Героя не стало 5 червня цього року під час запеклих боїв поблизу селища Водяне.
Бути серед перших, коли мова йде про захист рідних та своєї країни, – це було у характері Ігоря. 6 січня його мобілізували до лав ЗСУ. За пів року захисника не стало, але колеги та друзі ніколи не забудуть про цю світлу людину.
Рік тому Ігор Солдатський працевлаштувався на наше підприємство електриком. Він швидко вчився, мав плани подальшого саморозвитку та кар’єрного зростання. На жаль, цьому завадила війна.
«Ми були просто шоковані новиною про загибель Ігоря, адже більш сонячної, доброї та відкритої людини годі було й шукати, – говорить заступник начальника ДФ ГД з енергообладнання Ігор Боярин. – Він встиг недовго відпрацювати у цеху, але одразу здобув повагу та шану колег. Планував вчитися на майстра, мав «золоті руки» та світлу голову. Ігор відповідав за стан електрочастини обладнання фабрики, всі роботи виконував професійно. Ми втратили гарну людину та перспективного фахівця. Наш цех пишається Ігорем Солдатським і назавжди збереже пам’ять про захисника!»
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям героя.
Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» активно долучилися до збору допомоги мешканцям Херсонської області, які постраждали від повені через підрив росіянами Каховської дамби.
В один день люди втратили дім, господарство і разом з ними все, що було частиною їхнього життя протягом багатьох років. Допомога потерпілим від затоплення була потрібна негайно. Підприємство не залишилось осторонь, швидко був організований збір речей для постраждалих. І практично з перших же годин кімната, виділена для цього у Центрі надання послуг «Єдине вікно», почала заповнюватися речами, їжею, засобами гігієни, кормом для тварин, антисептичними засобами, білизною та іншим.
Серед тих, хто вирішив відгукнутися та підтримати херсонців, ми помітили троє хлопчиків, які несли три великих пакунки. Денис Глушков, Данило Кузь та Богдан Торбило принесли те, що їхні родини зібрали для людей, які опинилися в біді через затоплення.
Хлопчики принесли допомогу
«Рішення допомогти ми в родині ухвалили тільки-но дізналися про збір допомоги херсонцям від «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить слюсар-ремонтник СПЦ-2 Максим Глушков. – Ми не вперше допомагаємо, адже вважаємо, що взаємодопомога та підтримка один одного – зараз це те, чим має займатися кожен. Ми всі – одна родина, а коли в родині біда чи виникає проблема, то всі разом її маємо вирішувати. Хіба не так? Тому дружина одразу кинулася збирати пакунки: одяг, білизна, рушники, ковдри – вийшло три пакети. Ми мали йти на роботу, тож «доставку» довірили нашому сину – 13-річному Данилу».
«Я без вагань вирішила допомогти, адже без сліз на це людське лихо неможливо дивитися, ми маємо допомогти та підтримати. Просто немає слів, що пережили ці люди», – розповідає Антоніна Літвінова, начальниця бюро з питань цивільного захисту.
Охочих допомогти та допомоги виявилося стільки, що працівники «Єдиного вікна» пакували все не лише у робочі години (тим більше, що звичайний прийом працівників ніхто не зупиняв), а й у вихідні виходили, аби розібрати та запакувати все як слід.
«Я дуже зраділа, що наше підприємство долучилося до акції допомоги. Треба було знайти коробки, щоб можна було туди складати сортовану допомогу. Приносили все: іграшки, дитяче харчуванням, білизну, одяг, воду, їжу… Навіть листівки зі словами підтримки, вони буквально розчулили до сліз. Ми все ретельно спакували та підготовили до відправлення. За декілька днів назбирали близько 80 коробок», – розповідає Юлія Семидоцька, фахівчиня «Єдиного вікна».
Допомогу несли щодня в “Єдине вікно”
Але допомогу потрібно було не лише зібрати, а й організувати доставку вантажу до Херсону. Довірили цю почесну й відповідальну, але складну та небезпечну місію досвідченим волонтерам, які вже не один раз успішно виконували рейси допомоги. Арам Галустов, майстер цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг» свій вільний час практично стовідсотково віддає волонтерській справі. Він є членом екіпажу волонтерів, які по кілька разів на тиждень вирушають до Донецької, Херсонської, Запорізької, Миколаївської та інших областей, аби доставити всю допомогу нашим захисникам та всім, хто її потребує. Волонтери знайшли транспорт, який вмістив першу партію зібраної допомоги – 80 коробок, а паливом для поїздки їх забезпечив «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Вантажимося, і в дорогу!
«Для нас це почесна місія – відвезти допомогу херсонцям, яку зібрали наші працівники, – говорить Арам Галустов. – Разом з цими речами ми хотіли привезти те тепло, яким була огорнута кожна річ, кожен пакунок, який зібрали працівники нашого підприємства. Коли привезли допомогу, то нас не налякали навіть звуки прильотів, які у Херсоні лунають постійно. Ми побачили очі херсонців, почули слова вдячності від них і наче виросли крила. Слова вдячності просили передати усім працівникам заводу. У такі хвилини цінується навіть не матеріальна складова, а турбота, увага та впевненість у тому, що ти не залишишся наодинці з бідою».
Криворізький вантаж для херсонців вже на місці
«Щиро дякую криворіжцям, нас дуже розчулило, що всі ми, наче одна родина, що ви відгукнулися, допомогли, що наш біль не залишив вас байдужими. Дякую всім за допомогу. Ви неймовірні!», – сказала логіст Херсонської обласної аварійно-рятувальної служби Людмила Асланова.
Акція зі збору допомоги продовжилася до 20 червня. Дякуємо усім, хто долучився!
Ще 14 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» стали тренерами проекту Take Care («Бережи себе»), який спрямований на формування нової культури безпеки праці на підприємстві.
Підготовка нових тренерів тривала кілька місяців і завершилася мотиваційною сесією від директора департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології Жанбека Єсмаханова. Жанбек має досвід роботи у сфері охорони праці у декількох всесвітньовідомих компаніях, а також досвід у проведенні тренінгів. Він поділився найкращими світовими практиками з ОП з учасниками сесії. Присутні обговорили такі напрямки, як методологія управління ризиками та їх оцінка, зниження толерантності до ризику, важливість комунікації у процесі безпечного виконання робіт тощо.
«Спочатку нові тренери пройшли відбір та насичений навчальний курс, – говорить в.о. начальника відділу з навчання та розвитку Олена Шимонович. –У програму курсу, окрім безпосередньо тренінгу для тренерів, увійшли тренінги «Ефективна комунікація» та «Управління змінами». Наші тренери не лише самі мають досконало володіти питаннями безпеки праці, а й повинні вміти донести це до кожного та закласти основи свідомого ставлення до власної безпеки та безкомпромісності до небезпек. Завершивши навчання, вони вже почали викладати програму «Бережи себе» для працівників нашого підприємства, але поки що у співпраці з досвідченими тренерами (їх у нас десятеро) .Після набуття необхідних навичок ,наші новачки будуть готові проводити навчання самостійно».
Наразі навчання за програмою Take Care вже пройшли близько 900 співробітників нашого підприємства. У підсумку цей курс пройде кожен наш працівник.
Ремонтники Ливарно-механічного заводу виготовили правильну машину. За її допомоги вирівнюють поверхню заготовок листового прокату, а потім з цього вже продовжують виготовляти деталі та вузли для потужного промислового обладнання.
Щоб якісно виготовити, наприклад, кесон для конвертерного цеху, сита для доменників, колосники для аглоцехів, двері для коксових печей «АрселорМіттал Кривий Ріг» та багато іншого, без цієї правильної машини обійтися просто неможливо. З неправильного робимо правильне, так жартують у цеху металоконструкцій.
«У цеху до цього працювала одна семивалкова правильна машина. Вона постійно була у роботі, – говорить начальник ЦМК Микола Грицан. – Коли ця машина зупинялася, то вважайте, що зупинялося все, адже 90 відсотків продукції цеху металоконструкцій проходить саме через неї. Правильна машина була поважного віку, тож авралів з нею вистачало. А нам потрібно було постійно мати її в «бойовій» готовності. Керівництво заводу та цеху почало думати, як же впоратися з цим? Вирішили, що зробимо ще одну подібну машину силами ЛМЗ. Провели величезнуу роботу».
Спочатку над «народженням» правильної машини попрацювали конструктори заводу, потім у ремонтно-механічних цехах почали виготовляти деталі та вузли для неї. А згодом, можна сказати, усім світом збирали її в ЦМК. «За це особливу подяку хотілося б сказати на той час в.о. начальника ЦМК Денису Коптєву, головному електрику цеху Олександру Дзюбасу, старшому механіку цеха Андрію Чугуєву, в.о. механіка цеху Альоні Білій, колективам цехів ФЧЛЦ, ФСЛЦ, РМЦ-1, РМЦ-2 та нашого ЦМК, – продовжує Микола Грицан. – З огляду на складність виготовлення правильної машини та відсутність вільного часу на цей процес, а над нею ми працювали у вільні від основних та пріоритетних замовлень години, народження машини зайняло декілька років. Але цього року вона стала в стрій».
Першими успішно виконаними за допомогою цієї машини у 2023 році замовленнями стали колосники для аглоцеху № 3 та двері для коксових печей.
«АрселорМіттал Берислав», одне з провідних підприємств України з виробництва вапняку для металургійного виробництва, у травні відновило виробничий процес після вимушеної зупинки.
Це підприємство розташовано у смт. Архангельське Херсонської області. Воно було змушене повністю припинити роботу у лютому 2022 року через наступ ворога. З того часу ця територія була окупована, проте 3 жовтня військовослужбовці 129-ої криворізької бригади територіальної оборони ЗСУ звільнили населені пункти Миролюбівка та Архангельське.
– Справжній подвиг військових дозволив нам повернутись до активної роботи вже навесні 2023 року. З березня почали відвантажувати накопичений вапняк з наших складів. Ця сировина використовується аглоцехом «АрселорМіттал Кривий Ріг» для виробництва агломерату. До кінця квітня тривало складне розмінування території нашого підприємства, а з 1 травня ми змогли розпочати видобуток вапняку в кар’єрі. Нам вдалося зберегти свій колектив, і уся команда щиро вдячна ЗСУ, а також колегам з «АрселорМіттал Кривий Ріг» – нас з ними ще більше згуртували усі воєнні випробування, які ми долаємо разом, – сказав Леонід Смоляренко, генеральний директор «АрселорМіттал Берислав».
– Ми радіємо, що «АрселорМіттал Берислав» знову в строю. Ми завжди були тісно пов’язані у виробничих процесах і зараз намагаємося зробити все, щоб зміцнити підприємство в Архангельському. Частина селища після деокупації перебувала в руїнах, тому ми зі свого боку доклалися до відновлення інфраструктури, у першу чергу, допомогли з ремонтом дитячого садочка. Сподіваємося, що життя в цій громаді буде нарешті спокійним, а результат нашої ефективної співпраці піде на користь українській економіці, – прокоментував Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) «АрселорМіттал Кривий Ріг».
З березня 2023 року «АрселорМіттал Берислав» відвантажив для криворізького гірничо-металургійного підприємства майже 47 тис. тонн вапняку (з урахуванням складських запасів), видобуток склав майже 20 тис. тонн. Довоєнний обсяг відвантаження вапняку перевищував 500 тис. тонн на рік. Прогнозований показник відвантаження на 2023 рік – близько 200 тис. тонн вапняку для виробничих потреб «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Сталевар фасонно-чавуноливарного цеху ЛМЗ Максим Шелест вже 23 роки працює в цеху. Але знайомство з цим гарячим місцем сталося набагато раніше, адже ФЧЛЦ – це практично родинне гніздо сім’ї сталевара.
Коли Максим отримав нагороду «Честь та гордість ЛМЗ», то одразу зазначив, що це не лише його особисте визнання, а й всієї його родини. В цеху 33 роки пропрацював обрубником його батько – Віктор Михайлович Філякін, а мати – Тетяна Володимирівна Шелест – понад 30 років працювала стропальницею та комірником. Тож Максим ще дитиною бував у цеху (тоді таке було можливим), знав, чим живе цех, які люди працюють у ньому. І хоча вивчився хлопець на шахтаря, та доля його все ж привела до рідного цеху. Починав він зі слюсаря-ремонтника, потім став підручним сталевара, а згодом – керманичом печі.
«Ми розливаємо чавун та кольорове лиття для виготовлення запчастин, які необхідні для ремонту та нормального функціонування складного промислового обладнання основних та допоміжних цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг», – каже сталевар. – Ось зараз виливаємо молольні кулі для гірничого департаменту. Біля печі гаряче, спека ще та, адже в середині печі до 1400-1500 градусів! Тому коли надворі навіть +30 – ми охолоджуємося. Сталевар у нашому цеху – це кухар чавунного «борщу», адже, як і у повареній книзі, ти повинен дотримуватися кількості та якості усіх складових рецепту. Тому сталевар має добре знатися на математиці, хімії, знати склад різних марок чавуну та сталі. Я вважаю свою професію творчою, адже кожна виливка має свій особистий рецепт. Нова продукція – новий виклик. Мені до вподоби таке різноманіття, бо так мозок не старіє та постійно розвивається».
Максим – загартована людина, і це не лише через важку професію та нелегку щоденну працю. Є у ньому щось таке міцне і надійне, що одразу відчувається, коли ти поряд. Можливо, тому в людях сталевар найбільше цінує витримку, здатність завжди прийти на допомогу та чуйність. Навіть з початком повномасштабного вторгнення Максим з родиною ухвалили рішення залишатися у Кривому Розі та працювати тут, на своєму фронті. Спочатку разом з колегами з цеху майстрували лавки для бомбосховищ заводу, будували, копали, носили, возили, донатили. А по вихідним він їздив (та продовжує це робити зараз) до Миколаївської області до рідних та їхніх сусідів, аби допомогти, привезти продукти та дефіцитні ліки.
«Мене дуже радує, що сьогодні все більше лунає української мови навіть у цехах нашого заводу, – розповідає Максим Шелест. – Ми, може, й говоримо суржиком, але українським суржиком, поступово таки освоюємо рідну мову. Це – наша зброя, наша самоідентифікація. Мені хочеться, щоб вже дуже скоро українською заговорив наш Крим. Я люблю цей куточок України. Одразу після Перемоги планую похід на Ай-Петрі, адже Говерлу підкорив позаминулого року, тепер на черзі Кримські гори. Вірю в нашу Перемогу і чекаю на повернення наших героїчних хлопців, тому що спеку біля гарячої печі легше витримувати у добрій компанії».
