Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Волейбол forever

Криворізька волейбольна команда «Динамо» виборола третє місце на престижних всеукраїнських змаганнях. Серед володарок бронзових нагород – три працівниці «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Нещодавно у Полтаві пройшов 37-й розіграш Кубка України з волейболу. Переможців визначали серед 69 чоловічих та жіночих команд у різних вікових категоріях. До Полтави з’їхалися волейболісти й волейболістки з усієї України. Наше «Динамо» виступало у віковій категорії 45+.

Серед гравчинь цієї команди – Октябрина Гладун, яка працює бригадиркою з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції у конвертерному цеху.

«Це були дуже емоційні змагання, – пригадує Октябрина. – Разом зі мною у турнірі грали калібрувальниця управління прокатного департаменту Ірина Веселкова та операторка посту керування нашого шахтоуправління Олена Гайдей. У нашій віковій категорії грали команди, які представляють Харків, тимчасово окупований Мелітополь, Гуляй Поле та Синельниківський район Дніпропетровщини».

Наше «Динамо» здобуло перемоги над харків’янками та волейболістками з Гуляй Поля, але поступилися спортсменкам з Мелітополя та землячкам із Синельниківського району. У підсумку – призове третє місце.

«Ми задоволені результатом, але є до чого прагнути, тобто до перемоги, – говорить Октябрина Гладун. Та у любительському спорті головне – не призові місця, а сам волейбол. Чудова гра, з якою я не розлучаюся з дитинства і поки що волейбольні кросівки чіпляти на гвіздок не збираюся. А ще спорт, змагання, турніри – це можливість подорожувати, знайомитися з чудовими, цікавими людьми та отримувати задоволення від спілкування з однодумцями. Ну й звичайно ж – це кайф від самої гри. До речі, за «Динамо», але не за ветеранський склад, грає моя молода колега, машиністка кранів  конвертерного цеху Тетяна Васильченко. Тобто волейбольний ланцюжок продовжується».

Октябрина розповіла, що отримала запрошення незабаром виступити у Києві на благодійному волейбольному турнірі до Дня хрещення Русі. Він проводиться вже втретє, а кошти, зібрані під час проведення змагань йдуть на реабілітацію наших поранених захисників.  

Категорії
Новини

Гуртом легше й «нуля» досягати

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбувся форум з охорони праці та промислової безпеки за участі представників підрядних організацій, які виконують роботи для нашого підприємства.

Відкриваючи форум, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Євген Шидловський нагадав, що нашою головною метою, і працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» і підрядників, є досягнення нуля нещасних випадків. І в цьому питанні намітилися позитивні тенденції. Адже з січня по червень цього року ми маємо нуль нещасних випадків у підрядників. Але розслаблятися не варто.

Як кажуть, на помилках вчаться. Тому учасники форуму проаналізували смертельні нещасні випадки, які, на превеликий жаль, сталися на підприємствах компанії «АрселорМіттал» у 2025 році. Надважливо зробити правильні висновки і не повторювати помилок.

Як зазначалося на форумі, для недопущення нещасних випадків працівники нашого департаменту з ОП та ПБ постійно взаємодіють з фахівцями з охорони праці та іншими працівниками підрядних організацій. Серед заходів запобігання – інструктажі на змінно-зустрічних зборах, бесіди про чотири «ризики-вбивці», тренінги, навчально-тренувальні заняття тощо. Були також розібрані найрозповсюдженіші, найнебезпечніші порушення, допущені підрядниками протягом останніх місяців. Серед них – невикористання поясів безпеки під час роботи на висоті, порушення під час застосування системи LOTO тощо.

Також підрядні організації презентували свій позитивний досвід у сфері безпеки праці. Наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю «Меттранссервіс» для безпечного виконання робіт придбало сучасний підйомний кран вантажністю 25 тонн та використовує безпечні сучасні автогідропідйомники.

Особлива увага приділялася питанням формування культури охорони праці. Заступник директора департаменту (охорона праці) департаменту з охорони праці та промислової безпеки Рустам Ісмаілов презентував дорожню карту «Єдина культура», розраховану на три роки, метою якої є формування єдиної культури охорони праці як для штатних працівників, так і для підрядників «АрселорМіттал Кривий Ріг».  

Категорії
Новини

Працівник гірничого департаменту Дмитро Квасневський загинув у бою з окупантами

Нещодавно працівники рудозбагачувальної фабрики № 1 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали трагічну звістку. Боронячи Україну, загинув їхній колега, машиніст млинів Дмитро Квасневський.

«Коли Дмитро перевівся до нашої фабрики з аглоцеху, я працював машиністом млинів, – розповідає старший змінний майстер РЗФ-1 Сергій Гладун. – Я став його наставником, вчив його керувати млинами, вести процес подрібнення залізної руди. Я вже мав чималий досвід наставництва, і мушу сказати, що Дмитро Квасневський став найкращим моїм учнем. Він прагнув якнайшвидше, якнайкраще опанувати нову для себе професію. Придивлявся, запитував, цікавився… Дуже швидко схоплював. Став до самостійної роботи. А невдовзі йому вже довірили керувати млинами зразу двох секцій. Це доволі складно, але у нього виходило на «відмінно». Він був дуже спокійним і енергійним одночасно, ніколи не відмовлявся від роботи, ніколи ні з ким не конфліктував. За це все його дуже поважали колеги. Звістка про його загибель стала шоком для кожного з нашої бригади. Ми не можемо, не хочемо в це вірити».

Солдат Дмитро Квасневський, навідник десантно-штурмового відділення загинув 16 червня 2025 року під час стрілецького бою поблизу населеного пункту Юнаківка, що на Сумщині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Алея пам’яті героїв-захисників працівників ФСЛЦ

У фасонно-сталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу облаштували Алею пам’яті загиблим працівникам, які встали на захист України.

Вздовж алеї, яка веде  до АПК ФСЛЦ та промбудівель вишикувалися фото справжніх героїв-захисників, які працювали в цеху і стали на захист країни у важкий час. У мирному житті вони були газорізальниками, модельниками дерев’яних моделей, обрубувачами, формувальниками ручного формування, вибивальниками відливок, а коли біда прийшла в Україну стали на її захист без вагань. На жаль, додому вони повернулися вже на щиті: Микола Бешаров, Олександр Андрейченко, Іван Гребенюк, Леонід Кабаков. Павло Муравйов, Олександр, Локтєв, Іван Лічний. Тепер ця вічна зміна зустрічає кожного, хто проходить прохідну і прямує до цеху.

«Це була спільна ідея, спільна ініціатива, яку підтримав начальник цеху Денис Коптєв, – розповідає старший майстер модельної дільниці ФСЛЦ Олена Вавренюк. – Ми це все зробили власноруч, адже це найменше, що ми можемо зробити для наших загиблих героїв. Кожен з них для нас безцінний, це непоправна втрата. Як, наприклад, Іван Гребенюк. Він був людиною-«запальничкою» –  яскравий, емоційний, щирий, відкритий та добрий. Він з тих людей, яким можна зателефонувати вночі та попросити допомоги, і він прилетить, примчить, допоможе. Завжди з усмішкою, знайде тепле слово для кожного – таким ми його запам’ятаємо».

У 2022 році до цеху прийшов Микола Бішаров. За короткий час він встиг зарекомендувати себе перспективним та старанним працівником. Про нього казали «майбутнє цеху». Микола хотів працювати якісно, і йому можна було довірити найскладніші завдання. Серед найкращих тут, він і на фронті був серед найсміливіших. На жаль, саме таких героїв у першу чергу і забирає війна.

«Понад рік він працював поряд з нами Олександр, але в цеху вже встигли полюбити його за добре серце, відкритість та працьовитість, – так говорить старший майстер ФСЛЦ Євген Кайко про Олександра Андрейченка. – Одразу було помітно, що він хоче розвиватися у професії, що це надійна та відповідальна людина. Його цінували і поважали у колективі».

Леонід Кабаков працював формувальником ручного формування.Вінприєднався до колективу ФСЛЦ незадовго до початку повномасштабного вторгнення. З перших днів його роботи у цеху було помітно, що Леонід  вміє і хоче працювати за цією професією формувальника. Колеги говорять, що Леонід був доброю, щирою, відкритою людиною. Герой загинув поблизу Берхівки у Донецькій області.

Людина-вогник, який завжди, навіть попри важку зміну, всіх зустрічав усмішкою, – таким запам’ятали Павла Муравйова колеги.  Він і допоможе, і порадить, і підтримає. Павло любив свою роботу, був асом на ділянці, яка була фактично відпускною точкою цеху. Продукція, яка виходила з його рук, була завжди найвищої якості. Він міг не піти на фронт, але зробив це за особистим переконанням.

Олександр Локтєв був спортсменом, захоплювався велоспортом, із задоволенням ходив у походи рідною Україною. Справедливий, принциповий, міцний духом. Понад 20 років відпрацював він у цеху землеробом  та  вогнетривником.

На жаль, цю алею скоро поповнить ще одне фото героя. Газорізальник Іван Лічний загинув 18 червня 2025 року в бою поблизу населеного села Липці Харківської області. На фронті він був сержантом, командиром взводу оперативного призначення військової частини Нацгвардії України.

Про кожного з цих героїв з алеї слави пам’ятають все до дрібниць. Кожна розповідь сповнена одночасно гордістю і безмежними болем та тугою. Сьогодні найголовніша мрія кожного у цеху – це щоб ця алея не розросталася, щоб всі захисники повернулися додому живими та з Перемогою. І хай саме ця мрія здійсниться якнайшвидше!

Категорії
Новини

21 червня 2025 року, захищаючи Україну, загинув працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Якименко

Життя молодшого сержанта Сергія Якименка обірвалося внаслідок ракетного удару по Сумській області. До вступу до лав ЗСУ 3 березня 2022 року Сергій працював слюсарем-ремонтником у сортопрокатному цеху № 1.

«Сергій був одним з найдосвідченіших наших працівників, – розповідає старший майстер дрібносортного стану ДС 250-3 СПЦ-1 Сергій Рижков. – Тривалий час він працював вальцювальником. Це надзвичайно складна й відповідальна робота з налаштування прокатного стану та забезпечення його ефективної роботи. А коли допрацював до пенсії, то перейшов слюсарем у провідкову майстерню, виконував ремонт та установку привалкової арматури. Це також дуже важлива робота, без якої неможливе виготовлення прокатної продукції. Сергій скрізь робив свою роботу професійно, якісно, з найкращими результатами. Це був спокійний, врівноважений, позитивний чоловік веселої вдачі. Він ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Як кажуть, своя людина на стані. Його любили, поважали. На початку повномасштабного вторгнення він добровольцем пішов у тероборону. Страшно навіть уявити, що його вже немає з нами».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам полеглого захисника.

Категорії
Новини

Не пиляй гілку свого успіху

Разом з психологинею «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оленою Шевчук вчимося розпізнавати хитрощі мозку та протидіяти ним.

Самосаботаж

Неділя 19:00: «Все, з понеділка починаю бігати, правильно харчуватися, ніяких перекусів, почну «качатися». Неділя 23:00: «Вітаю тебе, холодильник». Понеділок 7:00: «Все заплановане відкладаю на вихідні, з ранку треба збиратися на роботу, не вставати ж мені о п’ятій ранку?».

Знайома ситуація? Є варіанти. Ми мріємо про зміни, шукаємо ідеальний час для їх втілення, але в результаті самі ж не виконуємо їх, відкладаючи здійснення запланованого, омріяного на потім. Зрештою ми залишаємось там, де були, вперед у справах не просуваємося.

Чому так відбувається? Це погано, чи нормально? – пояснює психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.

«Це не слабкість і не лінь, а так званий самосаботаж – добре налаштований захисний механізм мозку, головна мета якого – забезпечити виживання, – розповідає Олена. – Будь-які зміни, навіть якщо вони позитивні, сприймаються мозком як потенційна загроза. А все тому, що зміни вимагають виходу людини із зони комфорту, а це  – невідомість, ризики, стрес. Мозок прагне зберегти стабільність, і тому запускає програму опору: сумніви, страх, вигадані перешкоди тощо. Трапляється парадокс: ми щиро хочемо чогось нового, але несвідомо робимо все, щоб цього не досягти».

Як зламати самосаботаж? Головне правило: діяти до того, як з’являться сумніви, радить психологиня. Користуйтеся принципом «двох хвилин», виконуйте завдання просто зараз.

Допомагає і метод «п’яти секунд». Треба запускати зворотний рахунок: 5, 4, 3, 2, 1, і починати діяти, не даючи мозку шансу на самосаботаж.

Робіть потрібну справу навіть тоді, якщо вам страшенно не хочеться. Не вдається робити все одразу, здійснюйте все «по шматочках». Напевне кожен знає це відчуття, головне почати, а далі все йде, наче по маслу.

День лінощів 20 серпня, а не кожен день

Чи знайомі вам подібні ситуації: треба прибрати квартиру, а в голові «може ще серійку фільму?», або «чогось раптово чаю захотілося, і перекусити». А думки: «зараз, додивлюсь стрічку новин, це ж важливо, і потім одразу складатиму звіт. Скільки в мене є часу до останнього терміну?».

«Це прояви прокрастинації – так у психології називається звичка відкладати виконання важливих завдань, бажання замінювати їх на менш важливі або приємніші, – продовжує психологиня. – За дослідженням професора психології Джозефа Феррарі, близько 20 відсотків дорослого населення є прокрастинаторами, серед них, до речі, багато школярів та студентів. Такі люди добре розуміють, що відтерміновування завдання може мати негативні наслідки, але все одно «тягнуть» до останнього, ризикуючи зірвати важливу справу, а потім, коли настає час пік – тривога зростає, і людина робить все швидко, і у стресі».

Справжня причина такої поведінки знову ж, захована у нашому мозку. Він, як досвідчений регулювальник на дорозі, керує нашими емоціями. Якщо бачить, що завдання викликає у нас якийсь «напряг», миттєво, в автоматичному режимі перемикає нас на щось приємне: соцмережі, їжу, серіали тощо.

Щоб не піддаватися цим спокусам, не потрапляти у замкнене коло проблем, які неодмінно виникатимуть від прокрастинації, беріть справи під контроль своєї волі.

Психологиня радить спочатку усвідомити, що мозок бере вас на гачок, і опиратися цьому:

  • Створіть перелік завдань та визначте для себе терміни їх виконання. Тут варто не відставати від графіка.
  • Розбийте завдання на частини. «Порції» справ будуть меншими, і не такими обтяжливими.
  • Визначте відволікаючі фактори та намагайтеся усунути їх.
  • Винагороджуйте себе чимось приємним за вчасне виконання завдань.

Ніхто не може бути застрахований від появи у своєму житті прокрастинації. Але, якщо прислуховуватися до себе, контролювати свої справи, свій психологічний стан та жити у ладу із собою, тоді знайдеться час і на роботу, і на лінощі, без яких у нашому житті теж не можна.