Категорії
Наші люди

Зварить так, що не розірвеш

Жоден капітальний ремонт на гірничо-металургійному підприємстві неможливий без зварювальних робіт, та й ремонти меншого масштабу нечасто проходять без зварників. Від їх якісної роботи залежать не лише виробничі здобутки, а у багатьох випадках – життя людей. Сергій Грицюк – зварник найвищого розряду, який має своє тавро –  особистий знак якості, який засвідчує, що цей майстер допускається до виконання найскладніших, найвідповідальніших робіт. А почалося все понад чотири десятиліття тому.

«Я виріс у Новоюліївці Софіївського району, –  згадує Сергій. Як майже всі хлопчаки, мріяв стати відомим футболістом. У нас була команда, яка вигравала у районних змаганнях, ми грали на область. А коли настав час вибирати професію, то товариш порадив вчитися на зварника. Так я став студентом гірничо-механічного технікуму. Отримавши диплом техніка-технолога, пішов працювати до підрядної організації, яка ремонтувала устаткування на найбільшому металургійному підприємстві України. Основам професії мене вчили досвідчені Василь Калмиков та Іван Галак. Дуже я їм вдячний. Саме їхня наука допомогла мені за недовгих два роки стати самостійним фахівцем».

Сім років Сергій працював зварником. За два роки він досяг найвищого розряду та отримав власне тавро, яке підтверджує найвищий клас зварника. Його  майстерність та лідерські якості оцінили. Сергія призначили старшим майстром. Того, як організовувати безпечне та якісне виконання зварювальних робіт, Сергія вчили у Києві у відомому інституті Патона.

«Знаходити спільну мову з людьми та вміти організувати – це у мене з дитинства, –  Говорить Сергій. –  Мабуть, недаремно ж мене обирали капітаном шкільної футбольної команди. А якщо серйозно, то керувати людьми – це непросто. У моєму підрозділі працювало 65 людей, за кожного з яких я відповідав особисто. Керівникові треба слухати людей, ловити найкращі ідеї. Але остаточне рішення – за керівником. Він не має права перекладати свою відповідальність на інших». 

Сергій Грицюк має досвід роботи в багатьох цехах підприємства. Він брав участь як зварник та  керівник зварювальних робіт у багатьох капітальних та поточних ремонтах. Грицюк ремонтував всі наші доменні печі, які були в роботі, конвертери в обох конвертерних цехах, мартенівські печі та двованні агрегати в мартені, устаткування всіх прокатних цехів та блюмінгів. Він заслужив неабиякий авторитет серед колег. А життєвим правилом «Все робити по совісті» він керується з початку свого виробничого шляху.

«Коли я прийшов на підприємство Сергій Сергійович вже був легендою, – усміхається заступник начальника ЦРМУ-2 Євген Лєжепьоков. – Він один з найдосвідченіших, найкращих наших фахівців. Він завжди знає що робити, тому ми  впевнені, що  доведе до завершення будь-яку справу. Досвід керівника також для нас дуже цінний. Він часто виконує обов’язки майстра і робить це на найвищому рівні. Сергій Грицюк без сумнівів «Честь і гордість ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»». Вітаємо його з цим вагомим здобутком!

Свій непересічний виробничий досвід Сергій передає молодшим колегам, а життєвий – улюбленим онукам. Їх у Сергія троє. Кірі три роки, Лізі шість, а найстаршому, Кирилу, аж сім! Про них наш герой розповідає з неприхованою гордістю.

«Нещодавно були в гостях на дачі, казали, що скоро ще завітають, –  розповідає дідусь Сергій. – Дуже полюбляють полуницю, малину, різні фрукти. Зараз всі вони у Кривому Розі. А на початку повномасштабного вторгнення двоє онучат були у Харкові, ховалися у підвалах від бомб та ракет, насилу виїхали. Я дуже радий, що вони у безпеці. Я зробив для малечі дитячий майданчик на дачі. Дуже їх люблю! Це моє продовження і наше майбутнє».   

Категорії
Новини

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг відремонтувати лікарню у Криворізькому районі

Звернення по допомогу лікарні надійшло до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у квітні. Керівництво підприємства вирішило надати благодійну допомогу і виконати ремонтні роботи у неврологічному відділені лікарні.

Одразу виконали попередній огляд та оцінку обсягів ремонтних робіт та витрат на їх виконання. Ремонт довірили дочірній компанії ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» – ПП «Стіл Сервіс». Влітку розпочалися роботи з ремонту систем опалення, каналізації, водопроводу, виконали електричні ремонтні роботи, ремонт палат та санвузлів.

У церемонії відкриття оновленої лікарні, яка відбулася 11 жовтня 2024 року, взяли участь голова Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко, директорка департаменту з правових питань та взаємодії з державними органами, в.о. генерального директора Олена Бізяєва та генеральний директор ПП «Стіл Сервіс» Олександр Лісовенко.

Завдяки допомозі підприємства вдалося відкрити нове неврологічне відділення на 20 місць, відремонтувати маніпуляційні, душові, палати, в яких виконано сучасний функціональний ремонт. Раніше це приміщення було непридатним до використання.

Цей медзаклад надає широкий спектр послуг, наприклад, хірургічних, для пацієнтів Криворізького району, зокрема, громадам, які межують із підприємством. 

«Це не перший проєкт підприємства для громад району і цієї медичної установи зокрема. У 2022 році «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже надавав медичну гуманітарну допомогу лікарні. Окрім хірургічного електроінструменту, лікарів забезпечили антисептичними засобами, кровоспинними пластирами, шовним матеріалом, знезаражувальним пристроєм та медичними меблями», – сказала в.о. генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Бізяєва.

Категорії
Новини

У гості до своїх

Свій 60-й день народження відзначив блюмінг № 2 – підрозділ з непересічною металургійною історією.

У святковий день до цеху завітали ветерани, які протягом багатьох років творили його історію. Вони зустрілися з блюмінговцями, які працюють зараз. Було багато усмішок, обіймів, спогадів, а дехто з працівників звернувся до ветеранів за практичними виробничими порадами. І жоден не відмовив. Хоча можна було послатись на те, що свято і сьогодні недоречно. Бо такий він, дух блюмінга, дух цехового патріотизму, поваги до колег та взаємодопомоги.

Зараз блюмінг-2 – це друга дільниця об’єднаного блюмінга. Саме вона продовжує виробляти необхідну для підприємства продукцію – сталеві заготовки, з яких потім на наших прокатних станах виробляють арматуру, кутник, смугу, тобто основну товарну продукцію. І хоча зараз заготовки виготовляють ще й на трьох машинах безперервного лиття заготовок конвертерного цеху, деякі наші стани можуть використовувати лише заготовки з блюмінга.

Ветеран Віктор Лопатін почав свою роботу на заводі різальником на 1250-тонних ножицях. Потім він працював майстром, начальником зміни.

«Після закриття блюмінга-3 я перейшов на блюмінг-2. Тоді ним керував Іон Теодорович Ротару, для мене – це людина з великої літери. Він був фахівцем найвищої кваліфікації. Я на нього рівнявся і багато взяв для свого професійного росту. Зразу я працював вальцювальником, потім майстром, старшим змінним майстром, старшим майстром стану. Я часто згадую наш колектив. Це така сила-силена! 80 відсотків успіху – це колектив. Хочу звернутися до своїх колег з теперішнього і минулого: ви – найкращі. Не всі люди у бригаді мають найвищу кваліфікацію, але якщо є взаємоповага та взаємодопомога, то можна впоратися з будь-якими складнощами. З кожним, з ким я пройшов свій шлях на блюмінгу, я прожив найкращі роки свого життя».

Ветеран блюмінга-2 Володимир Штирхун також починав з блюмінга-3. У 1983 році він прийшов туди нагрівальником металу.

«Опановував професію я безпосередньо в цеху. Спочатку вчився за системою «мітла-лопата», – усміхається Володимир Штирхун. – А якщо серйозно, то я вдячний моїм наставникам Вадиму Курському та Михайлу Кібцю, які щедро ділилися своїми знаннями та досвідом. Потім я став старшим нагрівальником, згодом – майстром. На блюмінг-2 перевівся нагрівальником, а через пів року став начальником зміни. Потім був старшим майстром блюмінга, а завершив трудовий шлях заступником начальника цеху. Протягом 28 років все траплялося – буріння, травми колег, термінові виклики на роботу вночі… Але хорошого було більше. Донині сняться мені цех, люди, метал. Та й на пенсії не нудно. Виховую онуків  Кирила й Марусю. Якби не війна, був би щасливий дідусь. Але віримо в перемогу. Героям слава!».

Олександр Ткаленко, який очолює прокатний департамент, починав саме з блюмінга-2. Він зазначив, що у цеху панує атмосфера, яка мотивує професійно зростати, вдосконалюватися, досягати.

«Я прийшов сюди вальцювальником. А далі пройшов всі керівні щаблі від майстра до начальника цеху. За 17 років я попрацював на всіх дільницях блюмінга. Саме цей досвід дозволив зрости до директора департаменту. До речі, я не один такий. Наприклад, блюмінговець Віктор Гладуш став генеральним директором комбінату, а Володимир Шеремет – головним інженером, головою адміністрації з виробництва. Володимир Лясов, як і я, керував прокатним департаментом, а Володимир Теслюк, також блюмінговець, зараз керує гірничим департаментом…Блюмінг відрізняється від усіх цехів своїми габаритами, своїми можливостями. 12-тонні злитки протягом хвилини перетворювати на заготовки – це не жарти. Блюмінг дійсно дає поштовх багатьом людям. Не дивлячись на скрутні часи, цех працює, забезпечує заготовками стан ДС 250-2. Стан ДС 250-3 також використовує заготовки блюмінга. Щиро вітаю всіх блюмінговців з нашим святом!»

Категорії
Новини

Власний досвід – найкращий аргумент

На початку жовтня стартував новий проєкт «Амбасадори АрселорМіттал Кривий Ріг». Мета проєкту залучити молодь до праці на нашому підприємстві, мотивуючи їх власним прикладом.

Недаремно цей проєкт має назву «Амбасадори АрселорМіттал Кривий Ріг». Амбасадор – це особа, яка представляє свою країну або організацію за кордоном. У нашому випадку амбасадори -працівники підприємства, студенти, учасники інших проєктів професійного розвитку, всі ті, хто вважає, що праця в «АрселорМіттал Кривий Ріг» –це можливість опанувати нові професії, будувати свою кар’єру, розвивати підприємство та розвиватися самому. Амбасадори, які пройшли ретельний відбір, презентуватимуть комбінат студентам у навчальних закладах міста, щоб у майбутньому вони обрали «АрселорМіттал Кривий Ріг» своїм місцем роботи.

«Стати учасником цього проєкту може кожен, – розповідає менеджер з розвитку молодіжних проєктів Вікторія Коцуба. – На старті проєкту, а, до речі, ми продовжуємо реєстрацію на участь у проєкті, ми отримали понад 20 заявок. Ми відібрали 15 учасників, які протягом кількох тижнів проходитимуть навчання-тренінги з публічних виступів, мистецтва комунікації, а потім разом з нами почнуть відвідувати навчальні заклади. Згодом наші амбасадори виступатимуть й самі. Вони розповідатимуть про свій власний досвід роботи на підприємстві, про можливості та перспективи роботи в «АрселорМіттал Кривий Ріг» студентам та молодим фахівцям. Таке спілкування, коли можна напряму поставити запитання, дізнатися усі нюанси, секрети професії та розвитку кар’єри безпосередньо від людини, яка вже працює на комбінаті, як показує досвід, діють найкраще».

Амбасадорами першої хвилі проєкту стали як вже досвідчені працівники, так і молодь, яка лише робить перші кроки у своїй професії.

«Я працюю на рудозбагачувальній фабриці гірничого департаменту, – розповідає кранівник складу концентрату РЗФ-1 Данило Макаров. – Я готовий рекомендувати своє підприємство іншим. За моїми рекомендаціями на завод вже прийшов працювати мій друг. І мені хочеться, щоб молоді навколо було більше, адже тут є можливість розвиватися, рухатися вперед, пропонувати свої ідеї, цікаво проводити свій вільний час, бо для цього є можливості, але молодь про це не знає. Я готовий розповісти все без прикрас і перебільшень. Звісно, є певні проблеми та складнощі, але це теж наш шанс змінити все, перебудувати і перетворити на краще».

Данило Макаров

Для старшого майстра СПЦ-1 Олександра Доленка мотивацією для участі у проєкті «Амбасадори АрселорМіттал Кривий Ріг» стало бажання зібрати навколо себе молоду та ініціативну команду.

«Я розумію, що майбутнє у підприємства є тоді, коли відбувається зміна поколінь, – говорить Олександр. – Нам потрібна молодь, яка зможе не лише взяти на озброєння наш досвід, а й сама запропонувати нові рішення. Моє завдання – розповісти студентам про те, що залишається за виробничими лаштунками, переконати їх зробити свій вибір майбутньої професії  на користь нашого підприємства. Показати чого можна досягти, якщо мати бажання і працювати в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Мій власний приклад – найкращий аргумент. У цьому проєкті в мене є ціль мінімум – залучити бодай одного нового працівника до роботи на комбінаті. Ціль-максимум – зібрати молоду команду, яка працюватиме зі мною поряд. І цей проєкт мені у поміч».

Долучитися до проєкту та стати амбасадором можна і зараз. Для цього потрібно заповнити анкету за посиланням: https://forms.office.com/e/BZMbsWAWAr

Категорії
Новини

АНТИтравматична зброя

Проінформований – значить озброєний. Мабуть, кожен з нас вже встиг переконатись у справедливості цих слів. У доменному цеху № 1 вважають,  якщо працівника вчасно повідомити про небезпеку, то можна уникнути травм. Тому одним з основних заходів у рамках програми комплексних заходів, спрямованих на покращення умов праці, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань у 2024 році, стала модернізація системи гучномовного зв’язку на доменній печі № 8.

Заступник начальника ДЦ-1 з електроустаткування Євген Віноградов зазначив, що система гучномовного зв’язку дуже важлива, адже доменна піч – це кілька взаємопов’язаних дільниць, роботу яких треба координувати, а головне, вчасно попереджувати людей про небезпечні ситуації – можливі та реальні – щоб зменшити ризики. Виробничі процеси на печі досить гучні, що заважає якісному зв’язку, бо не завжди чути навіть виклик. А на деяких ділянках, наприклад, у підбункерному приміщенні, навіть рації не ловлять.

«Система гучномовного зв’язку була й раніше, але шкідливі фактори доменного виробництва впливають не лише на людей, а й на техніку, тож багато елементів системи поступово вийшли з ладу, і про надійний зв’язок годі було й казати, – пояснив Євген Віноградов. – В ході модернізації елементи системи замінили на нові, сучасні. На головному посту управління ДП-8 є настільний центральний пульт, а на різних ділянках печі встановлено 38 всепогодних пристроїв, завдяки яким можна почути інформацію з центрального пульта. З нього можна віщати як на окремий пристій, так і на групу чи на всі зразу. А з пристроїв можна відповідати на пульт та говорити через інші пристрої. Встановлені також гучномовці, через які також передається інформація».

Настільні пульти додатково встановлені там, де їх раніше не було – в приміщеннях машиністів шихтоподачі та відпочинку горнових, у майстернях з ремонту гідравлічного устаткування та електроустаткування, що розширює можливості обміну інформацією. Про дзвінок на той чи інший пристрій сигналізує блимання синьої лампочки. Передбачене й функціонування системи під час блекаутів, що актуально. Для цього встановлено устаткування, що забезпечує можливість автономного забезпечення електроенергією протягом восьми годин.

«Устаткування газового господарства печі розташоване в різних місцях, – каже газівник ДП-8 Олег Горовой. На блоці повітронагрівачів, в районі пилевловлювача, у фурменій зоні тощо. Нам дуже потрібний зв’язок з працівниками, які там працюють. І оновлена система нам його забезпечує. Та я й сам коли оглядаю своє устаткування і бачу потенційну або реальну небезпеку, то з будь-якої точки печі попереджаю про неї всіх. Поки що про роботу системи можу сказати так: швидко, практично, надійно, безпечно».

Категорії
Наші люди

Провідний «автоматизатор» металургійного виробництва

Олександр Бойченко, який керує однією зі служб департаменту автоматизації технологічних процесів, отримав найвищу нагороду підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Впродовж останніх десятиліть рівень автоматизації в цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» злетів на кілька левелів вгору. Зараз ми маємо високоавтоматизований конвертерний цех з машинами безперервного лиття заготовок, реконструйований і з новими системами автоматизації прокатний стан ДС 250-4, нашпигований сенсорами, контролерами та іншим подібним устаткуванням комплекс коксових батарей №№ 5,6. І цей перелік можна продовжувати. Автоматизація на виробництві – це безпека, якість, продуктивність та економність. Олександр Бойченко брав безпосередню участь в автоматизаційному прориві на підприємстві.

«Мені таланило опинятися у потрібний час у потрібних місцях, – усміхається Олександр. – Мабуть, лише на коксохімічному виробництві та в гірничому департаменті я не працював. А так скрізь брав участь у цікавих перетвореннях. А почалося все зі школи. Тоді з’явилися перші простецькі комп’ютери з примітивними програмами. І це мене зразу зацікавило. Коли батьки спитали, на яку спеціальність я буду йти вчитися, я довго не думав: пов’язану з комп’ютерами і автоматизацією. По-перше, це нове та цікаве, а по-друге, мені було очевидно, що за цим – майбутнє».

Конкурс був величезний, але Сашко вдало пройшов вступну кампанію, а за п’ять років отримав диплом з відзнакою. Першим його місцем на нашому підприємстві була посада інженера- електроніка. Він налагоджував комп’ютери в управлінні. Але хотілося у цехи. І через рік Бойченко перевівся до прокатного департаменту налагоджувальником контрольно-вимірювальної апаратури та автоматики. Це саме те, чим він мріяв займатися. Талановитого та завзятого молодого працівника помітили. І ось він вже змінний інженер ДАТП в доменному цеху № 2, а потім – старший майстер. Згодом почався капітальний ремонт першого розряду на легендарній дев’ятій домні, про який Олександр згадує дуже позитивно.

«Пів року тривав ремонт, під час якого багато уваги приділялося й автоматизації, – розповідає Олександр. – Мені випала нагода попрацювати поруч з крутими професіоналами цієї справи, людьми з, можна сказати, космічним досвідом. За ті пів року я дуже виріс як фахівець і як керівник. Піч ми успішно запустили, і я продовжив працювати старшим майстром. А потім мене перевели до сталеплавильного департаменту начальником дільниці автоматизованих систем керування конвертерного цеху. Тоді рівень автоматизації там був не надто високим, і моїй команді випала нагода покращити ситуацію. Як зараз пам’ятаю, почали з другого конвертера, і так далі один за одним. Встановлювалися вимірювальні прилади, контролери для обробки даних, сервери. Ми брали участь у налаштуванні, вивчали цю складну техніку, програмне забезпечення, почали обслуговувати устаткування».

Олександра Бойченка призначили керівником служби автоматизованих систем керування всього сталеплавильного департаменту, і знов він опинився в епіцентрі непересічних подій. Почалося будівництво першої МБЛЗ з безпрецедентним на той час рівнем автоматизації. І знов це все треба було налаштувати, вивчити та забезпечити стабільність.

«Потім була робота із запуску ще двох машин безперервного лиття заготовок. Не скажу, що було легко, але дуже цікаво, – каже Олександр Бойченко. – Був такий період, коли я керував підрозділом, який опікувався системами автоматизації сталеплавильного й прокатного департаментів та ще й кисневого виробництва. Але потім все ж вирішили, що таке широке і різнопланове поєднання є не дуже ефективним. І відтоді я – начальник служби з експлуатації засобів АСКТП і мехатронних систем прокатного департаменту ДАТП. Тут також нудно не буває. Наприклад, був цікавий досвід взаємодії з фахівцями всесвітньовідомої компанії «Даніелі» під час реконструкції прокатного стану ДС 250-4, щоотримав сучасні системи автоматизації».

А разом із такими масштабними проєктами триває щоденна цілеспрямована робота з вдосконалення систем та підвищення їх надійності. Наприклад, саме зараз триває модернізація систем безперервного живлення на підприємстві.  Це дозволить автоматизованим системам керування працювати без збоїв навіть у теперішній складній ситуації з перебоями електропостачання. Тож команда Бойченка працює у режимі безперервного вдосконалення. Сам Олександр жартує, що вже давно звик до постійних змін, і коли їх немає, то починає нудьгувати.

«Життя у постійному режимі змін непросте, і мене надихає моя родина – дружина Світлана і двоє синів, – говорить Олександр. – До речі, старший, Ярослав, вчиться у виші за напрямком мікро- і наносистемна техніка, що близько до мого профілю, і мене це не може не тішити. А ще я при нагоді люблю поплавати чи покататися на велосипеді. Це допомагає зняти стрес і налаштуватися на роботу».