Категорії
Новини

Освіта на дотик

Протягом березня понад 200 вчителів закладів освіти Кривбасу природничо-математичних напрямів мали змогу «зануритися у глибини» технічних професій завдяки ініціативі нашого підприємства та стратегічному партнерству «АрселорМіттал Кривий Ріг» з освітянами міста.

Чи можна якісно навчати професії лише за допомогою теорії? Суперечливе запитання. Чи можна максимально наблизити теоретичну базу навчання до потреб підприємства і збагатити навчання цікавими практичними кейсами? Так, особливо коли викладач, вчитель особисто побував на підприємстві. І, як кажуть, власними руцями помацав, «спробував на зуб» те, чого навчає в теорії.

Такий підхід впроваджується в STEM-освіті у закладах освіти нашого міста. STEM розшифровується, як «наука, інженерія, технології та математика». У сучасному світі, коли ці науки розвиваються шаленими темпами, глибокі знання та практично набуті навички стануть у пригоді молоді для життя та роботи в умовах високотехнологічного суспільства.

Для розвитку STEM-освіти у нашому місті спільними зусиллями «АрселорМіттал Кривий Ріг», департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради та КУ «Центр професійного розвитку, інноваційних освітніх технологій та супроводу» для вчителів фізики та хімії міста було організовано серію спеціалізованих майстер-класів та виробничих інтенсивів.

Педагоги побували у «Криворізькому професійному гірничо-металургійному ліцеї», «Міжрегіональному центрі підготовки звільнених у запас військовослужбовців», «Криворізькому центрі професійної освіти металургії та машинобудування».

«Ідея співпраці у такому форматі  виникла під час проведення STEM-квесту для школярів. Паралельно з активностями для дітей ми провели фокус-групу з вчителями, щоб обговорити впровадження STEM-підходів у шкільну освіту, – зазначила Катерина Солдатенко, фахівчиня з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Теорії достатньо, натомість з’ясувалося, що викладачам не вистачає практики, тобто, реальних прикладів  застосування шкільних тем на виробництві. Виникло багато запитань, на кшталт «Як інтегрувати STEAM у звичайний урок?», «Які наочні приклади професій наводити дітям?», «Де в житті працюють ці формули?». Тому спільно з КУ «Центр професійного розвитку, інноваційних освітніх технологій та супроводу» Криворізької міської ради ми розробили серію STEM-екскурсій. Їх мета – надання можливості вчителям фізики та хімії особисто випробувати сучасне обладнання, зануритися в реальні професії та знайти там «живі» кейси для своїх уроків. Базою для навчання стали 4 сучасні майстерні наших закладів-партнерів».

Протягом березня для вчителів закладів освіти міста було проведено 7 тематичних екскурсій. Основні напрямки – зварювальні технології, електромонтажна, слюсарна справи, ознайомлення з сучасними верстатами та механікою. Екскурсії продовжуватимуться й надалі.

«Пряма взаємодія педагогів з виробничою базою має стратегічне значення, – зазначила Марина Павленко, заступниця директора КУ «Центр професійного розвитку, інноваційних освітніх технологій та супроводу» Криворізької міської ради. – Доступ до інноваційних майстерень та лабораторій дозволяє вчителям актуалізувати власні знання згідно з вимогами сучасної промисловості, побачити, як фундаментальні закони фізики, хімії та математики працюють на реальних прикладах. Отриманий досвід надихає педагогів на створення інтегрованих уроків, що значно підвищує інтерес молоді до інженерно-технічних професій, адже STEM-освіта – це не просто модна тенденція останніх років. Вона є обґрунтованим педагогічним підходом, який враховує особливості сучасного світу та потреби майбутнього ринку праці».

Як зазначила після однієї з екскурсій Світлана Глубенок, вчителька фізики і астрономії Криворізького Покровського ліцею Криворізької міської ради Дніпропетровської області, керівник Покровського районного методичного об’єднання вчителів фізики та астрономії:

 «Візит вчителів фізики та хімії гімназій Покровського району до Криворізького гірничо-металургійного ліцею став справжнім відкриттям у сфері сучасної професійної освіти. Особливе враження на колег справили високотехнологічні цехи-майстерні з електрики та механічної обробки, які за рівнем оснащення не поступаються реальним виробничим майданчикам. Можливість побачити сучасне обладнання в дії дозволяє нам чіткіше розуміти, які саме практичні навички будуть потрібні випускникам у майбутньому. Це спрямовує STEM-вектор нашої взаємодії з учнями в напрямку конкретного використання здобутих знань та вмінь, а також сприяє кращому розумінню та більшому залученню молоді до робітничих, інженерних професій».

Світлана Глубенок підкреслила, що справжнім емоційним та професійним викликом для педагогів стала можливість особисто спробувати себе у ролі електрозварювальника. Такий інтерактивний досвід допомагає змінити погляд на технічні спеціальності, транслювати свій захват дітям на уроках та  руйнувати стереотипи.

«Ми переконані, що залученість у робочий процес є ключем до свідомої профорієнтації молоді. Розуміння технологічних циклів дозволяє вчителям наповнювати навчальні програми актуальними прикладами, що стимулюють цікавість молоді до точних наук. Зміцнення зав’язків між виробництвом та ланками освіти працює на подальший розвиток Кривого Рогу, як потужного індустріального центру», – підсумувала Світлана Глубенок.

А Лілія Риженко, вчителька хімії та природничих наук Криворізького ліцею № 35 «Імпульс» зазначила, що їй було цікаво знову відчути себе в ролі студентів під час навчальної практики. Екскурсія на базі Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею дозволила по-новому подивитися на практичну складову STEM-освіти. Вчителі відвідали сучасні навчально-виробничі локації, де побачили реальні процеси в дії. Кожен етап давав усвідомлення того, що знання з фізики та хімії – це не просто формули з підручника, а наочні інструменти, які щодня «працюють» у реальному житті.

Категорії
Новини

Квантовий стрибок

Звук від стрибків м’ячика, живі емоції, спілкування з цікавим партнером у грі, або однодумцем для завзятого вболівання. Не встигли у молодіжному об’єднанні «3Dільниця» «АрселорМіттал Кривий Ріг» оголосити про створення нового «Клубу настільного тенісу», як він одразу здійснив квантовий стрибок – миттєво став найпопулярнішим та найбільшим клубом спільноти за кількістю учасників.

«З першого разу записалося майже півсотні людей, і з часом кількість охочих лише збільшується. Коли ми задумували створення цього клубу, навіть й гадки не мали, що на нашому підприємстві працює така велика кількість любителів настільного тенісу. Варто зазначити, що пограти в цю гру до Палацу культури металургів, де ми базуємося, прийшли люди різного віку. Це дуже тішить та надає впевненості у подальшому розвитку нашого клубу», – сказав Нікіта Конзичаков, голова «Клубу настільного тенісу», а на підприємстві оператор з обслуговування пилогазовловлювальних установок конвертерів конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Спортпауза? Ідея!

За законом жанру все велике починається з малого. Так було і з «Клубом настільного тенісу». Під час чергової зустрічі, учасники «3Dільниці» у перерві вирішили трохи відволіктися – пограти у настільний теніс. Для цього у Палаці культури були відповідні столи та необхідні для гри атрибути. Усім це дуже сподобалося, тому під час наступної зустрічі вирішили повторити таку спортивну паузу. Тоді й народилася ідея об’єднати любителів настільного тенісу, та організувати відповідний клуб.

Мета «Клубу настільного тенісу» – відволікти від проблем буденності, від стресів війни та створити майданчик для спілкування створити затишну атмосферу, де можна пограти в улюблену гру та більше дізнатися про молодіжні клуби «3Dільниці», учасником яких, як показує практика, може людина будь-якого віку. Крім того, взяти участь у клубах може кожний працівник наших підприємств разом зі своїми родинами.

«Вперше тенісну ракетку до рук я взяв ще у початкових класах, – розповідає Нікіта Конзичаков. – У нашій школі проводився турнір з настільного тенісу. Це була гарна нагода для усіх охочих спробувати себе у цьому виді спорту. Тоді я спробував і… у мене нічого не вийшло (сміється). Я й ракетку неправильно тримав, і м’ячика не так подавав, а про його відбиття годі було й казати. Але, коли я дивився, як вправно грають вже досвідчені хлопці та дівчата, мені дуже хотілося і собі бути таким, як вони. Я поставив собі це за мету, потроху тренувався у шкільному тенісному клубі, але основних навичок набув самостійно. Це як у музикантів, чим більше займаєшся, тим краще виходить. Насправді цей спорт розвиває волю та самодисципліну, що мені зараз дуже стає у пригоді. А з настільним тенісом я дружу вже понад десять років».

Корисне хобі

Гра у настільний теніс – це не просто «м’ячик направо та наліво». Це застосування гравцями певної техніки та вправності. Цей вид спорту покращує реакцію, координацію, увагу, формує фізичну витривалість, сприяє концентрації уваги, пам’яті тощо.  

До речі, постійне перемикання уваги між м’ячем та рухом суперника під час гри, тренує здатність швидко орієнтуватися у ситуаціях, які змінюються. А це корисно й у спорті, і у житті. А ще гра формує аналітичне мислення, адже кожен удар, свій та суперника, ретельно продумується.

«Правила у нашому клубу прості – ми граємо, спілкуємося, відпочиваємо, заряджаємося позитивною енергією, – говорить Нікіта Конзичаков. – Щодо самої гри, ми ділимося на команди та організовуємо свої внутрішні турніри. У планах на  майбутнє – організувати великий турнір у рамках нашого підприємства, з відповідними етапами, півфіналом, фіналом, призами, глядачами, шанувальниками, вболівальниками. Впевнений, після війни ця ідея обов’язково здійсниться. А поки є час потренуватися. Тож, якщо і ви небайдужі до цього виду спорту, долучайтеся!»

Категорії
Новини

Спільний контроль сприяє якості

Співпраця фахівців доменного цеху № 1 та ремонтно-механічного цеху № 1 сприяє якості виготовлення важливого обладнання для надійної роботи доменної печі № 8.

Днями представники ДЦ № 1 департаменту з виробництва чавуну та сталі побували у РМЦ № 1 Ливарно-механічного заводу з важливою виробничою місією – приймання за якістю після виготовлення тягового пристрою з малим конусом засипного апарату для доменної печі № 8.

Це обладнання має велике значення для стабільної та безпечної роботи доменної печі, оскільки є одним із ключових вузлів засипного апарату. Від якості його виготовлення, точності збірки та дотримання технічних вимог залежить надійність та стабільність подальшої експлуатації доменного агрегату, ведення виробничого процесу з виплавки чавуну. До складу робочої групи від ДЦ № 1 увійшли менеджер з технічного обслуговування Сергій Шокотько та начальник служби цеху Сергій Лосюк. Від ЛМЗ готове обладнання презентували начальник РМЦ № 1 Євген Гречаний, його заступник з виробництва Віталій Барахов та головний технолог цеху Ігор Кормаков.

Віталий Барахов, Сергій Лосюк, Євген Гречаний, Ігорь Кормаков, Сергій Шокотько

Представники доменного цеху також приділили увагу якості виготовлення інших елементів для доменної печі, у тому числі великого конуса та його чаші, а також обговорили подальшу співпрацю.

«Такі робочі зустрічі є важливими у підготовці металургійного обладнання до роботи в умовах значних виробничих навантажень. Комплексний підхід до роботи сприяє якості виготовлення продукції, а спільний контроль – мінімізації ризиків та збільшенню ефективності роботи доменної печі», – зазначив Сергій Лосюк начальник служби з ТО та РУ доменного цеху № 1.

Категорії
Наші люди

Плани на майбутнє – охорона праці

Навчаючись у «Гірничому фаховому коледжі КНУ» Людмила Кравченко стала випускницею проєкту «Нова фабрика. 3», взяла участь у програмі для дівчат S.H.E, а зараз опановує нові знання на робітничій спеціальності у доменному цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Представники «АрселорМіттал Кривий Ріг» часті гості у нашому коледжі. Вони беруть участь у різних святах навчального закладу, розповідають студентам про підприємство, виробництва, професії, – говорить Людмила Кравченко. – На таких зустрічах була і я. Мене зацікавила інформація, а також захотілося самій побути у цій атмосфері. Тим більш, що я саме з тих людей, яким подобаються нові ідеї, а теорія має завжди підтверджуватися практикою на власному досвіді». Людмила Кравченко, яка у коледжі вивчає «Підземну розробку корисних копалин», стала учасницею третьої хвилі «Нової фабрики» і, за її словами, тоді у неї почалося нове життя. Корисні тренінги, нова інформація, захопливі екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, молодіжні заходи – цей вирій подій буквально захопив Людмилу. Коли у коледжі почалася практика, звичайно, проходити її вона планувала тільки в «АрселорМіттал Кривий Ріг». І тут на Людмилу чекала ще одна несподіванка – їй запропонували спробувати себе у новому жіночому проєкті з охорони праці S.H.E».

«Ми з дівчатами поміркували та вирішили спробувати себе. Знаєте, мені зайшло. Це ніби ти виходиш на інший рівень знань – актуальних та надзвичайно важливих. Таких, від яких залежить життя та здоров’я людей, – зауважує Людмила. – Важливо, нас навчали не лише теорії, а основний акцент робився на практиці, ми майже щодня працювали з досвідченими наставниками з ОП у різних цехах підприємства. Це дозволило мені предметніше та уважніше зануритись у виробничу атмосферу та детальніше ознайомитися зі  специфікою цехів, серед яких був і мій тепер рідний – перший доменний цех».

Саме в ньому Людмила Кравченко ще під час участі у проєкті S.H.E проходила стажування. Тепер на складі холодного чавуну в ДЦ № 1 вона влаштувалася бригадиром з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції у процесі виробництва розливання і відвантаження чавуну та підготовки виробництва. Визначитися з напрямком роботи та підрозділом їй допомогла участь у проєктах підприємства. Людмила вже неодноразово була тут, зналася на виробництві, його специфіці та розумілася на своїх робітничих завданнях. Звичайно, багато чого їй треба було навчитися. Але бажання спробувати свої сили у новій роботі було дуже великим.

«Спочатку було важко, адже нова справа завжди нелегко дається. Та зараз, коли я вже працюю тут другий місяць, вже й наче нормально, – говорить Людмила. – У роботі дуже допомагають знання, набуті в S.H.E. Ми були тут безпосередньо на доменній печі, на усіх дільницях цеху, в тому числі і на складі холодного чавуну, де зараз я працюю. Виконуючи свою роботу я дотримуюсь усіх вимог з охорони праці, прискіпливіше звертаю увагу на ризики, та намагаюся попереджувати їх. У мене є мета – набути виробничого досвіду, закінчити коледж, здобути вищу освіту в КНУ, та вже більш професійно реалізовуватися у сфері охорони праці. Цей напрямок припав мені до душі, тут я почуваюся потрібною. Тож зараз – це мої основні плани на майбутнє».

Категорії
Новини

Смачна кар’єра

Професійний розвиток притаманний не лише людям, а і закладам. Прикладом тому є «Киянка», яка пройшла справжній кар’єрний шлях від їдальні для домнобудівників, до ресторану з ім’ям для працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та мешканців міста.

На майдані Домнобудівників

«Красиво, просторо та затишно у нещодавно відкритій заводській їдальні № 39, розрахованій на 530 посадкових місць. Тут встановлено секційно-модельоване обладнання, у залі – кондиціоноване повітря. На першому поверсі розташовані буфет та дієтична зала».

Так на початку 1970-х років писав «Металург» про нову їдальню, яку ми сьогодні добре знаємо, як ресторан «Киянка».

Фото їдальні № 39, опубліковане в газеті “Металург” у 1970-х роках

Їдальня № 39 була побудована у 1972 році для будівельників комплексу доменної печі № 9 – у ті часи найбільшої в країні. Домну-гігант зводили тисячі людей різних спеціальностей, які приїздили до Кривого Рогу з усіх куточків країни. Підприємству треба було десь розміщувати фахівців, часто із родинами. Для них у 1970-х роках були зведені чотири сучасних гуртожитки з кімнатами-квартирами, в яких були усі зручності для життя. Кожний гуртожиток давав житло майже тисячі людей. А щоб працівники завжди були ситими, поряд  побудували велику їдальню № 39. Увесь цей комплекс і дав назву новому мікрорайону у місті – майдан Домнобудівників.

Близнюки-годувальники

Вони працювали, як єдиний організм, але ніколи не були розташовані поруч. Мова про їдальню № 37, яка знаходиться безпосередньо на території ДП № 9. Їдальні №№ 39 та 37 були збудовані за одним проєктом, та мали однакову мету – нагодувати домнобудівників. Єдиною їхньою відмінністю було те, що 39 їдальня годувала людей на території міста, а 37-ма – на тоді ще будівельному майданчику ДП № 9.

39 їдальня була справжнім харчовим комбінатом. На першому поверсі, де зараз розташована зелена зала, було приміщення на 100 посадкових місць. А там, де зараз червона та біла зали – за один раз могли поїсти 430 осіб. У їдальні були 4 видачі, розроблено декілька видів комплексних обідів, щоб люди могли швидко вибрати потрібне, поїсти та «летіти» на роботу.

Репортаж з їдальні № 37, з архіву газети “Металург”

Їдальня працювала у дві зміни, тут люди мали змогу поснідати, пообідати та повечеряти. До речі, сніданок кухарям треба було приготувати дуже рано, адже люди після нього вже мали бути на роботі о сьомій ранку. Штат 39 їдальні складався з майже 50 осіб, а у 37-й їдальні – майже з 200.

«Моя робота на підприємстві розпочалася з їдальні № 37, куди я влаштувалася посудомийницею, але жодного дня нею не працювала, адже мене поставили видавати продукцію, я одразу почала навчатися на практиці, – згадує Тетяна Панфілова, менеджерка ресторану «Киянка». – Продовжила працювати вже у 39 їдальні. Відповідала за видачу, за те, щоб завжди був свіжий хліб, випічка, щоб усе було чисто – на столах білі серветки, а на умивальниках мило. Найвідповідальніше було обслуговувати представників міністерства капітального будівництва країни, які керували будівництвом «дев’ятки» та також у нас харчувалися. До речі, їли такі ж блюда, як і інші люди у залах. А вибрати було з чого – чотири перших страви, декілька видів гарнірів, м’ясо, салати, закуски. Меню у нас було і є відмінним! Та тоді мені треба було не лише дбати про білосніжний фартух, зачіску та усмішку, а й сервірувати стіл, знати, як правильно подавати їжу. Насправді це ціле мистецтво. Спочатку моєю вчителькою була Тетяна Білоус, на той час керівниці громадського харчування міста. Вона вчила мене куди класти ножі, виделки, як оформлювати блюда. Дуже скоро я стала адміністратором залу. Потім науку «годувати» я опановувала у Криворізькому технікумі громадського харчування». 

У різноколірних залах

Комплексне підприємство «Киянка».Згодом таку назву 39 їдальня отримала через те, що постачала продукцію у буфети одного з сусідніх гуртожитків, тоді ще Дзержинського райвиконкому та відділу міліції. Статус кафе для працівників підприємства їдальня набула у 1993 році. За нею вже остаточно закріпилася назва «Киянка» та розпочалися кардинальні ремонти. Саме тоді тут були оформлені зелений та червоний зали, де проводилися ювілеї цехів, відзначалися районні та міські свята. У ці роки «Киянка» набувала свого стилю, за яким її добре знають у Кривому Розі, і не тільки.

«У серпні 1996 року я стала керівницею «Киянки», – продовжує Тетяна Панфілова. – Білої зали тоді у нас ще не було, приміщення «гуляло». Пам’ятаю, як перед одним із заходів, ми замотували у гардину колони, щоб якось придати цьому приміщенню кращого вигляду. А коли тут зробили ремонт, ми усі милувалися красою білосніжної зали. Сучасного оздоблення також набули і технічні приміщення та кухня. До речі, у нас збереглися котли, у яких їжу готували ще для відвідувачів їдальні. Взагалі у нас за багато років праці виникла традиція завжди бути готовими до прийому гостей та зустрічати їх на найвищому рівні».

А серед відвідувачів «Киянки» цей заклад назавжди асоціюється з відмінною якістю обслуговування, смачною їжею, про яку навіть легенди ходять, красивим сервуванням, комфортом, надзвичайно урочистою обстановкою для проведення заходів різного формату. За роки своєї роботи «Киянка» отримала свою позитивну репутацію та зробила ім’я.

Тут ваш відпочинок або діловий захід пройде на найвищому рівні! У «Киянці» створений чудовий майданчик для ділових зустрічей, конференцій, форумів, де люди можуть не тільки чомусь навчитися, а й поспілкуватися у неформальній обстановці. А кава зі смаколиками для гостей завжди напоготові!   

Сьогодні «Киянка» стає ще більш доступною для криворіжців та гостей міста.

За бажанням є можливість орендувати приміщення для проведення різноманітних заходів.

Зробити це можна звернувшись за номером телефону: +38 067 989 60 84, Наталія.

Надання послуг рестораном «Киянка» з організації та проведення заходів (без кухні):

  • Зелений зал – площа 178,8 м2 на 50-70 посадкових місць.

1 година – 740 грн.

  • Білий зал – 258,5 м2 на 120-140 посадкових місць.

1 година – 900 грн.

  • Червоний зал – 387 м2 на 150-170 посадкових місць. У цьому залі є сцена, тож є змога проводити виступи, лекції, доповіді тощо для 200-400 осіб.

1 година – 1000 грн.

Категорії
Новини

Коли страх дихає поруч

За чотири роки повномасштабної війни ми вже звикли жити та працювати в умовах загроз та обстрілів. Ракетами, дронами та іншою зброєю ворог б’є по наших житлових будинках та цивільній інфраструктурі. Що робити, коли ви під час обстрілу опинилися на вулиці, як уберегтися фізично і витримати це морально? Про це детальніше у відповідях фахівців медичного центру «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Ранок починався, як завжди. Одні люди поверталися з нічної зміни, інші – навпаки, поспішали на роботу, обмірковуючи дорогою плани на день та тиждень, який тільки розпочинався. Лунав сигнал тривоги, але більшість з нас вже звикли до цього.

Раптом небо заторохтіло від звуків пролітаючих «шахедів» та на усі голоси «зазвучала» наша протиповітряна оборона. Пролунав потужний вибух! Всі, хто в цей момент були поблизу центру подій, не на жарт перелякались. Деякі люди в цей час опинилися на відкритій місцевості, а поряд – вогонь, ударна хвиля, летить каміння, небо закриває густий чорний дим, над головами – ворожі дрони. Що робити? «Двох стін» поряд немає, а до найближчого сховища ще треба добігти.

«Подібні ситуації вкотре нам нагадують, що ми живемо у воєнний час, тож варто час від часу оновлювати свої знання, як поводитися у подібних ситуаціях, – говорить Наталія Гардань, начальниця медичного центру нашого підприємства. – Є загально відомі поради, які варто не лише знати, а й дотримуватися їх. Якщо потрапили під обстріл на вулиці – негайно лягайте на землю, бажано знайти хоч невеликий виступ або заглиблення. Якщо ви опинилися, наприклад, на якомусь підвищенні, на мосту, і немає можливості негайно спуститися вниз, теж лягайте та ще й тримайтесь за конструкцію. Закривайте долонями вуха та відкривайте рот, щоб врятуватися від контузії та уберегтися від баротравми. Якщо з вами дитина, постарайтеся прикрити її собою. Лягти необхідно для того, щоб знизити шанс влучення осколків, в тому числі і від збитого дрона. Варто пам’ятати, бігти, коли навколо щось літає та вибухає, не найкраща ідея. Вже коли ви зрозумієте, що пік загрози минув, можна короткими перебіжками прямувати до найближчого сховища, підземного переходу, будівлі, за стінами якої можна сховатися тощо.

Такі поради ми завжди даємо слухачам на наших традиційних тренінгах з долікарської допомоги. І хоч про це вже багато сказано, а за часи війни деякими, на жаль, і відпрацьовано на практиці, все одно, в критичну хвилину люди губляться. Психологічний стан у таких моментах у кожної людини може проявитися по різному.  Ми спостерігаємо, що після кожного обстрілу зростає кількість звернень до нас по допомогу. І здебільшого це психологічні аспекти. Після пережитого багатьом треба заспокоїтися, привести свою нервову систему до ладу».  

Поради

Якщо після обстрілу вас трусить, то це, кажуть лікарі, нормальна реакція на стрес. З’явились сльози, тремтіння, слабкість – не стримуйте своїх емоцій, дайте їм вийти. Якнайшвидше повернути свій організм у стан безпеки допоможе певний алгоритм дихання. Вдих носом на рахунок 4, повільний видих ротом на рахунок 6-8. Три або п’ять хвилин такої вправи, й серцебиття приходить до норми.  

Повернутися до реальності та перестати «прокручувати у голові» жах, який ви щойно пережили, допомагає зосередження на собі. Зосередитись на тому, що ви у цей момент бачите, спробуйте називати предмети поряд з вами, або запах, який відчуваєте. Поговоріть з кимось поряд, загляньте у телефон, а ще краще напишіть рідним, що з вами все гаразд. Це вже так звана «обробка стресу».

Повернутися до реальності допомагає й енергійне стискання кулаків. Сильно стисніть їх на 10 секунд, потім різко розслабте. Повторіть вправу 5 разів.

«Надати сигнал мозку, що небезпека минула допомагає тепла вода, чай, краще з м’ятою, та щось тепле, накинуте на плечі. Це може бути куртка, кофта, пальто, плед тощо. Пам’ятаєте, як у кіно, тим, хто пережив стрес завжди щось накидають на плечі, – зазначає Наталія Гардань. – Вдома варто прийняти теплий душ, бажано не вмикати телевізор з новинами, та взагалі уникати гучних звуків. Натомість легка фізична активність, сон, здорова їжа та рутинні дії по дому швидко повернуть вас до нормального життя. Втім, якщо тривога зберігається, не можете заснути, загострилися хронічні хвороби – це вже привід звернутися до спеціаліста».

Фото з відкритих джерел.