Категорії
Новини

Водії підприємства – по одній дорозі з містом та країною

Цього року своє професійне свято автомобілісти «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначають в нелегких умовах воєнного часу. Щодня наші водії беруть на себе турботу по забезпеченню роботи цехів підприємства, пасажирського перевезення людей, допомагають в обороні та забезпеченні життєдіяльності нашого міста і регіону. 

Екскаватори, трактори, завантажувачі, автовишки, автокрани, бульдозери, автобуси, легкові автомобілі та інша техніка – увесь цей різноманітний транспорт є невід’ємною частиною технологічного процесу нашого підприємства. Ними керують понад 600 водіїв автотранспортних засобів. Щодня вони долають десятки, а то і сотні кілометрів, забезпечуючи підприємство необхідною сировиною, допомагають будувати, ремонтувати, піднімати, доставляти тощо.

На робітничій вахті

Працівників автотранспортного управління війна застала на робочих місцях. Вже у другій половині дня 24 лютого спецтехніка підприємства вже була зайнята у створенні оборонних укріплень, як на підступах до Кривого Рогу, так і у самому місті. Водії, які продовжували працювати на підприємстві, несли подвійну вахту – за себе і за колег, які допомагали будувати наш спільний захист.

Ні на мить не зупинили роботу і водії пасажирського транспорту. Вони перевозили робочі зміни, брали участь у евакуаційних рейсах – перевозили як родини наших робітників, так і мешканців Херсонської області, які виходили із окупації.

На початку війни, коли ворог окупував вже значну частину Херсонщини і значно наблизився до міста, водії автобусів 11 автоколони працювали майже на лінії зіткнення, за 6-7 кілометрів від бойових дій. Вони зустрічали та забирали людей, які, щоб врятуватися, вплав долали річку та виходили до дороги.  

«Війна випробувала нас на людяність, сміливість, професіоналізм. З гордістю за свій колектив, я скажу, що ми цей іспит витримали. Я хочу подякувати кожному робітнику АТУ за це, і за бажання допомагати іншим, – говорить Андрій Кіндрат, начальник автотранспортного управління транспортного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – З початку війни фахівцями автотранспортного управління зроблено дуже багато, але про це ми розкажемо потім, після нашої перемоги. Зараз ми продовжуємо активно працювати на підприємстві та співпрацювати з військовою адміністрацією міста. Допомагаємо у підтримці цивільної інфраструктури Кривого Рогу та транспортуванні різних вантажів.

Є серед робітників АТУ і ті, хто зараз боронить Україну. На різних фронтах воюють 74 працівника, 12 з яких відстоюють нашу свободу ще з 2014 року. Завдяки нашим захисникам у робітників АТУ останнім часом з’явилася добра традиція – якщо над якимось звільненим населеним пунктом знову замайорів український прапор, будьте впевнені, за декілька днів мої колеги вже працюють там над відновленням зруйнованого ворогом».  

Працювали без зупинок

За активну співпрацю з містом Андрій Кіндрат нагороджений криворізьким «орденом» – нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 ступеня. 

Разом із ним цю найвищу нагороду міста отримали і два його колеги по АТУ Олександр Школяренко та Сергій Марченко. Разом вони брали участь у ліквідації наслідків ворожих «прильотів» по дамбі Кривого Рогу.

«Після атаки на дамбу підйом води треба було негайно зупинити та якнайшвидше полагодити все. У мене було таке враження, що над цим тоді працювало все місто, адже було задіяно дуже багато організацій, в тому числі і працівники різних підрозділів нашого підприємства, ЛМЗ та управління Гірничого департаменту – продовжує Андрій Кіндрат. – Ще раз скажу, я пишаюся нашими робітниками, які незважаючи на повторні атаки ворога продовжували працювати. Приємно здивувало, що люди з різних організацій, які вперше бачили один одного, працювали дуже злагоджено. Перші дві доби були особливо складними – робота була без «перекурів», зупинок і, майже, без сну. Але ніхто ні на що не скаржився. Всі знали, що за нами стоїть життя та здоров’я мешканців міста. Дивлячись, як працюють наші люди, я ще раз впевнився, що Кривий Ріг під надійним захистом, як ЗСУ, так і цивільних. І приємно було, що серед них є і мої колеги з АТУ.

Напередодні нашого професійного свята, Дня автомобіліста та дорожника, я хочу привітати усіх своїх колег. Бажаю кожному мира, здоров’я, злагоди в родинах і скорішої перемоги».

Категорії
Новини

«Бурштиновий» скарб цеху металоконструкцій

Нова машина плазмового різання ECKERT Jantar у цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу – справжній скарб не лише за назвою, а й за потенціалом та функціональними можливостями.

Машині до снаги з вуглецевих та неіржавіючих сталей вирізати будь-яку деталь найскладнішої форми. За потреби її функціональність можна збільшити, встановивши додаткове опціональне обладнання. З перших же днів роботи у портфоліо «Бурштину» є стартові наконечники для МБЛЗ, фланці для з’єднання труб, щілинні сита для доменних цехів та ГЗК. Різання з ювелірною точністю та потужною міцністю вирізняє це обладнання з поміж інших.

«Таких машин в Україні є лише п’ять, і одна з них – у нас, – говорить Сергій Антошкін, заступник начальника ЦМК з технології.– Наявність машини плазмового різання дає нам можливість розширити асортимент замовлень, швидко та якісно їх виконувати не лише для цехів нашого підприємства, а й для зовнішніх замовників. Тепер деталь ріжеться швидше без втрат у якості. А ще машина допомагає заощаджувати енергоресурси, адже споживає менше електроенергії. Зараз це дуже актуально! І що не менш важливо, покращилися умови роботи та безпека персоналу на цьому робочому місці».

Газорізальник Руслан Глаголєв вправно керує “Бурштином”

Довірили працювати на новому обладнані найкращим, проактивним працівникам. Серед них газорізальник Руслан Глаголєв. Він говорить, що можливості машини термічного різання дуже широкі. І хоча він пройшов навчання роботі на ній і вже виконав не одне замовлення, втім всіх можливостей машини ще не відкрив.

«На підприємстві я працюю вже 23 роки, випробував не одну машину різання, але ця у мене в лідерах. Все в ній передбачено до дрібниць, особливо щодо безпечної роботи персоналу та усунення негативних факторів у процесі. Наприклад, витяжна вентиляція позбавляє пилу, спеціальні пластини захищають мої очі від зварної дуги, а аварійні вимикачі розташовані на кожному блоці машини і дають змогу зупинити її з будь-якого боку, якщо щось трапиться. Та й працювати на ній приємно. Обрав програму, яка для кожної деталі пишеться окремо і вноситься у пам’ять агрегату, вказав товщину металу, а машина навіть набір необхідних інструментів підкаже. І все – працюй, слідкуй та стався до обладнання з повагою. Тоді все вийде як треба!», – говорить Руслан Глаголєв.

Категорії
Новини

Доменна піч № 9 готується до зими

Найбільша на підприємстві доменна піч була зупинена на початку війни. Це було зроблено заради безпеки робітників, а також через енергетичні ризики та складну ситуацією з реалізацією продукції. Але роботи на цьому металургійному агрегаті тривають. Зараз «дев’ятка» знаходиться у процесі консервації – її готують до зими.

Зневоднення агрегату

На сьогодні головним завданням доменників є зневоднення усіх водогонів «дев’ятки», щоб під час морозів зайва волога не пошкодила систему охолодження металургійного агрегату.

«Цю процедуру ми робимо вперше, оскільки така велика доменна піч жодного разу так довго не стояла без роботи. Процес зневоднення тривалий, ми проводимо його в два етапи. Спочатку воду видували за допомогою стислого повітря, зараз іде боротьба із конденсатом», – коментує Сергій Мязін, начальник доменного цеху № 2.  

У консервації дев’ятої домни беруть участь механіки, електрики цеху. Та переважно процесами зневоднення займаються водопровідники доменної печі. Старший майстер водопровідної дільниці Олексій Клиса розповідає: «Зроблена видувка усіх 1014 холодильників доменної печі та комплексу повітронагрівачів, зневоднено більш ніж 50 кілометрів трубопроводів. В цілому, цей процес триватиме до кінця жовтня».

Ремонт грануляційної установки

Гранустановка – це агрегат, який допомагає перетворювати вогняний шлак, що надходить з доменної печі, на дрібнозернисту сировину для різних потреб, в тому числі й для ремонту чи будівництва автошляхів. Простіше кажучи, завдяки гранустановкам відходи, які є побічним продуктом доменної плавки, перетворюються на корисні доходи. До речі, перша в країні гранустановка на початку 1970-х років була встановлена саме на ДП № 9.

Зараз «девятка» має дві гранустановки – праву та ліву. Кожна з них поділена на дві технологічні нитки. По черзі вони працюють, ремонтуються та знаходяться у резерві.

«Під час вимушеного простою доменної печі ми розпочали ремонт правої гранустановки. Він потрібний для підтримання подальшої її стабільної роботи до початку капітального ремонту 1 розряду доменної печі. На гранустановці відновлюються спеціальні колодязі, водозбірники-зневоджувачі, щоб після задувки печі усе обладнання працювало безаварійно. Також ремонтуються опорні балки перекриття будівлі, робітничі майданчики, міжповерхові сходинки. У планах відремонтувати великі вузли всередині зневоджувача, дах будівлі з гідрожолобами тощо, – розповів Андрій Осадчук, майстер з ремонту обладнання дільниці гранустановки.

Про перспективи опалення цеху

На виробничих об’єктах комплексу доменної печі № 9 триває активна підготовка до опалювального сезону. В цеху перевіряються системи централізованого опалення, проводиться утеплення будівель та споруд, закуплені додаткові обігрівачі та лампи УФО. «Хоч переважна кількість робітників цеху зараз знаходиться на простої з виплатою 2/3 окладу, але частина персоналу все ж  працює – люди зайняті у ремонтах, допоміжних роботах, працюють на складах граншлаку. До того ж, у промислових приміщеннях треба підтримувати належну температуру. Тож теплу в цеху бути, принаймні, ми стараємося його забезпечити», – підсумував Сергій Мязін.

Категорії
Новини

Ще раз про йодну профілактику, і не тільки…

До редакції «Металурга» продовжують надходити питання щодо актуальних загроз для здоров’я. Це стосується йодної профілактики у разі радіаційної аварії, а також ризику захворіти на віспу мавп. Відповісти на питання ми попросили головного лікаря ПП «Стіл Сервіс» Наталію Гардань.

Ще раз про йодид калію

Коли говорять про радіаційне зараження, часто згадують про «поганий йод». Що він собою уявляє і звідки береться?

– При радіаційній аварії може утворитися радіаційна хмара, яка осідає на ґрунті, рослинах, шкірі, одягу людини. Більша частина викидів містить радіаційний йод, саме його і називають «поганим йодом». Він здатний дуже швидко та легко засвоюватися щитовидною залозою (особливо у дітей) і може привести до різних захворювань. Щоб не дати йому накопичитися у щитовидній залозі, треба вчасно прийняти препарат калія йодиду. Це і називається йодною профілактикою. Як ми вже писали, звичайний йод ні в якому разі приймати не треба, це тільки зашкодить організму!

Але також слід пам’ятати, що калій йодид здатний знижувати негативний вплив радіації тільки на щитовидну залозу, увесь організм від радіації він не захистить.

Коли треба приймати калій йодид?

– Найкращий ефект буде досягнутий, якщо випити калій йодид за 6 годин до приходу радіаційної хмари. Про її переміщення місцеві органи влади повинні повідомляти через засоби масової інформації. Якщо не встигли випити препарат завчасно, його можна вжити одночасно з приходом радіаційної хмари і через 6 годин після того, як вона пройде. Але, зверніть увагу, МОЗ не рекомендує пити калій йодид через 24 години після приходу радіаційної хмари. І взагалі пити препарат можна виключно тоді, коли є офіційне повідомлення про загрозу від державних органів влади.

Де можна взяти препарат?

– Хочу ще раз зазначити, що зараз немає потреби вживати калій йодид, радіаційна ситуація в країні контрольована. Але «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди враховує усі ризики, тому закупив цей препарат для усіх співробітників. Кожен працівник зможе отримати його у відповідальних за видачу препарату осіб у своїх структурних підрозділах.

Загалом, у МОЗі повідомили, що кожен регіон країниотримав необхідну кількість калію йодиду з розрахунку чисельності населення. У разі аварії планується оперативно визначати пункти роздачі, найближчі до місця проживання людей.

Ще раз хочу наголосити, що препарат калій йодиду приймають одноразово:

  • діти до одного місяці – 16 мг;
  • діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг;
  • діти від 3 до 12 років – 62,5 мг;
  • підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують грудьми – 125 мг.

Згідно з рекомендаціями МОЗ, людям старшим за 40 років та тим, у кого видалена щитовидна залоза, калій йодид не призначають.

Що треба знати про мавпячу віспу

Зараз ми все частіше чуємо з різних джерел про мавпячу віспу. Повідомляли навіть про перший випадок хвороби в Україні. Чи треба готуватися до нової пандемії?

– Раніше мавпяча віспа була рідкісним захворюванням, вірус переважно спостерігався у межах Африканського континенту. Зараз вчені досліджують, яким чином він потрапив до Європи.

Хочу одразу заспокоїти – американські вчені вважають, що пандемії мавпячої віспи у світі не буде. Хоча цей вірус переважно і передається повітряно-крапельним шляхом, але тільки за умови тісних контактів між людьми. Він не такий «легкий», як ковід, тому і не здатний вразити велику кількість людей.

Крім того, віруси мавпячої і звичайної віспи подібні. Тому на озброєнні лікарів вже є ефективні вакцини, здатні попереджувати хворобу та боротися з нею. До того ж, у ранньому дитинстві більшість з нас вакциновані від віспи, тому ми вже маємо захист від неї.

Від звичайної віспи мавпяча відрізняється тим, що викликає набряк лімфатичних вузлів.  Інкубаційний період захворювання становить від 7 до 14 днів з моменту зараження.

Перші симптоми: головний біль, біль у м’язах та спині, збільшення лімфатичних вузлів, лихоманка та озноб, надмірна втомлюваність. На третій день після початку лихоманки у людини з’являється висип на обличчі, який поступово поширюється на інші частини тіла. Хвороба може тривати від 2 до 4 тижнів.

Щоб не заразитися вірусом, треба уникати контактів із рідинами та речами особистого вжитку хворого та дотримуватися гігієни рук, респіраторної гігієни й етикету кашлю.

Бережіть себе, зберігайте здоровий глузд і не піддавайтесь паніці, щоб хвороби не змогли вас вразити.

Категорії
Новини

Загинув у бою наш колега Артем Теплинський

6 жовтня під час виконання бойового завдання загинув молодий працівник ПП «Стіл Сервіс».

Солдат, навідник кулеметного взводу Артем Теплинський воював на Донбасі, захищав Україну від російської навали.

«Він прийшов до нас в цех влітку 2017 року, – розповідає начальник цеху вогнетривких робіт Олег Щокін. – Працював вогнетривником, роботи не цурався. Брав участь у ремонтах конвертерів та міксерів, нагрівальних колодязів блюмінгу, методичних печей прокатних станів, обертових печей. Якийсь час служив у війську, знов повернувся в цех. Хлопець вчився у старших колег, вдосконалював майстерність, мав гарні перспективи. І ось ця страшна звістка. Йому не було ще й двадцяти п’яти. Дуже сумуємо з приводу загибелі Артема».

Щирі співчуття рідним та друзям захисника України.

Вічна пам’ять Артему Теплинському. 

Категорії
Наші люди

Позитивна одержимість волонтерством, або Допомогти може кожен

Зараз кожен українець може впевнено назвати себе волонтером-аматором, а дехто – навіть волонтером-професіоналом. Волонтерський рух захопив країну в єдиному бажанні допомогти військовим перемогти ворога. Так можна сказати і про працівників нашого підприємства. Сьогодні ми розповідаємо про одного з волонтерів – Арама Галустова.

Інфікований вірусом волонтерства. Саме так можна назвати стан майстра цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг» Арама Галустова. Про це свідчать декілька ознак: очі, що постійно «палають», звичка збирати все, що є навколо (адже хлопцям на передовій згодиться) та майже повна відсутність вільного часу.

Друзі й колеги Арама кажуть, що він і раніше був серед перших, хто завжди приходив на допомогу іншим. Каталізатором стало повномасштабне вторгнення агресора на наші землі 24 лютого.

«Перші дні всі відчували себе розгубленими. Та досить швидко виникла непереборна потреба – діяти. А що робити, підказали обставини, – розповідає «Металургу» Арам Галустов. – Додому з роботи я повертався повз один з блокпостів, які тоді почали лише будувати. Запитав у хлопців, чим їм можу допомогти. У відповідь: фізичною силою. З того часу після зміни і по вихідних я, мої колеги та друзі почали працювати на будівництві блокпосту. Ми вантажили пісок, копали, складали, носили колоди. Але я розумів, що можу більше, і що це не єдине, чим хочу і можу допомогти. Згодом виникла потреба у «їжаках»-розтяжках. Почав шукати та збирати скрізь металобрухт, а хлопці – колеги-зварники – варили «їжаків» із зібраного залізяччя. Під час таких трудових вахт знайомився з іншими людьми, хто теж допомагав хлопцям із ЗСУ. Отак непомітно і підхопив «вірус» волонтерства». 

Про багатонаціональну допомогу

Цю історію Арам згадує з усмішкою. Розповідає її як відповідь тим, хто говорить, що українці є «нациками», які не визнають інших національностей, й інші народи їх не дуже вітають.

Ще на самому початку своєї волонтерської практики майстру для допомоги одному з блокпостів необхідно було за два дні знайти три тонни піску та цементу. А де їх взяти? Купити? Де взяти кошти? Ось тоді Арам почав продивлятися волонтерські групи і кинув «кліч» по допомогу.

Відгукнулися волонтери з групи з району «кільце Косіора», підказали, у кого є пісок. Арам поїхав до чоловіка на ім’я Олександр, бо він обіцяв безкоштовно допомогти з піском для наших військових. Він згодом й цементу підкинув. А як доставити оці цінні тонни?

 «Я знайшов в інтернеті оголошення з перевезення вантажів – 25 грн за кілометр. Порахував відстань і зрозумів: таких коштів у мене немає. Але Рустам – водій машини – почувши, для кого це потрібно, погодився відвезти безплатно, – розповідає Арам Галустов. – От й вийшла така багатонаціональна допомога, бо я – вірмен, Рустам – азербайджанець, а допомагали ми українським військовим». 

Про поширення вірусу

Сьогодні в цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами майже немає тих, хто не залучений до волонтерської допомоги. Тут вірять, що у кожного є можливість бути корисним. І для цього, говорить майстер, потрібні не стільки кошти, а щире бажання.

З часом завдяки «сарафанному радіо» до Арама почали звертатися військові з різних частин. Одного разу хлопці попросили обереги. Їм на першій лінії оборони хотілося мати щось душевне, рідне. Тож майстер купив стрічок і приніс до цеху дівчатам-електромонтерам. «Нумо свій обід з користю проведемо – сплетемо стрічки-обереги!» І справа пішла. А потім електромонтери Наталя Сіркова та Олена Чудновська почали в’язати теплі шкарпетки.

«Хоча в мене коштів небагато, але кожну вільну хвилину використовую, щоб хлопцям теплі шкарпетки в’язати, – розповідає електромонтерка Олена Чудновська. – Хай вони бережуть здоров’я наших захисників, адже до теплих ниток я ще вплітаю кохання, тепло душі та молитви. В мене брат мобілізований, тож знаю, що хлопцям складно. Але речі з дому зігрівають та радують їх. Це наша допомога та підтримка, які кожному до снаги».

Про магічні перетворення речей

Сьогодні дім та подвір’я Арама нагадують склад. Старі холодильники, ліжка, металобрухт, матраци… Ці всі речі можна перетворити на корисні та такі, що оберігатимуть та захищатимуть наших воїнів. Старий килим захистить у бліндажі від протягів, холодильник можна відремонтувати і запаси харчів не псуватимуться, каркасні матраци нададуть змогу не так відчувати холод та захистять від вологи в укритті, а зі старих газових балонів та бойлерів можна зробити «буржуйки». Волонтерська діяльність Арама Галустова вже так розширилася, що в його телефоні тепер десятки номерів військових. «Телефонують з багатьох частин, у хлопців різні потреби. Всім хочеться допомогти, тому все, що зноситься на моє подвір’я, в умілих руках волонтерів перетворюються на надзвичайно корисні речі. Я кажу хлопцям: озвучуйте, що вам треба. Потрібен буде Байрактар, то почнемо збирати кошти й на нього, а якщо не зберемо, то зробимо власноруч», – усміхається майстер.

Про помічників

Галустов розуміє, що гуртом робити будь-яку справу краще, тож збирає навколо себе однодумців, співпрацює з іншими волонтерами.

Сьогодні серед його компаньйонів у плетінні захисних сіток є колективи навчальних закладів міста, майстерня «Кікімора» . Результат – вже понад 3000 сіток на фронті!

У У одному з ліцеїв шиють подушки, а ще роблять окопні свічки. Завжди допоможе з транспортом і фізично колега з цеху Дмитро Останній. Сергій Хоміч допоможе у збиранні електронних сигарет для виготовлення світлових шашок. Колеги з цеху завжди відгукуються, коли потрібно зібрати їжу, одяг, смаколики для військових. Серед помічників є чимало інших працівників заводу.

«Був випадок, коли до мене звернулися військові по харчі та тепле взуття, то за добу ми все необхідне зібрали. Колеги несли своє з дому, адже розуміли, наскільки це життєво необхідно для хлопців. В нас на заводі чудові люди. З ними до снаги зробити все, такий тил – надійне плече для своїх захисників. Саме своїх, бо кожен з них наш, рідний. Хоча це навіть не тил – це справжній волонтерський фронт! Он тільки з нашого невеличкого цеху вже четверо хлопців воюють на передовій. Разом ми все витримаємо! А от !епідемію! волонтерства хіба що Перемога може зупинити, – усміхається Арам Галустов. – Та й то не впевнений, адже завжди комусь буде потрібна допомога, і ми її надаватимемо безвідмовно!»