Позначка: металургійне виробництво

Категорії
Новини

Іскри, шви та спеції

А ви знали, що для пошиття костюмів для плавців потрібен майстер зварювання, адже шви у таких купальниках робляться за допомогою ультразвукового зварювання? Але зробити це може лише висококласний професіонал. І лише досвідчений майстер має своє клеймо – це його персональний підпис. Присвоєння клейма – це свого роду підкорення Евересту у професії зварника. На підприємствах «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Ливарно-механічного заводу такі професіонали працюють.

Величезне металеве коло в цеху металоконструкцій ЛМЗ – це барабан дробарки для аглофабрики. Біля нього заходилися двоє в масках – це майстри-електрозварники, які мають власне клеймо – Олександр Тинок та Дмитро Білов.

Жоден з ремонтів на заводі не обходиться без зварників ЦМК, тому робота в хлопців була, є і буде. Вони беруть участь у ремонтах локомотивного парку заводу, шлакових чаш та спецкоробів, продовжують виготовляти металоконструкції для інших ремонтних робіт, які проходять навіть за умов зниження темпів виробництва.

«Для мене моя професія не стільки складна, скільки творча, – розповідає Олександр Тинок. – Ні на що її б не проміняв. Постійно нові завдання, нові технології. Твій мозок завжди в роботі. Тут не стільки фізична сила, хоча без цього теж не обходиться, а найголовніше – думати, постійно навчатися, мати бажання дізнаватися щось про щось нове. Ви тільки подивіться який зараз прогрес у зварювальній справі. У нас в цеху є зварний робот. Коли є замовлення для нього, то беру його за напарника. І це круто! Але це не межа».

А ось Дмитру Білову, електрозварнику-бригадиру зварної дільниці ЦМК обрати професію зварника порадили батьки. Його мати, Світлана Володимирівна, працювала на заводі кранівником, а батько машиністом електровоза у шахті. Тоді хлопцю порадили обрати саме цю заводську професію, як найбільш перспективну. І справді, на виробництві завжди існував попит на зварників. І зараз теж в цехах не вистачає майстрів цієї справи.

«Щоб стати зварником потрібне перш за все, бажання, звісно й досвід, а ще мати світлу голову та вмілі руки, – говорить  Дмитро Білов. – Понад 25 років тому я прийшов на підприємство. Як і спортсмен, я постійно підвищував свій розряд, зростав у майстерності, йшов до свого олімпійського золота – клейма зварника. Тепер мені довіряють найвідповідальніші замовлення, ті, від яких залежить не лише як і скільки працюватиме устаткування, а й життя людей. Ми зварюємо підкранові балки, ремонтуємо залізничний транспорт, шлаковозні чаші і ще багато чого. Кожна конструкція, кожне нове замовлення – це виклик для мене. Ти примушуєш метал розплавлений «лягати» так, як треба тобі. Ми дресируємо метал».

Сучасний зварник має знатися на електричних схемах, конструкціях різноманітних зварювальних машин, автоматів, напівавтоматів, джерел живлення. Розумітися на властивостях металів, які підлягають обробці. А ще розуміти принципи дії електрозварювальних машин, апаратів для дугового зварювання, газозварювальної апаратури, іншого обладнання, а також правила їхнього використання, вміти виконувати різні види зварних з’єднань, типи швів, знати побудову зварювального шва. «І звісно не обійтися без дотримання норм техніки безпеки, охорони праці, протипожежного захисту, говорить Роман Баюн, майстер складально-зварювальної дільниці ЦМК. –Але коли в тебе є бажання, то все з часом вийде, з усім впораєшся і отримаєш класну спеціальність, на яку попит не вщухає. Тим більше, що колеги в цехах нашого підприємства завжди підтримають, допоможуть, підкажуть. Ти зможеш рухатися у професії швидше».

«Навіть не запитуйте мене про те, ким я став би, якби не був зварником, бо нічого не замінить мені мою професію, від якої я отримую задоволення, –  продовжує Дмитро. – Звісно, можливо б хотілося б більшої зарплати, тут є над чим попрацювати, а ось щодо нудьги та одноманітності – це точно не про нашу роботу. Тому я вже стільки років у професії. От хіба що готую я з таким же задоволенням, як і зварюю».

Цікаво, що Дмитро виявився не лише асом зварювання, а й вправним кухарем. Як охоче він ділиться секретами профмайстерності з новачками-зварниками, так і нам він відкрив коронний рецепт страви «Качка з апельсинами».

Потрібні інгредієнти: молода качка (упізнати можна за рожевим кольором м’яса),  апельсини, мед, гірчиця, спеції, соєвий соус.

Замочуємо качку в розсолі на ніч. Розсіл: на 1 літр води 2 столові ложки солі. Потім робите мед, гірчицю, спеції типу хмелі-сунелі, суміш перців, сухий часник, сік апельсину, мед та соєвий соус перемішуєте та цим натираєте качку. Начиняєте її апельсинами розрізаними навпіл. Потім кладете її у фольгу чи рукав і відправляєте у духовку на 1,5 години. Згодом дістаєте і розгортаєте і ще на 20 хвилин. Не забувайте періодично поливати соусом. І ось вже смачна качка від професіонала-зварника радуватиме вас смаком.

Готуйте сміливо за цим рецептом, бо Дмитро поганого не порадить. А ще приходьте на наше підприємство, якщо бажаєте стати професіоналом електрозварної справи. Тут підтримають, навчать і допоможуть підкорити свій професійний Еверест.

Історія професії

Перші прості методи зварювання застосовувались в V-ІІ тисячолітті до н.е. в районах Єгипту та Ірану. Зварювали в основному деталі з міді, які розігрівали і потім здавлювали. Так виникло так зване «ковальське зварювання».  У 1882 році вченим М. Бенардосом був запатентований спосіб з’єднання і роз’єднання металів за допомогою електричної дуги між металевим виробом і вугільним електродом. Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетиленокисневе полум’я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальника. Так розпочалося промислове освоєння газового зварювання.

До речі, саме в Україні вперше у світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є. О. Патоном.

Цікаво

Зварка та ковка активно використовуються сучасними художниками. Ця технологія роботи з металами надихала на створення оригінальних робіт таких художників, як, наприклад, Пабло Пікассо та Віра Мухіна.  При технічному зварюванні поява кольорів райдужності (райдужних розводів) вважається серйозним дефектом. Але те, що називається браком у виробництві, свідомо застосовується в художньому зварюванні як декоративний прийом. Основні матеріали художнього зварювання — титан та сталь.

А ви знали, що близько 75% світового споживання сталевого прокату йде на виробництво зварних конструкцій або об’єктів. І  що понад 50% усіх виробів, створених людиною, потребують зварювання?

Зварювання та космос

При електрозварюванні температура стовпа зварювальної дуги досягає 8000 °C. Подібний колосальний нагрів необхідний для розм’якшення тугоплавких сплавів і перевищує межі плавлення всіх відомих нам металів, що існують у всесвіті.

Температура плазмової дуги сягає 30 000 °C. Для порівняння, це значення в 5-6 разів перевищує температуру поверхні Сонця.

У безповітряному космічному просторі метали та сплави не окислюються киснем, на їхній поверхні не утворюється оксидна плівка, і вони просто злипаються. Якщо в вакуумі два металеві шматки з ідеально гладкою поверхнею зрізів сильніше притиснути один до одного, та ще трохи нагріти (але не до звичної температури плавлення), то отримаємо вже не фокус, а цілком собі зварку. Процес називають холодною зваркою, але механізм його навіть вченим поки не до кінця зрозумілий.

Категорії
Новини

Вчимося, впроваджуємо, запобігаємо

З дитинства ми чуємо народну мудрість: «На помилках вчяться». Нещасний випадок – це завжди чиясь помилка, або серія помилок, які призвели до травм. Тож нещасні випадки обов’язково розслідуються, встановлюються причини, впроваджуються заходи, які допоможуть запобігти подібним випадкам в майбутньому. Проаналізувати нещасні випадки за перше півріччя нинішнього року нам допомогли менеджер департаменту з охорони праці та промислової безпеки Сергій Іващенко та його колеги. Сподіваємося, що ця інформація допоможе читачам уникнути біди.

Сергій Іващенко

– Сергію, скільки нещасних випадків сталося на нашому підприємстві за перше півріччя 2025 року?

– Із січня по червень включно взято на облік 7 нещасних випадків, а на сьогодні їх, на жаль, вже 9. Це стільки ж як і за аналогічний період минулого року, і це не радує. Наша мета – нуль.

– Які основні причини нещасних випадків?

– Причини різні. Найпоширеніша формулюється так: невиконання посадових обов’язків та не дотримання вимог охорони праці. За цим формулюванням може бути неналежне ставлення до стану робочого місця, устаткування, невиконання інструкції з охорони праці, недооцінка існуючих ризиків, втрата концентрації тощо. Наприклад, майстер з ремонту устаткування доменного цеху № 1 йшов маршрутом пересування, який був у належному стані, впав, як то кажуть, на рівному місці, зламав руку і отримав ще кілька травм. Він пояснив, що його засліпило сонце. А взагалі-то травмування внаслідок падіння з висоти власного зросту є топ-ризиком на підприємстві бо він впливає на всіх працівників без винятку. Які технічні заходи можна вжити у подібному випадку сказати важко. Сонце – воно скрізь, не лише на підприємстві. Тож про цей випадок сповістили у цехах, ще раз нагадавши людям, що уважне ставлення до безпеки – це те, що залежить саме від них. Прошу не плутати з топ-4 ризиків вбивць, які призводять до найтяжчих травм, у тому числі, з летальними наслідками.

Нагадуємо, що одним з ризиків-вбивць є враження електричним струмом. Ми мали такий випадок у першому півріччі 2025 року. Він стався у сортопрокатному цеху № 2 з доволі досвідченим електромонтером. Як пояснив начальник відділу з охорони праці Ігор Мальований, постраждалий виконував заміри вказівником напруги і був вражений електричною дугою. Розслідування ще триває, а за попередніми даними прилад виявився несправним, що й створило замикання та електричну дугу. Електромонтер отримав опіки рук та обличчя. Таким чином неналежне ставлення до стану приладу й могло стати причиною біди. А ще, знову ж таки за попередніми даними працівник не використовував діелектричні рукавиці, і опіки кінцівок можуть бути пов’язані саме з цим. Тож якщо прилад чи інструмент несправний, то не користуйтеся ним, не намагайтеся ремонтувати самотужки, а сповістить свого керівника, і обов’язково користуйтеся засобами індивідуального захисту.

Звичайно ж, найголовніша цінність детального розбору причин та обставин нещасного випадку – це зрозуміти які небезпеки та ризики призвели до нещасного випадку та як можливо вплинути на них за допомогою організаційних та технічних заходів, які попередять у майбутньому подібних нещасних випадків. І прикладом є комплекс заходів, вжитих на теплоелектроцентралі (ТЕЦ) після нещасного випадку, зафіксованого зі слюсарем-ремонтником ТЕЦ у травні цього року. Як розповів начальник відділу департаменту з охорони праці та промислової безпеки Євген Пантело, слюсар переливав концентрований луг з великої ємності у меншу. Луг використовується у цеху для чищення фільтрів виробничого устаткування. Працівник відчув різкий біль у оці. Вочевидь, туди потрапили краплі чи пари лугу. Після надання першої допомоги він був доставлений до лікарні з хімічним опіком правого ока.

«Ми не маємо більше такого допускати, тому невідкладно вжили заходів, – пояснив Євген Пантело. – Впроваджено низку технічних заходів, які забезпечили герметичне прилягання патрубка насоса на ємності з лугом. Ємність, у яку переливають, обладнана показником рівня рідини. Внесена зміна в інструкцію, і віднині у якості ЗІЗ під час такої операції буде використовуватися повнолицева захисна маска. По підприємству проведена перевірка місць, де зберігаються та переливаються луги і кислоти. У парогазовому цеху, де також виконується операція з переливання, впроваджені подібні заходи. Тобто, не чекаємо, що таке трапиться в іншому цеху, а діємо на випередження».

Підсумувавши вищесказане, Сергій Іващенко закликав кожного з нас ретельно слідкувати за станом устаткування, пристроїв, інструментів тощо, про несправності обов’язково повідомляти керівника, а якщо потрібно, то й фахівця з охорони праці, дотримуватися інструкцій з ОП та ПБ та бути уважними, берегти себе і колег.

Категорії
Uncategorized Наші люди

Бойова позиція старшого майстра

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. А вже 25 лютого працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Кіктенко змінив робочий одяг на військову форму.

Старший майстер основної виробничої дільниці (ОВД) цеху підготовки составів Сергій Кіктенко прийшов працювати у цех 25 березня 2011 року. Спочатку він працював підготувачем составів. Це дуже важка й відповідальна робота.

«Підготувачі готують залізничні состави до розливання сталі, – розповідає Сергій. – Якісно підготувати виливниці, правильно виставити їх на залізничні візки і зробити це своєчасно – це дуже важливо. Від цього залежить виробництво сталі. Робота підготувача важка фізично. Доводиться працювати в умовах високих температур. Але мені до труднощів не звикати». 

Сергій Кіктенко задніх не пас, працював сумлінно, якісно. А ще проявив організаторські здібності, без проблем знаходив спільну мову з колегами. Згодом він почав підміняти майстрів, а потім і сам став майстром. Пізніше – старшим майстром ОВД «Кранова служба». Дільниця ключова, адже без підйомних кранів підготовка составів до розливання сталі неможлива.

«До нас їдуть состави з виливальницями – формами, всередині яких – гарячі сталеві злитки з температурою приблизно 950 градусів. Стриперні крани ці злитки роздягають, тобто знімають з них виливниці. Далі метал їде на блюмінг, де з нього роблять заготовки для виготовлення прокатної продукції. Потім виливниці чистять, покривають антипригарним покриттям і виставляють на залізничні візки за допомогою електромостових кранів. Тож наша дільниця затребувана», – каже старший майстер, а нині ще й старший сержант, Кіктенко.

Сергія Кіктенка призвали до лав Національної гвардії ще у 2014 році. Його підрозділ захищав Маріуполь після звільнення від сепаратистів. З серпня 2014 по серпень 2015 він брав участь в антитерористичній операції, після чого повернувся у Кривий Ріг до рідного цеху. Сергій перебував у резерві першої черги і на другий день «повномасштабки» вже був у військовій частині.

«Страху не було. Був неймовірний патріотичний підйом. Єдине – бійці переживали за рідних, за близьких, а командири – за підлеглих, – згадує Сергій Кіктенко. – Мене призначили командиром блокпосту. Організовувати людей, навчати їх, контролювати, планувати для мене не було чимось незвичним. Все це я робив будучи майстром. Були часи, коли на нашій дільниці працювало близько 70 людей. Навички керівника стали в пригоді командирові. На виробництві як і в армії доводиться працювати з різними людьми, і до кожного потрібен свій підхід . А потім ми охороняли важливий стратегічний об’єкт. Звісно, що то за об’єкт і де він розташований, я розповідати не буду».

І знову Сергія перекинули командиром вже іншого блокпосту. Зараз його підрозділ на Херсонщині, недалеко від ворога. Він зізнається, що через річку Дніпро прилітає, а значить вони виконують потрібну воєнну роботу. Бійці несуть службу попри всі складнощі.

«Кілька місяців тому на наші позиції прилетіли дві керовані авіабомби. З нами разом несуть службу поліціянти, і один з них загинув. Один з моїх хлопців був поранений. Зараз з ним все гаразд, одужує. Але найпідступніші – це дрони. У 2014-15 роках вони також були, але в обмеженій кількості і розвідувальні. Зараз же з будь-якого напрямку будь-якої миті може з’явитися ударне «крило». А ще з дронів скидють газові боєприпаси біля бліндажа, «викурюють» їдким димом, а потім прилітає FPVшка. Не розслаблюємося ні на мить. І ЗІЗи, як і на роботі, надягаємо завжди: каска, бронезахист, протизаз і тактичні окуляри – це постійний атрибут, який завжди на тобі, не залежно від того чи ти на посту чи просто пересуваєшся по відкритій місцевост… Але настрій бойовий, і хлопці у мене чудові. Та й знаємо, за що й за кого стоїмо».

Сергій розповів, що кожного ранку у нього зідзвїн з найдорожчими і найближчими людьми. Це надає сил, наснаги, терпіння, тримає дух на високому рівні.

«Так, це мама Катерина Миколаївна, дружина Олена, брат Андрій. Якщо зранку не зв’яжемося, то за п’ять хвилин вже я у них мало не безвісти зниклий, – усміхається Сергій Кіктенко. – А які ж смачні на війні тещині пиріжки, ммм! Лариса Григорівна передає їх при нагоді, коли хтось їде в наш бік. Це все дуже допомагає, мотивує. З перших днів тримаємо зв’язок з колегами. Протягом перших місяців передавали нам на фронт необхідне. Продовжуємо спілкуватися. Щиро дякую Євгену Проході, Андрію Теслюку, Сергію Ушакову, Ірині Неклесі та всім, хто підтримує. Ми обов’язково вистоїмо, переможемо та повернемося на наше підприємство. Вже дуже хочеться!»

Категорії
Офіційно

З Днем народження підприємства!

Шановні колеги, дорогі ветерани!

Історія нашого підприємства, від самого дня народження 4 серпня 1934 року, це історія витримки, історія розвитку, історія невпинного руху вперед, історія наших людей. Кожен рік гартує нас. І кожного року ми доводимо, що разом можна подолати будь-які перешкоди.

Цей день вже впродовж 91 року є визначною датою для десятків, і навіть сотень тисяч людей, які тут працювали раніше, працюють зараз і працюватимуть у майбутньому. Ми вдячні і шануємо усіх, хто будував цей завод, хто відбудовував його після Другої світової війни, хто вів його крізь економічні кризи. Досвід наших ветеранів є нашою опорою. А енергія молоді, яка приходить до нас, є нашою надією.

Я також дякую усім, хто сьогодні залишається вірним цьому підприємству, щодня приходить на роботу попри сирени, обстріли, хто тримає обладнання і тримає моральних дух у своїх колективах. Ви всі – історія цього підприємства. Ми також завжди пам’ятатимемо усіх наших працівників, які віддали свої життя на полі бою.

Бажаю усім миру – бо це те, чого прагне кожна людина в Україні. І зараз кожний робить все можливе для наближення Перемоги – ось тоді свято буде справжнім. Наша міцна сталь – це символ витримки та незламності. Ця сталь є в кожному з вас, саме тому наші люди ніколи не пасуватимуть перед труднощами і здатні досягати неймовірних результатів. Бажаю здоров’я і здійснення мрій.

З повагою та вдячністю,

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» 

Категорії
Новини

Влучання ворожого «шахеда» забрало життя військовослужбовця, працівника «АрселорМіттал Кривий Ріг», Володимира Мішури

Володимир Мішура загинув 17 липня 2025 року. До мобілізації 25 лютого 2022 року він працював слюсарем-ремонтником прокатного цеху № 3 прокатного департаменту. Володимир ремонтував та обслуговував гідравлічне устаткування на прокатному стані. Протягом кількох років поруч з ним трудився бригадир слюсарів-ремонтників ПЦ-3 Руслан Пилипенко.

«Неоціненний професійний досвід Володимира Григоровича допомагав йому та й всій бригаді якісно та швидко ремонтувати гідравліку, – каже Руслан Пилипенко. – Це комплекс складного обладнання, без якого неможлива робота стану. Ми працюємо у зміну, черговими слюсарями-ремонтниками. Зазвичай найскладніші ремонти виконують денні бригади, але коли ми з Володимиром та іншими змінними бралися за справу, то колеги-прокатники знали, що результат буде позитивним. Простий працьовитий хлопець із Софіївського району завжди готовий був прийти на допомогу. Володя був напрочуд спокійним, врівноваженим. Я ніколи не чув, щоб він панікував, бо щось не виходить, щоб підвищував голос. І його спокій передавався всім нам. Знаю, що у керівництва були плани поставити його майстром. Найращий з кращих, що тут додати? Як фахівець і як людина. Боляче втрачати таких хлопців. Завжди пам’ятатимемо про нього».

Висловлюємо щирі співчуття рідним та друзям загиблого воїна, штаб-сержанта Володимира Мішури.

Категорії
Новини

Привітали, подякували, нагородили

Напередодні професійного свята металургів та гірників найкращі працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Ливарно-механічного заводу» та «Стіл Сервісу» отримали нагороди.

Присутніх на церемонії нагородження привітав генеральний директор нашого підприємства Мауро Лонгобардо. Виконувачка обов’язків генерального директора Олена Бізяєва подякувала металургам та гірникам за сумлінну працю й професіоналізм. Щирі слова подяки вона висловила нашим працівникам, які зараз боронять Україну, захисникам, які вже повернулися з війни до своїх цехів, а також ветеранам, які своєю працею створювали історію підприємств. Олена Бізяєва побажала всім натхнення, миру, здоров’я та родинного затишку. Вона вручила кращим з кращих найвищу нагороду підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Найвищу відзнаку підприємства отримали Ігор Лисенко з агломераційної фабрики, Олександр Петровський з шахтоуправління ГД, Андрій Олійник з гірничого департаменту, Роман Каренов з коксохімічного виробництва, працівник сортопрокатного цеху № 1 Родіон Вишняков, Наталія Шершень із залізничного цеху № 1, Юрій Буслов з цеху водопостачання, Олег Савченко з адміністрації з технології та стратегії, представник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 Євген Лежепьоков, Валерій Шевчук з департаменту автоматизації технологічних процесів, Максим Хілковський з ремонтно-монтажного цеху № 3 ЛМЗ, та працівниця ПП «Стіл Сервіс» Валентина Кульбіда.

Диплом «Кращий за професією» отримав ветеран російсько-української війни, старший розливальник сталі конвертерного цеху Валерій Микитенко. Ще троє ветеранів російсько-української війни – Руслан Сафаров, Ростислав Піскарський та Юрій Прокопенко – отримали подяки підприємства.

Відзначаючи внесок працівників підприємства у підтримку та захист міста від імені міської влади наших працівників привітав заступник міського голови Олександр Фіщенко: «Хочу подякувати вам за те, що ви виготовили п’ять тисяч захисних виробів для оборони міста, допомагали технікою і брали участь у створенні фортифікаційних споруд. Понад 3 тисячі ваших працівників стали на захист України. На жаль, багатьох з них вже немає, вони дивляться на нас згори. Низький їм уклін і дяка вам за те, що ви підтримуєте  родини захисників. Ваше керівництво вживає всіх заходів, щоб у ці складні часи підприємство функціонувало. Щиро дякую за те, що ви працюєте, сплачуєте податки і своєю працею наближаєте нашу перемогу». Олександр Фіщенко вручив Почесну грамоту виконкому міської ради працівникові цеху технологічного водопостачання ГД Олександру Ноздріну, а ще дев’ятеро наших працівників отримали грамоти виконкому міської ради.

Почесні грамоти та подяки Інгулецької районної у місті ради наші працівники отримали з рук виконувача обов’язків голови ради Ігоря Лисенка. Також наших працівників привітали в.о. заступника генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Андрій Олійник та заступник генерального директора з постачання Олександр Білянський. Вони вручили працівникам грамоти, подяки підприємства та дипломи «Кращий за професією. Від імені найчисельнішої на підприємстві профспілкової організації (металургів та гірників України) присутніх привітала голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ПМГУ Наталя Маринюк. Вона вручила нагороди найкращим членам профспілкової організації, що працюють на нашому підприємстві.

Серед тих, хто отримав диплом «Кращий за професією» – водій тягача-важковоза Віталій Аббасов: «Я вожу найважчі вантажі на нашому підприємстві, такі як ковші для рідкого чавуну, чаші шлаковозів, засипний пристрій доменної печі тощо. Мої вантажі сягають 40-50 тонн. А одного разу я перевозив виріб вагою 57 тонн. Без цього всього металурги працювати не зможуть, тож робота моя дуже потрібна. Щоб перевозити такі важкі й великі вантажі, треба бути максимально уважним. Допомагає досвід роботи з 2016 року. А вантажить мені на причеп ці вироби наш кранівник Сергій Марченко своїм потужним краном «Лібхер». Сергій справжній майстер! І до речі він також отримав нагороду. Вітаю всіх колег з професійним святом! Бажаю, щоб війна якнайшвидше завершилася нашою перемогою, всі захисники повернулися у цехи неушкодженими, і щоб наше підприємство процвітало».

Олександр Петровський працює заступником головного інженера шахтоуправління ГД. Сьогодні він отримав нагрудний знак «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Я відповідаю саме за напрямок підземного будівництва у шахті, – говорить Олександр. – Моє завдання – організувати роботу так, щоб колегам було безпечно працювати. Прийшов я працювати на шахту після вишу гірничим робітником. Потім став майстром. А пізніше – заступником головного інженера. Дуже приємно, що мою роботу високо оцінили. Взагалі-то я маю за правило працювати так, щоб результати моєї роботи не було соромно показати людям».

Більш ніж 30 років працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» Валерій Микитенко. Він старший розливальник сталі конвертерного цеху. Валерій повернувся з війни. Він воював під Куп’янськом, захищав Бахмут, був командиром взводу Національної гвардії. Після демобілізації повернувся до рідного цеху. Розливальник сталі – це справжня чоловіча важка робота з розплавленим металом, і робить він її якісно. «Вітаю всіх колег з Днем металургів та гірників! Шановні, працюйте на нашу перемогу!», – сказав  Валерій Микитенко.

Працівник залізничного цеху № 2 Вадим Куропятник отримав грамоту підприємства. 22 роки тому прийшов він на підприємство юним помічником машиніста тепловоза, набрався досвіду, став машиністом. «Я люблю свою роботу і роблю її із задоволенням, – усміхається Вадим Куропятник. – Хоча робота непроста, небезпечна. Важко навіть уявити це підприємство без залізничного транспорту. Цех – це моє життя. А колектив у нас найкращий. Дружний, міцний, професійний! Я пишаюся, що працюю разом з такими людьми. Зі святом всіх нас! З Днем металургів та гірників!».