Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

А!фішка на 13 та 14 вересня

Театри

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

13 вересня о 17:00 запрошуємо переглянути музичну драму «Меланхолійний вальс» за однойменною новелою Ольги Кобилянської.

14 вересня об 11:00 раді бачити глядача на балеті-казці «Червона шапочка». Це яскрава та весела вистава, яка дуже подобається, як юним глядачам, так і їхнім батькам. Мовою танцю артисти розповідають всім відому історію французького казкаря Шарля Перро про маленьку дівчинку, на ім’я Червона Шапочка. Попри те, що вистава розрахована на дитячу аудиторію, вона наділена складною і цікавою хореографією. Вистава Червона Шапочка – це чудова нагода познайомити дітей з прекрасним світом балету.

14 вересня о 17:00 пропонуємо глядачеві виставу «Як врятувати Сільвію?» за мотивами чорної комедії Анни Крогерус «Через любов до мене». Десятирічна Сильвія Яловаара «страшенно» не любить бути самотньою. Їй подобаються тваринки, вона охоче малює, співає, танцює і мріє завести хоча б друга-собаку. Дівчинка дуже потребує любові своїх батьків, але ті застрягли у власних проблемах і не помічають дочки. Матір Сильвії, дизайнерку інтер’єру, понад усе непокоїть, що її молодість минула, а батько – психолог і ведучий популярного токшоу – з головою занурений у роботу і всіляко намагається відмежуватися від хаосу, що панує в родині. Історія набула нових барв, відколи до оселі Яловаара навідалася симпатична молода сусідка.

Криворізький державний цирк

13-14 вересня о 13:00 очікуємо глядача на виставі «Цирк на льоду».

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

13 вересня о 09:00 запрошуємо вас у релакс-тур до дендропарку Веселі Боковеньки. На вас чекають: заняття з йоги для початківців і не тільки, яке допоможе розслабити тіло та знайти внутрішню рівновагу, звукотерапія співочими чашами для глибокої релаксації та медитації, майстер-клас із виготовлення саше з лаванди, щоб забрати з собою частинку цього спокою. А також пропонуємо вам прогулянку величною територією дендропарку, що надихає своєю природною красою. Місце збору: зупинка 95 квартал (магазин «Торти») у бік Центрально-Міського району. Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

14 вересня о 10:00 чекаємо вас на пішохідній екскурсії «Рудники Червоного пласту». Це не просто прогулянка, а справжня подорож у часі до кінця XIX століття. Ви дізнаєтеся про рудники Червоного Пласту, про перші розробки залізної руди в районі Чорногорки та таємниці річки Саксагань. Ви почуєте захопливі легенди про походження назви річки та її зв’язок із козаками, а також дізнаєтеся, як її річище змінили заради промислового розвитку. Ви побачите дериваційний тунель.​ Дізнаєтеся про унікальне інженерне рішення — підземний тунель, побудований у 1957 році, який відвів річку і дозволив продовжити видобуток руди. Буде багато розказано про легенди Чорногорки. А також ми розповімо історію Трампарку та простежимо разом шлях розвитку цього унікального району, який колись був центром активного життя. Місце збору: зупинка «Центральний ринок» у бік 95 кварталу Реєстрація: 0961197549, 0982556455.

14 вересня о 15:00 запрошуємо на  пішохідну екскурсію «Гданцівка – подорож у минуле».  Місце зустрічі: пам’ятник Святому Миколаю (перетин Поштового та  вул. Свято-Миколаївська). Ви дізнаєтеся про: польську спільноту та її внесок у розвиток регіону та виклики, з якими вони стикалися, Гданцівський чавуноливарний завод. А також про болгарську спільноту та її слід в історії розвитку міста. Ви побачите архітектурні пам’ятки та унікальні споруди, що збереглися до наших днів. Реєстрація за тел.: 0961197549, 0982556455.

Криворізьке бюро подорожей та екскурсій

13 та 14 вересня запрошуємо на екскурсію на берег Тилігульського лиману з дегустацією устриць та вина. На вас чекає унікальний комплекс відпочинку – Ойстервіль, що знаходиться в затишній бухті Тилігульського лиману, серед мальовничих пейзажів первісної природи. Там ви почуєте пізнавальну розповідь про життя устриць та особливості вирощування молюсків на фермі, а також дегустація устриць та вина та відпочинок на березі лиману.  Реєстрація: 0981067279, 0993685133.

Тренінги, ретрити, семінари

14 вересня о 12:30 запрошуємо вас на артбранч – день натхнення, краси та творчості в стилі справжнього Парижу.  У програмі: створення картини у французькому стилі під супроводом художниці Анни Гришко під французьку музику  та прекрасні атмосферні фото. Запис: 0986228299.

Категорії
Наші люди

Зоряні мрії

Ми стояли біля намету, спрямувавши мрійливі погляди у неймовірне зоряне небо. У місті не побачиш такого. Цієї безлічі зірок, зшитих у запаморочливі сузір’я, такого пронизливо виразного Чумацького шляху. Метеорити миттєво спалахували та зникали, навіть бажання не встигнеш загадати. А наше бажання вже збулося. Ми знов у горах. І зоряне небо – це лише декорації театру емоцій, який називається гірським походом.

Мама Стефанія

Цього разу наша мета – Велике Попадинське кільце, а також озеро Росохан, чи не наймальовничіше в наших Карпатах. Місця дикі, тому перед походом я жартома спитав у сина: «Іванку, ти ведмедів боїшся?» Той відповів з усмішкою: «Не дуже». Що ж, тоді вперед! Перший квест – купити квитки. Рівно за двадцять діб до поїздки о восьмій ранку почалося полювання на сайті «Укрзалізниці». Я бронював квитки, а за кілька хвилин випливало, що їх вже хтось придбав. Я починав знову… І так було п’ять разів. На шостий сталося диво – два з трьох квитків, що залишилися, я все ж придбав. Верхні. Бокові. Але їхати можна!

Івано-Франківськ зустрів чудовим серпневим ранком, смачною піцою та затишними старовинними вуличками. А ось і наш автобус на Калуш. Менше як годину, і ми на місці. До рейсу на Осмолоду – високогірне село, з якого ми стартуємо, – ще пів години. Звертаюся до касирки за квитком. «На сьогодні автобусів вже не буде», – відповідає тітонька. «Яааак? Я телефонував у середу диспетчерці вашої станції, щоб дізнатися про час відправлення. Вона повідомила про три рейси щоденно!» «Щоденно, але крім неділі», – розвела руками касирка.

Оцінивши шанси швидко здолати 80 км автостопом з чималими наплічниками у не надто залюдненому напрямку та прикинувши ціни на таксі, ми вирішили, що це чудовий шанс погостювати в Калуші – батьківщині кумирів Євробачення. Купили м’ясця для барбекю, та вгледівши на карті невеличке водосховище, підкорювачі Карпат вирушили на околицю міста. Три кілометри, і ми у чудовому лісочку із соснами, кленами, дубами… Як то кажуть, якщо ти не в змозі перемогти обставини, розслабся і отримай задоволення.

А удосвіта ми знов на станції. Найпершим автобусом прямуємо в Осмолоду. Водій заявив, що ми ще винні за багаж. Кажу, що зараз передзвоню на станцію і дізнаюся, чи треба нам доплачувати. На станцію я не подзвонив, але й водій більше грошей не вимагав. Дві з половиною години у дорозі, і ми вже на старті!

На коня

Коли я був малим, і ми з батьками ходили у гості до кумів, то «На коня» лунало як сигнал, що незабаром додому. У нашому ж поході «На коня» – це був сигнал до початку сходження. Кінь Грофецький – саме ця вершина стала першою на нашому треку. І Коник той виявився доволі норовливим. Щоб його осідлати, ми набрали близько 800 м висоти: від Осмолоди, яка розташована на висоті 750 м над рівнем моря, до маківки Коня (1552 м). За 400 м до вершини почався дуже крутий підйом, а далі на нас чекав жереп – непролазні хащі низькорослої сосни. Вона хапала за одяг та рюкзаки, занадто ніжно обіймала своїми скарлюченими гілками, боляче била по плечах та стегнах. Але то лише 150 м. Зате вершина нагородила неперевершеними видами та апетитними галявинами червоної соковитої брусниці.

Відновивши сили ягодами та печивом, наша невеличка команда з двох осіб подолала крутий спуск та вийшла до підніжжя Ґрофи. Це найвища вершина маршруту – 1748 метрів. Так, це не Говерла з її 2061 м, але зважаючи на крутий підйом, розсипи величезних каменюк на схилах та жереп, Говерла у порівнянні з Ґрофою – дитяча гірка. Вершина зустріла туманом, хмарами та фантазією. Це коли ти з вершини геть нічого не бачиш, а лише фантазуєш, модеруєш чарівні краєвиди у своїй уяві. Але небо все ж відкрило нам двійко відосів, і то було дуже круто! Спуск був надважким, по суцільних каменюках. І ось ми у величезному дикому таборі з назвою Плісце. Місць для наметів – море. Водичка у джерелі кришталева. Карпатська малина проситься в компот. Смачнючий гірський малиновий компот! Кайф!

Регіт ґреготів

Пробуджені місцевими птахами, які протягом ранку пурхали навкруги, ми з Іванком поснідали і зібрали табір. Нас чекало кілька крутих підйомів. «Не парся, здолаємо», – кажу синові. «Як же не паритися, ми ж підіймаємося на Паренки», – жартує він. Саме гора Паренки (1735 м) – наша наступна вершина. Довелося добряче попаритися, щоб досягти її, підіймаючись надзвичайно гарними, але норовливими ґреготами. Коли я вперше почув це слово, то в уяві виникли кумедні потвори, які регочуть. Але ґреготи виявилися неосяжними розсипами величезних кам`яних брил на схилах гір. Тож треба переступати з каменя на камінь, багато з яких ще й коливаються під ногами. Їх називають живими. Це візитівка Горган. Неймовірно гарно, але незручно і небезпечно. Таке життя.

Після Паренок на нас чекали дві Попадді. На Малу ми вилізли, як то кажуть, на ізі. А от підйом на Велику Попаддю виявився крутим. Розсипи чорниці на підйомі компенсували кам`яні розсипи. Зате види з Великої Попадді перевершили всі сподівання! 360 градусів, не сходячи з місця. Он там, у далечіні, вихиляється темними хвилями Чорногора. А от, зовсім близенько – горганські Сивулі. А ось розлігся пологими схилами красень Свидовець! Видко й Румунські Карпати. Гостинно зустріли нас Попадді, але час спускатися на ночівлю.

Коретвина – так зветься остання вершина нашого походу. Крута, непідступна, як майже всі у Західних Горганах. Знов жереп, ґреготи і купа гірських ягід. І неперевершені краєвиди. Милуємося Ґрофою, Попаддями, Паренками, всіма карпатськими хребтами. У цім і перевага маршруту – з кожної вершини видно все. А далі – стрімкий спуск. Скидаємо майже кілометр. Коліна просять помилувати.  І нарешті вони!!! Знаходимо обабіч стежки четверо білих грибочків! Якби скинути наплічники по 18 кг та пройтися лісом, то їх мало б бути набагато більше. Але для грибної юшки нам вдосталь. Та й таймінг підганяє.

Найкрутіша наша ночівля. Вбрід переходимо зразу два потоки. Каміння слизьке, вода зносить, але воно того варте! Галявина з незайманими травами до поясу, шепіт річки, смачнюча грибна юшка та неймовірне зоряне небо! Завтра буде похід на озеро Росохан, ночівля у старому гуртожитку, що прихистить від проливного дощу, та дорога додому. Але то завтра. А сьогодні – Чумацький шлях, шум річки, безмежне зоряне небо та нестримні мрії про наступний похід.

Друзі, нагадуємо, що ми продовжуємо рубрику «Мрій та мандруй з «Металургом»!» І якщо  ви хочете поділитися розповідями та фото з подорожей, туристичними лайфгаками, телефонуйте нам: 098-488-98-21 чи 92-736 (внутрішній тел. підприємства) або пишіть – на офіційні сторінки підприємства у фейсбуці та інстаграмі за посиланням: https://facebook.com/ArcelorMittalUA та https://instagram.com/ArcelorMittal_Ua .

Ми разом створимо тревелфотосторіз, які варті кращих світових журналів і сайтів. Це може бути гірський похід, поїздка Україною чи за кордон, відпочинок на морі або у селі, оздоровлення на курорті чи екскурсія Кривим Рогом, мандрували ви вчора чи багато років тому. Пам’ятаймо, що з часом цінність вражень не зменшується, а навпаки. Тож подорожуймо разом!

Категорії
Наші люди

Життя – у русі, а справа – до душі

Перше знайомство з підприємством у Валерія Федорченка відбулося ще у шкільні роки завдяки його участі у проєкті «Робота на канікулах». Зараз, вже як працівник та амбасадор «АрселорМіттал Кривий Ріг», він розповідає людям про діяльність підприємства, можливості для працівників та бере активну участь у молодіжному житті.

«Іноді ми «ловимо» пусті розмови, чутки, балачки осіб, які ніби щось особливе знають про наше підприємство. Ми ж, амбасадори, говоримо про власний досвід в «АрселорМіттал Кривий Ріг», та з перших вуст розповідаємо людям про його роботу, надаємо реальну інформацію про його життя», – говорить Валерій Федорченко, провідний інженер департаменту безпеки, учасник молодіжного проєкту «3Dільниця» та «Амбасадори».

«Хто допоможе організувати захід?»

«Я!»

«Хто підготує щось цікаве для нього?»

«Теж я!»

Валерія Федорченка можна побачити на багатьох молодіжних заходах нашого підприємства. І він не просто їх учасник, він помічник, організатор, координатор у втіленні задуманого. Валерій каже, що йому це цікаво, а спілкування з різними людьми, особливо дітьми та молоддю, надає певного життєвого досвіду та позитивних емоцій.

«Я п’ять років працював на «дистанційці» і думав, що нічого кращого за це немає. Але, коли вийшов на роботу, подивився на людей, відчув вир життя, смак спілкування, то мене знову у чотири стіни не затягнеш. Зараз у мене, як кажуть, життя – у русі, а і те, що я роблю, мені до душі, – підкреслює Валерій. – Під час різних івентів, майстер-класів ми багато спілкуємося зі студентами, з молоддю нашого міста. Я їм розповідаю про себе, про наше підприємство, про те, хто тут працює, які професії популярні, що треба робити для професійного розвитку та для кар’єри. А ще я руйную стереотипи про нас. Іноді такі казки чую, що вони навіть посмішку викликають. От і доводжу людям на прикладах, що це не так. Я розповідаю молоді про проєкти, які у нас є: «Нова фабрика», «3Dільниця», «S.H.E.» для дівчат тощо».

Дізнався про наше підприємство Валерій й сам колись від амбасадорів. У цій ролі виступали його батьки – мама Ольга, яка працює у департаменті з персоналу підприємства, та тато Андрій, який був складачем поїздів цеху експлуатації залізничного транспорту. Щоправда, батьки тоді й не здогадувалися, що вони виконували роль амбасадорів. Вони просто розповідали про свою роботу, про людей, які працюють поряд, про події, заходи, новини тощо.

Це було і є нормальним у повсякденному житті криворізьких сімей, члени яких працюють на нашому та на інших промислових підприємствах.

Валерій Федорченко ще зі шкільних років захоплювався програмуванням, комп’ютерними системами, інформаційними технологіями та усім, що пов’язано з технікою. Захоплення переросло у професію. Починав з роботи у різноманітних ІТ компаніях, а згодом дорога привела його до «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зараз він ще й вчиться у ДУЕТі, де опановує спеціальність «Енергетика».  

«Ближче з підприємством я познайомився у 2015 році, коли став кур’єром за проєктом надання першого робочого місця для молоді, коли під час канікул можна було підзаробити і, що важливо, розпочати рахунок свого трудового стажу, – продовжує Валерій. – Разом зі своїм товаришем ми 21 день забирали та відносили якісь папери, допомагали заповнювати таблички, збирали та структурували інформацію, а ще багато спілкувалися, дивилися, як працюють справжні спеціалісти. Було весело! А ще корисно, адже я потрапив у робочу атмосферу, де працівники за день встигають зробити безліч завдань. Тоді ми бачили лише заводоуправління та будівлю на Третій дільниці. А в цехи, наші кар’єри я потрапив вже коли влаштувався сюди на роботу. Перші враження – найбільш яскраві. Найбільше мене вразила доменна піч, ми були на ній саме тоді, коли тривала видача чавуну. Це було вау, як круто! Я відчув всю важливість нашого виробництва, відповідальність людей, їх майстерність, професіоналізм та мужність. Саме про це я й розповідаю молоді та всім охочим пов’язати своє життя з виробництвом».  

Категорії
Новини

Курс на безпеку руху

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» тривають ремонти залізничних колій.

Бригада монтерів колій завершує капітальний ремонт дільниці залізничного шляху на станції «Промислова». Нові шпали та колії вже надійно «тримають» поїзди, а потрібні напрямки задаються за допомогою відремонтованих стрілочних переводів. Їх заміна ще продовжується. Залізничне оновлення на станції сприяє безпеці руху та впливає на якість перевезень.  

«Ця дільниця вже майже відремонтована. Старі дерев’яні шпали були замінені на нові залізобетонні, також була поновлена верхня будова колії, – розповідає Олександр Савіков, бригадир монтерів колій залізничного цеху № 3. – Зараз ми робимо останні штрихи – перевіряємо усі параметри колії та стрілочних переводів, щоб все було точно, без відхилень. Подібний ремонт здійснюємо і на інших залізничних коліях нашого підприємства».

Роман Біленко, монтер колії ТОВ “Сталь Україна”

Підтримкою належного стану залізничної інфраструктури нашого підприємства опікується залізничний цех № 3. Ремонти здійснюються силами підрядних організацій. У цьому році ними було капітально відремонтовано понад одного кілометра залізничних колій, 21 стрілочний перевод та один глухий перетин. Це таке своєрідне залізничне перехрестя, перетин двох колій на одному рівні.

«Основні ремонтні зусилля зосереджуються на станціях «Промислова» та «Складська», де здійснюється рух вагонів Укрзалізниці, – розповідає Дмитро Борисов, начальник ЗЦ № 3. – Робота з оновлення колій та заміни стрілочних переводів там продовжиться, ми вже очікуємо на поставку необхідного обладнання. Тим часом працюємо з тими матеріалами, які у нас є. До повномасштабної війни була відремонтована станція «Металургійна», яка спеціалізувалася на обслуговуванні ДП № 9. Зараз вона не експлуатується. Було прийнято рішення перенести звідти 14 стрілочних переводів та глухий перетин на більш актуальні ділянки залізничного шляху підприємства».

Як зазначають залізничники, це дозволило суттєво заощадити. Також залізничники поступово замінюють дерев’яні шпали на залізобетонні. Це ставка на довговічність та якість, адже дерев’яні в умовах виробництва в середньому експлуатуються два роки, а залізобетонні за належного обслуговування можуть слугувати до 15 років. 

Категорії
Uncategorized Охорона праці

«S.H.E.» is Health and Safety

Ми прямуємо на виробничий майданчик, де ремонтують величезний самоскид. Володимир та Владислав – працівники підрядної організації, яка виконує цей ремонт. Практично щозміни вони працюють на висоті, з вантажопідйомними механізмами, електроінструментами, тобто небезпек вистачає. Мої супутники – провідний інженер з охорони праці Олександр Шишка та фахівчиня-стажерка Валерія Балабанова підходять до ремонтників, вітаються, розпитують про можливі проблеми з безпекою праці. Зав’язується щира розмова…

«Ми обов’язково маємо знати про труднощі, щоб разом їх вирішити. А ще не втомлюємося нагадувати працівникам про обов’язкове використання засобів індивідуального захисту, виконання всіх вимог з ОП, та про те, що життя – найцінніше, що є у людини, що кожного чекають зі зміни рідні та друзі», – пояснює Валерія Балабанова. Вона – студентка четвертого курсу гірничого фахового коледжу. Дівчина вчиться на маркшейдера, а паралельно опановує професію інженерки з охорони праці у рамках проєкту «S.H.E.», навчаючись і стажуючись одночасно. Її наставником якраз і є Олександр Шишка, який опікується питаннями охорони праці у цехах гірничого департаменту.

«Навчальну програму для Валерії ми складали разом з нею, – розповідає Олександр. – Бо важливо, щоб вона вивчала не лише те, що обов’язково, а й те, що їй самій цікаво. Людину треба зацікавити, не відбити бажання, тоді й результати будуть. Намагаємося гармонійно поєднувати теорію та практику. Теорія – це вивчення нормативно-правових актів з охорони праці, необхідної документації, необхідних для роботи фахівця з ОП комп’ютерних програм, таких як Word, Excel та Power Point. Вони необхідні для роботи з документами, створення звітів та презентацій. Практична частина – це робота у цехах».

Олександр з Валерією більшість робочого часу проводять саме на виробничих майданчиках. Вони спілкуються з людьми, виявляють ризики та разом з цеховиками розробляють заходи з підвищення рівня безпеки у цехах. Звичайно ж, не обходиться без виявлення порушень та бесід з порушниками та їх колегами.

«Я на стажуванні вже три місяці, і один з висновків, які зробила протягом цього часу: люди порушують правила, тому що з байдужістю ставляться до своєї безпеки, – каже Валерія. – Дехто не усвідомлює зв’язку між порушеннями та нещасними випадками. Тож доводиться ще й ще раз повторювати це працівникам. Реагують по-різному. Дехто ображається. Але краще хай ображаються, але залишаються живими, без травм повертаються з роботи. З такими людьми спілкуватися важко, але необхідно. Взагалі-то з комунікацією у мене, скільки себе пам’ятаю, проблем не було. Але над навичками ефективного спілкування я постійно працюю. А ще наполегливо вивчаю теорію, бо щоб ефективно спілкуватися, треба бути, як то кажуть, у темі. Інакше тебе ніхто й слухати не буде».

Валерія сказала, що стажуватись їй подобається, але щоб самостійно виконувати роботу інженера з охорони праці, їй треба ще багато вчитись та практикуватися, тож сподівається на подальшу допомогу колег. За словами Олександра, вона вже виконує багато корисної роботи.

«Коли треба виявити ризики чи порушення, запропонувати заходи, то ще одна пара очей та вух не завадять. А дві голови краще, ніж одна, – усміхається Олександр. – Я у свої 23 роки не вважаю себе старим, але інколи погляд молодших колег на ту чи іншу проблему є незвичним і дуже корисним. Валерію вже знають у цехах гірничого департаменту, тепло вітаються, і питають, чи не вирішив я перейти на інше виробництво, залишивши замість себе стажерку? Поки що ні, працюватимемо разом. Я вважаю, що «S.H.E.» – дуже корисний проєкт. Завзяті розумні дівчата. Беруться за роботу, у них очі горять. Тож і ми поруч з ними не можемо пасти задніх. Бажаю їм не втратити завзяття та бажання робити працю людей безпечнішою».

Більшість часу Олександр та Валерія проводять саме у гірничотранспортному цеху (на ремонтних майданчиках, у кар’єрах тощо). А ще стажерка знайомиться зі специфікою охорони праці в інших цехах ГД: на дробильних та рудозбагачувальних фабриках, у цеху технологічного водопостачання, ремонтному цеху тощо. Тож її цілеспрямовано готують до роботи саме у гірничому департаменті.

«Мені дуже цікаво стажуватися, хоч і не просто. Користуючись можливістю, хочу попросити всіх працівників берегти себе та колег, не порушувати правила, пам’ятати про своїх рідних, і… не ховатися від працівників департаменту з охорони праці та промислової безпеки. Ми йдемо в цехи, щоб вам допомогти».

А дізнатися більше про проєкт «S.H.E.» і взяти у ньому участь, заповнивши анкету, можна за посиланням: https://forms.office.com/e/dhYiuJ6EHi

https://forms.office.com/e/dhYiuJ6EHi
Категорії
Новини

Туберкульоз боїться уваги

Дніпропетровська область посідає перше місце в Україні за кількістю хворих на туберкульоз. Дієвим методом ранньої діагностики цієї страшної хвороби є щорічне проходження флюорографії. Під час профілактичних оглядів її безплатно можна зробити у медичному центрі ПП «Стіл Сервіс».

У минулі роки, і зараз, ситуація з туберкульозом на наших підприємствах не викликає тривоги. Все це завдяки щорічній флюорографічній діагностиці легенів у всіх працівників. А дехто, через різні хвороби, перевіряється й через рентген.

Здається, ситуація із захворюваністю на туберкульоз на наших підприємствах стабільна – за останні роки у нас немає несвоєчасно виявлених та запущених  форм туберкульозу. Але медики ПП «Стіл Сервіс» недарма б’ють на сполох. Дніпропетровщина вже другий рік повномасштабної війни є лідером серед областей України за кількістю хворих на туберкульоз. Тільки минулого року було зафіксовано 86,2 випадки туберкульозу на 100 тисяч населення! Для порівняння, в середньому по Україні рівень захворюваності становить 44,2 випадки на 100 тисяч населення. На другому місці за кількістю хворих на туберкульоз Одеса, на третьому – Кропивницький.

І поки працівники через «шкідливі» умови праці щорічно, як передбачено законодавством, проходять «флюрку» та вчасно можуть розпочати лікування у разі виявлення хвороби, дехто з наших працівників, які працюють у нормальних умовах, без наявності шкідливих факторів, все частіше відмовляються проходити флюорографічне обстеження раз на рік. Мовляв, ми ж «нешкідливі», можемо за законом це робити раз на два роки, навіщо себе зайвий раз «світити»?

«Щодо виконання закону, усе це є правильним. Але зараз у нас війна. А з нею купа стресів, інфекційних хвороб, ковід, які суттєво «їдять» нашу імунну систему, а це полегшує «шлях» туберкульозу – говорить Наталія Гардань, начальниця медичного центру ПП «Стіл Сервіс». – Швидкому розповсюдженню туберкульозу сприяє й чимала скупченість людей у прифронтових містах. Тому ми закликаємо наших працівників з увагою поставитися до свого здоров’я та цього методу діагностики, адже туберкульоз – це дуже страшна хвороба. Якщо вчасно не виявити прояви хвороби, людина може стати інвалідом або померти. Туберкульоз ефективно лікується на ранніх стадіях. Саме тому ми і закликаємо – давайте його вчасно виявляти. І щодо випромінювання. При процедурі флюорообстеження, випромінювання навіть менше за мінімальне допустиме. До речі, і повторне дообстеження, яке за необхідності може призначити лікар, не заподіє вам променевої шкоди».

Тільки минулого року на базі центру було здійснено 14979 флюоробстежень, з яких 57 було направлено на дообстеження, що дозволило вчасно розпочати необхідне лікування й не допустити розвитку хвороби.

Туберкульоз – це дуже небезпечне інфекційне захворювання. Найбільш поширеним є туберкульоз легень, але недуга може вражати усі системи організму.

Найчастіше туберкульоз передається повітряним шляхом – при розмові з хворою людиною, кашлі, чханні тощо.

Початок захворювання, як правило, поступовий, протягом кількох тижнів, інколи — місяців. Симптомами туберкульозу є тривалий (понад три тижні) кашель, іноді з домішками крові, швидка втомлюваність при незначних навантаженнях,  болі у спині, у грудях, запаморочення або нудота, різка втрата ваги, лихоманка, втрата апетиту тощо.

До груп підвищеного ризику розвитку туберкульозу належать:

  • особи, які працюють або працювали в минулому у виробничих умовах (головним чином, шахтарі і працівники металургійної галузі);
  • особи з хронічними респіраторними захворюваннями;
  • особи із захворюванням на пневмонію;
  • курці;

На сайті центру громадського здоров’я ­­є онлайн-анкетування щодо ризику розвитку туберкульозу: https://tbtest.phc.org.ua, на запитання якої буде корисно відповісти усім нам. Якщо ви хоча б на два запитання відповіли «так», негайно зверніться до сімейного лікаря та пройдіть обстеження.

Небезпека хвороби полягає в тому, що вона  може розвиватися мляво та безсимптомно, непомітно перетворюватися на стійку форму з тяжкими наслідками. Ось чому лікарі і наполягають на регулярному проведенні флюорографії – це дозволить вчасно виявити хворобу та не допустити її розвитку. Якщо з «флюркою» затягнути на два-три місяці, хвороба навіть за такий короткий час може вкоренитися у вас.

Туберкульоз – це виліковне захворювання. Успіх лікування залежить від раннього діагностування, вчасно розпочатого прийому ефективних медпрепаратів і дисципліни пацієнта.

Проте на туберкульоз можна й не захворіти, якщо у вас сильна імунна система. А зміцнювати її треба здоровим способом життя, різноманітним харчуванням, з вживанням кисломолочної продукції, яку боїться туберкульоз, дотриманням гігієнічних норм. А також якщо займатися фізкультурою та спортом.

Бережіть себе, міцного вам здоров’я!