Позначка: металургія

Категорії
Новини

Мистецький міст серед промислового міста

Його проклали учасники виставки «Кривий Ріг Мистецький?» організаторами якої стали 39.9gallery за підтримки Українського культурного фонду, ГО «Інститут розвитку Кривого Рогу» та Open Place.

Серед багатьох творчих доробок на ній представлений і триптих «Україні чавун, сталь, прокат» художниці Марини Довганич – її творче бачення відомої мозаїчної стели біля нашого підприємства, створеної у 1970-х роках ХХ століття.

Знак питання у назві

Ця культурна подія, яка пройшла у просторі «Дія Бізнес», об’єднала не тільки митців, а й тих, хто полюбляє творчість і вважає, що наше місто багате на обдарованих людей у багатьох галузях мистецтва.  

Тому і знак питання у назві заходу – це не помилка, а прагнення організаторів виявити та відкрити маловідомий потенціал Кривого Рогу не лише як промислового гіганта, але й як центру сучасної культури та мистецтва в Україні. Судячи з великої кількості відвідувачів виставки та жвавого інтересу до творчих робіт, які тут представлені, такий потенціал в нашому місті є, і він величезний.

«Чи можна назвати промисловий Кривий Ріг мистецьким містом? Як багато тут мешкає художників та представників інших творчих професій? Що їх надихає, над чим вони працюють зараз і взагалі, чи цікавий їм Кривий Ріг як об’єкт дослідження? Цією виставкою ми проводимо своєрідне дослідження всього цього, намагаємося відповісти на ці та багато інших питань. Спираючись на численні позитивні відгуки перших відвідувачів – тема дуже цікава людям. Саме творчість допомагає нам відкривати щось нове навколо себе або дивитися на звичні речі з іншого, подекуди кращого боку. А ще мистецтво допомагає знайти однодумців і, можливо, запроваджувати нові творчі проєкти», – сказала Катерина Левченко, засновниця 39.9gallery.

На виставці представлено більше 25 робіт художників та фотохудожників із Кривого Рогу, Харкова, Києва, Вишгорода, Одеси. Участь у проєкті взяли митці Іванна Єфремова, Женя Лаптій, Марина Довганич, Юрій Кручак, Данило Ковач, Сергій Дєдушев, Олена Джуріна, Олексій Проценко, Олег Путрашик, Роман Михайлов, APL 315, Марина Чайка, Ех Настя, Єгор Гриб, Терра Нейдорф, Ренато Ортіс, Богдан Шиптенко, Keser One, Микита Токарчук, Ксенія Ромащенко, Ксенія Костянець, Вікторія Розенцвейг, Андрій Сафронов.

У своїх роботах вони відобразили своє бачення промислового Кривого Рогу, реакцію на війну, події та емоції, які ми зараз переживаємо.

Триптих на честь металургів

«А ось щось дуже знайоме. Ти ба, так це ж зображена наша мозаїчна стела, та ще й у трьох картинах!» Раз у раз лунали такі відгуки відвідувачів виставки. Люди підходили ближче до картин, роздивлялися їх, фотографували та робили селфі на їхньому фоні.

Авторка  триптиху – сучасна художниця з Київщини Марина Довганич. Свої роботи вона назвала «Україні чавун, сталь, прокат».  

«Я звернула увагу на «АрселорМіттал Кривий Ріг» тому, що мене дуже вразила екскурсія підприємством, на якій я побувала ще до війни. Я відвідала коксохімічне, доменне, сталеливарне, прокатне виробництво. Нічого подібного я до цього не бачила, – сказала Марина Довганич. – Саме тоді я і звернула увагу на мозаїчну стелу, адже мене дуже цікавить тема радянської мозаїки. Так, зараз це об’єкти декомунізації, тому і ваше підприємство закрило його банером. Зараз ця тема ще більше загострилась через російську агресію. Але водночас стела та інші подібні об’єкти є нашими історичними пам’ятками, тож згодом усім нам треба буде розробляти методи роботи з ними. За фахом я архітекторка-художниця, закінчила Київську академію образотворчого мистецтва, тож також буду докладати до цього і свої зусилля».

Марина Довганич розповіла, що бажання відтворити сюжет мозаїчної стели на полотні у неї виникло під час війни, коли стела вже була закритою патріотичним банером. Тож працювати довелося за старими фотографіями. У своєму триптиху вона зберегла основну композицію стели – людей-представників різних металургійних професій. Але сюжет представила без радянських наративів і пропаганди, без яких, як відомо, раніше нічого не обходилося.

«А ще у своїй роботі я хочу сказати про те, що металургію на Криворіжжя принесли не більшовики, вони тільки присвоїли собі ті наробки та заслуги, які були досягнуті іншими поколіннями, – продовжує Марина Довганич. – І друге: велетенський завод будувався під час голодомору, перший чавун було вироблено саме у 1934 році – піку голодування людей. Раніше я на це чомусь не звертала увагу, а потім усвідомила. Все це я вирішила відобразити у своїй роботі. Я хочу донести до людей правду про минуле і при цьому зберегти все краще, що відбувалося за тих часів».

Про Кривбас та червоних собак

Як розповіла Марина Довганич, з Кривбасом вона познайомилася у 2020 році, коли почала співпрацювати з 39.9gallery. Художниця закохалася в наше місто і часто приїжджає сюди за натхненням. У неї багато робіт на тематику Кривого Рогу, вона створила навіть анімаційний фільм про наше підприємство. Він про робочий день на заводі і має назву «12 годин зміна».

Марина Довганич

«Кривий Ріг – це велике, цікаве, зелене місто, з надзвичайно талановитими людьми, з особливою атмосферою, тут якась інша, позитивно заряджена земля. В цьому я неодноразово пересвідчувалася на власному досвіді і спростувала чимало стереотипів про Кривбас, – усміхаючись, говорить Марина. – Один з них – про червоних собак. Я захотіла на власні очі їх побачити. Це було взимку, з міста, де живу, я спеціально взяла із собою велосипед, щоб спокійно поїздити і пошукати. Я їздила по місту цілий день, а собаки мені попадалися лише звичайні: коричневі, чорні, білі. В останній день свого перебування у місті я вирішила поїхати до червоного озера, що поблизу санаторію-профілакторію Джерело. Сніг, крига, холодний вітер, а я шукаю червоних собак. Ну не було їх там. Я вже зневірилася і вирішила припинити пошуки. І тут біля мене нарешті пробігла червона собака, її лапки та хвостик були у руді. Тоді я зрозуміла, що червоні собаки таки є, але їх дуже мало. А міф про те, що тут все навколо червоне, то лише міф».  

Виставка, яка відкрилася у Кривому Розі в останній день вересня, працюватиме до кінця жовтня. Тож у всіх мешканців міста є можливість побачити триптих Марини Довганич та інші картини на власні очі.

Категорії
Новини

Металургійній доменній «пані» – 62 роки

А ви знаєте, що 12 вересня доменна піч № 6 відзначає свій шістдесятий другий рік народження? І хоча вона святкує не «круглу» дату, давайте привітаємо гарячу металургійну «пані» з її днем.  

Домна має цікаву та насичену подіями історію.Велике будівництво, рекорди, технічні нововведення, робота під час війни із багатьма енергетичними викликами. Відкриття ДП № 6 почалося одразу з рекорду. Її збудували лише за 8 місяців і 12 днів! Замість запланованої дати у жовтні, домну задули 12 вересня 1961 року, у вівторок. Зверніть увагу, що цього року 12 вересня теж припадає на вівторок.

Першу плавку на ДП № 6 провела бригада під керівництвом заслуженого металурга Олександра Демидовича Омельчука.

Від початку роботи домни її роботою дуже цікавилися іноземці. Як написала газета «Металург» за 15 вересня 1961 року: «Американці від здивування округлювали очі, коли їм називали терміни будівництва, вони не вірили, що таке може бути, адже серед них були знавці металургії».

62 роки тому шоста доменна піч вигідно відрізнялася від тих, що вже діяли на нашому підприємстві. Вона була високомеханізована та автоматизована. І саме це сприяло тому, що на печі майже одразу почалися промислові експерименти: впроваджувалися нові енергозберігаючі технології, будувалися технологічні об’єкти, покращувалися умови праці доменників.

У 2015 році розпочалася ще одна важлива сторінка в історії ДП № 6. Її реконструювали та впровадили низку природоохоронних заходів. Це було одним із інвестиційних зобов’язань компанії, яка вклала в оновлення печі 132 млн доларів. Одною з найважливіших змін було створення дворівневого ливарного двору. Це дозволило полегшити обслуговування жолобів чавуну і шлаку, покращити екологічне становище, оскільки жолоби, де протікають чавун та шлак, стали повністю укритими,  і це унеможливило викиди. Для вловлювання пилу встановили і нову аспіраційну установку.  

Нова історія шостої доменної печі розпочалася на початку повномасштабної війни в Україні. У перші її дні піч, як і багато металургійних агрегатів нашого підприємства, зупинила свою роботу. Але не надовго. Вже 10 квітня 2022 року о 7-й ранку, на 46-й день війни в Україні, доменна піч № 6 видала перший за свою історію воєнний чавун. Поновлення роботи печі під час військового стану стало знаковим для підприємства і країни в цілому.

Протягом війни робота печі ще ненадовго призупинялася через блекаути, які влаштовував у країні ворог. Але завдяки міцній команді доменників, їхньому професіоналізму, енергетичні випробування не вплинули на «шістку».

Зараз домна знаходиться на ремонті, відпочиває та оновлюється після нелегкої роботи з початку війни. Але нові здобутки в її історії ще попереду.

З днем народження, металургійна «пані»!

Категорії
Новини

Серцю зараз дуже гаряче

Вже осінь, а спека поки що не думає казати нам «прощавай». Полуденна задуха, яскраве сонце, розпечене місто – витримувати такі навантаження навіть здоровому організму важко, годі вже й казати про тих, у кого є серцево-судинні захворювання. Спека випробовує на витривалість усіх, хто працює на вулиці та у гарячих цехах.

Останнім часом ми все частіше передивляємося прогноз погоди і беремося за голову, коли бачимо, що стовпчик термометра знову хоче перескочити 30-градусну позначку. Жартуємо, що за такої спеки навіть байдикувати важко, і поспішаємо на роботу.

Перед кожною зміною у здоровпункті конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди людно. Перш ніж допустити працівників до роботи, медики перевіряють їхній стан здоров’я.

«У літню спеку частішають випадки інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів, та й взагалі може виникнути запаморочення, стрибати тиск. Тому я ретельно вимірюю його, запитую у людей про їхнє самопочуття, чи добре вони виспалися, чи не мають втоми, – говорить фельдшер здоровпункту ПП «Стіл Сервіс» Надія Подорець. – І це не просто цікавість. Мені треба впевнитися, що з людиною все гаразд, адже вона іде працювати у гарячий цех, де температура біля конвертера в рази більша, ніж на вулиці. За свою практику я спостерігаю, що з травня по вересень через спеку збільшується кількість звернень зі скаргами на погане самопочуття – часте серцебиття, запаморочення і навіть втрату свідомості. Щоб такого не ставалося, я раджу частіше пити воду, яка видається нашим працівникам, за можливості кілька хвилин перепочити у кімнаті відпочинку, де є кондиціонер, холодильник з охолодженою водою, або хоча би переходити туди, де є тінь. Людям з хронічними серцево-судинними захворюваннями я раджу ретельніше ставитися до свого здоров’я у спеку, не порушувати графік прийому ліків, якщо їх призначив лікар. А ще не соромитися зайвий раз зайти до здоровпункту, щоб перевірити свій тиск».

Медики пояснюють, чому у спеку найчастіше людей турбує саме серце. Саме воно перекачує кров по всьому організму, забезпечує надходження кисню та поживних речовин до всіх клітин. Під впливом надмірної температури серцю доводиться працювати інтенсивніше, щоб регулювати температуру тіла та підтримувати кровообіг. Проблем додає й інтенсивна втрата вологи – ми пітніємо і  з потом втрачаємо корисні мікроелементи. Кров густішає, «ганяти» її серцю стає складніше.  На допомогу приходить вода: не газована або солодка, а навпаки підсолена, як та, що надається працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож у спеку частіше пийте воду, не нехтуйте цією корисною порадою.

«Якщо від спеки чи задухи стало погано, негайно прямуйте у прохолоду, – радить Надія Подорець. – Якщо відчуваєте проблеми із серцем, негайно викликайте медиків. А поки ми приїдемо на місце (наприклад, у моєму випадку це буквально за п’ять хвилин)  постраждалому можуть допомогти колеги. У разі перегріву варто скористатися охолоджувальними одноразовими пакетами з цехових аптечок. Це засоби першої допомоги при забоях, переломах і теплових ударах. Щоб скористатися пакетиком, його треба покласти на тверду поверхню та придавити. Таким чином у пакетику активується охолоджувальний елемент. Пакет потрібно прикласти до шиї, де проходять магістральні судини, або до голови. Якщо людина втратила свідомість, можна використати серветки, просочені нашатирним спиртом. Такі дії можуть значно допомогли людині, поки медики в дорозі».

Що робити в спеку?

  • Пити чисту воду. У середньому щогодини слід випивати 200-250 мл води, щоб не перевантажувати нирки.
  • Не захоплюватися кавою та чаєм, адже вони мають сечогінну дію.
  • Носити просторий легкий зручний одяг з натуральних тканин, головний убір, окуляри.
  • За можливості не знаходитися під відкритим сонцем з 11.00 до 17.00
  • Відмовитися від куріння, спиртних напоїв, не переїдати, слідкувати за рівнем цукру у крові.
Категорії
Новини

«Підставка під гаряче» промислового масштабу: зроблено власноруч

Працівники дільниці з ремонту спецрухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання та ремонтів разом з командою цеху металоконструкцій ЛМЗ капітально відремонтували лафет чавуновозного ковша.

Завдання стало своєрідною «пробою пера» для ремонтників. Раніше комплект – ківш та лафет – купували у зовнішніх виробників. А цього разу ремонтники нашого підприємства самотужки взялися за виготовлення лафета – платформи для транспортування ковша.

У чавуновозному ківші рідкий чавун перевозять від доменних печей до сталеливарних агрегатів або до розливальних машин. Для транспортування ковша використовують платформу спеціальної форми. І стан ковша, і стан платформи відіграють дуже важливу роль у процесі транспортування чавуну, температура якого сягає більш як 1000 градусів. У разі ушкодження футерування ковша розпечений чавун може пролитися на платформу-лафет і легко її пропалити. Це може призвести до руйнування ковша, розливу чавуну, що загрожує життю та здоров’ю персоналу. Тому стан ківшів та платформ завжди знаходиться під пильним наглядом.   

«Наша дільниця – депо ремонту чавуновозів займається ремонтом чавуновозних ківшів та лафетів для ДЦ-1 та ДЦ-2, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – У процесі експлуатації під дією високих температур футерування ківшів поступово псується і вимагає періодичних поточних або капітальних ремонтів. Під час капітального ремонту старе футерування повністю видаляють з ковша і замінюють на нове. У довоєнні часи ми протягом місяця могли капітально відремонтувати до 10 ківшів. Зараз виконуємо лише поточні ремонти. Але натомість ми вирішили самі спробувати капітально відремонтувати, а фактично виготовити лафет для ківшу. Це дозволило нам економічно підтримати підприємство, адже вартість комплекту «ківш-лафет» чималенька».

Необхідні металеві конструкції виготовили майстри з ЦМК ЛМЗ. А далі за справу взялися дільниці з ремонтів спецрухомого складу. Завдяки грамотному керівництву начальника дільниці Олексія Голубєва та вмілим рукамслюсарів-ремонтників Ігоря Кочетова, Володимира Гросула, Миколи Міговки та електрогазозварника Олександра Затєєва, це надскладне завдання було гідно виконане.

«Фактично саме ми «начинили» платформу усім необхідним зсередини, – продовжує Віктор Орловецький. – Ми встановили тяговий хомут, задні та передні упори (які, до речі, теж виготовили власноруч). Також ми встановили фрикційний апарат – амортизатор, автозчеплення та колісні пари. Це дуже відповідальна частина роботи, адже вона напряму впливає на безпеку персоналу. Уявіть собі, що може трапитися, якщо лафет з ківшом з розпеченим чавуном здійснить неконтрольований рух.  Було непросто, адже ми вперше виконували капремонт лафета власноруч. Вдалося, змогли, впоралися. Тепер ось чекаємо на відгук від металургів, які вже у вересні планують залучити відремонтований ківш з лафетом до роботи біля печі».

Категорії
Новини

Ветерани – незламні оптимісти

Привітати підприємство з 89-річчям зібралися його ветерани, які у різні роки історії будували комбінат та розвивали його.

Усмішки, обійми, рукостискання – в день народження нашого підприємства в Академії АрселорМіттал, незважаючи ні на що, панувала святкова атмосфера. Тут зібралися ветерани різних виробництв, щоб відзначити 89-ту річницю рідного заводу. Багато з них вже кілька років не бачилися, тож радість від  заходу була ще більшою.

«Ковід, війна, ракетні удари, економічні випробування. Усе це зараз, на жаль, стало нашою буденністю. Тому так сильно хочеться приємних емоцій, які б надавали нових сил та натхнення. День народження нашого підприємства – саме така нагода, тому я дуже рада бути тут і вітати усіх зі святом. Я працювала на заводі 41 рік, була інженером у відділі ремонтів металургійного обладнання. Роботи було дуже багато, і я знаю, що й зараз її не поменшало, адже сучасне підприємство живе, змінюється, розвивається», – сказала ветеран підприємства Антоніна Головіна.

Ветеранів та гостей свята привітав заступник генерального директора з виробництва гірничого департаменту Володимир Теслюк. Він подякував кожному за значний вклад в розвиток комбінату та зазначив, що сьогоднішній колектив підприємства гідно продовжує справу ветеранів. Він підкреслив, що зараз головне завдання – зберегти виробництво і колектив, підтримувати наших колег, які стали на захист України, та продовжувати працювати, допомагати місту, робити все можливе для скорішої перемоги. «Дві з половиною тисячі працівників підприємства зараз у лавах ЗСУ. На жаль, чимало Героїв віддали життя за незалежність нашої країни. Понад 100 заводчан загинули в боях, починаючи з 2014 року. Вони пішли з життя, але в наших серцях завжди палатиме вічний вогонь пам’яті та вдячності», – сказав Володимир Теслюк.

Оптимізм – найголовніша риса ветеранів. Своєю енергією, доброю вдачею, знаннями, досвідом вони надихають теперішніх працівників. З початку війни чимало ветеранів стали волонтерами. «Ми створюємо міцний тил для тих, хто на фронтах виборює перемогу, – зазначив заслужений металург України Олександра Зозуля. – Приємно, що усі питання, з якими ми звертаємося до керівництва підприємства щодо підтримки, вирішуються дуже швидко. Завдяки такій оперативності, допомога на фронти надходить теж швидко. Про те, що ми зробили і зробимо, розкажемо вже після війни, адже зараз одна із запорук успіху – це тиша. Але усі знають, що ми завжди поруч і завжди допомагаємо».

Допомоги великої чи малої не буває

Допомога не має параметрів, розміру. Вона є і буде. Вона реально потрібна. Так зазначили гості свята – працівники нашого підприємства, які повернулись на роботу після служби в лавах ЗСУ, а також волонтери.

Серед них Микола Грицан, ще донедавна боєць ЗСУ, а зараз начальник цеху металоконструкцій, Оксана Афанас’єва, менеджерка проєктів WCM та активна волонтерка, Арам Галустов, майстер цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг», який із волонтерською місією побував у багатьох гарячих точках України.

Під час святкового заходу волонтери розказали свої історії про людей, яким вони возять допомогу. Вона не лише допомагає воювати, а й береже життя. Як розказав Артем Галустов, в одну зі своїх поїздок він привіз воїнам  брелоки-обереги з янголятками, всередині яких було покладено металеву монетку. Одна з таких монеток вловила ворожу пулю. Цей оберіг дійсно врятував життя воїну. Після таких історій у багатьох присутніх блищали сльози на очах.

З нагоди дня народження підприємства ветерани вирішили зробити волонтерський подарунок нашим захисникам:  закупили ліхтарики, які завжди потрібні бійцям на передовій. Посилку з подарунками передали Араму Галустову, який вже доставив її нашим Героям.

«Насправді наші ветерани вже з перших дній повномасштабної війни активно допомагали:  готували смачну їжу для бійців, передавали їм різноманітні смаколики, в’язали шкарпетки, плели захисні сітки, опанували виготовлення коктейлів Молотова тощо. Я пишаюся нашими людьми, їх робочою, творчою та громадською активністю. Я вітаю зі святом кожного з ветеранів та усіх, хто зараз працює у цехах, хто боронить Україну зі зброєю у руках. Зі святом вас, колеги, з 89-ю річницею рідного підприємства, – сказав Володимир Заяць, голова ради ветеранів нашого підприємства.

«Атмосфера свята була дуже зворушливою, я давно такого не пам’ятаю, – поділився враженнями ветеран підприємства Павло Маринюк. – З початку 1970 років та до 1994-го я працював муляром у мартенівському  цеху. Він тоді нагадував мурашник: багато працівників, у печах палав вогонь, подавалися матеріали, працювала техніка. І кожен старався зробити усе якнайкраще. Зараз мартену вже немає, я розумію, що це технологія минулого, а завод розвивається. Але незмінним залишилося відповідальне ставлення людей до своєї справи та любов до підприємства. І це мене дуже тішить». 

«Чудове свято, справжній день народження, я отримала величезну кількість позитиву, – сказала ветеран підприємства Віра Луценко. – Коли я пішла на пенсію, то без спілкування з людьми не змогла, тому і вирішила працювати у Раді ветеранів. Тут я допомагаю вирішувати усі питання ветеранам шахтоуправління, адже сама пропрацювала в шахті 16 років, була сигналісткою. Це було наче вчора. Та й зараз роботи у мене вистачає, і я дуже цьому рада. Завдяки підприємству, нашим захисникам я продовжую жити повноцінним життям і працювати для людей. З днем народження, моє рідне підприємство!»

Категорії
Офіційно

З Днем народження підприємства!

Шановні колеги, дорогі ветерани!

Цей день – день народження нашого підприємства – об’єднує нас усіх. 89 років життєвого шляху – це шлях розвитку і витримки, впродовж усіх цих років підприємство сміливо долало усі перешкоди і йшло вперед.

Зі сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг» збудовано багато відомих об’єктів, бо вона – міцна й незламна. Але міцніший за криворізьку сталь – сплав єдності і витримки наших людей. У різні роки – і під час будівництва заводу, і під час Другої світової війни, і під час відбудови, у важкі роки і навіть зараз, під час війни – це підприємство вистояло і тримається далі завдяки його людям.

Досвід ветеранів, завзяття нинішніх працівників, енергія молоді – разом це запорука того, що ми здатні все перемогти і що у підприємства є чудове майбутнє. Ми дякуємо більше ніж 2 тисячам наших колег, які зараз щитом стоять на передовій. Завдяки їм ми можемо сьогодні працювати і підтримувати економіку держави. Ми також завжди пам’ятатиме усіх, хто поклав свої життя за Україну, усіх українців і це підприємство.

Я дякую кожному працівнику, кожному ветерану за роботу та відданість протягом довгих років. Кожен з вас є частиною славетної історії «АрселорМіттал Кривий ріг». Бажаю усім сталевого здоров’я, витримки, можливості вільно працювати під мирним небом! Зі святом усіх!

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»