Необхідність у респіраторах виникла ще за тисячі років до їх винаходу. Ще давні греки помітили, що робітники на рудниках найбільше страждають захворюваннями легенів. Але протидіяти цьому вони не були здатні на той момент. Так було доти, поки за справу не взявся відомий італійський митець, скульптор, архітектор, винахідник та вчений Леонардо да Вінчі.
Щоправда під час створення аналогів сучасних респіраторів він турбувався не про представників робітничих професій, він думав про військових моряків.
Існує дві версії виникнення респіраторів. Перша «говорить» про те, що да Вінчі треба було забезпечити захист від зброї, яку він сам же й вигадав. Мова йде про пари від отруйних речовин, які треба було закидати на борти ворожих кораблів. У своїх записах «Про природу, життя і смерть» Леонардо писав про «Порошки медянки або отруйного вапняку для кидання на кораблі». За сучасними мірками, це був один із видів хімічної зброї. Рятуватися своїм солдатам від дії цих отруйних речовин винахідник пропонував за допомогою тканини, змоченою водою. Багато вчених вважають цей спосіб захисту органів дихання першим у світі респіратором.
Інша версія базується на малюнках Леонардо. Генію надійшло замовлення вигадати спосіб атаки на ворожі кораблі з-під води, щоб на них можна було непомітно кріпити вибухівку. Тож винахідник запропонував водолазний костюм, який складався з водонепроникної шкіри, повітряного мішку, дихальної трубки та респіратору для підводного плавання. Зараз важко уявити цю конструкцію, але відомо, що свої винаходи для військових Леонардо часто свідомо не доводив до кінця, щоб люди не вбивали собі подібних.
Від часів Леонардо да Вінчі конструкція респіраторів неодноразово змінювалася та вдосконалювалася. Значний стрибок у розвитку цього засобу захисту відбувся в часи Першої світової війни. Наприклад, перший військовий німецький респіратор 1915 р. був зашитою в кисію подушечкою з вати, просоченою розчином гіпосульфіту натрію. Цей компрес прикріплювали до обличчя поперечним бинтом, який зав’язували на потилиці.
Газова маска Джона Стена, 1854 рік
З розвитком промисловості та медицини почали з’являтися респіратори з більш продуманою конструкцією.
Сьогодні виробники пропонують широкий спектр засобів індивідуальної захисту, серед яких є респіратори для захисту від пилу, газу та комплексної захисту.
Ілюстрації: з архіву газети “Металург” та з відкритих джерел
Новий аналізатор SKF Mikrolog Analyzer AX (CMXA 80) допомагає контролювати рівень вібрації та моніторити стан технічого обладнання цехів нашого підприємства.
Прилад, який придбали для роботи фахівців відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування, допомагає їм не лише здійснювати плановий контроль рівня вібрації обладнання, а й проводити роботи з налагодження обладнання та проводити динамічне балансування. «Кардіограма», яка з’являється на зручному екрані аналізатора, розкриває фахівцю усі проблеми та болючі місця обладнання, пов’язані з перевищенням рівня вібрації. Після проведеного аналізу механіки відділу надають виробничникам рекомендації, яка «лікувати» пацієнта. Зручний, мобільний Мікролог дозволяє зберігати у своїй пам’яті всі виміри, які виконувалися на ньому, тож історію виробничого пацієнта можна згодом переглянути та проаналізувати.
«Нас озброїли сучасним приладом з потужним програмним забезпеченням, який дозволяє нам виконувати вимірювання вібрації та подальший аналіз І діагностику набагато швидше, – розповідає в.о. начальника відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування ЦДУР Олег Гніденко. – До цього ми працювали на приладах більш ранньої версії, але їхнє інтенсивне щоденне використання та праця у складних умовах дається взнаки і не найкраще. А наш новачок ще й протиударний, має пило- та вологонепроникну конструкцію, розширений обсяг пам’яті вимірів. Це важливо, адже вимірювати доводиться обладнання та устаткування доменних та прокатних цехів, МБЛЗ та в інших цехах підприємства».
Якщо не слідкувати за рівнем вібрації, то згодом це може призвести до руйнації обладнання та виробничих аварій. Тому «кардіограми» аналізатора для виробничого обладнання не менш важливі, ніж кардіограма для людини. Новий прилад вже встигли випробувати механіки відділу Віталій Горбунов та Володимир Мардар’єв. Можна впевнено сказати, що з таким обладнанням рівень вібрації під надійним контролем!
Його проклали учасники виставки «Кривий Ріг Мистецький?» організаторами якої стали 39.9gallery за підтримки Українського культурного фонду, ГО «Інститут розвитку Кривого Рогу» та Open Place.
Серед багатьох творчих доробок на ній представлений і триптих «Україні чавун, сталь, прокат» художниці Марини Довганич – її творче бачення відомої мозаїчної стели біля нашого підприємства, створеної у 1970-х роках ХХ століття.
Знак питання у назві
Ця культурна подія, яка пройшла у просторі «Дія Бізнес», об’єднала не тільки митців, а й тих, хто полюбляє творчість і вважає, що наше місто багате на обдарованих людей у багатьох галузях мистецтва.
Тому і знак питання у назві заходу – це не помилка, а прагнення організаторів виявити та відкрити маловідомий потенціал Кривого Рогу не лише як промислового гіганта, але й як центру сучасної культури та мистецтва в Україні. Судячи з великої кількості відвідувачів виставки та жвавого інтересу до творчих робіт, які тут представлені, такий потенціал в нашому місті є, і він величезний.
«Чи можна назвати промисловий Кривий Ріг мистецьким містом? Як багато тут мешкає художників та представників інших творчих професій? Що їх надихає, над чим вони працюють зараз і взагалі, чи цікавий їм Кривий Ріг як об’єкт дослідження? Цією виставкою ми проводимо своєрідне дослідження всього цього, намагаємося відповісти на ці та багато інших питань. Спираючись на численні позитивні відгуки перших відвідувачів – тема дуже цікава людям. Саме творчість допомагає нам відкривати щось нове навколо себе або дивитися на звичні речі з іншого, подекуди кращого боку. А ще мистецтво допомагає знайти однодумців і, можливо, запроваджувати нові творчі проєкти», – сказала Катерина Левченко, засновниця 39.9gallery.
На виставці представлено більше 25 робіт художників та фотохудожників із Кривого Рогу, Харкова, Києва, Вишгорода, Одеси. Участь у проєкті взяли митці Іванна Єфремова, Женя Лаптій, Марина Довганич, Юрій Кручак, Данило Ковач, Сергій Дєдушев, Олена Джуріна, Олексій Проценко, Олег Путрашик, Роман Михайлов, APL 315, Марина Чайка, Ех Настя, Єгор Гриб, Терра Нейдорф, Ренато Ортіс, Богдан Шиптенко, Keser One, Микита Токарчук, Ксенія Ромащенко, Ксенія Костянець, Вікторія Розенцвейг, Андрій Сафронов.
У своїх роботах вони відобразили своє бачення промислового Кривого Рогу, реакцію на війну, події та емоції, які ми зараз переживаємо.
Триптих на честь металургів
«А ось щось дуже знайоме. Ти ба, так це ж зображена наша мозаїчна стела, та ще й у трьох картинах!» Раз у раз лунали такі відгуки відвідувачів виставки. Люди підходили ближче до картин, роздивлялися їх, фотографували та робили селфі на їхньому фоні.
Авторка триптиху – сучасна художниця з Київщини Марина Довганич. Свої роботи вона назвала «Україні чавун, сталь, прокат».
«Я звернула увагу на «АрселорМіттал Кривий Ріг» тому, що мене дуже вразила екскурсія підприємством, на якій я побувала ще до війни. Я відвідала коксохімічне, доменне, сталеливарне, прокатне виробництво. Нічого подібного я до цього не бачила, – сказала Марина Довганич. – Саме тоді я і звернула увагу на мозаїчну стелу, адже мене дуже цікавить тема радянської мозаїки. Так, зараз це об’єкти декомунізації, тому і ваше підприємство закрило його банером. Зараз ця тема ще більше загострилась через російську агресію. Але водночас стела та інші подібні об’єкти є нашими історичними пам’ятками, тож згодом усім нам треба буде розробляти методи роботи з ними. За фахом я архітекторка-художниця, закінчила Київську академію образотворчого мистецтва, тож також буду докладати до цього і свої зусилля».
Марина Довганич розповіла, що бажання відтворити сюжет мозаїчної стели на полотні у неї виникло під час війни, коли стела вже була закритою патріотичним банером. Тож працювати довелося за старими фотографіями. У своєму триптиху вона зберегла основну композицію стели – людей-представників різних металургійних професій. Але сюжет представила без радянських наративів і пропаганди, без яких, як відомо, раніше нічого не обходилося.
«А ще у своїй роботі я хочу сказати про те, що металургію на Криворіжжя принесли не більшовики, вони тільки присвоїли собі ті наробки та заслуги, які були досягнуті іншими поколіннями, – продовжує Марина Довганич. – І друге: велетенський завод будувався під час голодомору, перший чавун було вироблено саме у 1934 році – піку голодування людей. Раніше я на це чомусь не звертала увагу, а потім усвідомила. Все це я вирішила відобразити у своїй роботі. Я хочу донести до людей правду про минуле і при цьому зберегти все краще, що відбувалося за тих часів».
Про Кривбас та червоних собак
Як розповіла Марина Довганич, з Кривбасом вона познайомилася у 2020 році, коли почала співпрацювати з 39.9gallery. Художниця закохалася в наше місто і часто приїжджає сюди за натхненням. У неї багато робіт на тематику Кривого Рогу, вона створила навіть анімаційний фільм про наше підприємство. Він про робочий день на заводі і має назву «12 годин зміна».
Марина Довганич
«Кривий Ріг – це велике, цікаве, зелене місто, з надзвичайно талановитими людьми, з особливою атмосферою, тут якась інша, позитивно заряджена земля. В цьому я неодноразово пересвідчувалася на власному досвіді і спростувала чимало стереотипів про Кривбас, – усміхаючись, говорить Марина. – Один з них – про червоних собак. Я захотіла на власні очі їх побачити. Це було взимку, з міста, де живу, я спеціально взяла із собою велосипед, щоб спокійно поїздити і пошукати. Я їздила по місту цілий день, а собаки мені попадалися лише звичайні: коричневі, чорні, білі. В останній день свого перебування у місті я вирішила поїхати до червоного озера, що поблизу санаторію-профілакторію Джерело. Сніг, крига, холодний вітер, а я шукаю червоних собак. Ну не було їх там. Я вже зневірилася і вирішила припинити пошуки. І тут біля мене нарешті пробігла червона собака, її лапки та хвостик були у руді. Тоді я зрозуміла, що червоні собаки таки є, але їх дуже мало. А міф про те, що тут все навколо червоне, то лише міф».
Виставка, яка відкрилася у Кривому Розі в останній день вересня, працюватиме до кінця жовтня. Тож у всіх мешканців міста є можливість побачити триптих Марини Довганич та інші картини на власні очі.
А ви знаєте, що 12 вересня доменна піч № 6 відзначає свій шістдесятий другий рік народження? І хоча вона святкує не «круглу» дату, давайте привітаємо гарячу металургійну «пані» з її днем.
Домна має цікаву та насичену подіями історію.Велике будівництво, рекорди, технічні нововведення, робота під час війни із багатьма енергетичними викликами. Відкриття ДП № 6 почалося одразу з рекорду. Її збудували лише за 8 місяців і 12 днів! Замість запланованої дати у жовтні, домну задули 12 вересня 1961 року, у вівторок. Зверніть увагу, що цього року 12 вересня теж припадає на вівторок.
Першу плавку на ДП № 6 провела бригада під керівництвом заслуженого металургаОлександра Демидовича Омельчука.
Від початку роботи домни її роботою дуже цікавилися іноземці. Як написала газета «Металург» за 15 вересня 1961 року: «Американці від здивування округлювали очі, коли їм називали терміни будівництва, вони не вірили, що таке може бути, адже серед них були знавці металургії».
62 роки тому шоста доменна піч вигідно відрізнялася від тих, що вже діяли на нашому підприємстві. Вона була високомеханізована та автоматизована. І саме це сприяло тому, що на печі майже одразу почалися промислові експерименти: впроваджувалися нові енергозберігаючі технології, будувалися технологічні об’єкти, покращувалися умови праці доменників.
У 2015 році розпочалася ще одна важлива сторінка в історії ДП № 6. Її реконструювали та впровадили низку природоохоронних заходів. Це було одним із інвестиційних зобов’язань компанії, яка вклала в оновлення печі 132 млн доларів. Одною з найважливіших змін було створення дворівневого ливарного двору. Це дозволило полегшити обслуговування жолобів чавуну і шлаку, покращити екологічне становище, оскільки жолоби, де протікають чавун та шлак, стали повністю укритими, і це унеможливило викиди. Для вловлювання пилу встановили і нову аспіраційну установку.
Нова історія шостої доменної печі розпочалася на початку повномасштабної війни в Україні. У перші її дні піч, як і багато металургійних агрегатів нашого підприємства, зупинила свою роботу. Але не надовго. Вже 10 квітня 2022 року о 7-й ранку, на 46-й день війни в Україні, доменна піч № 6 видала перший за свою історію воєнний чавун. Поновлення роботи печі під час військового стану стало знаковим для підприємства і країни в цілому.
Протягом війни робота печі ще ненадовго призупинялася через блекаути, які влаштовував у країні ворог. Але завдяки міцній команді доменників, їхньому професіоналізму, енергетичні випробування не вплинули на «шістку».
Зараз домна знаходиться на ремонті, відпочиває та оновлюється після нелегкої роботи з початку війни. Але нові здобутки в її історії ще попереду.
Вже осінь, а спека поки що не думає казати нам «прощавай». Полуденна задуха, яскраве сонце, розпечене місто – витримувати такі навантаження навіть здоровому організму важко, годі вже й казати про тих, у кого є серцево-судинні захворювання. Спека випробовує на витривалість усіх, хто працює на вулиці та у гарячих цехах.
Останнім часом ми все частіше передивляємося прогноз погоди і беремося за голову, коли бачимо, що стовпчик термометра знову хоче перескочити 30-градусну позначку. Жартуємо, що за такої спеки навіть байдикувати важко, і поспішаємо на роботу.
Перед кожною зміною у здоровпункті конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди людно. Перш ніж допустити працівників до роботи, медики перевіряють їхній стан здоров’я.
«У літню спеку частішають випадки інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів, та й взагалі може виникнути запаморочення, стрибати тиск. Тому я ретельно вимірюю його, запитую у людей про їхнє самопочуття, чи добре вони виспалися, чи не мають втоми, – говорить фельдшер здоровпункту ПП «Стіл Сервіс» Надія Подорець. – І це не просто цікавість. Мені треба впевнитися, що з людиною все гаразд, адже вона іде працювати у гарячий цех, де температура біля конвертера в рази більша, ніж на вулиці. За свою практику я спостерігаю, що з травня по вересень через спеку збільшується кількість звернень зі скаргами на погане самопочуття – часте серцебиття, запаморочення і навіть втрату свідомості. Щоб такого не ставалося, я раджу частіше пити воду, яка видається нашим працівникам, за можливості кілька хвилин перепочити у кімнаті відпочинку, де є кондиціонер, холодильник з охолодженою водою, або хоча би переходити туди, де є тінь. Людям з хронічними серцево-судинними захворюваннями я раджу ретельніше ставитися до свого здоров’я у спеку, не порушувати графік прийому ліків, якщо їх призначив лікар. А ще не соромитися зайвий раз зайти до здоровпункту, щоб перевірити свій тиск».
Медики пояснюють, чому у спеку найчастіше людей турбує саме серце. Саме воно перекачує кров по всьому організму, забезпечує надходження кисню та поживних речовин до всіх клітин. Під впливом надмірної температури серцю доводиться працювати інтенсивніше, щоб регулювати температуру тіла та підтримувати кровообіг. Проблем додає й інтенсивна втрата вологи – ми пітніємо і з потом втрачаємо корисні мікроелементи. Кров густішає, «ганяти» її серцю стає складніше. На допомогу приходить вода: не газована або солодка, а навпаки підсолена, як та, що надається працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож у спеку частіше пийте воду, не нехтуйте цією корисною порадою.
«Якщо від спеки чи задухи стало погано, негайно прямуйте у прохолоду, – радить Надія Подорець. – Якщо відчуваєте проблеми із серцем, негайно викликайте медиків. А поки ми приїдемо на місце (наприклад, у моєму випадку це буквально за п’ять хвилин) постраждалому можуть допомогти колеги. У разі перегріву варто скористатися охолоджувальними одноразовими пакетами з цехових аптечок. Це засоби першої допомоги при забоях, переломах і теплових ударах. Щоб скористатися пакетиком, його треба покласти на тверду поверхню та придавити. Таким чином у пакетику активується охолоджувальний елемент. Пакет потрібно прикласти до шиї, де проходять магістральні судини, або до голови. Якщо людина втратила свідомість, можна використати серветки, просочені нашатирним спиртом. Такі дії можуть значно допомогли людині, поки медики в дорозі».
Що робити в спеку?
Пити чисту воду. У середньому щогодини слід випивати 200-250 мл води, щоб не перевантажувати нирки.
Не захоплюватися кавою та чаєм, адже вони мають сечогінну дію.
Носити просторий легкий зручний одяг з натуральних тканин, головний убір, окуляри.
За можливості не знаходитися під відкритим сонцем з 11.00 до 17.00
Відмовитися від куріння, спиртних напоїв, не переїдати, слідкувати за рівнем цукру у крові.
Працівники дільниці з ремонту спецрухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання та ремонтів разом з командою цеху металоконструкцій ЛМЗ капітально відремонтували лафет чавуновозного ковша.
Завдання стало своєрідною «пробою пера» для ремонтників. Раніше комплект – ківш та лафет – купували у зовнішніх виробників. А цього разу ремонтники нашого підприємства самотужки взялися за виготовлення лафета – платформи для транспортування ковша.
У чавуновозному ківші рідкий чавун перевозять від доменних печей до сталеливарних агрегатів або до розливальних машин. Для транспортування ковша використовують платформу спеціальної форми. І стан ковша, і стан платформи відіграють дуже важливу роль у процесі транспортування чавуну, температура якого сягає більш як 1000 градусів. У разі ушкодження футерування ковша розпечений чавун може пролитися на платформу-лафет і легко її пропалити. Це може призвести до руйнування ковша, розливу чавуну, що загрожує життю та здоров’ю персоналу. Тому стан ківшів та платформ завжди знаходиться під пильним наглядом.
«Наша дільниця – депо ремонту чавуновозів займається ремонтом чавуновозних ківшів та лафетів для ДЦ-1 та ДЦ-2, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – У процесі експлуатації під дією високих температур футерування ківшів поступово псується і вимагає періодичних поточних або капітальних ремонтів. Під час капітального ремонту старе футерування повністю видаляють з ковша і замінюють на нове. У довоєнні часи ми протягом місяця могли капітально відремонтувати до 10 ківшів. Зараз виконуємо лише поточні ремонти. Але натомість ми вирішили самі спробувати капітально відремонтувати, а фактично виготовити лафет для ківшу. Це дозволило нам економічно підтримати підприємство, адже вартість комплекту «ківш-лафет» чималенька».
Необхідні металеві конструкції виготовили майстри з ЦМК ЛМЗ. А далі за справу взялися дільниці з ремонтів спецрухомого складу. Завдяки грамотному керівництву начальника дільниці Олексія Голубєва та вмілим рукамслюсарів-ремонтників Ігоря Кочетова, Володимира Гросула, Миколи Міговки та електрогазозварника Олександра Затєєва, це надскладне завдання було гідно виконане.
«Фактично саме ми «начинили» платформу усім необхідним зсередини, – продовжує Віктор Орловецький. – Ми встановили тяговий хомут, задні та передні упори (які, до речі, теж виготовили власноруч). Також ми встановили фрикційний апарат – амортизатор, автозчеплення та колісні пари. Це дуже відповідальна частина роботи, адже вона напряму впливає на безпеку персоналу. Уявіть собі, що може трапитися, якщо лафет з ківшом з розпеченим чавуном здійснить неконтрольований рух. Було непросто, адже ми вперше виконували капремонт лафета власноруч. Вдалося, змогли, впоралися. Тепер ось чекаємо на відгук від металургів, які вже у вересні планують залучити відремонтований ківш з лафетом до роботи біля печі».
