Категорії
Новини

Пенсія: питання віку та відповідальності

Чому людям вже у 20-30 років варто замислюватися про пенсію, і що варто знати тим, у кого наближається пенсійний вік? Про це та інше ми говорили зі  Світланою Моць,начальницею відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

– Світлано Миколаївно, зараз люди виходять на пенсію у різному віці, хтось у 60, а деякі і у 65. Чому так, і скільки на сьогодні людині треба мати років, щоб піти на пенсію?

– Раніше на пенсію виходили: чоловіки у 60 років, а жінки у 55. Для оформлення пенсії людям враховувався тільки їхній трудовий стаж. Та все змінилося з 1 січня 2004 року, коли набув чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Тоді бувзапроваджений страховий стаж – це період, протягом якого людина підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, і за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менші за мінімальний страховий внесок.

З того часу для призначення пенсії враховується не тільки вік людини – зараз чоловіки та жінки на загальних підставах мають право виходу на пенсію з 60 років, а і їхній набутий страховий стаж. А от він змінюється щороку. Наприклад, якщо людина збирається на пенсію у поточному 2025 році, то у 60 років вона повинна мати не менше 32 років стажу. Якщо зароблено стажу від 22 до 32 років, то на пенсію ви можете піти у 63 роки, нагадую, станом на 2025 рік. Маєте від 15 до 22 років стажу, тоді на пенсію можна піти у 65 років. До 2028 року вимоги до страхового стажу щорічно зростатимуть на один рік. Тобто, з 2028 року, щоб піти на пенсію в 60 років, чоловікам та жінкам потрібно буде мати не менше 35 років страхового стажу.

Ще один нюанс, буває, що у людини на момент досягнення загального пенсійного віку – 60 років – не вистачає, наприклад, одного року страхового стажу, тоді людина допрацьовує їх і вже тоді їй призначається пенсія.

Як рахуватиметься страховий стаж у тих, хто розпочав трудову діяльність до першого січня 2004 року?

– Оскільки закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» діє лише з 2004 року, то увесь трудовий стаж, який людина мала до 2004 року, автоматично перетворився на страховий. Він обчислюється згідно із записами трудової книжки та на підставі інших підтверджуючих документів про стаж роботи: диплом, військовий квиток, свідоцтво про народження дітей, а також довідки з підприємств, установ, організацій де ви працювали тощо. У деяких випадках потрібно надати додатково довідки про роботу, навчання, військову службу. Так, наприклад, якщо навчання за денною формою переривалося трудовою діяльністю, або жінка пішла в декрет, чоловіки проходили військову службу.

Кривий Ріг – промислове місто, тому для нас особливо актуальне таке питання, як «гарячий стаж». Як він рахується?

– Призначення пенсій для людей, які працювали у шкідливих умовах, визначається списками № 1 та № 2, які дають право людям на зниження пенсійного віку. Перелік посад, робіт та професій визначено Постановами Кабміну № 162-94-п від 11.03.1994, та від 16.01.2003 року ця постанова оновлена.

Наприклад, якщо говорити про пенсію для працівників, яку працювали за списком № 1, то чоловікам та жінкам вона призначається у 50 років. Для цього чоловіки повинні мати 25 років загального стажу, з яких 10 років – пільгового. Жінкам треба мати 20 років загального стажу, з яких 7,6 року – пільгового.

Чоловікам та жінкам, які працювали за списком № 2 пенсія призначається у 55 років. Чоловікам необхідно мати 30 років загального стажу, з яких 12,6 року – за списком № 2. Жінкам потрібно 25 років загального стажу, з яких 10 років – на пільгових умовах.

Є ще одна категорія важлива для нашого міста – це робота на провідних посадах, наприклад, сталевари, горнові, ті, хто працює у підземних умовах, машиністи кранів металургійного виробництва тощо. Вони мають право виходу на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 або 25 років. 

Також на зниження пенсійного віку мають розраховувати учасники бойових дій, члени сімей загиблих. Про цю тему ми поговоримо окремо в інших публікаціях.

– Оскільки основний важіль при оформленні пенсії це страховий стаж, чи може звичайна людина особисто перевірити факт сплати за себе страхового внеску?

– Інформацію про заробітну плату та сплату страхових внесків ми отримуємо зі звітів підприємств, установ, організацій, де працюють люди. Втім, перевірити інформацію про свої внески та стаж людина може самостійно. Для цього треба зайти на портал електронних послуг Пенсійного фонду України portal.pfu.gov.ua Або завантажити мобільний додаток «Пенсійний фонд». Інформацію можна отримати і через застосунок «Дія». У застосунку треба вибрати розділ «Сервіси», далі «Витяги і довідки» та замовити довідку ОК-5 і ОК-7 відповідно. 

До речі, перевірити свій страховий стаж можна і в органах Пенсійного фонду України. Зокрема у нашому відділенні (Металургійний район) для цього спеціально виділені два комп’ютери. За потреби розібратися в нюансах програми та документах вам допоможе наш працівник. Візьміть до уваги, таку перевірку можуть зробити не тільки люди, які досягли пенсійного віку. Це потрібно для розуміння свого «страхового статусу» та визначення документів, які потрібно мати для оформлення майбутньої пенсії, адже за неї молоді і людям середнього віку треба дбати вже сьогодні.

– Які документи потрібні для нарахування пенсії за віком?

– Найперше, що потрібно – це надати заяву. Також потрібно надати паспорт або ID-картку, ідентифікаційний код, довідку про місце реєстрації або проживання людини, трудову книжку, військовий квиток, довідку про заробітну плату (за бажанням за будь-які 60 місяців роботи поспіль до 01.07.2000), диплом навчального закладу (за денною формою навчання). Також можуть бути уточнювальні довідки, наприклад, витяги з наказів, якщо немає записів у трудовій книжці, договори про виконання тих або інших робіт. 

Жінкам, які змінювали прізвище у шлюбі, треба надати свідоцтво про шлюб, або витяг про зміну прізвища, а для зарахування до стажу догляд за дитиною до 3-х років — свідоцтво про народження дітей. Також подаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення ветерана війни, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, донора тощо. У заяві необхідно зазначити (або за можливості надати додатково) реквізити про відкриття банківського рахунку, на який буде надходити пенсія. Право на призначення пенсії за віком настає з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку.

З якої суми нараховуєтеся пенсія, з тих, які видаються на руки, або з так званої «брудної», повної суми, яка нараховується до оподаткування?

– З повної суми. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» бачать її у своїх табуляграмах – у розділі «Для пенсії».

В цілому пенсія розраховується від наявності страхового стажу, розміру заробітної плати з 01.07.2000 року до моменту звернення для призначення пенсії, та від показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки перед призначенням пенсії людині. Розмір пенсії визначається персонально, є певні нюанси, які треба враховувати. І кожен може обрати для себе більш вигідний варіант.

Про це детальніше у наших наступних публікаціях з питання пенсійного забезпечення.

Категорії
Наші люди

Справа для богатирів

Вони вміють «пришивати» костилі, не давати ґрунту вставати на дибки, тримати баласт, вправно «жонглюють» стальними коліями та важкими шпалами. Здогадалися про кого йдеться? Сьогодні у рубриці «Серце професії» про монтерів колії – сильних людей з міцним характером. 

«Працювати на підприємство монтером колій я прийшов 20 років тому. За цей час багато дізнався про професію. Додалося і чимало залізничних знань, адже наша справа тільки на перший погляд здається простою, насправді є дуже багато різноманітних нюансів, які треба знати та враховувати. Наша робота вчить не пасувати перед труднощами, формує не лише силу, витривалість, а й міцний характер», – говорить Микола Шевченко, монтер колій (бригадир) сталеплавильного району № 1 залізничного цеху № 3 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Микола Шевченко

Залізничний рух у сталеплавильному районі, де працює Микола Шевченко, дуже жвавий. Цілодобово у металургійних справах тут проходять состави з сировиною, транспортуються злитки гарячого металу, їде інша продукція. Зрозуміло, що навантаження на залізничні колії значне. Миколі та його колегам-монтерам колій треба щодня працювати над тим, щоб залізничне полотно завжди було у робочому, проїзному стані. Це дуже важливо, адже від цього залежить безпека людей та цінного вантажу.

«Наша головна задача – щоб залізнична артерія була живою та безпечною, – продовжує Микола. – Основний акцент у роботі ставиться на поточне утримання колій. Для цього важливо вчасно виявляти пошкодження та здійснювати ремонти. Ми замінюємо колії, шпали, болти та інші складові залізничного полотна. Я впевнений, що цей процес хоча б один раз у своєму житті бачила кожна людина».

Микола Шевченко влаштувався на підприємство у 2005 році після закінчення Криворізького автотранспортного технікуму за спеціальністю технік-механік автомобілів. Ці навички стали йому в пригоді, коли він вирішив круто змінити свою професію. Важкої роботи Микола не боявся. Професія монтера колії на металургійному підприємстві вабила хлопця гарним соціальним пакетом, заробітною платою та можливістю професійного росту.

Професії його навчав на той час бригадир Андрій Голубев (зараз начальник дільниці), який розповідав про усі нюанси процесу, про складові колії, її ширину, радіус кривих при впровадженні руху. А також про інструменти, наприклад, шаблон для вимірювання колії, техніку, яка залучена у процесі та, навіть, з якого боку треба підходити до свого робочого місця. «Це залізниця, тут діють свої правила роботи та безпеки. Навіть якщо чергові по станції знають, що на коліях відбувається ремонт, крути головою на всі боки, бо власна безпека та безпека колег – це пріоритет на залізниці», – повторював наставник Миколи. До речі, навчання Миколи проходило теж на «гарячій гілці» – мартенівських коліях.

Під час укладки колії на дрезині доставляється необхідне обладнання, залучається трактор для земляних робіт, використовуються щипці для транспортування шпал та інші численні інструменти. До речі, вони теж мають значну вагу – у буквальному розумінні слова. Наприклад, молотки можуть важити як до, так і понад п’ять кілограмів. Як правило, ними забивають костилі – це великі спеціальні залізничні цвяхи для прикріплення рейок до дерев’яних шпал у залізничному полотні. Дехто, як говорить Микола, любить вгатити по них найважчим молотком, щоб забити костиль за декілька ударів.

Дмитро Саврацький, Олександр Шуба, Микола Шевченко

«Робота монтера колії важка та складна, але вона дуже потрібна та відповідальна. Це я зрозумів ще під час навчання. Хибити у роботі нам не можна, адже від нас залежить безпека залізничних перевезень, які задіяні у технологічному процесі виробництва. Ніколи не забувати про це я раджу й тим, хто готовий приєднатися до нашої команди. Якщо ще не опанували цю професію, навчимо, все покажемо та розкажемо, допоможемо. Головне – це бажання працювати та націленість на позитивний результат», – акцентує Микола Шевченко.

Категорії
Новини

Електромонтер ТЕЦ Віталій Волохов загинув зі зброєю в руках, захищаючи нашу свободу

Електромонтера теплоелектроцентралі «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталія Волохова призвали на військову службу в серпні 2023 року. Як розповіли колеги, Віталій, справжній патріот України, пішов не вагаючись, за першим викликом.

Старший майстер виробничої дільниці ТЕЦ-1 Олександр Ребренцов працював разом з Віталієм 15 років. «Це був вправний фахівець. Він обслуговував електроустаткування ТЕЦ-3, де ми тоді разом працювали, – згадує Олександр Ребренцов. – За ним були закріплені потужні генератори 63 МВт, електроустаткування від 12 В до 154 кВ, головний розподільчий пристрій, який називають енергетичним серцем комплексу ДП-9 та багато іншого. Віталій працював швидко та якісно. Він був дуже відповідальним, а також спокійним і врівноваженим, що надзвичайно важливо для електромонтера, який постійно виконує роботи підвищеної небезпеки. До власної безпеки і безпеки колег Віталій Волохов ставився дуже відповідально. В колективі його поважали. На похорони прийшли практично всі працівники ТЕЦ-3, як нинішні, так і колишні».

Солдат Віталій Волохов був командиром бойової машини, командував механізованим відділенням. Він загинув, виконуючи бойове завдання, 19 березня 2025 року поблизу населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Жінки на висоті

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» реалізується унікальний проєкт – навчання жінок професії машиніста крана. Його особливість в тому, що навчання відбувається з нуля, без попередньої базової профпідготовки учениць, як це було раніше.

«На висоту мене покликала мрія дитинства, – розповідає учасниця проєкту Ірина Уманська. – Раніше я працювала машиністкою насосних установок у цеху вловлювання КХВ. А до цього закінчила Металургійну академію, за дипломом я інженер-механік металургійного обладнання. З кранами не мала жодної справи. Втім, можливо для когось це і дивно прозвучить, мені завжди хотілося спробувати себе у керуванні краном. Про цю професію мені багато і з великим захопленням розповідала моя тітка, вона працювала кранівницею у конвертерному цеху. До речі, саме туди після теоретичної підготовки я йду практикуватися. Тітка казала, що професія кранівниці – для уважних людей, адже керувати потужною машиною, мати справу з великими вантажами – це не просто робота, це ціле мистецтво з багатьма нюансами. Вже на теоретичному етапі навчання я зрозуміла, що вона мала на увазі. Навчання мені дуже «зайшло», я впевнилася, що це саме та сама професія, якою я хочу займатися».

Теоретичне навчання майбутніх кранівниць відбувається у Тренінг-центрі з безпечного виконання робіт. В учасників проєкту є можливість вивчати правила роботи саме на тих марках кранів, які експлуатуються на нашому підприємстві. Також дівчата знайомляться зі специфікою виробництва та асортиментом продукції «АрселорМіттал Кривий Ріг». Практична частина навчання відбувається безпосередньо у цехах підприємства під керівництвом досвідчених наставників.

Опанувати нову професію ученицям допомагають висококваліфіковані викладачі – Сергій Терновий та Олег Галабурда. Зокрема він має понад 50-річний досвід роботи на підприємстві. Свого часу Олег Миколайович працював машиністом крана у мартенівському цеху.

«Перш за все машиніст крана має знати та дотримуватися своїх професійних інструкцій та охорони праці. Це найважливіше, бо робота пов’язана з людьми, великими вантажами, складною технологією, – зауважує Олег Галабурда. – Також ми вивчаємо механічну частину крана. По-перше, майбутні машиністки мають знати, як кран працює, вміти розпізнавати несправності. По-друге, розуміти, до яких наслідків може привести неправильна експлуатація крана. В цілому навчання – п’ятимісячне, після теорії на дівчат чекає виробнича практика у цехах. Та зі свого досвіду я знаю, що і після цього навчання не зупиняється, бо молодий фахівець має набути необхідного досвіду».

«Проєкт розпочався з листопада минулого року. Його мета – підготовка фахівців саме для нашого підприємства. Одна група жінок-кранівниць вже пройшла навчання і допущена до роботи. Друга вже починає практику. Наразі ми продовжуємо збір заявок та плануємо організацію третьої групи навчання, – говорить Олена Шимонович, начальниця відділу навчання та розвитку персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Раніше навчання кранівників проводилося для людей з профільною освітою, зараз ми надали можливість навчитися професії кранівника жінкам, з іншими посадами наших виробництв, та тих, хто взагалі не працює на підприємстві. Серед них, наприклад, дівчата, які нещодавно були продавчинями, кухарями, медичними працівниками. Вони вирішили круто змінити сферу своєї діяльності, і зараз стали членами нашої дружньої команди «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Серед тих, хто кардинально змінив своє професійне життя, і  Яна Кравченко. Раніше вона працювала молодшою медичною сестрою у «тисячці».

«Відчула, що в житті треба щось змінювати, до того ж і мій чоловік працює на підприємстві, – ділиться враженнями Яна Кравченко. – Звичайно, спочатку було лячно розпочинати все з нуля, але я знала, що зрештою все буде добре. Після теоретичного курсу практикувалася на МБЛЗ. Вражень було безліч! Мені дуже сподобалося! Хоча, як тільки сіла на кран, спочатку від хвилювання руки трохи тремтіли! Цікавий момент, раніше я уявляла гарячий цех пильним, брудним, де всі працівники ходять замурзаними. А фактично побачила сучасне виробництво, де чистота, порядок, і навіть можна у білому ходити та не забруднитися. Зараз я тут працюю вже самостійно – потроху набираюся досвіду, відчуваю велику відповідальність, а колеги мені у всьому допомагають».

Проєкт навчання жінок професії машиніста крана триває. Якщо ви готові до змін, телефонуйте за номерами: 096 138 67 63, 067 010 66 66.

Або завітайте за адресою: зупинка 3-тя дільниця, вулиця Криворіжсталі, 1, кабінет 205.

Категорії
Наші люди

Зміни та розвиток «не відходячи від каси»

Заточувальниця ремонтно-механічного цеху № 1 «Ливарно-механічного заводу» Наталія Жемчугова прийшла в цех 18-річною дівчинкою. 20 років тому розпочався її шлях на підприємстві. Тут вона опанувала декілька професій, а ще зустріла коханого, з яким створила родину.

Заходимо до цеху разом з Наталією. Вона впевнено крокує до свого робочого місця – заточувального відділення. Дорогою я помічаю, як вона піднімає голову і поглядає на крани, що рухаються цехом. І цей погляд якийсь по-особливому теплий.  

«Одразу після училища я прийшла працювати машиністом крана, – розповідає Наталія. – Це було моє перше робоче кохання. Я наче серцем прикипіла до цих залізних помічників. Нічого не поробиш, крани й зараз для мене наче рідні. Я вдячна моїй першій наставниці кранівниці Лідії Безсмольній, бо вона не лише поділилася зі мною секретами майстерності роботи на кранах, а й закохала мене у професію. А тоді, 20 років тому, це було не так вже й легко зробити. Уявіть собі, що починала я працювати на кранах, кабіни яких не були засклені, холод відчувався добряче. Крізь дах інколи вода потрапляла на крани. Керували ми тоді кранами винятково вручну. Але колектив був суперовий. Мене прийняли в родину і практично няньчилися зі мною, як з маленькою дитиною, яка робить перші кроки (усміхається Наталія)».

20 років тому підприємство стало частиною компанії «АрселорМіттал». Складно не помітити та не оцінити зміни, трансформації, розвиток, які за цей період відбувалися на підприємстві та у рідному Наталчиному цеху.

«Ці 20 років – це шлях, звісно ж, нелегкий, – говорить заточувальниця. – Було всяке. Але я людина позитивна, тож пам’ятаю найкраще. Поступово нашу роботу на кранах зробили максимально комфортною: засклили кабіни кранів, обладнали системами обігріву та кондиціонування, системою радіокерування. Відремонтували в цеху дах, оновили систему освітлення. Та й моє особисте життя теж зазнало змін. До мене вгору, на кран, особисте щастя прийшло знизу. Олександр, зараз вже мій чоловік, працював в цеху фрезерувальником. Закохався, каже він, у мої красиві очі. Як він їх побачив там знизу? Але зустрів після зміни з шоколадкою, ось так і закрутилося. Отак виробнича родина допомогла мені створити сім’ю».

15 років Наталія Жемчугова працювала машиністкою крана. А потім вирішила зробити віраж у кар’єрі і вивчилася на заточувальницю. До речі, серед позитивних моментів роботи на нашому підприємстві жінка відзначає можливість перенавчитися, опанувати нову для себе професію, як кажуть, «не відходячи від каси».

«Нашому підприємству, як і кожному з нас, зараз дуже нелегко, – говорить Наталія. – Хотілося б і зарплату більшу, і умов праці кращих, і оновлень позитивних, і ще, ще, ще… Ми почали забувати те, що в нас було багато хорошого. Те, як ми мали змогу за копійки відпочити на морі у пансіонатах нашого підприємства, як наші діти оздоровлювалися у дитячих оздоровчих таборах, які заходи проводилися на підприємстві. За ці 20 років було чимало позитиву. На жаль, багато що перекреслила війна. Водночас вона стала для кожного з нас своєрідною перевіркою на вірність рідній країні, рідному місту, рідному підприємству. Я залишаюся тут працювати, бо люблю свою роботу, свій колектив. Я не можу викреслити ці 20 років, які ми прожили разом, адже ці роки – це не лише історія комбінату, це і моя життєва історія. Я вірю, що вона обов’язково матиме позитивне продовження. Головне для нас зараз вистояти, перемогти, а далі точно все буде добре».

Категорії
Новини

Шануємо героїв, віримо в перемогу

Напередодні 80-річчя перемоги над нацизмом і Дня пам’яті та примирення, 7 травня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося покладання квітів до пам’ятника нашим працівникам, які загинули під час Другої світової війни.

У вшануванні полеглих героїв взяли участь в.о. генерального директора підприємства Олена Бізяєва, заступник генерального директора з виробництва Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимир Теслюк, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Жанбек Єсмаханов, директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних та головний інженер адміністрації з виробництва Валерій Ванін, до яких приєдналися представники трудового  колективу та профспілки ПМГУ.

На жаль, з тієї страшної війни наш північно-східний сусід не виніс уроків і замість «Ніколи знову» обрав шлях агресії та терору. Тому зараз в Україні йде ще одна страшна війна, гинуть наші люди, руйнуються міста та села. Близько 3000 наших колег стали на захист свободи й незалежності зі зброєю в руках. 212 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» відали життя за Україну, за кожного з нас. Вічна пам’ять полеглим героям!

Сьогодні ми відзначаємо День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом з вірою в перемогу та мир. Давайте ж кожен на своєму місці робити все можливе, щоб це сталося якомога швидше!