Позначка: кривий ріг

Категорії
Наші люди

Безпека праці без «прильотів»

Про Віталія Тесленка попросили розповісти працівники рудоуправління гірничого департаменту, яким він допомагає організовувати безпечну роботу.

За освітою Віталій Тесленко – гірничий інженер. На початку трудового шляху він кілька років працював за спеціальністю на одній з криворізьких шахт. Професія шахтаря небезпечна і охорона праці в шахті – у пріоритеті. Одного разу Віталій вирішив, що охорона праці – це та сфера, де він хотів би себе спробувати. І саме в той момент знайомі підказали, що «АрселорМіттал Кривий Ріг» (тоді ще «Криворіжсталь») запрошує фахівців до оперативного відділу охорони праці. Віталій скористався тим шансом.

«Найважче було вивчити законодавчу базу з охорони праці, – згадує Віталій. – Дуже багато законів, інструкцій та інших документів. Але це дуже важливо. Там можна знайти відповідь на будь-яке запитання. Треба лише уважно читати. Оперативна робота з охорони праці – це постійні виїзди у цехи, спілкування з людьми. Навички ефективного спілкування також доводилося постійно вдосконалювати. Я завжди розумів, що не покарання є основним інструментом інженера з охорони праці, хоча у деяких випадках і воно має місце, а саме співпраця, взаємодія з працівниками дають результат. Я людина неагресивна, врівноважена, і це допомагає мені вибудовувати конструктивні стосунки з людьми».

Начальник виробничої дільниці № 2 рудоуправління Дмитро Охінченко відповідає за безпеку працівників дільниці, які бурять свердловини у кар’єрі. Для організації безпечної роботи він щільно взаємодіє з провідним інженером з охорони праці Віталієм Тесленком.

«Я задоволений цією співпрацею, – говорить Дмитро Охінченко. – Протягом багатьох років поширився стереотип, що від співробітників охорони праці можна чекати лише «прильотів», тобто вони лише тим і займаються, що вишукують порушення, і «прилітає» звістка про зняття премій чи інші покарання. Робота Віталія доводить протилежне. Звичайно ж, він не заплющує очі на негаразди, але перед покаранням надає перевагу іншим засобам впливу. Віталій заохочує до діалогу. Разом з ним ми розбираємо кожний момент, шукаємо шляхи, як зробити так, щоб зменшити ризики та не допустити порушень надалі. Ми постійно з ним на зв’язку. Він відвідує наші змінно-зустрічні збори, ділиться інформацією, допомагає оцінювати ризики і вчить, як це робити правильно, підказує, як працювати безпечніше».

Гірничий майстер Дмитро Кондрашев відповідає за якісне буріння свердловин у кар’єрі 2-біс рудоуправління та за організацію ремонтів бурових верстатів, частина яких працює завдяки електричному струму. На дільниці впроваджена система LOTO, використання якої дає можливість запобігти враженню людей небезпечними енергіями, перш за все – електричним струмом.

«Це надійна система, яка добре показує себе на підприємствах «АрселорМіттал», – розповідає Дмитро Кондрашев. – Але розібратися в деталях її застосування не так вже й просто. Віталій Тесленко організував для нас тренінги, пояснював максимально доступно, з прикладами, уточненнями. І багато що ми зрозуміли. Звичайно ж, багато питань маємо й зараз. У будь-який момент ми звертаємося до Віталія телефоном або особисто і отримуємо відповіді. Ще приклад взаємодії: коли минулої осені почалися холоди, виявилося, що у салоні вахтовки, якою нас возять щозміни у кар’єр, вийшла з ладу система опалення. Ми звернулися до Віталія, і він допоміг нам вирішити цю проблему. Зараз їздимо до місця роботи у теплій машині».

І це не єдиний приклад допомоги провідного інженера з ОП працівникам РУ. Дмитро Охінченко розповів про те, що Віталій допоміг вирішити проблему з оформленням документів для нарахування регресу.

«До нас надійшов запит з «Держпраці» на оформлення документів на двох наших колишніх співробітників щодо профзахворювань, – пояснив Дмитро Охінченко. – Ви навіть не уявляєте, яка це складна, заплутана справа. Безліч не зовсім зрозумілих для пересічного громадянина процедур, жорстко обмежених термінами виконання, купа інстанцій, мільйони дзвінків та паперів. Віталій Тесленко, завдяки своєму багаторічному досвіду (раніше він працював менеджером, інженером з ОП у шахтоуправлінні та гірничотранспортному цеху, від працівників яких, до речі, ми чули лише позитивні відгуки про нього), нам допоміг. Ми дуже йому за це вдячні. Допомога з боку департаменту з ОП та ПБ дуже важлива для нас. Лише разом ми зможемо поліпшувати умови праці та робити виробництво безпечнішим».

Категорії
Новини

Цілитель душ

Так у перекладі з давньогрецької переводиться лікар, який займається діагностикою, лікуванням та профілактикою психічних захворювань. У медичному центрі ПП «Стіл Сервіс» цю роботу здійснює лікар-психіатр Єлізавета Пономаренко.

Без блекаутів у голові

Пам’ятаєте фразу з відомого кінофільму: «Голова – предмет темний і дослідженню не підлягає»? Сучасна психіатрія спростовує це. Ця наука допомагає людині виявити психічні захворювання на ранніх стадіях і, якщо треба, провести медикаментозне лікування.

На жаль, війна значно вплинула на психічний стан більшості з нас. За даними міністерства охорони здоров’я України близько 60 відсотків українців потребують такої допомоги.

«Можна? Я до вас на консультацію». Подібну фразу Єлізавета Пономаренко за рік чує понад 10 тисяч разів, адже вона оглядає майже 75 відсотків працівників наших підприємств, які працюють у небезпечних умовах. Серед них фахівці коксохімічного виробництва, електрики, газорятівники, ті, хто працює на висоті, має справу з агрегатами під високим тиском, водії автотранспортних засобів, машиністи потягів тощо. Для представників таких професій огляд лікаря-психіатра під час щорічного профогляду є обов’язковим. Це є особливою вимогою з охорони праці.

«Прийом у мене – це не просто формальна обов’язкова процедура. Це уважна бесіда з кожною людиною плюс лабораторні дослідження аналізів. Коли тільки працівник заходить в кабінет, я вже звертаю увагу на його зовнішній вигляд, поведінку, адекватність. Звісно, перше враження оманливе, більш детально ти розумієш психічний стан людини вже при спілкуванні. Але досвід допомагає мені одразу помічати, чи є проблема. В цілому ж прийом у психіатра допомагає встановленню придатності працівника до роботи, виявленню на ранніх стадіях психічних патологій, запобігає розвитку важких психічних захворювань.

Хочу довести кожному, що будь-яка людина може у нас розраховувати на вчасну допомогу, до того ж без якихось ярликів або так званих чорних міток, як дехто може вважати, спираючись на стереотипи минулих часів», – говорить  Єлізавета Пономаренко.

Візитка

Психіатрією Єлізавета Миколаївна займається понад 40 років. Вона закінчила Донецький медичний інститут, свій робочий шлях починала з інтернатури по психоневрології. Цей напрямок роботи поєднував психотерапію та наркологію. Це визначило подальшу діяльність Єлізавети Пономаренко, згодом вона працювала лікарем-наркологом у структурі МВС, у Криворізькому наркологічному диспансері, де допомагала людям позбавлятися від алкогольної та наркотичної залежностей. Увесь час вона вела активну профілактичну роботу з цього напрямку та продовжувала опановувати нововведення у психіатрії. У медичному центрі нашого підприємства Єлізавета Миколаївна проводить попередні, періодичні та позачергові психіатричні огляди, зокрема на предмет вживання психоактивних речовин – наркотиків та алкоголю.

Психолог, психотерапевт і психіатр – у чому різниця?

«Дуже часто ці поняття плутають, але різниця є, – продовжує Єлізавета Пономаренко. – Психологи – це не лікарі, вони не ставлять діагнози і не призначають медикаменти Словами та вмінням вислухати психологи допомагають людям, у яких виникли певні емоційні труднощі через життєві та побутові ситуації.

Психотерапевти – це вже лікарі, які знаходять причини психологічних розладів на підставі спеціальних методик, допомагають людині позбуватися глибинних психологічних проблем. До речі, психотерапевти мають право призначати певні групи препаратів.

Психіатри, такі, як я – це медики зі спеціальною підготовкою у галузі психіатрії. Вони займаються повноцінною медичною діагностикою та лікуванням психічних розладів різного ступеня тяжкості, відстежують реакцію пацієнта на ліки та коригують терапію. Хочу зазначити, що саме психіатр має справу з серйозними психічними розладами, серед яких, наприклад, думки про суїцид, різкі зміни у настрої або поведінці, галюцинації або ілюзії, бажання ізолюватися від суспільства тощо».

Ну, за здоров’я!

Окреме питання – це профілактика алкоголізму та наркоманії. Як правило, люди дуже применшують кількість вживання алкоголю. Але у розмові лікарю стає зрозумілим, чи є схильність у пацієнта до алкоголізму, в тому числі побутовому. Як розповіла Єлізавета Миколаївна, найчастіше буває так, ввечері у п’ятницю або у суботу людина розслабилася із чаркою після важкого тижня. У неділю – ні-ні, адже знає, що у понеділок на роботі її перевірять на алкоголь. І так може тривати роками, за які у людини виробляється алкоголічна залежність, виникають різні хвороби, в тому числі і психічні. Лікаря і досі дивує, коли людина, по факту,  п’є отруту, але бажає собі та іншим здоров’я.

Коли над проблемами працювати, вони вирішуються

«Що, мені треба йти до психіатра? Я ж не хворий?» Раніше часто можна було чути подібні вигуки. Зараз ставлення до психіатра змінилося. Все більше людей самостійно, а не за направленням, звертаються до психіатра. Як розповідає   Єлізавета Миколаївна, деяких навіть не виженеш з кабінету – приходять, розповідають про себе, діляться особистим. І це радує, адже люди довіряють лікарю. Інші приходять, щоб розв’язати психічні проблеми, які виникли через війну.

«Як правило, люди, які пройшли важкі бої, хто був у полоні або вийшли з окупації, поводять себе дуже тихо, вони замкнені. Я розумію, їм потрібна допомога, час, щоб пережити усе це, – розповідає Єлізавета Пономаренко. – Посттравматичний синдром – це дуже складна річ. Психічні травми можуть проявлятися як зараз, так і через багато років. Був у мене пацієнт, який брав участь ще у Афганській війні. Він розповів, що певну відстань може долати тільки на якихось колесах, адже як тільки він ступає на землю ногами, йому здається, що позаду нього вибухають міни.

І навпаки, іноді я сама в захваті від наших воїнів-захисників. Одного разу приходить до мене молодий чоловік на протезі. Після демобілізації він знову працевлаштовувався на підприємство. Чоловік тримався впевнено, був привітним, позитивним, він буквально випромінював жагу до життя. І подібних прикладів вистачає. Люди, які багато пережили, вдячні долі за життя.

А взагалі я б кожному порадила придивитися до себе. Ракетні атаки, руйнування, смерті рідних, близьких, знайомих і не знайомих людей змінили кожного з нас. Навіть з’явився новий термін – «синдром війни». Він проявляється у панічних атаках, страхах, підсвідомому чеканні нового «прильоту», безсонні, нервування тощо. Проаналізуйте свій психічний стан. Можливо і вам потрібна допомога? Тож, розпочніть її вчасно».

Фото з відкритих джерел та з архіву Єлізавети Пономаренко

Категорії
Офіційно

Виробничі результати «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 2024 рік

«АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільше гірничо-металургійне підприємство України, повідомляє про результати виробництва в цілому за 2024 рік. Через низку проблем, серед яких дефіцит електропостачання, високі ціни на електрику та необхідність імпортувати значну її частину, дорогу логістику, несприятливу цінову ситуацію на ринках металопродукції,  «АрселорМіттал Кривий Ріг» не зміг у 2024 році вийти на беззбитковий рівень. У середині року підприємство змогло тимчасово досягти 50% виробничих потужностей металургійного виробництва. Гірничий департамент працював на близько 70-75% довоєнного виробництва.

Основні виробничі показники 2024 р., тонн

Вид продукціїФакт 2024Факт 2023% (порівняно з 2023)
Чавун2 167 6161 519 183142,7
Сталь1 651 410971 846169,9
Прокат1 534 519891 438172,1
Кокс (6% волог.)1 254 743845 068148,5
Концентрат7 820 6824 555 365171,7
Видобуток руди19 189 03711 401 600168,3

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»:

«Війна продовжує впливати на усі процеси, пов’язані з виробництвом. Ми доклали максимальних зусиль, щоб досягти нуля збитків, зробили все, що від нас залежало: зменшили витрати всередині підприємства, оптимізували споживання. Але цього не сталося через низку причин. Тут відіграли роль  і робота однією доменною піччю, і пожежа на коксовій батареї внаслідок блекауту влітку, її втрата. Окрім того, дорога логістика, нестабільна ситуація з енергопостачанням через постійні атаки ворога, кадрова криза, депресивні зовнішні ринки, куди ми наразі можемо експортувати нашу продукцію – все це негативно позначається на нашій конкурентоспроможності і відповідно на фінансових результатах.

Наш бізнес-план сфокусований на виживанні підприємства, поки що ми дуже обережні в прогнозах і розуміємо, що наші результаті далекі від довоєнних. Ми продовжуємо інвестувати лише в стратегічно важливий для виробництва проєкт – це будівництво хвостосховища «Третя карта», перший етап якого ми завершили цього року.

На 2025 рік наша ціль залишається незмінною – це можливість обходитись своїми силами, без фінансової допомоги Групи, яка підтримує нас в ці важкі часи. Попри всі виклики, «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишається в Україні і з Україною. Ми віримо в Перемогу і готові взяти участь у відбудові країни».

Довідка:

«АрселорМіттал Кривий Ріг» має повний виробничий цикл, його виробничі потужності розраховані на щорічний випуск понад 6 млн тонн сталі, понад 5 млн тонн прокату й понад 5,5 млн тонн чавуну.

Категорії
Наші люди

Сталевар тримає марку

Сталь – це сплав, базовим елементом якого є залізо. А залежно від того, чого і скільки додати до заліза, різні сталі можуть суттєво відрізнятися одна від одної своїми властивостями. Це робить сталь універсальним матеріалом, з якого можна зробити будь-що, наприклад, гнучкі й міцні канати та не менш міцні, але надзвичайно пружні ресори. А та міцність сталевої арматури, яка задовільнить будівельників на територіях, де землетруси нечасті й незначні за амплітудою, виявиться замалою для будівництва у сейсмонебезпечних зонах. Як же зварити таку сталь, яка б задовільнила  клієнта? Про це знає досвідчений сталевар Владислав Кубілюнас. І не лише знає, а власноруч виготовляє широченний спектр сталей з найрізноманітнішими властивостями.

Металургом був Владів батько. Підручним сталевара він прийшов у мартенівський цех, став сталеваром, потім майстром, начальником зміни, начальником цеху. «Саме тато вплинув на мій вибір професії, – почав свою розповідь Владислав. – Після школи я пішов вчитися на металознавця. А далі – кохання, народилася студентська родина, дружина Катя народила доньку Вікторію, і треба було йти працювати, заробляти гроші. Я перевівся на заочне і пішов у мартен підручним сталевара, як і тато свого часу».

Металознавство та виплавка сталі – це доволі віддалені напрямки, тому професію Влад опановував безпосередньо у цеху. З вдячністю згадує він своїх наставників Юрія Товстуху, Валерія Шинкарьова та Віталія Авраменка. Саме завдяки їм, а ще власним вмотивованості та цілеспрямованості молодий металург швидко став хорошим підручним, стажувався на сталевара і навіть кілька разів виконував обов’язки начальника зміни.

«Підручний в основному виконує фізичну роботу – заготовку матеріалів та подачу їх у піч, підготовку устаткування, відбір проб тощо. Тоді як сталевар розраховує параметри і веде процес виплавки сталі, – пояснює Владислав. – А начальник зміни координує дії всіх працівників і тягне неабияку ношу відповідальності за все і всіх. Щоб ви розуміли, під час перших кількох підмін начальника зміни я втратив 10 кілограмів на нервах. На підприємстві запускали нове для нас виробництво – відділення безперервного розливання сталі (ВБРС), і я вирішив спробувати себе там сталеваром».

Різноманіття сталей, або марок сталей, як кажуть металурги, базується, здебільшого, на різниці їхніх хімічних складів. Для того, щоб отримати сталь зі строго заданими властивостями, вона, крім заліза, має містити точну кількість вуглецю, марганцю, кремнію та інших елементів. До деяких марок додають нікель, титан, молібден, бор і навіть ванадій. Саме у ВБРС можна отримати сталь з якомога точнішим хімічним складом, а відповідно, з майже ідеальними властивостями, які вимагає замовник. Це можливо завдяки доведенню сталі до потрібних параметрів за допомогою установки позапічної обробки сталі, роботою якої й керує сталевар Кубілюнас. Використання установки дозволяє отримувати сталі з високою доданою вартістю, вимоги до точності хімскладу яких надзвичайно високі.

«З конвертерного відділення до нас привозять сталь, яку можна вважати напівфабрикатом, – говорить Владислав. – Як правило, у ній є надлишок сірки та недостатня кількість необхідних складових. Проводиться хімічний аналіз цієї сталі, і коли я отримаю результати і буду знати хімсклад, то маю максимально швидко розрахувати, скільки й чого додати, щоб отримати потрібну марку. У порівнянні з мартенівським цехом, де на розрахунки, за необхідності, можна було витратити більше часу, у ВБРС додаткових хвилин немає, бо розливання триває безперервно. І не довести сталь до необхідного складу та температури своєчасно – це перервати серію плавок, що значно підвищить витрати, а, відповідно, собівартість сталі та може вплинути негативно на її якість».

Разом з Владиславом, який є сталеваром сьомого розряду, на установці працює сталевар шостого розряду, який заготовляє необхідні для доведення матеріали, а також три сталевари з п’ятим розрядом, що виконують безліч операцій. І якщо їх основне робоче місце – виробничий майданчик, то Влад більшість часу проводить за монітором комп’ютера у приміщенні поста керування установкою позапічної обробки. Крім швидкого розрахування матеріалів, які додаються до сталі у сипучому вигляді, грудками, у вигляді спеціального дроту тощо, він також зі свого командирського комп’ютера керує параметрами доведення сталі, такими як температура, а також у потрібний момент вмикає продувку за допомогою аргону, яка дозволяє отримати сталь з однаковими параметрами по всьому об’єму внаслідок перемішування.

«Моя робота дуже цікава, творча, можна сказати, – усміхається сталевар. – Не нудна – це точно. Бо немає жодної однакової пари плавок. Тож заздалегідь нічого розрахувати не вийде, лише у процесі. А коли у роботі устаткування трапляються збої, то доводиться приймати рішення по ходу і миттєво. Тут дуже важлива командна взаємодія. Поруч зі мною завжди сталевар 6 розряду Євгеній Карпов, надзвичайно відповідальний, розумний, працьовитий. Добре працюють сталевари 5 розряду, такі як Вова Котенко і Максим Скориченко, та й інші задніх не пасуть. Приходьте до нас працювати. Звичайно ж, якщо немає досвіду у цій сфері, то починають з п’ятого розряду. Головне, щоб людина була працьовита та мала бажання, а ми навчимо, як мене колись навчили. Завзяті, допитливі, ініціативні  й цілеспрямовані підвищують розряди, а, відповідно, й отримують більше. А якщо ж хто вже мав досвід роботи сталеваром чи підручним, хай не на установці позапічної обробки, а. наприклад, на конвертері чи у мартені, звісно, їх розвиток буде швидшим. Але головне – бажання».

Крім знань та досвіду, металург має бути у відповідній фізичній формі. Влад раніше займався боксом, а зараз підтримує форму плаванням та заняттями на турніках-брусах. А ще він власноруч збудував будинок, у якому мешкає зі своєю родиною. Побажаємо ж одному з найкращих наших сталеварів здоров’я, достатку, успішної роботи, а всім нам – перемоги.

Категорії
Новини

«Настроюдороботи.net»

«Що робити, коли не хочеться нічого робити?»У перші дні нового року таке запитання поставили психологині нашого підприємства Олені Шевчук. Про це сказала людина, зазначивши що фізично вона здорова, але чомусь почувається не в ресурсі. На улюблену роботу ноги не несуть, хочеться тільки лежати, інформація не сприймається, а потік задач, з якими раніше легко було справлятися, здаються нереальними.

Цей настрій «нічогохотіння» людина відчула після виходу з новорічної відпустки. Здавалося, після великого обсягу роботи, який «навалився» наприкінці минулого року, було декілька вихідних днів, щоб перепочити, набратися сил. А вийшло все навпаки.

«Цей стан називається апатія, або емоційне вигорання, таке буває після інтенсивної діяльності. І не важливо яку роботу виконує людина, фізичну або розумову, за сплеском великої, подекуди тривалої активності приходить спад. Скарги на апатію, виснаженість, на жаль, зараз почастішали, – розповідає Олена Шевчук. – Проблема «нічого не хочу робити» виникає на фоні хронічної перевтоми від великого обсягу справ, інформаційного перенавантаження, в тому числі і від всього, що пов’язано з війною, конфліктів вдома або на роботі, багатозадачності, коли людина намагається все зробити вчасно, якісно та дуже переймається з цього приводу тощо. Мозок людини, її нервова система страждають від перенавантаження. Щоб впоратися з таким станом і не довести себе до захворювання потрібний відпочинок. Хтось скаже, що це зараз нереально – в країні триває війна та і робочих рук не вистачає. Я з цим згодна, але, коли організм потребує перезавантаження, треба таки дозволити собі трохи полінуватися. Коротка перерва в роботі може допомогти відновити сили та повернути мотивацію». 

Перш за все психологиня радить потурбуватися про своє тіло, адже воно одразу реагує на виснаження. Допоможуть фізичні навантаження, масаж, водні процедури, спорт, танці. Рух активує вироблення ендорфінів – гормонів щастя, які покращують настрій і додають сил. Якщо стрес проявляється в емоційному стані, можна зайнятися дихальними техніками або медитацією.

Як запобігти виснаженню?  Фахівчиня радить:

Сконцентруйтесь на маленьких кроках. Коли великі завдання здаються непосильними, розбийте їх на дрібні етапи. Замість того, щоб думати про весь обсяг роботи, сконцентруйтеся на одній простій дії. Наприклад, якщо ви не можете змусити себе прибрати всю квартиру, спробуйте спершу просто зібрати розкиданий одяг. Кожен маленький успіх стимулює до подальшої активності.

Приділіть увагу своєму сну. Часто відсутність сил пов’язана з недосипанням або неякісним сном. Спробуйте налагодити свій режим, лягаючи спати і прокидаючись в один і той же час. Створіть комфортні умови для сну, зменшуйте споживання кофеїну і відмовтесь від гаджетів за годину до сну.

Спілкуйтеся з близькими. Коли немає сил, ви можете почуватися ізольованими та самотніми. Поговоріть з кимось, кому ви довіряєте, поділіться своїми почуттями. Соціальна підтримка є важливою для нашого психічного здоров’я і може допомогти подолати періоди виснаження.

Спосіб 45 хвилин. Придбайте таймер. Виставте його на 45 хвилин. Після того, як ви попрацюєте 45 хвилин, зробіть невелику перерву. У цей час можна прогулятися, випити склянку води, подивитися у вікно. А потім знову встановити таймер і працювати. Зміна режиму праці та відпочинку полегшить ставлення до роботи.

Винагорода. Винагороджуйте себе за кожну виконану справу. По завершенні  тижня пригостіть себе чимось смачненьким або нагородіть себе хоча б якоюсь маленькою, але бажаною річчю. Такі заохочення змусять вас охочіше вийти на роботу наступного разу, адже ви будете знати, що отримаєте за це приємний бонус.

Складання плану. Щовечора складайте чіткий план дій на наступний день. Розподіліть завдання по конкретних годинах. Так ваш мозок зможе завчасно підготуватися, і йому буде простіше впоратися з навантаженням.

Фото з відкритих джерел

Категорії
Новини

«Н» замість «У» та пересувні «фантоми»

Початок 2025 року приніс нововведення для водіїв. Про що треба знати, щоб більш впенено почуватися на дорозі та не бути оштрафованим, розповіли фахівці з безпеки руху на автомобільному транспорті нашого підприємства.

Водіям за 60

Нововведення у правилах дорожнього руху почалися ще наприкінці минулого року. Увага, тим, кому за 65 років! За новими стандартами Євросоюзу, відтепер водіям по досягненні цього віку треба проходити психологічне обстеження. Це необхідно для перевірки концентрації уваги та загального психічного стану. Мета – сприяти зменшенню кількості ДТП та підвищенню рівня безпеки на дорогах.

Для українців таке нововведення – це не тільки європейська вимога, у наших реаліях це, перш за все, турбота про водіїв, адже ми живемо в умовах війни і кожен з нас щодня відчуває і отримує збільшену порцію негативу та стресів. Найбільш вразливими до цього є люди за 60, тож перевірка власного здоров’я точно зайвою не буде.

Про навчання та чутки

«Уважні водії можливо вже помітили нову літеру на навчальному транспорті – звичну «У» – «Учбовий транспортний засіб», відтепер замінила літера «Н» – «Навчальний транспортний засіб». Новий розпізнавальний знак розміщується на авто практичної підготовки, перепідготовки водіїв, їхнього підвищення кваліфікації та складання іспитів. Також цей знак встановлюється на автомобілях сервісних центрів МВС, на яких кандидати у водії перевіряють практичні навички керування, – розповідає Валерій Задорожний, головний ревізор з безпеки руху на автомобільному транспорті. – Ще одне нововведення у навчанні водіїв – можливість самостійно, а не обов’язково в автошколах, опановувати теоретичні знання, щоб потім скласти іспит для отримання водійського посвідчення. Про це майбутній водій повідомляє сервісний центр МВС, отримує талон запису та відповідає на 20 питань тесту, в якому допускається лише дві помилки. Щодо другого етапу – отримання практичних навичок з водіння – ця вимога залишилася незмінною, учню, як і раніше, треба буде навчатися з інструктором у автошколі.

Ще одне питання, яке зараз «на слуху» у водіїв – повернення на дороги автомобілів типу «фантом», які в автоматичному режимі фіксують порушення правил дорожнього руху. Пересувні комплекси фіксації швидкості почали працювати перед початком повномасштабного вторгнення, наприкінці січня 2022 року. Та через війну цей проєкт призупинили. Поки що відновлення роботи пересувних «фантомів» не передбачено. Але у майбутньому їх все ж планують повернути на дороги країни, бо вони дуже ефективні у контролі дотримання швидкісного режиму».

Страховка по-новому

Усі водії вже, певно, ознайомилися з новим законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності з 1 січня 2025 року. Якщо не встигли, його нюанси пояснює Сергій Прокопенко, начальник відділу транспорту (безпека руху).

«Мова про так звану автоцивілку. Раніше більшість водіїв ставилися до неї не дуже серйозно, адже на практиці вона була більш потрібною для поліції, а не для водіїв, – говорить Сергій Прокопенко. – Було так, якщо ви стали потерпілою стороною у ДТП, то за збитки відповідала страхова компанія винуватця. Але люди часто стикалися з тим, що страхова компанія цього водія мала дуже низький сервіс, зазвичай це була найдешевша страховка. Саме тому дуже часто потерпілому водію доводилося покривати вартість ремонту авто власним коштом. Новий закон змінює цю ситуацію. Тепер у разі ДТП саме ваша страхова компанія займатиметься ремонтом вашого авто. Тож раджу водіям серйозно поставитися до вибору нової страхувальної компанії.

Візьміть до уваги, відшкодування за новими правилами дійсне тоді, якщо страхувальний поліс ви придбали вже у 2025 році. Якщо ви є власником ще «старого» полісу, тобто, придбаного до 31 грудня 2024 року, то і відшкодування у разі ДТП здійснюється за попереднім законом про автоцивілку».

Які б нововведення з ПДР не запроваджувалися у країні, фахівці з безпеки руху на транспорті «АрселорМіттал Кривий Ріг» нагадують та радять водіям усіх категорій дотримуватися правил дорожнього руху та виконувати додаткові корпоративні вимоги безпеки, які діють на нашому підприємстві.

Фото з відкритих джерел