Категорія: Новини

Категорії
Новини

Вулиця Криворіжсталі – місце на карті – центр життя

Продовжуємо розповідати про вулицю Криворіжсталі, яка межує з нашим підприємством, названа на його честь та на яку виходять п’ять прохідних «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Сучасна вулиця Криворіжсталі протягнулася майже на три кілометри. Для зручності часто її просто позначають «районами»: Перша та Третя дільниці, 15 школа, Червона. Про їхнє життя згадують та розповідають ветерани нашого підприємства і мешканці вулиці.

«Все вирує, ще й трамваї ходять»

Із захопленням згадує про перші позитивні враження від Кривого Рогу ветеран нашого підприємства Раїса Рудчик. До Кривбасу вона приїхала у 1969 році із селища Петриківка Черкаської області. Її у гості запросила родичка, запропонувавши подивитися Кривий Ріг – залізне серце країни. Тоді Раїса навіть гадки не мала, що незабаром працюватиме у самому центрі цього «серця» – на Криворізькому металургійному заводі, що її життя буде міцно пов’язане із вулицею Криворіжсталі, а мешкатиме вона поряд з нею – у районі зупинки 15 школа.

Раїса Рудчик

«Ця вулиця одразу стала рідною для мене, а щоденною дорогою на роботу – міст на Першій дільниці. Ним я ходила на роботу 37 років, – говорить Раїса Рудчик. – Вперше по мосту я пройшлася у 18 років, коли влаштувалася сортувальником-здавальником металу на перший блюмінг».

Раїса Олексіївна згадує, колись вулиця мала дещо іншу інфраструктуру. Наприклад, на Першій дільниці знаходилися великий продовольчий та овочевий магазини, кулінарія, де після зміни люди купляли додому котлети, вареники та інші смаколики. Дитячі іграшки, парфумерію, косметику та електротовари можна було купити у магазині на 15 школі, а ближче до Червоної – придбати взуття. Там був і магазин меблів.

«А який красивий одяг шили в ательє на Першій дільниці, яке знаходилося в одному із котеджів, поряд із мостом на завод. Там я собі замовила велюрове плаття «бутилочного» кольору, а зачіску робила у перукарні поряд, – говорить Раїса Рудчик. – Своїх дітей я водила до дитячого садочку на Першій дільниці. Цей будинок стоїть і зараз, щоправда, садочка там вже давно немає. А у ресторані Ластівчине гніздо ми з колективом цеху відзначали свята та дні народження. Зараз цей будинок став торговельним центром. Приміщення готелю, який був поряд з рестораном, зараз, на жаль, занедбане. У Палаці культури будівельників (на сьогодні Народний дім) я проходила курси крою та шиття, а донька вчилася там танцювати. Взагалі для мене вулиця Криворіжсталі була і залишається одною із центральних та улюблених вулиць міста».

Завербували… і сподобалось

«Зупинка Перша дільниця. Навколо лавки для очікування трамвая, поряд у старовинному кіоску з колонами продають смачне морозиво. Навкруги багато дерев, кущів, квітів. На зупинці стоять величезні стенди з афішами про кінофільми, інформацією про гуртки в ПК, розкладом танцювальних вечорів. Саме на цих танцях я і познайомилася зі своїм чоловіком, він працював водієм, возив землю та матеріали для будівництва заводу», – розповідає ветеран нашого підприємства Євгенія Бондаренко.

Євгенія Бондаренко

До Кривого Рогу Євгенія приїхала у 1958 році із Рівненської області. Потрапила сюди за вербуванням, коли набирали людей для будівництва доменної печі № 4. На завод Євгенія Бондаренко влаштувалася старшим стрілочником у залізничний цех № 1. Понад 20 років пропрацювала на станції Прокатній.

Колишній Палац культури будівельників

«Все наше життя оберталося навколо вулиці Криворіжсталі та прилеглих до неї районів, – говорить Євгенія Тихонівна. – Перша дільниця – це дорога на роботу і гарний відпочинок після неї у ПК. І мешкала я там поряд – у гуртожитку № 5, зараз цього будинку вже немає. До Соцміста та у «Город» ми їздили трамваєм. Тоді ходили ще старі вагони. У салонах були дерев’яні лавки, а квитки треба було пробивати компостерами. На Червону ми ходили по свіжий хліб та за булочками. Я пам’ятаю, що посеред залізничної площі була велика кругла клумба. Її, розвертаючись, обминали автобуси. До старого заводоуправління ми ходили через Третю дільницю і, зазвичай, просто через колії, бувало й попід вагонами пролазили. Зараз так я б не вчинила».

Квартиру Євгенія Бондаренко отримала теж біля вулиці Криворіжсталі у двоповерхових котеджах (мешкає там і зараз). Вікна її квартири виходять на 15 школу, тому вона добре пам’ятає, як та змінювалася – зносили стару одноповерхову будівлю та будували вже сучасні корпуси.

Згадує Євгенія Тихонівна і про «банні» дні. Хоча лазня і не знаходилася на вулиці Криворіжсталі, але наводити чистоту туди ходили багато її мешканців. Будівля цієї лазні стоїть і зараз, щоправда, занедбана.

«Вербування на завод стало для мене доленосним, місто одразу мені сподобалося, а життя наповнилося подіями. У мене гарна родина. Зараз радують донька, двійко онуків та 17-річний правнук. Життя вдалося», – усміхаючись, каже Євгенія Бондаренко.

Знає «душу» кожного криворіжсталівця

Щоранку Райосю Кузіну можна бачити на транспортній зупинці на Червоній – вона поспішає на роботу до «тисячки». Хтось скаже, що ж тут такого. А унікальність у тому, що Райосі Олексіївні 94 роки. З 1968 року вона мешкає на Червоній і працює лікарем-рентгенологом. Переважна частина її робочого життя пройшла у лікарні на Третій дільниці.

Райося Кузіна

«Родом я із Дагестану, мої батьки переїхали туди, тікаючи від голоду. До Кривого Рогу я приїхала у гості до сестри. Місто мені так сподобалося, що я вирішила залишитися тут жити, – розповідає Райося Кузіна. – У 1957 році я закінчила Дагестанський медичний інститут. В ті часи на Третій дільниці почала працювати друга міськлікарня, тому влаштувалася туди. Це був великий комплекс на 700 місць, де приймали лікарі майже за всіма напрямками. У цій лікарні обслуговувалися як працівники металургійного, коксохімічного виробництв, так і мешканці сучасної вулиці Криворіжсталі та прилеглих до неї районів. Ми робили флюорограми 53 тисячам людей, приймали їх у дві зміни! Діяв пересувний флюорограф для цехів заводу. Так що можна сказати, що я бачила «душі» майже кожного криворіжсталівця, мешканця цього району».

Лікарня на 3 дільниці, фото середини минулого століття

У ті часи лікарня була зразковою. Щоб працювати там, лікарям необхідно було пройти серйозний конкурс, у результаті якого колектив лікарні складався із медиків, які приїхали до Кривбасу із різних куточків країни. Щоб їм було де жити, на Червоній, поряд із залізничною площею, побудували будинок. Цікавий історичний факт – до другої світової війни на цьому місті знаходилася поліклініка для будівельників, працівників нашого заводу та їхніх сімей. Поліклініка була двоповерховою, мала 10 медичних кабінетів з необхідним обладнанням. Але найбільше, що на той час вражало і медпрацівників, і відвідувачів, – це м’які дивани, вкриті білими чохлами, які знаходилися у фоє другого поверху. Для тих часів це було дуже великою розкішшю. На жаль, цю поліклініку розбомбили ще на початку війни.

Лікарня у наші дні

«Червона та Третя дільниця стали центрами мого життя, – продовжує Райося Олексіївна. – А сусідство із підприємством сприяло тому, що мій син Тимур Кузін теж працював на ньому. Його знають за працею у профспілковому комітеті. Я теж бувала на підприємстві, але не на всій його території. Як і більшість мешканців цього району, я уявляю завод по його «верхівкам»: трубам, градирням, дахам цехів. І я рада, що і зараз можу допомагати людям, які працюють на підприємстві та живуть у місті поряд зі мною».

Категорії
Новини

ЛМЗ – у планах Перемога та подальший розвиток

Ливарно-механічний завод серед виробничих іменинників квітня. Це сучасний машинобудівний та ремонтний комплекс, який має повний цикл виробництва: від виплавки рідкої сталі з використанням електродугових печей до готових запчастин і машинобудівного устаткування. Щодня в цехах заводу близько 1100 працівників ремонтують обладнання для цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг», виготовляють запчастини та виконують замовлення для зовнішніх замовників.

Минулий рік для заводу, як і для усієї країни, був складним, щедрим на випробування. Що допомогло колективу Ливарно-механічного заводу впоратися з усіма проблемами та яким бачить майбутнє Ливарно-механічного заводу ми запитали у його директора Валерія Мовчана.

Директор ЛМЗ Валерій Мовчан

– Валеріє Петровичу, яким був минулий рік для Ливарно-механічного заводу? Які події чи заходи Ви вважаєте найголовнішими ?

Як і для всієї країни, перш за все, 2023 рік був воєнним роком. Ми продовжуємо жити та працювати в умовах війни. Звідси чимало випробувань, проблем, які треба розв’язувати, і це сьогодні надзвичайно складно робити. Ми відчуваємо нестачу персоналу. Це і через виїзд працівників за кордон, і через мобілізацію. Зараз 261 наш працівник служить у лавах ЗСУ. Є і загиблі герої – їх 21. Ми завжди пам’ятатимемо про них.

Особливо гостро на нашій роботі позначився підрив Каховської греблі. Тоді на певний час була паралізована робота фасонносталеливарного цеху. Відчули ми на собі і удари країни-агресора по енергетичних об’єктах. Як наслідок, не завжди була можливість забезпечити роботу цехів на повну потужність. Та ми не здалися. Зібралися і гідно впоралися з усіма проблемами, за це хочу подякувати усьому колективу нашого заводу. Основні наші зусилля були спрямовані на виконання планових та термінових завдань, підтримання обладнання та будівель у робочому стані.

– Які проблемні питання залишаються актуальними для виробництва зараз?

– У виробничників завжди проблем вистачає. Але роботу у мирний час і зараз годі й порівнювати. Перш за все, це гостра нестача кваліфікованого персоналу. І розв’язати цю проблему дуже складно. Ми ж живемо не в окремому світі. Подивіться на ситуацію на ринку праці в країні. Цю проблему відчувають усі. Звичайно, що хотілося б вищої оплати праці. Відчувається і напружений емоційний стан людей, адже постійно лунають повітряні тривоги, відбувають бомбардування. І дуже непросто після таких важких ночей йти на роботу.

Серед інших проблем – ситуація з енергоресурсами. Через їх дефіцит ми змушені обмежувати виконання певних робіт, а часто й взагалі не можемо їх виконати. Наше виробниче обладнання теж «відчуває» усі складнощі воєнного часу. Порушилися логістичні ланцюги постачання ТМЦ (блокада кордонів, відсутність шляхів через порти). Дається взнаки і зміна постачальників ТМЦ. Часто це пов’язано з тим, що ми не можемо працювати з підприємствами, адже вони або зруйновані, або знаходяться на окупованих територіях

– Чи позначалися блекаути та нестача водопостачання на роботі цехів? Яким чином вдається розв’язати ці питання?

– Обмеження енергоресурсів, внаслідок яких відбувається зупинка виробничих агрегатів, завжди має негативні моменти. Найперше, це зменшення ресурсу роботи обладнання, і, що найстрашніше – вихід обладнання з ладу. А коли не працює обладнання неможливе й вчасне та безперебійне виконання усіх замовлень. А це – зниження рівня довіри з боку наших клієнтів, це удар по нашій репутації.

Та завдяки кваліфікованій команді ЛМЗ вдалося мінімізувати вплив усіх цих випробувань на роботу підприємства. Багато було прийнято рішень, вжито дій, таких як, наприклад, переміщення обладнання з одного підрозділу до іншого, пошук альтернативних ТМЦ, пошук нових ринків реалізації своєї продукції тощо.

– Тоді що зараз для ЛМЗ є завданням № 1?

Для мене і заводу найважливіше – це зберегти найцінніше, що у нас є, – це колектив. Я добре розумію, що для цього потрібно забезпечити максимально безпечні, наскільки це можливо в даній ситуації, умови праці та гідний рівень оплати.

– Які переваги Ливарно-механічного заводу, на ваш погляд, дозволяють йому бути гідно представленим на ринку машинобудування?

– Ми універсальні, здатні виконувати ремонти нестандартного обладнання, виготовляти запчастини, відновлювати машини та механізми для металургійної та гірничовидобувної промисловості. Ми колектив професіоналів, робота яких – це поєднання досвіду старшого покоління з інноваційним підходом, сучасним обладнанням та програмним забезпеченням, яке ми постійно, навіть у цей непростий час, намагаємося оновлювати.

Продукція та послуги ЛМЗ мають попит не тільки серед підприємств України, але і за межами нашої країни. Минулого року ми відвантажили продукцію для Боснії та Герцеговини, Франції, Казахстану.

– Які позитивні моменти минулого року можна відзначити?

Ми змогли зберегти колектив, і це важливо. Водночас когось виділити окремо я не можу. Всі працювали на позитивний результат. Попри усі фінансові складнощі, все обладнання підтримується у робочому стані, виконуються необхідні ремонти та технічне обслуговування. І хоча якихось великих придбань обладнання у 2023 році не було, але можна відмітити переведення з парового на електричний підігрів води у РМЦ № 2 та РМЦ № 3. Щодо результатів нашої роботи, то ми виготовили для казахстанських металургів три ротори аглоексгаустера. Вперше виконали замовлення – виготовлення сталевих холодильних плит зі змійовиками для закордонних замовників. Для ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» освоїли виготовлення п’ятикубового ковша екскаватора, ланок конвеєра для агломераційних цехів.

– Зараз невдячна справа говорити про плани, навіть найближчі. Але ж є певний курс, яким ви слідуєте та плани, які хотілося б реалізувати. Чого очікуємо від 2024 року?

– Нашої Перемоги! А стосовно робочих планів, то ми точно не плануємо зупинятися. Вже у цьому році ми виготовили і відправили Ротор 9000 для підприємства «Qarmet» Казахстан. У планах виготовити ще чотири до кінця року. Працюємо над виготовленням двох великих зубчатих вінців та шлакової чаші 16 м³ для «Запоріжсталі». І, як завжди, відкриті для нових замовлень.

Від себе я хочу побажати усім нам мирного неба, завершення війни та повернення воїнів на свої робочі місця. Збереження та зміцнення трудового колективу, зростання іміджу підприємства, здійснення усіх наших мрій та побажань. Щоб наступний день народження ми вже святкували у мирній Україні!

Категорії
Новини

Форум – найкраще місце для порозуміння

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» пройшов форум з охорони праці і промислової безпеки з представниками підрядних організацій.

Зустрічі працівників нашого департаменту з охорони праці та промислової безпеки з підрядниками, які виконують роботи для нашого підприємства, проходять щоквартально. Їх метою є узгодження дій, спрямованих на досягнення нульового травматизму на підприємстві.

Цього разу до підрядників звернувся перший заступник генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Плічко. Він зазначив, що охорона праці є наріжним каменем на підприємстві і у корпорації, що життя й здоров’я працівників підрядних організацій для нас таке ж важливе, як і здоров’я й життя штатних працівників. Що підприємство планує збільшувати виробництво, а з цим зростуть і ризики, до яких треба бути готовими. Сергій Плічко зазначив, що не зважаючи на важкі часи підприємство витрачає кошти на покращення безпеки праці, на створення безпечніших умов у цехах. Багато заходів вже впроваджено і ще більше заплановано на поточний і наступний роки. Він подякував присутнім за участь у форумі, за роботу, спрямовану на покращення стану охорони праці в організаціях і побажав всім успіхів на важкому шляху до нульового травматизму.

Начальник управління з роботи з підрядними організаціями департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олександр Отверченко присутніх з принципами роботи в департаменті. «Принципи – це фундамент нової культури праці, яку ми формуємо, – пояснив Олександр. – Роз’яснюй, а не карай! Безпека не продається! Приховуванню травм – ні! Ми хочемо, щоб вони стали й вашими принципами. Також культура спирається на цінності. Довіра – основа чесних відносин! Здоров’я та безпека – наш пріоритет! Віра у цінності – ключ до перемоги! А перемога для нас – нуль нещасних випадків».

Начальник управління з роботи з підрядними організаціями департаменту з охорони праці та промислової безпеки Олександр Отверченко присутніх з принципами роботи в департаменті. «Принципи – це фундамент нової культури праці, яку ми формуємо, – пояснив Олександр. – Роз’яснюй, а не карай! Безпека не продається! Приховуванню травм – ні! Ми хочемо, щоб вони стали й вашими принципами. Також культура спирається на цінності. Довіра – основа чесних відносин! Здоров’я та безпека – наш пріоритет! Віра у цінності – ключ до перемоги! А перемога для нас – нуль нещасних випадків».

Були проаналізовані останні нещасні випадки на підприємстві. Серед них і смертельний, у копровому цеху внаслідок падіння з висоти. Також обговорили питання навчання підрядників з безпечного виконання робіт, яке наше підприємство проводить безоплатно. Навчання проводиться не лише в нашому університеті, а й на робочих майданчиках. Були відзначені такі позитивні моменти, як обладнання ТОВ «ПМК» приміщення для безпечного перебування водіїв, використання нових сучасних переносних загорож, своєчасне проходження техоглядів вантажопідйомних механізмів. Не обійшлося й без негативу.

«Найбільше серйозних порушень допускається під час виконання робіт на висоті, – продовжив Олександр Отверченко. – Це дуже непокоїть. Ризик падіння з висоти – серед чотирьох ризиків- вбивць, визначених на рівні корпорації. У одному з побутових приміщень використовувалася пошкоджена розетка – ще один ризик-вбивця – загроза враження струмом. Порушники пройшли позапланове навчання зі здачею іспитів. За найгрубіші порушення деяким працівникам було заборонено доступ на територію нашого підприємства. А організації сплатили штрафи. Ми не лише пояснюємо, як працювати безпечно, а й контролюємо виконання вимог».

На завершення форуму деякі підрядні організації поділилися позитивним досвідом з охорони праці та промислової безпеки. Компанія «Сумітек Україна» придбала для своїх працівників охолоджувальні жилети для запобігання перегріванню під час виконання робіт у літній період у кар’єрах та на інших відкритих майданчиках. А під час ремонту екскаваторів й іншої техніки її працівники напинають над місцем робіт тенти, що також захищає від спеки. Під час виконання зварювальних робіт працівники цієї організації використовують сучасні маски з блоками регенерації повітря, які захищають легені.

Фахівці компанії «Ольвія» поділилися досвідом виконання робіт в замкнутих просторах з використанням огорож, освітлення під напругою 12 вольт, примусової вентиляції, страхувальних поясів з рятувальними мотузками, газоаналізаторів; виконанням всіх вимог щодо дозвільних та контролюючих документів, перевірки складу повітря. Компанія «Цеппелін Україна ТОВ» презентувала свою майстерню з ремонтів та обслуговування техніки Caterpillar. Майстерня оснащена витяжкою для зварювальних робіт та сучасним безпечним устаткуванням, безпечними місцями зберігання інструментів, захисними огорожами, територія промаркована відповідно до вимог безпеки.

«Я вважаю, що такий чудовий досвід спонукатиме й інших підрядників вкладати кошти у безпеку, – підсумував Олександр Отверченко. – Звичайно, зараз складно всім, але людське життя того варте. І взагалі такий форум – чудовий майданчик для обміну інформацією, де ми маємо порозумітися заради безпеки».  

Категорії
Новини

З «попелюшки» – на «принцесу» або Друге життя робітничого простору

Завдяки ініціативі працівників залізничного цеху № 2 та методології Виробництва світового класу (WCM) старе приміщення дизельно-заготовчого відділення у депо з ремонту локомотивів серії ТГМ було відремонтоване власними силами цеху, перетворившись на затишне, зручне та сучасне.

Майстерні залізничного цеху – це завжди місця особливого навантаження, адже робота в них триває постійно. У дизельно-заготовчому відділенні ЗЦ № 2 робота теж «кипить», адже воно є одним з основних у цеху. Слюсарі з ремонту рухомого складу ремонтують тут турбокомпресори, маслоохолоджувачі локомотивів, розбирають інші «хворі» деталі та збирають вже відремонтовані.

Донедавна усі ці операції проходили у приміщенні ще радянського дизайну, зі «втомленими» з темною фарбою панелями, сірою від часу та пилу стелею, поганим освітленням.

«Ситуацію треба було виправляти. Ми у цеху поступово власними силами та  застосовуючи методологію WCM, ремонтуємо наші робочі приміщення. Вже оновили електроапаратне відділення кранового депо, зварювальне відділення депо тепловозів серії ТЕМ та ТГМ, – розповідає Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Черга дійшла і до дизельно-заготовчого відділення, саме його ми і запланували перетворити з «попелюшки» на «принцесу». Ініціатива перетворень йшла від наших працівників. Кожен надавав свої пропозиції щодо ремонту та кращого облаштування відділення. У нас навіть своєрідний конкурс утворився на кращий проєкт-ідею. А виконували ремонти наші слюсарі-ремонтники: Вадим Славинський, Микола Ільченко, Петро Бочковский, Сергій Яготін».

Було

Під час ремонту працівники ЗЦ № 2 демонтували старе оздоблення відділення, вирівняли стіни, побілили їх, наново пофарбували у корпоративні кольори. Була замінена і система освітлення – встановлені сучасні лед-лампи, в тому числі й над робочими місцями, щоб людям було зручніше та безпечніше працювати. Потурбувалися і про робочі меблі. Стелажі та тумби відремонтували, пофарбували, зробили нові сталеві поверхні.

Особливу увагу працівники цеху приділили створенню зручного та безпечного простору для роботи. Слюсарі-ремонтники відсортували, промаркували усі інструменти та деталі (і ця робота ще триває). Ближче поклали найнеобхідніше, дальні кутки зайняло те, що у роботі використовуються не дуже часто.

Стало

«Сортування – дуже важлива складова ефективної роботи за методологією WCM, – говорить Володимир Троценко, менеджер впровадження WCM служби міжнародних корпоративних проєктів. – Наприклад, у математиці існують методи сортування чисел. У музиці мелодії сортуються за темпом, гармонією, ритмом, в ІТ – бази даних тощо. На нашому виробництві ми сортуємо інструменти та прилади, матеріали, з якими працюємо. Наше головне завдання – максимально спростити виробничий простір, зробити його зручним, ефективним. Це і було досягнуто в ЗЦ № 2. Зараз тут панують чистота, затишок, зручність – і працювати настрій є, і робота стала ефективнішою».

Категорії
Новини

Ярмарок на канікулах: кому професії?

Протягом шкільних канікул у Палаці культури металургів тривав профорієнтаційний захід «Ярмарок професій».

Упродовж шести днів захід відвідало більш ніж 5500 учнів криворізьких шкіл, ліцеїв та гімназій, яким прийшов час обирати професію та навчальний заклад для її опанування. Свої пропозиції щодо навчання та роботи презентували університети, коледжі та професійно-технічні ліцеї. У «Ярмарку» також взяли участь декілька криворізьких підприємств, серед яких і «АрселорМіттал Кривий Ріг». Такий захід відбувся вже втретє, і третій рік поспіль наше підприємство є головним партнером та співорганізатором. А організував «Ярмарок професій» Департамент освіти та науки Криворізької міської ради.

На локації нашого підприємства школярі мали змогу дізнатися про кілька основних професій підприємства, познайомитись з їх представниками та навіть приміряти спецодяг, в якому можна було зробити фото на згадку. Особливу популярність мали сріблястий захисний плащ металургів та крислатий капелюх горнового. А з активностей була запропонована гра.

«Ми розробили її спеціально, щоб популяризувати наші основні професії, – розповідає фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів Дар’я Черненко. – За допомогою штучного інтелекту ми створили фігури наших провідних професій, таких як металург, слюсар-ремонтник, машиніст екскаватора, електрогазозварник та електромонтер. Учасники гри обирали одну з запропонованих професій та збирали з неї «конструктор», визначавши з яким устаткуванням працюють представники професії, у якому департаменті тощо. Юні учасники дуже раділи, впоравшись із завданням та отримавши призи. Особливо вони були задоволені, коли отримували шматочок нашої справжньої арматури. Такі ексклюзивні призи ніде не купиш».

Криворізький металургійний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій – один з основних постачальників кадрів для нашого підприємства. Його представники пропонували відвідувачам віртуальну екскурсію нашим підприємством за допомогою окулярів віртуальної реальності. Також охочі мали змогу ознайомитися з роботою 3D-принтера і навіть надрукувати собі сувенір. «У нас давня і плідна співпраця з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», –розповідає представниця коледжу Ірина Нагорна. – Ми готуємо для вас доменників, сталеплавів, прокатників та інших професіоналів. І наші студенти знають, що будуть проходити практику на металургійному підприємстві, а після завершення навчання будуть з роботою. Деякі з них також є учасниками 2-ої хвилі  проєкту «Нова фабрика».

Кілька ліцеїв і коледжів презентували вироби своїх учнів. Металеві кораблі, квіти, тварини, байкери на мотоциклах та багато іншого – це роботи зварників. А Криворізький гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету презентував робочий прототип механічної руки, робота-сумоїста і навіть розумну теплицю. «Це робоча модель, – розповідає викладач технікуму Сергій Антоненко. – Вона оснащена датчиками, і процеси тут автоматизовані. Цю розробку можна брати за основу і робити справжню теплицю». Студенти медичного коледжу робили всім охочим перев’язки, накладали шини та турнікети, перевіряли зір. А представники музичного училища дарували живу  музику скрипки.

Студенти Криворізького автотранспортного фахового коледжу КНУ представили зроблений власноруч невеличкий, але справжній автомобіль-карт. А Криворізький професійний гірничо-металургійний ліцей здобув чимало прихильників, встановивши на своїй локації справжнісінький стіл для армрестлінгу. Хлопці та дівчата завзято боролися на руках, і паралельно знайомилися з професіями, яким вчать у ліцеї. «Ми готуємо представників робітничих професій, – пояснив керівник з фізвиховання ліцею Юрій Мараховський. – Для металургів і гірників фізична сила та витривалість потрібні не менше, ніж знання та вміння. Наприклад, найважче шахтне кріплення, яке має переносити прохідник, має масу 95 кг. Тому до фізвиховання у нас серйозне ставлення. Є багато спортивних секцій».

На «Ярмарку професій» було дуже багато цікавого. Всього налічувалося 39 локацій. Кожен міг вибрати професію до смаку: від металурга, електрика, будівельника, повара-кондитера до перукаря, медика чи поліцейського. Як пояснив поліцейський Ілля Коробіцин, цьогоріч вони також презентували свою професію. «Ми знайомимо майбутніх абітурієнтів зі своєю непростою, але цікавою роботою, – сказав Ілля. – Ви можете побачити наш автомобіль та спецзасоби: захисне обладнання, щит, газові балончики, наручники тощо. Ми розраховуємо, що хтось зацікавиться і вирішить стати поліцейським. А ще розраховуємо на допомогу містян у дотриманні  порядку в нашому місті. Разом ми все зможемо і все переможемо».

Дехто вже остаточно визначився зі своїм професійним майбутнім, а хтось поки що тільки зацікавився кількома професіями. «Мені багато що сподобалося, – розповідає учень гімназії № 86 Костянтин Кратько. – Дякую, що організували такий цікавий захід. Взагалі-то зараз я схиляюся більше до професії архітектора. Але сьогодні сфотографувався у спецодязі металурга і мені дуже сподобалося. Отримав багато позитивних емоцій. А у житті все можливо».

Категорії
Новини

Майстер на всі «щелепи» та вила

Парк спецтехніки залізничного цеху № 3 поповнив новий сучасний колісний екскаватор-навантажувач Komatsu WB 97 S.

Щоб краще продемонструвати сучасний зовнішній вигляд та технічні можливості спецтехніки, машиніст колісного екскаватора-навантажувача Олександр Нікицький виводить свого нового залізного «напарника» із промислової будівлі на вулицю. Попри великі габарити, спецтехніка ювелірно й легко вирулює, обминаючи іншу техніку та захисний паркан.

«Чудова машина! Нею легко, зручно, приємно керувати. Особливо це відчувається у порівнянні зі старим екскаватором 1991 року випуску, на якому я працював раніше, – ділиться враженнями Олександр Нікицький. – Кліренс у новенького екскаватора високий – це дозволяє йому легко під’їжджати до залізничних колій, долати перешкоди на промислових майданчиках зі складними умовами проїзду. Екскаватор має «крабовий хід», що створює зручність при роботі на невеликій території».

Знайомтесь – перед нами екскаватор-навантажувач Komatsu WB 97 S. Його вартість складає 3,7 млн грн. Це універсальна повнопривідна машина із сучасними системами безпеки. В залізничному цеху № 3 «АрселорМіттал Кривий Ріг» ця спецтехніка буде використовуватися для обслуговування та ремонту залізничних колій, виконуватиме земляні та навантажувальні роботи.

Для цього екскаватор «озброєний» трьома ківшами різної місткості. Найменший ківш-лопата ємністю 125 кг, прокладатиме шлях у грунті під кабелі та дроти. Середній (250 кг), або так звана «зворотна лопата» – ритиме траншеї. У роботі двом ківшам допомагатиме і телескопічна стріла у 7, 5 метрів, вона в рази збільшує силу риття та розширює інші можливості екскаватора.  

Найбільший ківш екскаватора – щелеповий, може вмістити тонну вантажу. Він може працювати і як грейфер, допомагатиме у прибиранні сміття, буде використовуватися для робіт із різноманітними сипкими матеріалами, необхідними для балансування колій та виконуватиме інші роботи.

Крім ківшів різної місткості екскаватор має і гідравлічний молот для розбивання старого асфальту, бетону та інших міцних поверхонь. Має він і палетні вила для розвантажувально-завантажувальних робіт, перевозитиме піддони, мішки, труби, шпали.

«Робочих завдань у нового екскаватора-навантажувача буде багато, – говорить Юрій П’ятаков, начальник дільниці експлуатації та ремонтів механізмів ЗЦ № 3. – Він копатиме траншеї, завантажуватиме щебінь, підгортатиме його, перевозитиме необхідні для ремонтів матеріали. Екскаватор має дуже зручне управління. Майже усі функції керування машиною та процесами здійснюються за допомогою джойстиків. Контролювати усе допомагає зрозуміла панель приладів. Кабіна нового екскаватора – з панорамними вікнами, з обігрівачем та кондиціонером, гарною вентиляцією, яка запобігає запотіванню вікон. Для водія є зручне сидіння, яке регулюється, пасок безпеки, різні відсіки для потрібних інструментів та багато інших зручних «штук». Нова спецтехніка дозволить нашим фахівцям працювати швидко, якісно та безпечно».