Позначка: персонал

Категорії
Новини

Шануємо, пам’ятаємо, граємо, перемагаємо

30 серпня стартував «Турнір пам’яті героїв-захисників «АрселорМіттал Кривий Ріг» з мініфутболу.

Саме вони, наші захисники, відбиваючи атаки ворога, дають нам можливість мирно працювати, жити і навіть проводити спортивні змагання, серед яких – щорічний «Турнір пам’яті», організований корпоративними комунікаціями підприємства. Цього разу у ньому взяло участь шість команд з «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «Ливарно-механічного заводу».

Суботній серпневий ранок. Годинник ледь перейшов за сьому. Практично все місто ще спить, а нашим футболістам не до сну, у них – турнір. Першими вийшли на поле стадіону дитячо-юнацької спортивної школи № 1, що за стадіоном «Металург», команда Відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху та збірна цеху металоконструкцій та фасонно-чавуноливарного цеху ЛМЗ. Гра почалася з наполегливих атак команди ВБРС. Вони хвилями накочувалися на ворота суперників. Але м’яч вперто не йшов у ворота.

«Команда у нас вже не юна, тож ми обрали гру від захисту, – розповідає Володимир, гравець збірної ЦМК та ФЧЛЦ, працівник фасонно-сталеливарного цеху ЛМЗ. – Стримували натиск суперників та намагалися зразу ж контратакувати. Інколи здавалося, що от-от пропустимо, але то хтось самовіддано рятував ворота, то суперникам не таланило. А коли одна з наших відповідей завершилася взяттям воріт, стало трохи легше. Малюнок гри не змінився: вони атакували, ми відповідали. Наша команда забила ще три м’ячі, хоча один і пропустила. Ми перемогли з рахунком 4:1. Вдалий початок! Дуже класний турнір. Чудова можливість морально розвантажитися, поспілкуватися, зустріти друзів».

Ще у одному матчі зустрілися команди конвертерного цеху та сортопрокатного цеху № 1. Це дві команди атакуючого стилю. Тому не дивно, що гра зразу ж пішла на зустрічних курсах. У першому таймі м’яч вперто не хотів залітати у будь-які ворота. Обопільні атаки продовжилися і в другій половині. Першими відзначилися конвертерники. Прокатники кинулися відігруватися, але як це нерідко буває, розкрилися і пропустили ще. СПЦ-1 не здавався до останнього, але знову пропустив. У підсумку 3:0 на користь футболістів конвертерного цеху.

А переможці Турніру до Дня металургів та гірників, який завершився у липні цього року, команда прокатного цеху № 3 зустрілася з командою цеху експлуатації залізничного транспорту (ЦЕЗТ), яка фактично є збірною наших залізничних цехів. «Прокат-3», що є найтитулованішою командою нашого підприємства, впевнено почав гру і відкрив рахунок. Протягом першого тайму прокатники ще й подвоїли результат, тож декому здалося, що долю поєдинку вирішено.

«Команда третього прокату авторитетна, і може б хтось за рахунку 0:2 вже б здався, але не залізничники, – говорить Олександр, воротар команди «ЦЕЗТ», помічник машиніста тепловоза залізничного цеху № 2. – Ми виявилися готовими до двобою як фізично, так і морально. Тому додали обертів у другому таймі, забили один гол, а потім і другий. Дуже багато емоцій! Це те, що зараз потрібно, як ніколи: моральна розрядка. Тож такі турніри потрібні, вони мають сенс».

Бажаємо учасникам турніру яскравих матчів, позитивних емоцій та перемог!

Скачати фото

https://fex.net/uk/s/a4tbycv   

Категорії
Новини

Будемо знайомі, стрес!

Стрес нам на шкоду, чи на користь?Провокативне запитання, чи не так? Що може викликати стрес, чому він у кожного свій, навіщо він «тисне» на людину і які наслідки несе, розбираємося із психологинею «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оленою Шевчук.

Четвертий рік повномасштабної війни ми живемо у стресі. За останніми дослідженнями вчених майже 80 відсотків людей пов’язують свій стресовий стан із війною, жахливими подіями, які відбуваються в Україні. Втім, люди стресують не лише через війну. Побутових, робочих, сімейних переживань у кожного з нас «з головою» вистачає.

«Стрес поділяється на короткочасний та довготривалий,  – говорить Олена Шевчук. – З короткочасним стресом ми контактуємо чи не щодня, і навіть вже його не помічаємо. У кожного він свій. Наприклад, ви кудись запізнюєтеся, не встигаєте щось зробити, пропустили свій транспорт, або вам треба виступити перед великою аудиторією, а ви цього жодного разу не робили. При короткочасному стресі виділяється адреналін, який підвищує артеріальний тиск, примушує серце битися частіше, а це, в свою чергу, пришвидшує постачання кисню до нашого мозку та м’язів. В результаті ми мобілізуємося, швидше реагуємо на події і здатні миттєво знаходити правильні рішення.

Все відбувається по іншому, якщо у людини хронічний стрес. Наприклад, пов’язаний з якоюсь важкою ситуацією, яка довгий час не вирішується, через власну хворобу, або хворобу близьких, через постійні конфлікти на роботі, сімейні відносини або через війну, яка торкнулася усіх нас. Постійне відчуття тривоги приводить до психічного та фізичного виснаження людини. Стрес починає ніби тиснути на організм. Постійний викид адреналіну та кортизолу вже не розширює, а навпаки, звужує судини та постійно навантажує серце. Це може спричинити розвиток серцевих хвороб, підвищити рівень цукру в крові, порушити роботи травної системи, адже деякі люди починають активно заїдати стрес. А ще при хронічному стресі у людини постійно напружені м’язи. Звідси біль у спині, попереку, в ногах тощо. А тут ще й поганий сон, не тільки через ракети та шахеди, а й через напружені м’язи».  

Головне запитання, а що з цим робити?

Для початку психологиня радить проаналізувати свій стан та визначити, що вас турбує. При довготривалому стресі, в яку б ситуацію ви не потрапили, треба зосереджуватися на головному – на власному виживанні.

Якщо це хвороба близьких, то турбуйтеся не тільки про них, а й про себе. Знайдіть собі помічників, організуйте свій день так, щоб вам вистачало часу не тільки на обов’язки, а й на відпочинок, можливість побути наодинці із самим собою.  

Щодо завдань, пов’язаних з роботою, обговоріть свої обов’язки з керівником, щоб розставити пріоритети й розробити стратегію, не беріть на себе додаткові зобов’язання.

Знайдіть час для позитивних емоцій. Це можна зробити через творчість, хобі, спорт, спілкування з друзями тощо. Ви зрозумієте, що ви не самі, і у світі крім чорного та білого існують інші яскраві кольори.

Покращить якість сну. Не дивіться перед сном новини, не аналізуйте в ліжку минулий день та не плануйте наступний, відкладіть якомога далі телефон. Краще приміть теплий душ або ванну, почитайте приємну книгу, включить тиху заспокійливу музику.

Якщо не можете зробити все це разом, зробіть хоча б щось одне, і ви побачите, що ситуація може змінитися на краще. А якщо не можете впоратися зі стресом самі, зверніться до психолога та пройдіть усі ланки допомоги разом. До речі, на нашому підприємстві консультація психолога «АрселорМіттал Кривий Ріг» для працівників є безплатною.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

День потужних людей

Напередодні свого професійного свята найкращі працівники шахтоуправління з підземного видобутку руди гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали нагороди. Серед них – гірник очисного забою Олексій Литовка. Він привернув увагу футболкою з яскравими літерами ACDC. На питання про музичні вподобання Олексій усміхнувся, і відповів: «Ну ми ж видобуваємо з-під землі метал, то й музика така. Вона налаштовує на нелегку працю».

Так, саме про важку, небезпечну і таку потрібну роботу з підземного видобутку руди говорили сьогодні у шахтоуправлінні на урочистих зборах напередодні свого професійного свята.

Директор ШУ Антон Чирва подякував ветеранам підрозділу за розбудову, розвиток, за збереження виробництва у буремні дев’яності. Він зазначив, що сучасна шахтарська плеяда має нелегші часи та виклики, і справляється з ними, тож щира їм подяка! Тим, хто дає план, не зважаючи ні на що, хто спокійно, без паніки виходив старими виробками зі зміни під час блекаутів, викликаних російськими ударами, коли підйомні механізми не працювали, а згодом знову повертався на робочі місця після відновлення роботи шахти. Антон Чирва подякував людям, які зберегли устаткування в умовах високої вологості під час вимушеного десятимісячного простою, і у липні 2025 року знову успішно запустили виробництво. Керівник ШУ побажав колегам миру, найшвидшої перемоги, здоров’я їм та їхнім родинам, достойної зарплати.

Антон Чирва, а також головний інженер ШУ ГД Микола Лимаренко вручили працівникам шахтоуправління грамоти та подяки «АрселорМіттал Кривий Ріг». А від імені найчисельнішої на підприємстві профспілкової організації (металургів та гірників України) присутніх привітала та нагородила профспілковими нагородами голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Наталя Маринюк. Нагороди від підприємства та профспілки отримали найкращі. Серед них – гірники очисного забою: вже знайомий нам Олексій Литовка та його колега Микола Бережний.

У дитинстві Микола мріяв стати моряком. Приїхав до Кривого Рогу вчитися, а закінчивши технікум, пішов у шахтарі. «Я виріс у селі, тож до фізичної праці було не звикати, але й мені довелося певний час звикати до шахтарських навантажень, – згадує Микола Бережний. – І працювати доводиться не лише фізично, а й багато розумово. Під час напруженої роботи допомагає гумор. Наша бригада складається з чотирьох людей. І кожен на позитиві, має чудове почуття гумору. Працюємо тяжко, але дружно й весело!».

Олексій працює в іншій бригаді, але підтверджує слова колеги про позитив, настрій та командну роботу. Він – шахтар у четвертому коліні. «Коли татко вперше взяв мене на «Перегони на виживання», що проходили на місці, де зараз «Епіцентр», я був у захваті! – згадує Олексій. – І мені неймовірно захотілося піти у автогонщики. Але потяг до родинної справи взяв гору. Наша робота дуже цікава. Кожна зміна – це виклик, для кожного з нас та бригади в цілому. Ціль зазвичай однакова – добути стільки-то руди, але шляхи до неї кожного разу різняться. Це вимагає постійно бути в тонусі».

Ветеран нашого шахтоуправління Анатолій Охінченко багато років працював начальником дільниці. А сьогодні разом з іншими ветеранами-шахтарями він приїхав на рідне підприємство в гості. Це давня традиція – запрошувати та вітати ветеранів з професійним святом. «Дякуємо за можливість знову повернутися у часи нашої молодості, коли ми, як першачки у школу, прийшли працювати на шахту. З радістю ходили на зміни, пишалися здобутками рідного шахтоуправління. Величезна подяка нинішньому поколінню за запрошення! З глибокою скорботою стояли ми сьогодні біля стенду з фотографіями десяти працівників шахтоуправління, героїв, які віддали свої життя за нашу неньку Україну. Безмежна їм вдячність та світла пам’ять. Від імені ветеранів вітаю всіх наших шахтарів зі святом. Бажаю душевного спокою, здоров’я духовного та тілесного, родинного щастя, і хай Бог подарує нам, нашій Україні таку необхідну та вистраждану перемогу!»

Категорії
Наші люди

Володарі коксового палива

Вони керують енергією, яка рухає технологічний процес виробництва коксу, добре знаються на складних механізмах, вміло працюють із автоматизованими системами, дотримуються охорони праці та екологічної безпеки. Мова йде про газівників коксових печей КХВ «АрселорМіттал Кривий Ріг», справжніх володарів коксового палива, робота з яким потребує уваги, поваги та чималих знань. Про це у нашій рубриці «Серце професії».

Газівник коксових печей КЦ № 1 КХВ Олександр Шляхтич працює на коксових батареях №№ 5, 6 (КБ). Щозміни він дбає про дотримання технології при  виробництві коксу, слідкує за температурою в обігрівальних простінках, гідравлічним режимом, станом устаткування, а також дбає про чистоту газопідвідної арматури.

Робоче місце Олександра – увесь периметр коксових печей, від позначок – 4 до + 15 метрів. Всюди треба встигати, все контролювати, тож газівник знаходиться у постійному русі.

«Газівник коксових печей – це професія, яка потребує чималих знань, навичок та постійного навчання. У цій спеціальності я, наче риба у воді, хоча працюю газівником лише рік. Але я добре знаюся на коксохімічних процесах, адже до цього був вогнетривником, бригадиром вогнетривників, майстром, старшим змінним майстром. Взагалі у першому коксовому цеху я вже 26-й рік. Кожна професія у нас надважлива, та бути газівником – це супер відповідально, адже ми здійснюємо контроль за температурним та гідравлічним режимами коксових печей, щоб вони працювали стабільно», – розповідає Олександр Шляхтич.

У своїй роботі газівники користуються технологічною картою, де вказана температура на заданий період коксування. Її обов’язково треба дотримуватися. Наприклад, зараз у коксовій батареї № 6 температура становить 1355 градусів. А КБ-5 знаходиться на гарячій консервації, там ми зараз маємо 1100 градусів. Це стосується і тиску. А щоб точно знати, чи все у порядку, температуру та тиск треба завжди перевіряти. Перевірка здійснюється у контрольних точках обігрівальних простінків.

«На кожній батареї таких точок 58, перевіряти кожну треба двічі за зміну, тож цей процес фактично ми здійснюємо 232 рази! Все це ми робимо швидко – схема відпрацьована, допомагають знання та досвіт. А ще – наш «Циклоп» – це оптичний пірометр, який швидко та точно міряє температуру в обігрівному простінку, – продовжує Олександр. – Дані вимірювання фіксуються та надходять до портативного  комп’ютера. Якщо бачимо якісь відхилення від заданих параметрів обігріву печей, ми ці параметри коригуємо. Оскільки наша робота пов’язана з високою температурою, обов’язковий вогнетривкий спецодяг, ЗІЗи, максимум уваги та дотримання усіх вимог охорони праці. А ще ми завжди носимо з собою портативний газоаналізатор, який одразу покаже наявність або відсутність загазованості у робочій зоні».

«Газівник працює, як технолог, це інженерна спеціальність. Саме тому він має володіти загальними коксохімічними знаннями, – пояснює Андрій Золотарьов, старший майстер виробничої дільниці газового господарства КЦ № 1 КХВ. – Тим, хто у майбутньому планує працювати за цією спеціальністю, бажано мати «за плечима» коксохімічний технікум, вищий навчальний заклад. Для здійснення вимірів бажано знати фізику, хімію, математику. Втім, якщо у когось виникне бажання працювати тут і зараз, то ми всьому навчимо, а також надамо можливість набути досвіду. До речі, газівник КХВ в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це професія лідерів, багато керівників до своєї посади працювали саме газівниками. Тож, якщо є бажання, приєднуйтеся і ви до коксохімічної еліти».

Цікаво

Професія газівника виникла наприкінці ХІХ століття, коли газ почав використовуватися, як джерело енергії. За допомогою газу почали освітлюватися вулиці, будинки, його використовували для опалення та для приготування їжі. З розвитком технології на початку ХХ століття газ стали використовувати у промисловості, а професія газівника стала важливою та популярною. 

Категорії
Новини

Рецепт молодості від залізничників

Ефективність результату перевірена на локомотивах.

У залізничному цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» завершується оновлення п’яти тепловозів, яке здійснюється у рамках програми ремонту обладнання підвищеної небезпеки GAP-ІІІ. Її мета – покращення технічного стану залізничного транспорту, безаварійність та надійність експлуатації, що важливо для дотримання вимог з охорони праці.

З п’яти локомотивів, які планувалося відремонтувати за цією програмою, на рейки поставлено четвертий тепловоз ТЕМ2- 082. До огляду перед його запуском у роботу долучився й Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з металургійного виробництва.

Він зазначив, що оновлення старої залізничної техніки у наш складний воєнний час це не тільки економія ресурсів, а й стратегічна складова – ми продовжуємо працювати, розвивати наші технічні можливості та робити залізничні перевезення більш безпечними. Адже ремонти тепловозів ТЕМ за програмоюGAP-ІІІ, за підтримки генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг», у першу чергу спрямовані на охорону праці.

На ТЕМ2-082 здійснений повний ремонт двигуна із заміною колінчастого валу та усіх циліндрових втулок, капітально відремонтована екіпажна частина, турбокомпресор, електромашини тощо.

Сергій Лавриненко уважно оглянув ремонтну базу ЗЦ № 2, де безпосередньо здійснюється ремонт деталей та агрегатів тепловозів. Наприклад, там зараз триває ремонт п’ятого ТЕМ, останнього локомотиву, який набуває другої молодості за цією програмою.

«Програма ремонту обладнання підвищеної небезпеки GAP-ІІІ триває на підприємстві два роки. За цей ми відновили локомотиви ТЕМ, які були випущені ще у 1970 роках минулого століття, – сказав Олексій Рибалкін, директор транспортного департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Вони стали знову придатними до роботи, надійними, із меншим витрачанням палива та зі значною перспективою подальшої експлуатації – 10 і більше років. На тепловозах фактично замінено усе обладнання, зі старого там лишився лише один кузов, та і його зараз не впізнати – він відреставрований і пофарбований у корпоративні кольори. Знаходити потрібне обладнання для ремонту було ще тим квестом для наших постачальників. Ці локомотиви ще радянського виробництва, а запчастини на них – російського. Постачальники нашого підприємства знайшли для тепловозів наші, українські запчастини, а те, чого бракувало, було вироблено на нашому підприємстві».

На черзі випуск ще одного відремонтованого тепловоза, і програма оновлення ТЕМ завершується. Але крапка не ставиться, на заміну їй приходить нова програма із новим способом ремонту локомотивів – на них встановлюватимуться американські двигуни, системи управління та інші запчастини. При регулярному технічному обслуговуванні оновлені таким чином локомотиви працюватимуть надійно, довговічно та безпечно.

Категорії
Новини

Сталеві – не іржавіють під дощем

Сталь випробовують вогнем, а учасників фестивалю спорту «Сталеві люди», організованого «АрселорМіттал Кривий Ріг», на міць вирішила випробувати негода. Як з’ясувалося, сталеві люди не бояться зливи – вони її перемагають.

Ініціаторами проведення цього фестивалю виступили самі працівники підприємства, які хотіли драйву, енергії, змоги виплеснути емоції і знову відчути дух спортивної боротьби. За організацію спортивного свята взялися корпоративні комунікації підприємства. Професійну спортивну складову забезпечив СК «Богатир». На участь у фестивалі «Сталеві люди» записалися 10 команд з різних цехів нашого підприємства.

У день змагань лило наче з відра. Але це не злякало «заводських». «Прийшов у дощ – і, ось, твоя перша перемога, – усміхається Микола Сердечний, провідний інженер-технолог ЦДУР, учасник команди РВ. – Я, до речі, зі спортом так собі, більше у волейбол ганяю, а тут – армреслінг. Але це ж така нагода зустрітися не в цехових стінах, емоційно розвантажитись, позмагатися. Козир нашої команди – єдність. Дуже добре, що такі спортивні змагання знову відроджуються. Ми вболіватимемо і підтримуватимемо усіх учасників, адже найголовніше для нас – це змога зустрітися, цікаво та корисно провести вихідні. Тож із задоволенням братимемо участь у всіх змаганнях».

Попри те, що фестиваль спорту «Сталеві люди» – це змагання спортсменів-любителів, але все було організовано, все відбувалося на найвищому професійному рівні. Головний суддя змагань Олександр Гончар зазначив, що при підготовці врахували, що це спортсмени-любителі. Тож зробили все, щоб від змагань всі учасники отримали лише позитивні враження, тому формат змагань та вправи були відповідно відібрані.  За перемогу боролися у чотирьох вправах: жим лежачи, строгий підйом штанги на біцепс, армліфтинг і армреслінг. В цехах  –  слюсарі, ремонтники, коксохіміки, гірники та металурги, на цій спортивній арені вони перетворилися на справжніх стронгменів.  

«Для мене такі змагання – не новина, я вже брав участь, але відчуття та емоції все одно щоразу яскраві та неповторні, – говорить  Максим Дяченко, механік виробництва ЦДУР. – Спорт зі мною поряд все життя. Тому не вагаючись я вирішив брати участь у цих змаганнях. Тим більше, що це ще й змога зустрітися з колегами у класній атмосфері, позмагатися і порадіти перемогам інших та своїм, бо розраховую лише на перемогу!»

Азарт на імпровізованому спортмайданчику настільки заповнив все навколо, що навіть негода відступила, і зрештою злива втікла, поступившись сталевим людям.

«Такі змагання нам зараз дуже потрібні, – розповідає  Дмитро Хворостінін, начальник дільниці пароводопостачання технологічного цеху КХВ. – Я в армреслінгу не новачок, професійний спортсмен, брав участь у чемпіонатах України, але кожні змагання для мене – це свято. Армреслінг – це не спорт сили, це спорт розуму. Тут важливе тактичне мислення, аналітика, тренування. Зараз – це ще й прекрасна змога відволіктися від буденності, перезавантажитися. Нелегко нашим хлопцям на передовій, непросто й тим, хто працює в цехах один за п’ятьох. Але ми маємо все витримати, ми переможемо. І перемога у цих змаганнях теж входить у плани нашої команди. Наша мета – 1 місце!».

І ця мета коксохіміками була досягнута – золото у командних змаганнях у команди технологічного цеху КХВ, друге місце у команди ремонтного виробництва ЦДУР, а третє призове посіла збірна команда залізничного  цеху № 2 та цеху експлуатації залізничного транспорту. І зовсім трішки недотягнули до п’єдесталу команда копрового цеху метвиробництва. Усі переможці отримали нагороди: кубки, сувенірну продукцію та сертифікати в один з гіпермаркетів міста. Втім без приємних сюрпризів-подарунків не залишився ніхто. Задоволення від змагань було настільки сильним, що найчастіше запитання, які ставили організаторам – «Коли наступні?». Тож готуємося до нових зустрічей на спортивній арені.