрій, повернутися на підприємство і працювати далі заради перемоги. Усі разом ми довели, що ніхто та ніщо не змусять нас відмовитися від власної волі, культури, рідної мови, від наших традицій та звичаїв. Тому ми й надалі боремося, працюємо і живемо».

«АрселорМіттал Кривий Ріг»  робить багато для наближення нашої перемоги, велика увага приділяється нашим ветеранам-захисникам. Ми вдячні вам за вашу відвагу та самовідданість. Ви стали на захист миру та незалежності, справжні герої, які усе зробили для того, щоб наша країна мала майбутнє, щоб наші діти прокидалися від промінців мирного сонечка та співів пташок, а не від звуків вибухів ворожої зброї. Бажаємо вам міцного здоров’я, сили духу та підтримки близьких, – привітав ветеранів та їхні сім’ї Дмитро Довгорученко, начальник виробничого відділу адміністрації з виробництва підприємства».

Творче вітання для ветеранів приготували музиканти гурту «Акцент» та учасники дитячого гурту «Макуланчики». Учасники музичного колективу – це представники різних мирних професій, яких об’єднала музика. Як зазначив керівник гурту «Акцент» Ігор Вовкозуб, цей концерт – подяка усім воїнам, які дарують нам можливість жити та будувати майбутнє країни. Ми сильні, коли ми єдині, ми непереможні, коли в наших серцях живе любов до України, яка має співучу душу і щире серце.

«Я закінчив Харківський авіаційний інститут, маю звання старшого лейтенанта. На війні я був пілотом винищувача СУ-25 і ворога бачив дуже маленьким, адже дивився на нього зверху під час польотів. Я вражав ворожі бази-осередки, – розповідає Олексій Кравченко, підсобний робітник управління складського господарства і підготовки виробництва. – Наша радіотехнічна бригада тримала оборону Куп’янська на Харківщині. Але поранили мене не в небі, а на землі. Коли я та три моїх побратими поверталися з завдання, ми підірвалися на розтяжці. Один мій товариш тоді загинув, а ми втрьох отримали поранення. Зараз у моєму житті все гаразд, я працюю, активно волонтерю та підтримую тісний зв’язок зі своїми побратимами. Вони, до речі, охрестили мене військовим психологом, адже я уважно слухаю все, що вони мені розповідають. Ми всі оптимісти, як би важко не було, завжди сподіваємося на краще і робимо усе можливе, щоб воно настало якнайшвидше».

«Підтримка рідних, колег, міста – все це дуже важливо для людей, які захищають рідну землю. Я сам на собі це відчув. До війни, з 2006 року, я працював у копровому цеху. На фронт був мобілізований наприкінці 2023 року, воював у Авдіївці, – розповідає ветеран Дмитро Борисюк. – Служив у піхоті, жив у польових умовах, тож добре знаю, як це важко. Поранили мене 31 січня минулого року. Дякую лікарям, виходили. День Збройних сил України дуже важливе свято для мене. Я згадую своїх побратимів, таких же звичайних людей, як і всі ми. А ще  хочу, щоб скоріше настала наша перемога, і в Україні нарешті запанував мир».

Скорішого миру бажає і Артем Акименко, який працює у залізничному цеху № 3. Він став на захист Україні від самого початку війни у 2014 році. Демобілізувався у 2015 році. Але повномасштабне вторгнення росіян примусило його знову взятися до зброї. Артем брав участь у боях за Харківщину, за Донеччину. Там і отримав поранення. Згадуючи ті бойові дні, Артем з гордістю розповідає про мужність побратимів-криворіжців. Йому було приємно бачити хлопців з Авангарду, Ювілейної, з півночі нашого міста, які гідно показали себе в боях. Разом вони часто згадували відому приказку про хлопців з Кривого Рогу.

З 2014 по 2015 роки боронив Україну й Олександр Безсмертний, який зараз працює машиністом бульдозера в гірничотранспортному цеху ГД.

«Я воював у Донецькій області: Дружківка, Костянтинівка, в Артемівську на Луганщині. Вивчив там майже усі дороги та стежки, адже був водієм, перевозив як людей, так і спорядження, техніку, боєприпаси. Вже тоді було зрозумілим, що у ворога щодо української землі апетити чималі, й він може піти далі. Але, все ж не вірилося, що так станеться. Наші хлопці – це справжні герої, адже вони зараз стримують величезну навалу росіян. Велика шана воїнам. А підприємству хочеться подякувати за підтримку, за цей чудовий концерт, який надихає та заряджає оптимізмом. Все у нас буде добре і ми безумовно переможемо!». 

Всі фото із заходу качайте за посиланням:

https://fex.net/uk/s/bz0fxfs

Категорії
Новини

Тримаємо рівновагу, коли «бахкає»

Як опанувати себе під час обстрілів або після них, подолати паніку та зберегти емоційну рівновагу розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Лунає сирена. Чутно вибух. Когось починає трясти, інші впадають у ступор. Хтось одразу хапається за телефон, щоб дізнатися, що з різними та близькими, чи все з ними гаразд. Хоча за майже три роки повномасштабної війни ми й призвичаїлися жити в її складних умовах, але постійне очікування загрози та стреси під час «прильотів» добряче виснажують психіку.

«Як би ми не трималися від початку війни, але ресурс психіки не безмежний. Тож все частіше у багатьох з нас під час «прильоту» пришвидшується серцебиття, тремтять руки, підвищується тиск, пітливість, збільшується частота дихання, з’являється нудота, запаморочення, напруга м’язів, ми відзначаємо знижений контроль над власною поведінкою, а в голові виникає мільйон лячних думок. Чи знайомі вам такі відчуття? Добре, якщо ви знаходитеся дома і у вас є умови та час, щоб заспокоїтися. Але, якщо ви на роботі, та ще й зайняті у безперервному технологічному процесі? Тоді діяти треба негайно, адже ваш стан може привести до непередбачуваних наслідків», – говорить Олена Шевчук.

По-перше, психологиня радить не нехтувати сигналами тривоги. Якщо лунає сирена, краще терміново піти до укриття. Якщо ви вдома і до сховища далеко йти, то краще перечекати небезпеку у коридорі. Щоб вас не накрила паніка, краще у ці хвилини з кимось поспілкуватися. Це легко зробити, якщо поряд є люди. Та якщо ви на одинці, зателефонуйте рідним або друзям, поговоріть про буденні справи, поцікавтеся їхніми планами.

Якщо ви почули вибух і вас нервово «затрусило», діяти треба оперативно. Бажано присісти та зробити вправу на дихання.

Почергове дихання правою та лівою ніздрями допомагає заспокоїтися, прийти до тями, відчути контроль над своїм тілом. Для цього треба закрити ліву ніздрю, а правою зробити повільний вдих. Видихаєте вже лівою ніздрею. І навпаки.

Дихання зі стисненими губами. Наскільки зможете, розслабте м’язи обличчя, шиї та плечей. Закрийте рот, зімкніть губи, але не напружуйте їх. Протягом двох секунд зробіть глибокий вдих носом, а видихаєте таким чином, ніби намагаєтесь задути свічку або збираєтесь посвистіти. Цю вправу краще виконувати протягом п’яти хвилин. Вона допоможе прийти до тями та дозволить організму отримати швидке кисневе підживлення. До речі, ця вправа допомагає справитися із задишкою після бігу або підйому сходами.  

П’ємо воду. Робимо 20 маленьких ковточків, між ними коротко вдихаємо та видихаємо.

М’язова релаксація. Напружуйте та розслабляйте спочатку м’язи ніг, рук, плечей, тобто, поступово «йдіть» до голови. Сенс методу полягає в тому, що м’язи прагнуть розслаблення після сильного напруження, настає релаксація тіла, а з нею і зниження емоційних реакцій. До людини приходить стан спокою.

Ще одна вправа на м’язи. Візьміть в ліву руку та розминайте будь-який предмет: іграшку, м’ячик, сумку тощо. Це також допоможе заспокоїтись.

Якщо людину почало «трусити», то треба скинути зайвий адреналін. Вже свідомо потрусіться ще більше, це дійсно допомагає.

Почало нудити? Пожуйте щось з яскравим смаком: цукерку, жувальну гумку, якусь спецію, наприклад, гвоздику, аніс, кардамон. Якщо зникнув апетит, то треба «завести» шлунок – з’їсти яблуко, банан або інший фрукт.   

«Зараз усім нам потрібно з особливою турботою ставитися до свого психічного здоров’я, як би ворог не намагався його зруйнувати залякуваннями, фейками, обстрілами. Тримаємося, гуртуємося і залишаємося сильними. Емоційний ресурс нам ще знадобиться, коли після завершення війни ми будемо відновлювати нашу країну та повертатися до мирного життя», – сказала Олена Шевчук. 

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

«Святий Миколаю, прийди до нас з раю!»

Святий Миколай привітав дітей працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», які боронили Україну від російської агресії. Свято для дітей організували «чарівники» з департаменту корпоративних комунікацій та «Стіл Сервісу».

6 грудня Святий Миколай двічі завітав до Палацу культури металургів. Спочатку він привітав дітей, чиї батьки загинули на війні, а вдруге Миколай почастував солодощами дівчаток та хлопчиків наших працівників, які повернулися у свої цехи після демобілізації з лав сил оборони. І він завітав не один. Заступник генерального директора з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції Анджей Випих привітав дітей з їх найулюбленішим святом, побажав, щоб Святий Миколай приніс мир у наші оселі та наголосив на тому, що Миколай любить всіх діточок, а ще розповів, що Святий Миколай одразу з України попрямує до Польщі, де на нього вже чекають онуки Анджея. А потім почалися дива…

З’явилася чарівна Фея, яка покликала гостей до святкового хороводу. А допомагали їй у цьому танцюристи із Зразкового хореографічного ансамблю «Юність». Свято хотіли зіпсувати не дуже добрі персонажі, точніше, персонаж — Чортеня. Але воно виявилося не таким вже й поганим. Діти разом з феєю перевиховали його, навчивши розрізняти хороші й лихі вчинки. Хлопчики й дівчатка залюбки пригощалися тортиками й пиріжками, а потім і самі створили свої кулінарні витвори, розмалювавши солодкими й смачними фарбами пряники. Вийшло дуже гарно, весело й смачно. Так смачно, що дехто з юних художників не втримався і посмакував своїми пряничками прямо на майстер-класі.

Привітала діточок і директорка департаменту з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Катерина Залозних: «Вітаю вас всіх з цим чудовим святом, яке відкриває перелік  Новорічних свят. Нам, дорослим, також хочеться опинитися у дитинстві, прокинутися і знайти солодкий подаруночок. Бажаю всім вам любові, злагоди, приємних сюрпризів, мирного неба над головою, і щоб усі ваші мрії здійснювалися, а вашим батькам — вірити в дива і в те, що темряву завжди перемагає світло. Бажаю, щоб Святий Миколай приніс нам перемогу!» Привітав малечу й директор департаменту з корпоративних комунікацій Володимир Гайдаш: «Вітаю вас всіх з цим добрим святом. Сьогодні буде багато сюрпризів, подарунків, танців та цікавих конкурсів. Я впевнений, що коли ви станете дорослими, то все одно будете згадувати, як чудово було на Святого Миколая. Дякуємо вашим батькам, завдяки мужності й відвазі яких ми маємо змогу жити й святкувати. Зі святом Святого Миколая!».

Женя Алєщєнко навчається у шостому класі. Він не вперше зустрівся зі Святим Миколаєм. Той попередній був не дуже схожим на цього, але всі вони добрі і дуже люблять дітей. «Я був чемним весь рік, і вважаю, що заслужив на подарунки, — говорить Женя. — А ще я стараюся добре навчатися. Мій улюблений предмет — інформатика. Як виросту, хочу стати програмістом. Святий Миколай приїхав до нас зі снігового мегаполіса. Його люблять всі діти, бо він приносить дарунки, щастя, ну, а декому й різочку. Але щоб її не отримати, треба добре себе поводити. А сьогодні мені найбільше сподобалося розмальовувати пряники і водити хороводи. Щастя всім, миру і солодощів!»

Шестирічна Іринка Іванова прийшла на свято з мамою Олександрою. Мамі багато що сподобалося. «Про святого Миколая я дізналася ще як навчалася в школі, — пригадує мама. — Він світлий, щедрий, розумний, добрий, веселий і дуже любить діточок. Організатори сьогодні дуже постаралися. Мені сподобалися прикраси, смаколики, розмальовувати пряники, гарна фотозона, хороші артисти. Ми вперше на такому заході. Відволіклися від невеселих новин, поласували. Вдячні за чудове свято!» Іринка завершила ласувати пряником і приєдналася до розмови. «Я навчаюся у 1-В класі, — каже Іринка. — Найбільше мені подобається урок «Аплікації». Там треба вирізати і клеїти. А сьогодні мені сподобалося розмальовувати пряник. А іншого я візьму додому і також розмалюю його. Ще мені сьогодні сподобалися танці і Святий Миколай. Я знаю про нього віршик. «Святий Миколаю, прийди до нас з раю! Принеси нам дари кожному до пари. Цукерки смачненькі, булочки пухкенькі, книжечок багато — читати у свято».

Євген Соловйов до мобілізації працював машиністом вагоноперекидача у вогнетривно-вапняному цеху. Він брав участь у найзапекліших боях, за Бахмут, зокрема. Євген отримав важке поранення. «На жаль, я не зможу більше працювати на своєму робочому місці. Вади здоров’я, отримані на війні, не дозволяють. Зараз мені підбирають інше місце. Я тут з сином Марком та донечкою Вікторією. А дружина зараз на нічній зміні у нашому цеху. Вона транспортувальниця, керує роботою конвеєрів. Мені тут дуже подобається і дітям також. Марку сподобалося танцювати, а Вікторії подобаються Святий Миколай і Чортеня. Марк вперше бачить Миколая. Ми отримали багато чудових вражень. Дякую за це усім організаторам свята та нашим захисникам».

Всі фото із заходів качайте за посиланням:

https://fex.net/uk/s/xcr7yyb