Позначка: металургійне виробництво

Категорії
Новини

«Мости», що тримають енергію електровозів

В залізничному цеху № 3 за програмою капітальних ремонтів контактної мережі підприємства проводиться заміна ригелів – жорстких поперечин, які є важливим тримальним елементом конструкції контактної мережі на залізничному транспорті.

Жорсткі поперечини (ригелі) розташовуються над коліями і підтримують дроти електромереж, по яких «тече» енергія для живлення електровозів. Вони знаходяться у постійному русі: з колій «Укрзалізниці» електровози заїжджають на підприємство з вагонами, наповненими необхідною для виробництва сировиною чи матеріалами, та виїжджають звідси з різноманітною продукцією. Тож ригелі, які тримають «судини» із живленням локомотивів, є важливими складовими електрифікованих під’їзних колій підприємства.

«На станції Східна-Сортувальна вже замінили усі ригелі, їх п’ять. На станції Східна-Приймальновідправна замінили 35 поперечин із 38, – зазначив Вячеслав Тіняков, начальник ЗЦ № 3. – Програма капремонтів контактної мережі підприємства стартувала на початку 2022 року і не припинялася навіть під час війни. Справа в тому, що старі жорсткі поперечини теж мають свій термін давності. Вони у нас експлуатуються з 1986 року. До того ж, на них впливають погодні умови, агресивне середовище, адже поруч зі станціями працюють гарячі цехи, цементний завод, вихлопні гази локомотивів теж «підточують» залізні конструкції. Як не обробляй їх антикорозійним покриттям – все одно виходять із строю. Вчасна заміна ригелів знизить ризики аварійного відключення контактної мережі та зупинки електровозів».

Процес заміни ригелів доволі складний, у ньому задіяно багато фахівців та техніки: електромонтери контактної мережі, слюсарі, підйомний кран на залізничному ходу, спеціальна вишка. Для перевезення конструкції залучають локомотив або дрезину та кілька платформ.

«Від виробника ригелі надходять до нас у вигляді блоків, які збираються вже на місці, – розповідає Андрій Безпалий, електрик ЗЦ № 3. – На початку, для безпеки, треба обов’язково повністю відключити живлення контактної мережі, зі старої поперечини зняти усі контактні підвіски та демонтувати ригель. Нова поперечина встановлюється на спеціальні залізобетонні опори  висотою  10 метрів. До встановленого ригеля наново під’єднуються необхідні дроти».

Загалом заміна одної жорсткої поперечини триває від 2 до 4 днів, в залежності від складності. До завершення поточного року в ЗЦ № 3 планується замінити ще три ригелі.

Категорії
Новини

Висадили зелений захист

Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» і КП «Сансервіс» висадили 20 кленів та стільки ж лип на території Інгулецького району у сквері по вулиці Збагачувальній, що поблизу прохідних нашого підприємства. Цей екологічний захід був здійснений в рамках проєкту реконструкції комплексу будівель та споруд (агломашин №1-3) агломераційного цеху № 2.

Під час висадки дерев біля дороги, що веде до прохідних «АрселорМіттал Кривий Ріг», було гамірно. З лопатами, відрами, саджанцями та, головне, із гарним настроєм тут зібралися працівники нашого підприємства, щоб висадити у сквері нові дерева.  

«Зелені насадження стануть на захист навколишнього середовища – очищуватимуть повітря, сприятимуть поглинанню шуму від технологічного устаткування та стануть початком формування нової відпочинкової зони для мешканців району. Подібні екологічні акції ми здійснюємо щорічно. Це і наша ініціатива, і виконання обов’язку перед містом щодо висаджування нових лісосмуг для зменшення антропогенного навантаження від виробництва на житлову забудову. А ця посадка дерев взагалі особлива, адже вона здійснюється у рамках екологічних зобов’язань по проєкту реконструкції агломераційного цеху № 2, – сказала Людмила Руднєва, директор департаменту охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Для формування нового скверу вибрані неінвазійні породи дерев: липа та клен. Тип і кількість дерев для лісосмуги рекомендували фахівці відділу житлово-комунального господарства Інгулецької районної у місті ради. Обрані породи дерев швидко зростають, мають пишні крони, чудово очищують повітря, нейтралізують шкідливі речовини, захищають від вітру і, що важливо, довго живуть. Наприклад, липа – від 120 до 400 років (відомі випадки віку липи 1000-1200 років!), клен живе від 200 до 300 років. Саджанці, які висадили наші колеги, вже мають 2-3-річний вік.

«Настрій чудовий, та й погода сприяє роботі – сухо і навіть сонечко проглядає крізь хмари, – говорить Олена Кузнєцова, начальниця управління з нормативно правового забезпечення департаменту з охорони праці та промислової безпеки. – Дерева саджати вмію, практикуюсь у цьому на дачі, а в екологічному заході від підприємства вперше беру участь. Мені подобається. Дуже хочеться, щоб ці дерева прийнялися, добре зростали, радували людей своїм листям та сприяли екології».

«Нехай ці дерева ростуть великими, міцними та стоять на захисті навколишнього середовища, – сказав Михайло Мачульський, провідний інженер департаменту зі стратегічних проєктів. – А ми їм теж допомогли – під час реконструкції другого аглоцеху модернізували та замінили газоочистне обладнання. Тож тепер навколишнє середовище стало чистішим».

«Через цей сквер я щодня ходжу на роботу і з неї, – говорить мешканка району Тетяна Гульчак. – Приємно спостерігати, як він змінюється на краще, наповнюється новими деревами, стає затишним. Наші будинки межують із промисловою зоною, тож нам дуже важливо, щоб повітря було чистішим, щоб не було пилу. Тепер і нові дерева також стануть на захист екології. Гадаю, що зовсім скоро тут буде дуже красиво, тож цим сквером гулятиму з онуками».

Категорії
Наші люди

З професією  завжди по дорозі

Саме так сталося у житті Віктора Шведа, бригадира водіїв транспортних засобів автотранспортного управління нашого підприємства, який дуже любить свою справу. Разом з іншими водіями  минулих вихідних Віктор відзначив своє професійне свято – День автомобіліста та дорожника.

Робочий день Віктора Шведа розписаний по годинах. Йому треба встигнути завантажити автомобіль та розвезти по цехах потрібні для роботи труби, інші металоконструкції, паки з вогнетривкою цеглою, великі деталі або вузли агрегатів тощо. Справа в тому, що Віктор Швед керує не просто вантажним автомобілем, а 20-тонним довгоміром довжиною майже 18 метрів.

«Водієм я працюю вже 44 роки, з них на підприємстві 26, – розповідає Віктор Швед. – Колись я працював в автобазі № 17, яку від тоді ще «Криворожсталі» відокремлював паркан. В роботі мені допомагав начальник автоколони Микола Золотарь. Згодом автобаза влилася у структуру підприємства, стала його невід’ємною частиною. З того часу робота стала більш різноманітною, адже вантажі ми перевозили не лише цехами заводу, а й за його межами, навіть здійснювали далекобійні рейси. Це були відрядження за потрібними підприємству матеріалами та запчастинами. А «каталися» за ними ми багатьма республіками тоді ще радянського союзу, навіть у Прибалтику їздили. Приганяли ми до підприємства і новенькі великовантажні автомобілі. Одного разу це відбувалося саме на новорічні світа. Пам’ятаю, що навкруги було дуже багато снігу, 12-та година ночі, люди святкують прихід Нового року, а ми з колегами-водіями – за кермом, у дорозі, веземо на підприємство нову техніку».

Водійської справи Віктора Шведа навчив дідусь Данило Степанович. Він був сільським водієм у Миколаївській області. Водієм був і батько – Валентин. Він керував і вантажними автомобілями, і автобусами. А працював вже у Кривому Розі. Тож коли настав час Віктору обирати професію, він навіть не сумнівався ким стане – звісно ж, водієм!

«Спочатку я керував ЗІЛами, а потім пересів на панелевіз. Він схожий на мій теперішній довгомір, але на великому причепі є спеціальні кріплення для перевезення будівельних панелей, тих, з яких будують будинки, – продовжує Віктор Швед. –  Скажімо так, у нових будинках на мікрорайонах Гірницький, Сонячний, Східний, на Карачунах кожна десята панелька точно моя (усміхається). Ця робота була дуже приємною. Погодьтесь, це дуже надихає: на початку однієї своєї зміни я везу матеріали на будівництва, а там стоїть тільки перший поверх будинку, а  під час другої зміни – з тих панелей виріс ще один поверх. До речі, в одному із таких будинків я і сам отримав квартиру. А взагалі з великими автомобілями я завжди знаходив спільну мову. Я їх відчуваю, турбуюся про них, а вони віддячують стабільною роботою. По факту, ми партнери».

Минулого року звістку про повномасштабну війну Віктор отримав на роботі. Спочатку не вірилося, багато хто не знав, що воно буде і як. Але незабаром усі в автотранспортному управлінні турбувалися про захист рідного міста і вже тоді знали, що ми неодмінно переможемо ворога. Віктор Швед теж брав участь у обороні Кривого Рогу, на своєму «важковаговику», як він говорить, доставляв потрібні речі до потрібних місць. Також привозив до цехів матеріали, необхідні для грамотної зупинки металургійних агрегатів. Тоді це було дуже потрібно, адже російські війська були майже поряд із Кривим Рогом.

«Свою роботу я дуже люблю, адже я постійно у русі, завжди серед людей. У нас чудовий, професійний колектив і цікава робота. Іншого у своєму житті я вже і не уявляю, – говорить Віктор Швед. – Водійська справа і я –нам від початку шляху було по дорозі. А коли тобі хочеться йти на роботу – ідеш– це щастя. Цього я бажаю і іншим, особливо молоді, яка тільки обирає свій життєвий та професійний шлях».

Категорії
Новини

Металеве павутиння для безпеки вагоноопрокиду

На рудному дворі аглоцеху металургійного виробництва нещодавно працювали «павуки». Так жартома колеги назвали бригади з цеху ремонту металургійного устаткування № 2, які виконали ремонт шляху вагоноопрокиду.

Вагоноопрокид на рудному дворі рухається рейковим шляхом, який спирається на армовану колону. Агресивне середовище, важке навантаження та інтенсивна експлуатація з часом негативно позначилися на її стані. Деякі ділянки шляху почали «здавати позиції», поступово руйнувалися. І, як на будь-якому небезпечному шляху, рух було перекрито. Далі, аби вагоноопрокид міг працювати та безпечно пересуватися, потрібно було відремонтувати його шлях. Довірили цю відновлювальну місію професіоналам з ЦРМУ-2.

«Ремонт ми виконували у декілька етапів, – розповідає заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. – Після розчищення проблемного місця ми взялися за армування зруйнованої ділянки шляху довжиною 13 метрів, облаштували металевий каркас опалубку, відновили монолітну залізобетонну стіну-підпору, виконали монтаж блоків та рейок. Роботи складні, деякі ремонтні операції ми взагалі виконували вперше. Це, наприклад, стосувалося армокаркаса колони. Аби до нього дістатися, нам довелося зчищати старий бетон до металевого скелета, а потім з’єднувати його вцілілі ділянки з новими, якими ми замінили ушкоджені шматки. Каркас нагадував металеве павутиння, ми з’єднували, «зв’язували» його частини в одне ціле, тому нас павуками і прозвали. Але ми закладали основу безпечного шляху, аби техніка (вагоноопрокиди) і ті, хто на ній працює, могли рухатися безпечно».

На етапі бетонування шляху

Ускладнювало ремонт те, що роботи виконувались поряд з робочим обладнанням – грейферними навантажувачами, каркас з’єднували, заливали бетоном безпосередньо на місці. Аби доставити матеріали для ремонту, часто доводилося залучати залізничні крани. Над цим завданням «павуки» працювали два місяці. Попри стислі терміни, великі обсяги ремонту, нестачу персоналу і нестандартне завдання, роботи ремонтники виконали вчасно, адже працювала потужна команда, до складу якої увійшли працівники аглодоменного цеху та ЦРМУ-2.

«Армуванням каркаса опікувалася бригада монтажників на чолі з бригадиром Юрієм Сергієнком, монтаж блоків та рейок виконали монтажники з бригадиром Ігорем Скрипником, – говорить заступник начальника ЦРМУ-2 Володимир Вишемірський. –  Дякую майстру з ремонту устаткування Віталію Миронову, колегам з АЦ механіку Костянтину Ілляшику, старшому майстру рудного двора Євгенію Алєксєєнку, заступнику начальника АЦ Борису Боровику за гарну командну роботу. Це відчувалося у всьому, тому результат міг бути лише одним –  відтепер цим шляхом вагоноопрокид може рухатися безпечно».

 

Новий шлях вагоноопрокиду
Категорії
Новини

Краса вражає, а безпека рятує

Нове устаткування сортопрокатного цеху № 1 підвищить безпеку людей, які з ним працюють.

В СПЦ-1 тривають роботи з налаштування нових виткоукладача та трайб-апарату,  встановлених по правій стороні стану ДС 150-1. Очікується, що його використання пришвидшить прокатку та підвищить стабільність роботи стану. Також у проєкт нового устаткування увійшли елементи, які значно підвищать рівень безпеки для людей, що працюють на стані.

Як розповів начальник відділу охорони праці Олексій Курочка, у найнебезпечнішій зоні, де витки гарячої катанки з шаленою швидкістю вискакують з виткоукладача на транспортер, встановили надійну сітчасту огорожу. Вихід вогняних витків – це гарне, яскраве, феєричне видовище, але відтепер вальцювальник, який контролює цей процес, буде насолоджуватись ним крізь захисну огорожу. Краса, звичайно, врятує світ, а от вальцювальника від можливого вильоту катанки за межі стану врятує саме ця огорожа. Саме під час такого вильоту у 2004 році один з вальцювальників був травмований.

«Підійти ближче до виткоукладача для огляду, ремонту чи обслуговування  можна через двері в огорожі, – пояснює Олексій Курочка. – І це можливо лише при вимкненому устаткуванні. Двері обладнані кінцевим вимикачем, і якщо хтось їх відчинятиме, то устаткування зупиниться автоматично. А ще ця огорожа захищає працівників стану, які виконують роботи та пересуваються між сторонами стану у безпосередній близькості від устаткування. До речі, пульт, за допомогою якого вальцювальник корегує параметри працюючого виткоукладача, також захищений огорожею».

Новим обладнанням керує оператором з головного поста управління. Також є пульти керування безпосередньо на стані. Вони використовуються для зручності ремонтних, налагоджувальних, профілактичних та деяких інших робіт. І якщо оператор головного ПУ передав керування на місцеві пульти, то він вже не зможе увімкнути устаткування. Це убезпечує від випадкового пуску, який є смертельно небезпечним для людей, які працюють в зоні трайб-апарату та виткоукладача. Для додаткової безпеки пульти захищені спеціальними блокувальними пристроями, і ніхто не зможе запустити обладнання поки всі, хто виконував роботи на ньому, не вийдуть з небезпечної зони.

«А от оснащеного майданчика для обслуговування трайб-апарату раніше не було, – говорить старший майстер стану ДС 150-1 Дмитро Деркач. – Була просто бетонна підлога, а далі перепад висот і загроза впасти вниз. На лівій стороні стану ми зробили майданчик власними силами, а тут він вже був закладений у проєкті. Оця огорожа з металевих перил не дасть людині впасти. Зручно й безпечно водночас. А ще кожен з локальних пультів керування оснащений аварійною кнопкою. Якщо працівник помітить загрозу для себе чи колег, він зможе миттєво зупинити устаткування за допомогою будь-якої з цих кнопок».

Що ще запало в око – яскраві знаки, які вказують на небезпеки, що підстерігають працівників під час роботи на новому устаткуванні. Ці знаки неможливо не помітити. І це добре, адже люди недарма кажуть: проінформований, значить, озброєний.  

Категорії
Новини

«Третє око» механіка

Так називають тепловізор, який нещодавно отримали фахівці відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування. І недаремно. Цей прилад дозволяє фахівцям бачити «наскрізь» обладнання і вчасно запобігати його виходу з ладу та можливим аварійним ситуаціям.

Новий тепловізор на відміну від попередників має значно кращі технічні характеристики. Наприклад, зберігає більшу кількість даних вимірів, його термограми більш якісні, що дуже важливо для подальшого аналізу. Цей прилад допомагає побачити невидимі людському оку теплові випромінювання від різних предметів у вигляді спеціальної теплової мапи.

Приклад теплограми

У металургійному виробництві фахівці використовують його для визначення дефектів футерування доменного обладнання, трубопроводах доменного газу та інше. В коксохімічному виробництві, наприклад, на аміакопроводах для визначення забитості та зашлакованості тощо. Тобто там, де згодом може вигоріти та зруйнуватися певна ділянка, де ймовірний дефект може спричинити аварійну ситуацію чи збій в роботі обладнання. Це як з одягом, на місці можливої дірки спочатку виникає потертість, тканина стає тоншою. Ось такі «потоншення та потертості» промислового устаткування і допомагає побачити тепловізор за допомогою теплових показників-вимірів.

«Цей прилад допомагає нам на певній відстані «зазирнути» всередину устаткування, побачити, яка ділянка обладнання чи трубопроводу має температуру поза нормою, що сигналізує про наявність проблеми, – говорить в.о. начальника відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування ЦДУР Олег Гніденко. – Також тепловізором ми можемо провести обстеження обладнання під час його роботи, не зупиняючи його. Механіки за допомогою тепловізора фіксують відхилення, повідомляють цех про можливий дефект чи потенційну небезпеку руйнації. Серед плюсів і те, що дані вимірів зберігаються у пам’яті цього приладу, у програмі для аналізу термограм, яка йшла в комплекті з приладом, тож за потреби ми можемо порівняти їх з попередніми вимірами та зрозуміти, як далі розвивається ситуація».

Наразі триває освоєння приладу, його підключення до спеціального програмного забезпечення. А вже з листопада механіки відділу неруйнівного контролю, діагностики та налагодження устаткування ЦДУР почнуть повноцінно застосовувати тепловізор у своїй щоденній роботі.