Категорії
Наші люди

Дбає про стан людей на станах

«Доброго ранку». Це привітання на початку зміни десятки разів чує медсестра медичного центру підприємства Світлана Микитіна. Вона працює у здоровпункту СПЦ № 2, який нещодавно поновив свою роботу. Світлана опікується станом здоров’я людей, які працюють на прокатних станах.

«Як же люди раділи тому, що наш здоровпункт знову відкрився! Ми знаходимося у самісінькому серці прокатних цехів, тож робітникам зручно сюди звертатися, а ще знати, що допомога у разі необхідності завжди поруч», – розповідає  Світлана Микитіна.

Ми зустрілися зі Світланою одразу по завершенню вранішнього передзмінного огляду. Своє здоров’я перед початком трудового дня тут перевіряють прокатники, водії, машиністи крана, серед яких, до речі, багато жінок, слюсарі, електромонтери, а також представники інших спеціальностей з сортопрокатних цехів №№ 1, 2, 3, блюмінгу. Світлана перевіряє у людей тиск, розпитує про самопочуття, якщо потрібно, заміряє температуру, проводить перевірку за допомогою алкотестеру Drager.

Протягом дня роботи у медичної сестри вистачає, адже їй треба подбати про профілактичні заходи для понад 500 осіб! Увагу треба приділити і тим, хто звертається до здоровпункту, наприклад, у когось заболіла голова, хтось відчув перші ознаки захворювання, у когось підскочив тиск тощо. Якщо необхідно, Світлана завжди готова виїхати на допомогу і у цехи підприємства. За викликом автомобіль швидкої допомоги, який повністю укомплектований медичним обладнанням для надання єкстреної медичної допомоги, це і апарат ЄКГ, дефібрилятор, пульсоксиметр, глюкометр тощо, чергує у здоровпункті, за лічені хвилини домчить медика до постраждалого. Наприкінці робочої зміни медсестра знову перевіряє стан здоров’я працівників.

«Свою роботу я дуже люблю, ні на яку її не проміняю. Відчуття, що я медик, завжди зі мною. Знаєте, коли я їду транспортом, мимоволі придивляюся до рук людей. Коли бачу гарні вени, думаю, о-о-о, їх зручно вколоти, – сміючись, говорить Світлана Микитіна. – З моєю сестрою-близнючкою Людмилою ми перші медики в родині, закінчили  Криворізьке тоді ще медучилище. У цьому рішенні нас дуже підтримав батько Микола Кучеренко. Колись він теж працював на нашому підприємстві, був машиністом тепловоза. Після навчання я почала працювати у дитячій лікарні № 2 нашого міста, а сестра за направленням поїхала до дитячої лікарні Дніпра. Потім, вже після декрету, я працювала у терапевтичному відділенні лікарні № 5. Саме там я й дізналася, що у здоровпункти підприємства потрібні медики. Я вирішила спробувати себе, і відтоді жодного разу не пожалкувала про свій вибір. Я працювала у здоровпунктах вогнетривно-вапняного цеху, 3 кар’єру ГД, КХВ, а також у першому доменному цеху, там я проробила понад 20 років. До речі, моя сестра по поверненню до рідного міста теж працювала у здоровпункті доменного цеху № 1, а потім ДЦ № 2».

Світлана говорить, якщо її зміна у чергуванні припаде на Міжнародний жіночий день, не засмутиться, адже, як і зазвичай, вона буде серед людей. Тоді до «Доброго ранку» додасться ще й «Зі святом!». А оскільки на станах працює чимало жінок, то і відповідь буде такою ж. А на перевірку стану здоров’я свята не впливають, тому у медсестри буде все, як завжди.

«Кожна весна у нас асоціюється з оновленням. Морози відступають, сонечка стає більше, день довшає, – говорить Світлана. – Дуже хочеться, щоб ця весна стала останньою воєнною, щоб вогонь вже не летів на наші голови, а додому повернулися наші чоловіки, сини, доньки, брати, сестри, племінники, друзі. Ми дуже чекаємо на повернення додому брата мого чоловіка, який зараз стоїть на захисті країни. На жаль, весну вже ніколи не побачить син моєї подруги, який віддав життя за нас. Я хочу, щоб цією весною зацвіли мої квіти, яких я у власному домі вирощую дуже багато. А ще – нарешті очистити вікна від скотчу. Коли я їх клеїла, той й гадки не мала, що так надовго. Одні вікна у мене вилетіли від «прильоту», на інших скотч залишився. Нарешті б ті вікна вимити, пустити в дім свіжого повітря, повісити гарні гардини та зустріти усім миром мир, побажати міцного здоров’я, любові та добра!».

Категорії
Наші люди

Роман – про професію

Практично все устаткування у відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює завдяки електроенергії. Підйомні крани, рольганги, стенди та багато іншого… Є ще багато гідравліки, але й там тиск рідини створюється електронасосами. Весь арсенал електроустаткування необхідно ремонтувати. Тому електромонтери у відділенні – люди незамінні. Серед них – бригадир електромонтерів ВБРС Роман Гаєвський.

«Свої перші усвідомлені взаємини з електричним устаткуванням я добре пам’ятаю. То був іграшковий катер з електродвигунцем, який ми запускали в акваторії фонтану у парку Богдана Хмельницького. І коли він поламався, мені вперше довелося ремонтувати електроустаткування, – усміхається Роман. – А далі був радіогурток з електромобілями. Там ми щось паяли, складали, ремонтували. Я хотів вчитися на фахівця з автотранспорту, але обставини склалися так, що вступив до металургійної академії за електромеханічним фахом».

На Романів вибір вплинула родина. Всі працювали на нашому підприємстві: тато Петро Васильович – у департаменті з якості, мама Людмила Павлівна – контролером ВТК, а брат Сергій – старшим майстром конвертерного цеху. Роман вивчився, і щоб потрапити на комбінат, йому разом з іншими випускниками довелося витримати додатковий іспит, практично кастинг.

«То було хвилююче дійство. На зустріч з нами прийшли представники цехів, які хотіли отримати найкращих, було навіть телебачення, – згадує Роман. – Ми, нещодавні випускники, розповідали про себе, презентували свої дипломні проєкти. Так я потрапив до мартенівського цеху. Там я отримав безцінний досвід. З вдячністю згадую своїх перших бригадирів-вчителів Миколи Соколова та Володимира Ганженка. З його сином, Павлом, ми працюємо разом. Я ремонтував так звані малі електромостові крани, їхню електрочастину. А коли потрапив у відрядження до конвертерного цеху, то попросився на ремонт великих кранів. «Нащо воно тобі? Там же найважче», – застерігав мене електрик цеху Руслан Марчук. А я дуже хотів навчитися. Мені було цікаво».

У 2011 році підприємство готувалося до знаменної події – вводу в експлуатацію машини безперервного лиття заготовок у конвертерному цеху. Набирався штат робітників – технологів, електриків, механіків, енергетиків. Запрошували охочих з інших цехів. І Роман вирішив спробувати.

«Ми знали, що устаткування нове, сучасне, і багато хто хотів працювати саме з ним, – говорить Роман. – Була черга, конкурс на кожне місце. Мене взяли. Устаткування ще монтувалося, ми спостерігали за процесом, намагалися зрозуміти будову, принципи роботи, особливості, вчилися. Здавалося, наче все розуміємо, але потім ще довелося не раз впертися лобом, як то кажуть, поки розібралися. Спілкувалися з іноземними фахівцями компанії Siemens, отримували цінний досвід, який потім згодився. Було дуже цікаво, але дуже важко. Фактично, довелося перенавчатися, бо релейно-контакторні схеми у мартені суттєво відрізняються від частотних перетворювачів у ВБРС. Електроустаткування економніше, безпечніше, захисти спрацьовують швидше і практично безвідмовно».

Зараз Роман Гаєвський працює черговим електромонтером, а значить, він не спеціалізується на ремонтах певного виду електроустаткування, а ремонтує його все – від високовольтного обладнання печі до електрочастини рольгангів чи підйомних кранів.

«Мені подобається моя робота, – каже Роман. – Вона цікава, різноманітна, динамічна. А працювати за конвеєрним принципом, коли монотонно робиш одне й те ж, я б довго не зміг, я себе знаю. У нас чудовий колектив. Взаємодіємо з механіками, енергетиками, допомагаємо одне одному. Дні народження часто відзначаємо разом, або збираємося, коли наші мобілізовані товариші-колеги приїздять у відпустки. А ще маємо нормальне начальство, що ставиться з повагою, може допомогти підказати, і це важливо. Зараз нас у бригаді двоє – я та Василь Феденко. У нас повне порозуміння, чималий досвід, і це допомогає виконувати найскладніші завдання”.  

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув працівник гірничого департаменту Яків Болот

Під час виконання бойового завдання загинув командир відділення зенітного взводу зенітної батареї, молодший сержант Яків Болот. Це сталося 3 лютого 2026 року у районі населеного пункту Стецьківка Куп’янського району Харківської області. До призову на військову службу в жовтні 2023 року він працював слюсарем-ремонтником рудоуправління гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Головний інженер дробильних фабрик №№ 3,4 РУ ГД Сергій Шворак працював разом з Яковом Болотом багато років.

«Яків працював черговим слюсарем-ремонтником, а це значить, що він був універсалом, ремонтував все механічне устаткування дробильної фабрики № 4, – розповідає Сергій Шворак. – Розбирався у всьому – дробарці, підйомних кранах, конвеєрному транспорті, сантехніці тощо, ремонтував якісно та швидко, щоб максимально скоротити простої обладнання. Яків не боявся брати на себе ініціативу, за потреби він сам пропонував свою допомогу колегам, і вони йому також готові були прийти на допомогу. На зміну до фабрики працівників привозила «вахтовка», і назад, до АПК також. Зазвичай зі зміни люди їдуть зморені, мовчазні, але якщо поряд був Яків Болот, то атмосфера у салоні була веселою, чувся гомін, сміх, жарти. Причому на жарти на свою адресу він ніколи не ображався, а миттєво відповідав тим же. Там де був Яків – панував позитивний настрій. Він працював на фабриці з 1992 року, тож досвід мав величезний. Я, вже бувши начальником зміни, головним інженером, не раз звертався до нього за порадами. Це величезна втрата для всіх нас. Він був одним з найкращих».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Uncategorized Новини

Доведено конвертерниками та Ілоном Маском

Останні події з вимкненням Ілоном Маском терміналів Starlink та наслідками цього для окупаційної армії ще раз довели величезну роль надійного та якісного зв’язку в сучасному світі. І це стосується не лише військової сфери, а багатьох інших напрямків, серед яких – виробництво. Як приклад – використання нових рацій працівниками шихтового відділення конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Як розповів виконувач обов’язків майстра шихтового відділення конвертерного цеху Олександр Сколков, працівники відділення координують рух залізничного транспорту територією цеху. «Для доставки у відділення конвертерів брухту, феросплавів, вапна та інших сипучих матеріалів, без яких неможлива виплавка сталі, цехом прокладені залізничні колії, – пояснює Олександр Сколков. – Коліями рухаються залізничні состави, які підвозять в цех необхідні сталеплавам компоненти. Маневри поїздів доволі складні, адже простір обмежений, кількість колій також, а поруч тривають виробничі процеси, працюють люди. Наші працівники взаємодіють з машиністами локомотивів, допомагаючи виконати маневри без зайвих витрат часу, а головне – безпечно для людей».

Шихтувальник магнітних матеріалів Валерій Худа супроводжує перевезення вантажів конвертерним цехом, виставляє вагони для розвантаження на майданчики. «Зазвичай я рухаюся у хвості поїзда. Це дозволяє мені контролювати зони позаду, тоді як машиніст бачить все попереду, – розповідає Валерій Худа. – Тобто, ми доповнюємо одне одного. Я координую рух залізничного транспорту, а також спостерігаю за тим, щоб у зоні руху не було людей, щоб не проводилися роботи. Якщо бачу небезпеку, то даю машиністу сигнал зупинитися. Для цього всього необхідний надійний зв’язок. Звичайно ж, рація – це набагато краще, ніж подавати сигнали прапорцями чи ліхтариком».

З працівників, які вже мали нагоду оцінити роботу нових рацій – бригадир шихтового двору Володимир Філевський: «Начальник зміни дає нам заявки по плавках, і ми спілкуємося по рації з поїзним диспетчером (черговим), вирішуємо: що подати, що на розвантаження, що на роздачу. І зв’язок, без перебільшення, запорука чіткого та безпечного руху залізничного транспорту на території цеху. Нові рації якраз і забезпечують такий зв’язок. Бо зв’язок за допомогою «мобілок» – не варіант. Мобільними телефонами на виробництві користуватися не можна, щоб не відволікатися, бо можна наробити горя. Та рації й краще. Їхня перевага – це швидкість. Натиснув кнопку, і за мить тебе вже чують. Ще одна перевага – надійність. На них не впливають збої у роботі операторів чи інші негаразди. Зараз кожен має свою робочу рацію, і це чудово. Бо коли рації були на тепловозах, одна на кількох, то порядку не було – то кнопку заклинило, то батарейка коцнута, то ще щось. Ну знаєте як воно, коли багато господарів, а справжнього й немає. Ось вона у мене, постійно заряджена і готова виручити будь-якої миті. Ми вдячні за таке придбання! Надійний зв’язок – це зручність та безпека». 

Категорії
Наші люди

S.H.E відкриває шлях

Ця програма для дівчат, які здатні мінятися самі та змінювати світ навколо себе. Валерія Балабанова – учасниця проєкту S.H.E, фахівчиня-стажерка з охорони праці, і її професійна історія розпочалася в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Зараз у гірничому департаменті нашого підприємства Валерія опановує науку збереження здоров’я та життя людей на робочих місцях.

У дитинстві ми часто «приміряємо» на себе різні професії, розмірковуємо, ким станемо, перебираємо численні варіанти. Колись Валерія Балабанова мріяла про юридичний напрямок. Також її дуже приваблювали знання про історію, надра Криворіжжя. Їй хотілося більше знати про корисні копалини рідного міста та розвиватися у цій сфері. І це її бажання перемогло. 

«Я вирішила стати маркшейдером, вивчитися на спеціаліста, який відповідає за «навігацію» під землею та на поверхні, все знає про видобувну справу та відповідає за безпечну роботу в гірничих умовах, – говорить Валерія Балабанова. – Я поступила в Гірничий фаховий коледж КНУ. Знала б я ще на першому курсі, що життя дуже швидко та впритул підведе мене до цієї професії і я стану учасницею унікального проєкту S.H.E для жінок, які змінюватимуть культуру охорони праці на підприємстві. Що я працюватиму в гірничому департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг», де відповідатиму за безпечну роботу людей».

Історія участі Валерії у проєкті S.H.E розпочалося з приходу представників нашого підприємства до студентів навчального закладу. Про «АрселорМіттал Кривий Ріг» та про новий цікавий проєкт вони розповідали так завзято, що участь у ньому вирішили взяти одразу декілька дівчат з курсу. Їхнє життя після цього розділилося на «до» та «після». У яскраві кольори його розфарбували корисні тренінги, зустрічі з цікавими людьми, пізнавальні екскурсії, під час яких учасниці проєкту дізнавалися про повний цикл виробництва нашого підприємства – від кар’єрів, дробарок, до дротового стану, де випускається готова продукція.  

«Я навіть не очікувала, що підприємство таке велике та складне, – з усмішкою  зазначила Валерія. – Воно одразу вразило своєю унікальністю та навіть видовищністю, одне тільки виготовлення сталі у конвертерному цеху чого варте! Та найбільше мене вразили коксові батареї – ото велич, ото міць! До речі, там я особливо замислилася, як такими речами взагалі можуть керувати люди! Спочатку я навіть трохи злякалася, а чи вийде у мене все задумане, чи впораюсь я із задачами проєкту? А потім згадала про необхідність охорони праці на підприємстві, подумала, що вона відіграє тут дуже велику роль, і заспокоїлася – навчуся».

На оплачуване стажування Валерія Балабанова потрапила до гірничотранспортного цеху ГД. З підрозділом її познайомив наставник – провідний інженер з охорони праці Олександр Шишка. Він провів екскурсію цехами гірничого департаменту, розповів дівчині, які задачі стоять перед колективом, з якими великими машинами люди тут мають справу і, звичайно, на що треба звертати увагу у дотриманні вимог охорони праці.

«Я одразу відчула велику підтримку колективу, таке враження, що мені хочуть допомогти усі, – говорить Валерія. – А ще я зрозуміла, що охорона праці – це моя справа. Не скажу, що навчається легко. Але я розумію, якщо я зараз не втілю в життя задумане, я пожалкую. Знаєте, ми часто збираємося разом з подружками, які також є учасницями проєкту S.H.E. Ми помітили, що переважно розмовляємо про роботу, обмінюємося враженнями та набутим досвідом. А ще відзначаємо, що нам цікаво тут. Хочеться побажати такого й наступним учасницям проєкту S.H.E. Навчайтеся та не бійтеся нового! А гарний результат буде обов’язково!».

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» у 2025 році спрямував майже 57 млн грн на соціальні проєкти та благодійну допомогу

Упродовж 2025 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжувало реалізацію соціальних і благодійних ініціатив, спрямованих на підтримку місцевих громад, ветеранів, родин загиблих працівників та постраждалих від війни.

Значну частину допомоги під час війни становлять прямі виплати та підтримка працівників та їхніх родин:

  • 25,0 млн грн було спрямовано родинам загиблих працівників,
  • ще 5,9 млн грн — на допомогу співробітникам, які постраждали внаслідок ворожих обстрілів.

Обсяг коштів, спрямованих підприємством на благодійні проєкти, склав понад 9,2 млн грн.

Серед ключових соціально-благодійних проєктів 2025 року — ремонт урологічного відділення Першої міської лікарні, допомога в облаштуванні прикордонної інфраструктури, а також підтримка Криворізького міського краєзнавчого музею у створенні Дзвіниці пам’яті, присвяченої загиблим захисникам України.

Підприємство й надалі підтримує ініціативи, що мають важливе значення для розвитку міста, його обороноздатності та збереження пам’яті про події війни.

Окремим і пріоритетним напрямом соціальної роботи «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишається підтримка ветеранів і військовослужбовців, а також їхніх родин. У 2025 році продовжив роботу Координаційний центр, який надає інформаційну та консультаційну підтримку демобілізованим працівникам. Протягом року проведено 97 індивідуальних інтерв’ю з ветеранами.

Для оперативного інформування та комунікації з ветеранами функціонує телеграм-канал «Ветеран АМКР», до якого станом на кінець року підключилися 254 учасники.

Підприємство зберегло програму додаткового медичного страхування, яка включає санаторно-курортне лікування, стоматологічні послуги та психологічну підтримку. У 2025 році 71 ветеран пройшов лікування та реабілітацію, з них 19 — санаторно-курортне лікування. Стоматологічну допомогу (невідкладну, планову, протезування та імплантацію) отримали 69 осіб. Також продовжувалося безоплатне надання фізіотерапевтичних процедур військовослужбовцям і демобілізованим працівникам.

У межах підтримки родин ветеранів підприємство організовувало дитячі свята, святкові заходи та концерти-подяки, а також зберегло першочергове право ветеранів і членів їхніх родин на відпочинок на заміській базі підприємства. Крім того, у 2026 році продовжує надавати соціальні пільга у вигляді 10% знижки на харчування в їдальнях підприємства.

Важливим напрямом роботи залишається адаптація та створення робочих місць для ветеранів. У 2025 році було створено 5 робочих місць з урахуванням індивідуальних потреб ветеранів, а також адаптовано 1 робоче місце для працівника з інвалідністю II групи.

Підприємство продовжує впроваджувати інклюзивні практики, зокрема забезпечення доступності робочих місць, гнучкі умови праці для працівників, які проходять лікування чи реабілітацію, а також навчання керівників і колективів роботі з ветеранами та людьми з інвалідністю.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» також співпрацює з центром зайнятості щодо отримання компенсацій за облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю. У 2025 році підприємство отримало компенсацію фактичних витрат на облаштування робочого місця для працівника-ветерана з інвалідністю II групи. Окрім цього, триває взаємодія з комунальним некомерційним підприємством «Сервісний офіс «Ветеран».

Підтримка громад, ветеранів, родин загиблих та соціально вразливих категорій залишається для «АрселорМіттал Кривий Ріг» важливою частиною відповідальності перед містом і країною, особливо в умовах триваючої війни.

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо зазначив:

«З початку війни «АрселорМіттал Кривий Ріг» спрямував близько 767 млн грн на соціальні та благодійні ініціативи. Підтримка наших людей залишається для нас безумовним пріоритетом. Зокрема, за цей період 119,40 млн грн було виділено родинам загиблих працівників, ще 11,39 млн грн підприємство спрямувало на допомогу співробітникам, які постраждали внаслідок ворожих обстрілів.

Ми працюємо в надзвичайно складних умовах, але навіть за збиткових фінансових результатів через найвищу в Європі вартість електроенергії та CBAM ми продовжуємо виконувати свої зобов’язання перед працівниками, громадами та державою. Сплачуючи податки, ми підтримуємо обороноздатність країни. Паралельно інвестуємо у програми для ветеранів, допомагаємо родинам наших колег і підтримуємо місцеві громади.

Ми залишаємося в Україні і з Україною — і робимо все можливе, щоб вистояти сьогодні та долучитися до відбудови країни після Перемоги».